Ритуальне убивство умовного Чубайса: Що потрібно знати про зміну системи управління в росії

І от він, нарешті, прийняв рішення все змінити так, щоб було комфортно йому. Ключове слово "йому". Він більше не хоче ділити комфорт ні з ким.

Відправною точкою стало 24.02.22, але точкою неповернення, судячи з усього, стало 12.09.23. Питання, чи радився він відносно 12.09 з астрологами, залишається відкритим. Але якщо говорив, то це хороший знак).

А тепер про самі зміни.

1. Досі росія жила в системі дуже умовних систем противаг, де була створена система кількапартійної псевдодемократії, а кожному кластеру суспільства відповідала своя партія, свої ЗМІ і свої квазіопозиціонери.

2. Для Путіна дуже важливою була народна легітимність, коли його реально підтримувало 60-65% населення. Він знав, що Єльцин в 1991 році виграв, бо його підтримував народ, а Горбачов програв, бо його зрадили еліти, які бачили, що народ за Єльциним.

3. Вся ця система трималося на одній важливій речі – персональній обіцянці Путіна. Він міг брехати ззовні, але всередині він завжди тримав слово. Вбивство Пригожина – віру в слово Путіна надломило. Погрози Чубайсу, якого випустили з росії і який ні слова не промовив за рік – стають загрозою для всіх еліт.

Система влади в Росії побудована так, що найбагатші люди давно ні на що не впливають. Вони всього лише офіціанти, які обслуговують бідніших, але впливовіших чиновників (у нас, на жаль, мало хто це розуміє).

А чиновники, які мають повноту влади, звикли до того, що Путін ще до війни розслабився, а з липня-серпня 2022 року, багато в чому перетворився на колективного Путіна, який мав звертати увагу на своє оточення, щоб приймати головні рішення. І от, протягом останнього місяця (точніше з маршу Пригожина) багато чого змінилося.

Що змінилося?

1. Путін зрозумів, наскільки його режим крихкий і наскільки народна легітимність нічого не значить (народ вітав вагнерівців, фсб та армія розступалися перед корпусом в 7-8 тисяч зеків, жоден мер, включно з Собяніним, не заявив про створення народного ополчення).

2. Путін втік з Москви. І це знає його оточення.

3. Вибори в Хакасії показали, що при конкурентному голосуванні влада програє. Роль учасників СВО у виборах мінімальна – народ не дуже хоче обирати героїв, щоб війна не була вічною. І, головне, електронне голосування дозволяє вкинути мінімум 25%, щоб ніхто не побачив.

Інший Путін.

Абсолютно провальний Далекосхідний форум, на який не приїхав ніхто, крім корейського диктатора, відкрив іншого Путіна. Путіна, який міняє правила гри.

1. Погроза Чубайсу та керівнику Яндекса – це не просто фігура мовлення. Путіну потрібна сакральна жертва. Це не обов'язково будуть ці два персонажі. Це може бути будь-хто, але за межами рф і хтось дуже символічний (крім всього іншого – це історія з тим, щоб перебити вбивство Пригожина).

2. У Путіна зламався суспільний договір: пряників нема і не буде (нема в рф можливостей для цього). Путін може лише пропонувати терор. Питання чи готове до цього терору фсб і інші вежі Кремля.

3. Простіше кажучи, Путіну потрібен новітній Троцький. І хто ним буде – не знає ніхто. Але заявивши, що скоро щось буде з Чубайсом, не можна просто відкрити кримінальне провадження. Потрібна ефектна дія. Щоб усі боялися. Якщо цієї дії не буде – всі зрозуміють: Акела промахнувся.

Джерело – фейсбук Вадима Денисенка

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.