"Я освобождаю вас от совести": Какому Богу молятся святые отцы УПЦ МП

Онуфрій без паспорта

На початку липня 2025 року відбулася подія, яка сколихнула українське суспільство. У загальному вигляді це постало так – кому служать, якому богу моляться та куди ведуть вірян своєї церкви священники Української православної церкви Московського патріархату?

Як повідомила Служба безпеки України, через наявність російського паспорта предстоятель Української православної церкви (МП), митрополит Київський і всієї України Онуфрій позбавлений українського громадянства.

"За матеріалами СБУ було припинено українське громадянство Ореста Березовського, котрий більше відомий як діяч УПЦ (МП) Онуфрій. Відповідний Указ підписав Президент України Володимир Зеленський", - поінформували в СБУ.

Службою безпеки встановлено, що Березовський (Онуфрій) добровільно отримав громадянство РФ у 2002 році. Митрополит не повідомив про це органи влади. Водночас владика продовжував і надалі користуватися статусом громадянина Української держави.

Про припинення громадянства керівникові однієї з найбільших українських православних конфесій прокоментував президент Володимир Зеленський.

"Фігури з політичним впливом і російським паспортом, особи, які працюють проти української незалежності в усіх її вимірах, зокрема проти духовної незалежності, кожен, хто підтримує агресію чи виправдовує її, – усім цим персонам місця в Україні немає й не буде", - заявив глава держави.

Він повідомив про підготовку нових українських санкцій та рішень РНБО.

"За наявною в СБУ інформацією, Березовський (Онуфрій) підтримує звʼязок з московською патріархією та свідомо протидіяв отриманню канонічної незалежності української церкви від московської патріархії, представники якої відкрито підтримують російську агресію проти України. Попри повномасштабне вторгнення, Березовський (Онуфрій) фактично продовжує підтримувати політику рпц та її керівництва, зокрема патріарха кирила (гундяєва)", - наголосили в СБУ.

У Службі Безпеки нагадали, що саме московський патріарх Кирило (Гундяєв) "благословив збройну агресію російських військ та проводить пропагандистську політику виправдовування і підбурення до геноциду українського народу. При цьому, підтримуючи агресивну політику рф, сприяє злочинній діяльності політичної верхівки країни-агресора".

СБУ заявила, що "продовжує необхідні дії для захисту Української держави та суспільства від будь-яких агресивних проявів росії".

Від проповідей – до шпигунства. В очікуванні судових рішень

У січні 2025 року в одній зі своїх публікацій "Думка" з посиланням на дані Служби безпеки України висвітлювала тему співпраці деяких священників УПЦ МП Харківщини зі спецслужбами Росії.

Так, на початку 2025 року у прифронтовій Харківській області було викрито кількох священнослужителів УПЦ (МП), причетних до співпраці на користь країни-агресора. Один із настоятелів храму, громадянин РФ, шпигував за переміщенням українських військ, за що йому загрожує до 15 років ув’язнення. Ще одного клірика викрили в передачі ворогові даних про Сили оборони України – під час обшуків у нього виявили російські гроші та нагороди з Кремля.

Особливий резонанс викликала справа колишнього митрополита Ізюмської та Куп’янської єпархії Олега Іванова (Єлисея), який після захоплення частини Харківщини відкрито підтримував окупантів та благословляв їх на війну. Він не лише пропагував прокремлівські наративи серед духовенства та парафіян, а й втік до Росії після контрнаступу ЗСУ. Там він став наближеним до патріарха Кирила та отримав від нього відзнаку.

Ці приклади не є поодинокими – подібні викриття знову й знову постійно фіксуються і в інших регіонах України. Дії окремих представників УПЦ (МП), які надавали інформаційну або ідеологічну підтримку державі-агресору, як і раніше стають предметом уваги СБУ та прокуратури. В умовах війни з Росією такі факти набувають особливої ваги – і суспільної, і політико-правової.

Офіційні повідомлення про те, чим закінчилися судові справи стосовно священників УПЦ (МП) на Харківщині, яким висунуто звинувачення у державній зраді, на цей час відсутні.

Побіжний огляд соціальних мереж говорить про те, що в суспільстві не спадає інтерес до релігійної сфери, де в силу своїх загарбницьких інтересів питанням віри так багато приділяє країна-агресор.

В УПЦ МП не згодні з Указом президента

У самій УПЦ (МП) одразу заперечили факт подвійного громадянства свого предстоятеля.

Речник церкви митрополит Климент запевнив, що митрополит Онуфрій має лише український паспорт і ніколи не звертався до жодної іноземної держави по громадянство.

Водночас сам Онуфрій ще 2023 року визнавав, що після розпаду СРСР мав російський паспорт автоматично, оскільки тоді мешкав у РФ. З його слів, він давно відмовився від цього громадянства, коли російсько-українські відносини почали стрімко погіршуватись.

Попри це, медіа й далі повідомляють, що в російських базах даних Онуфрій фігурує як власник чинного паспорта РФ. Це не перший подібний випадок: за даними СБУ, упродовж останніх двох років громадянства України позбавили майже два десятки ієрархів УПЦ (МП), хоча офіційно ці рішення публічно не оприлюднювали. Частину священнослужителів, засуджених за співпрацю з агресором, навіть обмінювали як полонених – замість депортації. Є приклади того, як священики без українського паспорта продовжують служіння та чинять опір державі.

Церковне середовище поки реагує спокійно. Архієрей УПЦ (МП), вікарій Київської митрополії та намісник Троїцького монастиря в Києві Іона (Черепанов), зокрема, підтвердив, що багато єпископів уже давно живуть без українського громадянства, і це не заважає їм "служити народу". Та попередження все ж лунають: якщо Онуфрій виїде з країни, йому можуть заборонити повернення – як це вже було з іншими особами без громадянства. А поки він залишається в Україні, депортація йому не загрожує.

Водночас, ставлення громадян поступово змінюється. За останнім соціологічними опитуваннями, багато українців виступають за ліквідацію УПЦ (МП).

Всі ці події відбуваються на тлі відповідної роботи компетентних органів влади щодо виконання Закону "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", ухваленого парламентом України восени 2024 року.

Закон і перевірки: правові наслідки та демократичні запобіжники

Після ухвалення Закону №3894-IX українська влада розпочала реалізацію його положень.

17 травня 2025 року Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), на виконання постанови Кабінету міністрів №543, оголосила про початок офіційного дослідження, покликаного з’ясувати, чи має Київська митрополія УПЦ ознаки афіляції із забороненою Російською православною церквою. Саме РПЦ, як наголошує голова ДЕСС Віктор Єленський, стала "релігійним інструментом війни та пропаганди", а отже – становить пряму загрозу національній безпеці.

Закон не має на меті "ліквідувати" УПЦ, пояснює Єленський і відносить це до спекуляцій. Але Закон чітко окреслює ознаки приналежності до РПЦ – у разі їхньої наявності організація отримає припис із вимогою усунути порушення. У разі невиконання припису ДЕСС звернеться до суду з позовом про припинення діяльності відповідної юридичної особи. Остаточне рішення ухвалюється виключно в судовому порядку. Це – змагальний процес у межах демократичної правової держави, а не адміністративна заборона. І жоден віруючий не буде переслідуваний за свою релігійну ідентичність, наголошує очільник служби.

ДЕСС уже проводить широку роз’яснювальну роботу як всередині країни, так і на міжнародному рівні, пояснюючи закон та його логіку впливовим структурам міжнародним структурам.

Ситуація з релігійною свободою в Україні та на окупованих територіях

Україна залишається, за словами Єленського, "оплотом релігійної свободи", попри воєнний стан. На відміну від окупованих Росією територій, де систематично знищуються протестантські громади, греко-католицькі священики зазнають катувань і страт, а мусульмани – особливо кримські татари – масово отримують вироки до 15-19 років ув’язнення.

З початку повномасштабного вторгнення Росія вбила понад 60 українських священиків і пасторів. Серед них – отець Максим Козачина, розстріляний на блокпосту в літургійному вбранні; о. Степан Подольчак, замордований після викрадення; вбиті мученики п’ятидесятницької церкви зі Слов’янська. При цьому навіть ті клірики УПЦ (МП), які не бажають підпорядковуватись Москві, зазнають переслідувань – як-от отець Костянтин Максимов із Запорізької області, засуджений окупантами до 14 років позбавлення волі.

Отже, аргументи про нібито "загрозу свободі совісті" в Україні є, як підкреслює Єленський, частиною пропагандистської кампанії – політичної технології РФ, покликаної перекласти відповідальність за власні злочини.

РПЦ як співучасник війни, і моральна катастрофа російського православ’я

Російська православна церква, яка колись могла би принаймні мовчки дистанціюватися від злочинної війни, нині відіграє активну роль у її легітимації. Патріарх Кирило благословляє війну, молиться за перемогу російської зброї, а священики РПЦ переконують солдатів, що "там немає людей, тільки нацисти".

РПЦ сьогодні, каже Єленський, – не просто мовчазний спостерігач, а "найкращий учень у школі абсолютного зла". Це – "парафраз геббельсівського "Я звільняю вас від совісті".

Всесвітня рада церков, яка досі не виключила РПЦ зі свого складу, "серйозно ризикує власним майбутнім", вважає Єленський. Адже йдеться не про релігійний плюралізм, а про легалізацію організації, що стала ідеологічною надбудовою путінської машини геноциду.

УПЦ МП проти перевірок і судиться з урядом України

У свою чергу, УПЦ (МП) подала позов до Кабінету міністрів України, оскаржуючи постанову уряду від 9 травня 2025 року №543, яка дозволяє перевіряти релігійні організації на зв’язок з іноземними центрами, забороненими в Україні.

Київський окружний адмінсуд наприкінці червня відкрив провадження. УПЦ вважає, що постанова порушує Конституцію та оформлена з порушеннями законодавства.

За даними юридичного відділу УПЦ (МП), держава не направляла до Київської митрополії жодного офіційного звернення про надання інформації. Таким чином, як вважають в УПЦ (МП), ця церковна структура була позбавлена можливості долучитися до процедури перевірки, що, на думку позивачів, є порушенням її прав та інтересів.

Попри заявлений "розрив" з РПЦ у травні 2022 року, Державна служба з етнополітики у 2023 році встановила, що канонічний зв’язок між УПЦ (МП) та Московським патріархатом не перервано. У 2024 році Верховна рада України ухвалила закон про заборону релігійних організацій, афілійованих з країною-агресором.

Що кажуть експерти про справу Онуфрія та майбутнє УПЦ МП

Оголошення про російський паспорт митрополита Онуфрія стало для аналітичного середовища радше не новиною, а тригером для обговорення глибших проблем УПЦ (МП). Богослов Кирило Говорун наголошує: справа не лише в Онуфрієві, а в цілій системі управління церквою, де ключові рішення ухвалює не Синод, а своєрідний "тріумвірат" — сам митрополит, керуючий справами УПЦ (МП) владика Антоній (Паканич) та впливовий диякон, він же відомий олігарх Вадим Новинський. На думку фахівця, оприлюднення фактів про громадянство є ударом саме по цій неформальній групі, однак поки що найбільш проросійський її представник – митрополит Антоній – лишається недоторканним.

Релігієзнавець Юрій Чорноморець називає події довкола Онуфрія запізнілими, хоча й історичними: вперше рішення про позбавлення громадянства, ухвалене щодо предстоятеля релігійної організації. Водночас він підкреслює, що УПЦ (МП) не збирається визнавати цього факту як підстави для зміни керівника. Навпаки, єпископат фактично ігнорує питання російських паспортів, не висловлюючи жодного спротиву або публічного осуду. Така пасивність, на думку Чорноморця, лише підтверджує відрив цієї церковної верхівки від законів і моралі, їхню самовпевненість та залежність від Москви.

Політик і знавець релігійного життя Ростислав Павленко вважає, що рішення щодо Онуфрія радше схоже на інформаційну операцію, покликану продемонструвати дієвість влади на тлі військових труднощів. Але сама по собі втрата громадянства не змінює позицій УПЦ (МП). На його думку, справжнім тестом на політичну волю стане реакція держави на подальше ігнорування вимог закону про заборону РПЦ. Якщо Київська митрополія УПЦ (МП) не змінить статут і не проголосить вихід зі структури РПЦ, слід очікувати позовів у суд та затяжного протистояння.

Експерти також натякають на штучне затягування процесу. Юрій Чорноморець називає нинішню ситуацію "церковним серіалом" – замість рішучих дій держава намагається демонструвати активність через гучні, але формальні кроки. Натомість, як стверджує богослов, проти УПЦ (МП) необхідно діяти швидко й рішуче, адже її керівництво продовжує вести інформаційну війну проти України, працюючи як внутрішній тил ворога. Якщо ситуацію не змінити зараз, це не лише підірве внутрішню безпеку, а й може стати негативним сигналом для західних союзників.

ДЕСС: Київська митрополія УПЦ МП залежна від РПЦ

Поки готувався до друку матеріал щодо позбавлення митрополита Онуфрія громадянства України, надійшла новина, яка може радикально вплинути на подальшу долю УПЦ (МП).

Восьмого липня ДЕСС повідомила, що в ході перевірки було виявлено ознаки афілійованості УПЦ (МП) із забороненою в Україні Російською православною церквою.

У наказі "Про виявлення ознак афілійованості Київської митрополії Української православної церкви", виданому ДЕСС, зазначається, що за результатами дослідження можливої спорідненості УПЦ (МП) з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, дослідницька група виявила, що:

• Обсяг прав "незалежності і самостійності в управлінні" наданий РПЦ для УПЦ (МП) не означає повної незалежності, в тому сенсі, який надається автокефальним церквам кіріархальною церквою.
• В статуті УПЦ (МП) є ознаки входження до структури РПЦ.
• Статутом РПЦ передбачено, що архієреї УПЦ (МП) є членами Помісного і Архієрейського Соборів РПЦ, і беруть участь у їх роботі.
• Керівні органи УПЦ відхилили звернення щодо унезалежнення УПЦ від РПЦ, та інші ознаки.

У наказі зазначається також, що дослідницька група не виявила документів Соборів УПЦ, Соборів Єпископів УПЦ, Священного Синоду УПЦ, які б свідчили про вихід УПЦ зі складу РПЦ.

Читайте також: Трибунал для Кремля: коли агресія стане злочином