Російські наративи в українських ЗМІ: Чому бій в Інгушетії не теракт

Штурм відбувався саме так, як це зазвичай робить Росія: з використанням реактивних вогнеметів "Шмєль", нищенням мирного населення, яке випадково опинилося поблизу, і без огляду на будь-яку кількість жертв з будь-якої сторони.

Після бою, що тривав всю ніч, росіянам все ж вдалося вбити декількох бійців інгушського підпілля, які рік тому розмотали загін спєцназа ФСБ "Вимпел", який тоді втратив 11 осіб вбитими та пораненими.

По дивному збігу обставин, активізація роботи ФСБ по Інгушетії сталася майже одразу після прийняття 23 лютого парламентом України постанови про визнання права інгуського народу на самовизначення і створення незалежної держави.

Або, якщо читати українські ЗМІ (не всі, але більшість), сталося абсолютно не те. Сталося те, що героїчні бійці російських спецслужб ліквідували дуже небезпечних терористів і бойовиків, які загрожували безпеці мирних представників ФСБ і намагалися розхитувати мир і спокій у Російській Федерації.

Сказати, що я був в ахуї, читаючи українські новини про нічний бій в Інгушетії – це абсолютно нічого не сказати. Величезна кількість журналістів не звернулася до представників Комітету Інгуської Незалежності, не зателефонувала комусь з Тимчасової спеціальної комісії ВР, не зробила мінімальну історичну експертизу, не проаналізувала хід подій, а просто скопіювала російські тези, переклала українською і повідомила аудиторії. Бойовики, значить. Ага.

Все менше шановні представники ЗМІ! Я не знаю, яким буде наступний ступінь ваших дій. Ви будете дописувати до назв наших бригад "заборонена на території РФ"? До імен українських діячів – "розшукується Слєдкомом Россійськой Фєдєраціі"? Називати прильоти невідомих дронів по російським нафтобазам "терактом"? Просто скажіть, будь ласка, чого очікувати вашим читачам?

Україна офіційно визнала право народу інгушів боротися з Росією за свою незалежність. Цей народ бореться. Поки що точково, але у Кремлі тремтять і від цього і випалюють цілу багатоповерхівку вогнеметами, аби вбити і залякати. Це настільки складні факти? Або ми можемо одною рукою писати про "терористів і бойовиків", а другою тужливі статті про те, що світова преса інколи копіює російські наративи і це айяйяй і дуже погано?

А чому ж бл… різниця?..

Джерело – фейсбук Юрія Гудименка

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".