Засновник ХАЦ, депутат Дмитро Булах: Проросійський олігарх Новинський досі може впливати на Харківобленерго

Після гучного корупційного скандалу навколо приятеля президента Тимура Міндіча та корупційних схем в "Енергоатомі" питання системної корупції в Україні, особливо в енергетичній галузі, набули нового, гострого резонансу. Розслідування викрило не лише масштабні зловживання, але й змусило українське суспільство по-новому подивитися на рівень загрози навіть у ключових для безпеки держави секторах. Тема, зокрема, актуальна й для Харкова.

В інтерв'ю виданню "Думка" засновник громадської організації "Харківський антикорупційний центр" (ХАЦ), депутат Харківської міської ради, військовослужбовець Національної гвардії України Дмитро Булах розповів, чому "справа Міндіча" – це лише вершина айсберга корупції в Україні, які репутаційні ризики скандал несе для держави, чому його розслідування насправді корисне для суспільства та як розкрадання коштів позначилося на енергетиці Харкова. Обговорили також доцільність у Харкові проєктів онкоцентру, підземної лікарні та Лопанської набережної.

Якою була Ваша реакція на оприлюднення деталей "справи Міндіча"?

- Зроблю, по-перше, невеличкий дисклеймер. Я військовослужбовець, тому певна моя тональність і неможливість розмовляти на певні теми продиктована моїм цим статусом, щоб аудиторія не дивувалася, тому що я можу бути дещо м'якішим або дещо недоговорювати. Це пов'язано з моєю військовою службою.

Стосовно Вашого питання я буду нещирим, якщо скажу, що я цього не очікував. Я очікував на це вже декілька місяців. У мене були деякі інсайди, що оточення президента потрапило в погані історії. Вони давно потрапили в погані історії, але цього разу їх зафіксували в цих історіях, і по них йде розслідування.

Відповідно, я розумів, що криза з НАБУ і САП в липні цього року, коли було намагання фактично знищити ці органи – рішення, яке було потім перегране і повернено їм самостійність за кілька днів – було продиктоване тим, що у президента України дізналися, що безпосередньо по його добрим знайомим, друзям, компаньйонам йдуть розслідування НАБУ і що вони вже на завершальному етапі.

На той час вже було відомо, що пану Чернишову, який поїхав з країни на деякий час та якого всі героїчно повертали, висунули або підозри, або були розслідування і так далі. Відповідно, коли Офіс президента і президент України зрозуміли, що по їх оточенню вже йдуть розслідування, вони намагалися знищити ці органи, але їм не вдалося. Власне результат ми побачили 4 дні тому.

Масштаби викритої корупції в енергетиці Вас вразили?

- Ні. Я вже я давно в цьому "бізнесі", тож умовно я розумів, що плюс-мінус так усе і є. Єдине, що мене здивувало в цій історії, це те, що 2025 року, після майже чотирьох років великої війни, пан Андрій Деркач, який був патентованим зрадником, уже зараз сенатор в росії, а до цього був нашим українським нардепом. І всі, в принципі, навіть знали, що це ФСБ ще в середині десятих років.

Знаю людей, які з ним були колегами у Верховній Раді, усі казали, що Андрій Деркач – це ФСБ. Усі в Верховній Раді розуміли, що це російський агент. Що ж 2025 року? Ця людина досі має своїх людей в "Енергоатомі", які реалізували всі ці схеми. Для мене це була дивина.

Те, що стосується плівок, які були викладені НАБУ, що частина грошей, які відмивалися, відмивалися саме через Москву, - це мене дійсно здивувало. Не знаю, як це можна пояснити, у мене слів немає. Тут не те, що аморальність і неповага, це просто треш, жах якийсь. Усе інше, в принципі, для мене очікувано, нічого не було дивним. Ці "прості" у поганому сенсі підходи були помітні, зрозумілі та очікувані.

Тобто хтось у Верховній Раді зацікавлений у тому, щоб просувати прибічників Деркача?

- Чому у Верховній Раді? Мені здається, що ми розуміємо, що з 2019 року вся влада в Україні сконцентрована в руках президента України. Офіс президента – це допоміжний орган при президентові. Ми ж не кажемо: "Виконком патронажної служби Харківського міського голови" замість Харківського міського голови. Президент України, я так розумію, погодився на цю історію. Чому він погодився, як він погодився? Це для мене велике питання, на жаль. Оце питання для мене дійсно існує. Як так сталося, чим люди керувалися. Дуже багато питань, відповіді на які, скажімо, або дуже погані, або взагалі критично погані, на жаль.

Як Ви оцінюєте репутаційні ризики для України від корупційного скандалу в енергетиці? Європа вже заявила про плани зменшення допомоги Україні наступного року.

- Європа заявляла про це ще до того, як цей скандал стався. Наші західні партнери розуміли ці історії не гірше, ніж ми з вами. Вони не тільки підозрювали, а й знали, що, на жаль, це існує. Можливо, з інсайдерської інформації. Не думаю, що це критично для нас.

Я думаю, що це для нас можливість і шанс. Коли ми боремося з якимсь проявом зловживання, це краще, ніж коли просто ці зловживання існують. До цієї історії всі це розуміли, але нічого з цим не відбувалося. А коли ми всі побачили рівень цинізму – це на краще.

Це якраз показує те, що органи, які уповноважені боротися з цими злочинами, працюють і, відповідно, протидіють цьому, формують певну атмосферу неприйняття корупції в суспільстві. Я думаю, що це навпаки в плюс. Від того, що нам це показали, корупції більше не стало. Я навіть вважаю, що її стане менше, тому що ті, хто це вчиняв, хто схилявся до цього, хто це покривав, можуть зробити висновки та певним чином припинити або зменшити впливи цього явища.

Думаю, що це не кінець цієї історії. Ми ще багато почуємо. Навіть знаю, що це не кінець історії з плівками Міндіча та розслідуванням. Я думаю, що наразі ми знаємо 20-25% інформації. Ще 75-80% нам належить дізнатися. Це буде не дуже приємно, але буде дуже оздоровлююче. Це те, що нас приведе до тями. Маю на увазі нашу державу.

Тобто Ви вважаєте, що обсяги корупції можуть виявитись значно більшими?

- Я впевнений, що вони були набагато більшими, не тільки там, а й взагалі.

Чи мала вплив "справа Міндіча" на харківську енергетику? Брат Тимура Міндіча Леонід Міндіч, за даними слідчих, мав зв’язок з корупційними схемами в "Харківобленерго". Чи пов’язані між собою ці історії?

- Я думаю, що вся потужність "Міндіча харківського" передана від його родича з Києва. Якщо б не було Тимура Міндіча, думаю, у Леоніда Міндіча мало б що тут виходило так, як у нього виходило. Тобто все насправді базувалося на впливі його брата.

Корупційна схема Леоніда Міндіча відбувалася ще 2021 року. Чому викрили її тільки нещодавно?

- Думаю, що це в тому числі якісь розслідування, які отримали друге дихання після слідчих дій, які були проведені по його брату Тимуру. Там, я думаю, отримали якісь підтвердження або документи, які дозволяли довести до кінця розслідування по Леоніду і відповідно довести цю справу. Вірогідно, це пов'язано саме з цим.

Чи великий обсяг цієї корупції в енергетиці в Харкові?

- Енергетика завжди в Україні, не тільки в Харкові, але й у Харкові, зокрема, - це дуже корупційна історія, дуже автономна історія. Це як держава в державі: енергетика й газ – це дві автономні сфери, дуже вертикальні й самі в собі. Вони достатньо закриті, тому по них важко вести якийсь навіть публічний моніторинг, контроль, тож це дуже корупціогенні історії. Саме тому останніми днями ми так багато чуємо про "Енергоатом".

Ця історія дуже специфічна, вона для людей, які всередині цієї "тусовки", всередині цього цеху, які на цьому розуміються. Людина з вулиці, умовно, як ви і я, які не долучені так детально в енергетичний сектор, ми цього не дуже розуміємо.

Як ХАЦ отримує інформацію про діяльність енергетичних компаній, зокрема, "Харківобленерго"?

- Ми моніторимо те, що можна побачити в державних закупівлях. Наприклад, тендери енергетичних підприємств і так далі. Але знову ж таки, там дуже специфічне обладнання. Ми можемо порівнювати, наприклад, кабелі, якісь дроти, базові насоси, але там дуже багато специфічного обладнання й матеріалів, які важко з чимось порівнювати. Це не просто купити чашку чи телефон. Це щось з дуже великим рівнем специфіки, де треба бути максимально в контексті, щоб розуміти, скільки це може коштувати. Це не звичайні якісь речі, які можна купити в магазині.

Колишній керівник "Харківобленерго" Костянтин Логвиненко міг бути замішаним в корупційних скандалах, тому сьогодні виконуючим обов’язки директора є В’ячеслав Кравцов. Чи ця заміна може бути ефективною?

- Я не думаю. Ми ж знаємо, що майже кожен наступний голова "Харківобленерго" йде з посади зі звинуваченнями в корупційних зловживаннях. Я цей "фільм" бачив уже разів п'ять. Кожен із них йде з посади через півтора роки, рік-два – там усе залежить від талантів і стриманості. Людину звинувачують – заходить новий. "Іванова" змінює "Петров", "Петрова" – "Сидоров" і так далі.

Без створення нормальної наглядової ради при обленерго, можливо, при "Укренерго", без нормального контролю, залучення якихось комітетів при цій наглядовій раді, із залученням громадськості, зокрема, нічого це працювати не буде. Це буде безкінечний серіал, умовний 10 сезон якого ми зараз дивимось.

"Справа Міндіча" може стати каталізатором створення такої наглядової ради при енергетичних компаніях?

- Думаю, так. Це один із механізмів, який може працювати. Тільки підкреслю, що необхідне створення реальної наглядової ради, тому що є різні ситуації. У нас є фейкові наглядові ради, які насправді створені просто для галочки. Таке теж буває, але такий скандал, я думаю, призведе до формування хоча б частково таких наглядових рад, які збільшать прозорість таких підприємств і зменшать корупцію.

Чи можете сказати щось про діяльність нового виконуючого обов’язки директора "Харківобленерго" В’ячеслава Кривцова?

- Ні, я, чесно кажучи, не дуже відстежував цю історію.

Чи має вплив Вадим Новинський зараз на "Харківобленерго"? Його компанії й досі належить чверть акцій підприємства?

- Так. У нас і деякі ТЕЦ приватні на території міста. Тим не менш, держава має мажоритарний пакет, тому, в принципі, має й можливості адекватного контролю за обленерго. Є великі акціонери, але, тим не менш, у держави є всі можливості щодо контролю. Та й навіть якщо б була там 100% приватна власність, насправді над "Укренерго" достатня кількість механізмів контролю у Національного комітету регулювання електроенергії, є такий орган. Важелів контролю достатньо, якби ж тільки була добра воля, а її, як правило, немає. Відповідно, це працює, як ми чули в "плівках Міндіча", що хтось кудись двадцяточку занесе. Це в такому форматі, на жаль, працює.

І абонплата розноситься майже по всіх контролюючих органах або правоохоронних органах. НАБУ та САП не беруть абонплату, як ми бачимо, але більшість бере, і це просто як така індульгенція. Усі отримують свою частину корупційної ренти і все.

Тим не менш Новинський має зв’язок з росією. Як можливо таке, що він може контролювати діяльність української енергетичної структури?

- Він один із власників. До речі, я не пам'ятаю, він же ж не під санкціями навіть, здається. Можу помилятися, але, здається, Новинський не під санкціями. Ну, отак. Так само, як і Деркач перебуває в "Енергоатомі". Це базується на якихось особистих зв'язках, приятельстві, знайомствах, неформальних домовленостях. Тому що ми розуміємо, що якщо б цього не було, то його доля б уже управлялася державою фактично. Але цього не відбувається.

Тобто все це Офіс президента? Президент України?

- Я не знаю, чи це Офіс президента, але розумію, хто суб'єкт цих домовленостей. Я розумію те, що з 2019 року, особливо після початку великої війни майже абсолютна влада належить Володимиру Зеленському. Можливо, це не він суб'єкт цих домовленостей, але тим не менш, це, мабуть, люди, пов'язані з ним. За руку їх не схопили, але це люди, які точно мають якийсь стосунок загалом до влади. Хто був, з ким домовлявся, чому – ми не знаємо.

Як схеми Володимира Скоробогача вплинули на енергетику Харкова?

- Загалом зловживань в енергетиці багато, але Володимир Іванович Скоробогач – це людина, яка навіть під час великої війни, при тому, що він звідсіля поїхав ще до її початку, мені здається, навіть з-за кордону ці схеми реалізовував.

Це конкретні втрати. Ми не знаємо, чи буде цю справу доведено до кінця, але тим не менш звинувачення в тому, що він, знаходячись навіть за кордоном під час великої війни, фактично реалізовував електроенергію, брав за це кошти, але не платив за неї державі, власне, енергогенераціям, а просто клав їх собі в кишеню або, якщо це були його компанії, використовував безкоштовно фактично в збиток державі. Схема достатньо проста, але важливо знати, хто був спільником або спільниками, скоріше, у цій історії.

Чи є здогадки, хто це може бути?

- Я не пам'ятаю. Здається, там поки що немає розуміння. Ну, конкретно немає. Слідчі органи не оприлюднювали, з ким це було зроблено, але звинувачення та підозра саме Скоробогачу були за ці дії, які призвели до збитків. Вочевидь, у слідчих органах існує розуміння, хто має допомагати в реалізації цієї схеми. Ми дізнаємось, коли це буде вже у вироках.

Як загалом корупція вплинула на енергетику Харкова?

- Негативно, тому що це, власне, призвело до збитків, які могли б піти на підтримку, на закупівлю обладнання, на зарплатню, на якісь ті ж захисні споруди. Це був 2022 рік, в принципі, коли це вже було актуально. Можливо, це б дало можливість нашим енергетичним компаніям краще підготуватися до обстрілів, зокрема, 2022 року, а можливо, і зараз.

Якщо б не корупція в енергетиці, чи могли б ми уникнути таких серйозних наслідків ворожих обстрілів критичної інфраструктури, які існують наразі?

- Частково. Я не думаю, що це б критично вплинуло, але частково звісно, так, тому що ці кошти могли б піти на певні споруди, які б дозволяли захистити краще ті об'єкти енергогенерації або трансформатори і так далі, які, власне, застосовуються, щоб передавати цю електроенергію до наших осель.

Поговоримо про інші важливі проєкти для Харкова. Одним з них є будівництво нової онколікарні в нашому місті. Чи це доцільно зараз?

- Я вважаю, що це сумнівна витрата коштів, тому що загальна вартість проєкту близько 3 млрд грн. Це дуже значна сума – 5-6 частина річного обласного бюджету, тому це дуже велика сума насправді. Питання онкоцентрів взагалі зараз – це не лише питання будівлі, тому що у моїх родичів, на жаль, теж була онкологія. На щастя, ми її вилікували, я стикнувся вже під час війни з цією історією.

Там питання не тільки фізичного зносу будівлі. Я цією історією займався ще з 2016 року. Будівлі онкоцентру в Харкові дійсно в жахливому стані. Якось їх ремонтувати можливо до того часу, поки немає нової будівлі нового онкоцентру. І то не сильно там є сенс вкладатись, дуже поганий стан будівель. Але питання ж не тільки в цьому.

Питання в тому, що залишилось мало лікарів-онкологів. Вони є, але їх не так багато. Вони поїхали з початком війни з Харкова. Тобто пацієнти є, а лікарів небагато. Та й розташування онкоцентру, де він зараз у Помірках розташований, ми розуміємо, що туди частенько прилітало. Це поруч з "Хартроном", з авіазаводом, з "Комунаром". Там десятки, сотні разів прилітало поруч.

Це, скажімо так, не найкраща локація, щоб зараз там відбувалося будівництво таких масштабів на 3 млрд грн. Дійсно, онкопацієнти у нас в області та в місті існують, і вони повинні отримувати медичну послугу і лікування необхідної якості.

Мені здається, тут можна було б думати про якусь релокацію обласного онкоцентру, по можливості, звісно, в якусь іншу будівлю. Після децентралізації достатньо багато всіляких районних лікарень, які або закриті, або майже закриті. Їх достатньо, вони розташовані в кращих локаціях. Навіть не обов'язково це робити в Харкові, я вам скажу. Можна про це було б думати.

Тобто поточне будівництво онкоцентру можна було б перенести в іншу локацію?

- Не будівництво, просто онкоцентр перенести. Будівництво взагалі зараз дійсно не потрібно. Не розморожувати його. Воно і так заморожене. Не треба його розморожувати, тому що ми не знаємо, скільки ще туди буде "прильотів" поруч, а, може, безпосередньо, на жаль, у це будівництво. Ми розуміємо, що лінія фронту проходить не дуже далеко, різною зброєю можна діставати до районів міста, тож просто неадекватно, на мій погляд, зараз це робити. Сам онкоцентр теж розташований поруч.

Я розумію, що будівля там у поганому стані, тож можна було б думати про те, щоб його релокувати в якусь іншу локацію. Я думаю, що це був би кращий вихід, ніж те, що зараз на 3 млрд грн планується будівництво в такій безпековій ситуації. Це навіть небезпечно з точки зору залучення туди будівельників. Вони будуть під великою загрозою потрапляння під обстріл.

На тендері була представлена лише одна компанія - "Консорціум Білдінг Груп", вона ж і перемогла у тендері. Чи нормально взагалі, що на таке велике будівництво претендувала лише одна компанія?

- Це не дуже нормально. Звісно, що це викликає багато питань. Це фаворит, який вигравав уже багато тендерів, і в кошторисі закладені неадекватно дорогі будівельні матеріали. Наприклад, на ринку України є різні види гіпсокартону. Насправді вони за якістю не дуже відрізняються. Гіпсокартон достатньо стандартний, певні вимоги технологічні витримуються. У цьому кошторисі закладений найдорожчий гіпсокартон, який присутній на ринку України. Навіщо там цей гіпсокартон? Взагалі не зрозуміло. А його для будівництва треба дуже багато. Тобто це велика частина цього кошторису.

Просто там від звичайного, нормального по якості гіпсокартону, цей дорогий відрізняється просто ціною в три рази дорожче. Це як приклад. І там, в принципі, багато чого такого. Виникають підозри, що навмисно під цю величезну суму в 3 мільярди робився такий величезний кошторис, щоб до останньої копійки використати не 2 мільярди, а саме щоб 3 було. Це виглядає як намагання засвоїти бюджетні кошти. З іншої сторони хочу нагадати, що однією з важливих умов цього договору є отримання передоплати на аванс у розмірі 30%. Тобто мільярд гривень, умовно, буде отриманий просто як передоплата взагалі без жодних робіт. Тобто компанія одразу, навіть якщо вона не виконує цю роботу, отримає мільярд гривень просто зі старту.

А чи це не ризик того, що вони просто зірвуться і це будівництво не буде продовжено?

- Я думаю, що коли ви про це питаєте, знаєте відповідь, що це ризик. Багато питань щодо цього будівництва та умов цього тендеру. Як би так не вийшло, що ця компанія потім нічого не зробить, як це вже було неодноразово.

Оця ж компанія зривала?

- Не пам'ятаю, чи вона зривала, до речі, але бувало так, що якась компанія отримувала підряд, нічого не робила, її визнавали банкрутом, якогось директора садили на якусь кількість років або оголошували в розшук, тому що його нема, але для бюджету в сухому залишку це мінус один мільярд, наприклад, може бути. Сподіваюсь, що це не той випадок, але я б не став його виключати, тому що такий договір викликає сумніви щодо саме таких умов, саме в цей час і саме такого будівництва, саме на таку суму.

Якщо оптимізувати кошторис будівництва онкоцентру, на скільки його можна було б скоротити та за рахунок яких ще витрат?

- Я думаю, що десь на третину може і можливо було, але я в принципі вважаю, що це будівництво зараз не потрібне. Якщо ми вже входимо в дискусію, що краще було б зробити і дешевше, це дискусія, коли ми вже погодились, що це треба робити. Я вважаю, що це дуже сумнівна теза, що це треба робити. Я вважаю, що хворі повинні отримувати гарне лікування, але я не вважаю, що будівництво такого розміру зараз потрібно в такій безпековій ситуації і саме в цьому місці майже в 2026 році.

Як тоді ви оцінюєте доцільність будівництва підземного "Ковчега" при Харківській обласній лікарні?

- Це краще. Локація розташування дещо краще. Тут я можу сказати, що треба контролювати, на мій погляд, саме якість і ціни цього будівництва. Воно теж коштовне, але в принципі тут хоча б я зрозумів логіку. Але знову ж таки, треба розуміти, наскільки це буде функціональний блок, який дозволить надавати медичні послуги обласної лікарні саме під землею. Якщо це дійсно "Ковчег", функціональний блок, як заявляється, вважаю це доцільним, але не бачу просто проєктної документації цієї історії. Тут треба розуміти кошториси, щоб ці кошти були використані адекватно.

Роботи з будівництва "Ковчега" вже розпочаті, а тендер оголосили лише нещодавно. Чи можливо таке?

- Обласна лікарня взагалі й раніше була така, але щось останніми місяцями дуже часто. Є питання щодо використання коштів. Йдуть ремонти, ремонтувався фасад. Знову ж таки, фасад! От у мене питання, чи потрібно це було. Там теж дурні кошти на фасад були витрачені, здається, сотні мільйонів. Я не пам'ятаю точно суму зараз, але вона суттєва. І там були такі позиції, які викликали великі питання в тому сенсі, що в кілька разів йшло завищення цін. Дуже великі сумніви, чи фасад – це найбільш необхідне обласної лікарні. "Ковчег", підземна лікарня, мабуть, так. Фасад - не знаю. Для мене це виглядає як просто засвоєння бюджету, і не з метою зробити лише фасад.

Ви ж розумієте, щоб цифри на казначейських рахунках перетворилися в конкретні, як ми з вами бачили, "брикети", потрібно провести певну процедуру. У мене іноді складається враження, що це відбувається лише для того, щоб ми отримали "брикети", ці глибки.

Чи можна цей тендер на будівництво "Ковчегу" тоді назвати непрозорим?

- Від усіх медичних історій та обласної лікарні я в принципі не очікую суперпрозорості, на жаль. Хоч обладміністрація й намагається проводити групи прозорості, але це виглядає непереконливо, чесно кажучи. На оцій, до речі, по обласній лікарні групі, я був присутній, мене запрошували.

Як це відбувається?

- Збираються люди: підрядники, замовники, обласна адміністрація, інші зацікавленні сторони та обговорюють питання, що виникають. Насправді ж до того, що ми там обговорювали, я просив надати інформацію. Врешті-решт ми обговорили, ні до чого не дійшли, інформацію не надали, але галочку поставили, що обговорення було. Процедура була проведена, але по факту нічого не вирішено.

Шукала кошториси на Prozorro до будівництва онколікарні та підземної лікарні та не знайшла у вільному доступі.

- На Prozorro вони є, просто сайт зараз змінив інтерфейс, змінилася сильно оболонка і там їх не так легко знайти. Але вони викладають. Може, із запізненням, але вони там з’являються. Мені казали про цей кошторис онкоцентру, я пам'ятаю навіть ці позиції, які частково завищені, вони дуже дивні. Те саме відбувається з обласною лікарнею. Усе насправді стандартно, тому що ми бачимо це завищення.

До речі, місцеві громади реагують адекватно, вони часто працюють над зменшенням цих тендерів, часто йдуть на контакт, вносять якісь зміни, тож уже в підсумку проєкти коштують значно менше, ніж планові. Таке існує. На рівні області такого не існує. Я пов'язую це з тим, що громади все ж таки підконтрольні мешканцям, вони обрані, а обласна влада призначена Києвом, центральною владою, тому вони менше відчувають підзвітність.

Яка ситуація з іншими підземними спорудами Харкова та області? Чи помічали там ознаки роздутого кошторису?

- Ви знаєте, по-різному. Десь рік тому було дещо краще. Ми бачили такі тенденції, що саме міські кошториси підземних шкіл були більш-менш непогані. Зараз стало гірше, на мій погляд. Уже більше завищень. Кошториси в принципі стають вищими з часом, і квадратний метр, умовно, підземної школи коштує вже вище, ніж рік-півтора тому. На жаль, такі історії теж відбуваються, тому в цьому питанні спостерігається певна деградація.

Із чим це пов'язано? На це впливають економічні фактори?

- Думаю, що ні. Якщо навіть відштовхуватися від курсу долара, вони зростають й у доларі, умовно, теж. Тому ні, не думаю, що це пов’язано лише з інфляцією. Я думаю, що це пов’язано з внутрішньополітичними мотивами, якимось більшим ступенем дозволеності, скажімо так.

Який з останніх кошторисів здивував? Можливо, саме по підземних спорудах.

- Це було, мабуть, рік тому, в області. Не пам'ятаю локацію, чесно кажучи. Пам'ятаю, що це були в Лозовській громаді десь – чи Краснопавлівка, чи щось таке. Там, умовно, квадратний метр школи в Харкові коштував одну суму, а в області – в півтора рази дорожче. Це суттєво. Від півтора до двох разів були розриви. Можна сказати, що певні якісь гідрологічні умови або якісь ґрунти впливали на це, але там було видно, що це було співставно, і це виглядало погано.

Пам'ятаю навіть, до речі, що група "Прозорість і підзвітність" приїздила туди, і якраз там була розмова про позицію Краснопавлівки Лозівської громади. Люди не могли пояснити, з чим це пов'язано.

Можливо, місцева влада теж може певним чином наживатися на цьому?

- Ну, звісно. Залежить від того, хто замовник цього будівництва. Розумієте, будівництво може бути формально, наприклад, на території Лозівської громади – тоді замовником може бути обладміністрація. Тобто кошти виділяють, а там просто на їх території будує область. А іноді функції замовника навпаки передаються місцевій владі. Я не пам'ятаю, хто був замовник у тому випадку, але, мені здається, усе ж таки обласна адміністрація. Не буду стверджувати, я не пам'ятаю.

На той час то було прямо відчутно дорожче, сильно дорожче. Але зараз міські школи теж підтягуються. Парадокс у тому, що не обласні почали падати, а міські почали зростати. Це більш-менш уже вирівнюється. Це проблема насправді. Ефективність падає, бюджет зменшується, відповідно, проблема.

Яка ситуація з фортифікаціями?

- Скажу те, що думаю, але не розраховуйте на багато інформації. Скажу так, що претензія загалом до держави, до державних органів, чому вони будуються дещо неефективно. У НАБУ справи були щодо таких зловживань. До речі, були ж підозри щодо зловживань колишньому заступнику мера Харкова і ще якимось директорам компаній. Це щодо фортифікацій, що були збудовані до повторного намагання росіянами піти на Харківську область 10 травня 2024 року.

Тоді, за моєю інформацією, дійсно були проблеми. Але загалом ми ж бачимо, що, на жаль, це не про Харків і не про Харківську область. Ми бачимо, що проблеми були і в Сумській частково, чули про те, як Полтавська обладміністрація будувала фортифікації в Донецькій області. Були теж кейси, коли колишній голова адміністрації Пронін приходив у парламент звітувати. Там теж є багато питань. Є, до речі, теж розслідування, здається, від НАБУ. Багато питань, на жаль, до ефективності. До того, як усе це робиться.

Чи є якісь покращення в цьому питанні?

- Покращення є. Ще раз закликаю вас: негативні кейси породжують кращу якість.

Якщо пам'ятаєте оцей наш суспільний договір, який почався з початком великої війни – рік-півтора ми не критикували дії влади. Це насправді призвело до погіршення. Не всі зрозуміли ці наші високі матерії та мотиви. Хтось побачив це як певну можливість. Ми давали можливість державі не відволікатися від головного. Ми це розуміли так, що ми разом в одному човні. А хтось тим часом відновив будівництво в Козині, умовно.

Розумієте, наша самоцензура, на жаль, призвела до часто негативних наслідків.

Відповідно, негативні кейси, коли ми критикуємо, бо хочемо іншої якості фортифікацій, рішень, адекватності відповідних будівництв і так далі – це добре. Це не тому що просто ми хочемо комусь зробити зле або дискредитувати. Ні, не в цьому річ.

Чи було б краще, щоб це працювало само собою, без нашого втручання критики? Так було б краще. Але воно так взагалі не працює. А коли ми всі критикуємо як суспільство, фортифікації покращуються. А коли не критикуємо, вони погані й не покращуються. От і вся історія. Те саме з будь-яким корупційним скандалом.

Питання не в тому, щоб когось дискредитувати, комусь зробити гірше, когось з кимось посварити і так далі. Питання в тому, що ми як українці заслуговуємо іншої якості управління, іншої якості рішень. Нічого більше, насправді. Якщо б так було, якщо б кожне рішення ухвалювалось по-дорослому, з нами б розмовляли й ухвалювали якісь рішення, пояснювали як дорослим, думаю, що все було б набагато краще.

Зараз є розкрадання на фортифікаціях?

- Думаю, так, але не такі масштабні, як були. І загалом ситуація покращилася. Вона не ідеальна і вона, мабуть, ніколи такою не буде, але стало краще.

Якби завтра, умовно, росія почала новий активний наступ, цих фортифікацій би вистачило?

- Важко сказати. Усе залежить від умов. Одні фортифікації самі собою не воюють. Важлива ще кількість людей та озброєння, залучена з обох сторін. Але ця ситуація, на мій погляд, вже краще, ніж на 2024 рік. От як військовий скажу, що просто краще. Я більше нічого коментувати не буду і не можу. Я сподіваюсь, що висновки всі зробили з тієї ситуації. Тому що, повірте мені, люди, які служать у війську, 10 травня 2024 року були дуже сильно здивовані.

Навіть військові?

- Так. Повірте, я вам точно це говорю. Загальний стан було велике здивування. У поганому сенсі.

Проєкт скверу біля "Вічного вогню" в центрі Харкова завершили ще в серпні 2025 року, але зараз знову збільшили його вартість. Чому?

- Це звична практика, на жаль. Вона, на мій погляд, неадекватна. Часто це так і робиться: замовляється проєкт, а потім додатковими угодами збільшуються його обсяги. Чому? Тут можна тільки здогадуватися. Може, для розробки якогось більшого "Вічного вогню" або взагалі реконструкції всього скверу. Це дуже велике місце. Ну, так не можна. Це самісінький центр міста. Це серце Харкова, з якого все тут почалося. Саме з цього місця. Навіть не з площі Свободи, не з Сумської. От звідси це почалося. З цього, мовляв, вічного вогню. Там була побудована перша фортеця. Там центральна церква поруч, яка у 30-40 метрах знаходиться. Це історичне місце для нашого міста.

Наскільки доцільним наразі є ремонт Лопанської набережної?

- Ремонт Лопанської набережної відбувається в рамках створення пішохідної зони. По-перше, візьмемо один аспект: прозорість та корупція. Мене дивує, що спочатку відбуваються роботи з реконструкції, а потім проводиться тендер. Як це можливо? А за які кошти тоді він проводиться? Який підрядник це робить, якщо він уже це провів? Як він виграє тендер, якщо ми не знаємо, хто його виграє? Ми ж знаємо, що це виграє фірма, і там 1, 2, 3, яка проводить. А раптом виграє фірма 4, 5, 6? А що тоді будуть робити з тими, хто проводить фактично роботи? Виходить, заздалегідь відомо, що виграє певна фірма вже на старті, коли вона здійснює ремонтні роботи. Це вже сигнал про певні проблеми, м'яко кажучи.

Ще один аспект – практичний. Я, наприклад, вважаю, що пішохідні вулиці місту потрібні. Але в пішохідних вулицях є певна ідея, певний сенс. Це не просто каракуль, що нам потрібно галочку поставити, що вулиця пішохідна. У чому сенс пішохідних вулиць? Це на весь час, або на вихідні, інший спосіб життя, споживання. Вулиця живе по-іншому, ніж в інші дні, коли вона проїзна. Там ходить багато людей, вони проводять там своє дозвілля. Відповідно, на цьому відтинку вулиці, наразі це шматок Лопанської набережної, формується певна культура. Там розташовані заклади громадського харчування, магазини одягу тощо. Тобто культура там специфічна, не така, як на звичайних проїзних вулицях.

Чи був цей шматок, який робиться, раніше пішохідним? Ну, він таким і був, насправді там нічого нового. Він був проїзним, але там був один автомобіль на 20 хвилин. Там фактично мало хто їздив. Тобто нічого нового це для цієї вулиці не дасть насправді.

Зроблять там ремонт, але в чому сенс цього шматка? Там, звісно, річка є, що додає певної перспективи цьому шматку, але цього замало. На мій погляд, якщо ми кажемо про систему, треба розглядати продовження пішохідної вулиці. Наприклад, Полтавський Шлях – свого часу найбільша торговельна вулиця нашого міста. Зараз цей шматок від початку вулиці до вокзалу достатньо маргінальний. Там є кінотеатр, який не працює, є багато площ, які в оренду здаються. Цей шматок вулиці насправді не працює.

Ось Полтавський Шлях варто було би зробити пішохідною вулицею. Там є вулиці-дублери, де можна пустити рух автомобілів. Там вулиці Коцарська, Конторська – багато дублерів. Тобто якщо ми цей шматок перекриваємо на вихідні, мало хто страждає насправді. Навіть можна залишити трамвай, щоб він там ходив. Так буває в Європі, таке є в Стамбулі. Там багато пішохідних вулиць, де їздить трамвай.

Це була б ревіталізація цього шматка Полтавського Шляху. Лопанська набережна та шматок Полтавського Шляху тоді б грали б разом, і це була б велика пішохідна зона з певною культурою споживання, життя, співжиття і так далі. Але от чисто цей шматок Лопанської набережної…Якщо це перший крок до цього – це непогано. Я проговорюю з міським головою цю історію. Не знаю, чи підтримає він врешті цю ідею, але мені здається, що це може пожвавити історичну вулицю, яка зараз не працює належним чином.

Що думаєте про вулицю Сумську як варіант пішохідної?

- Сумська, до речі, теж проблема. Це почалося ще до великої війни. Якщо ви пройдете, знову ж таки, від початку Сумської до Оперного театру, побачите купу торговельних площ, там є закинуті будинки на розі Скрипника та Сумській. Там є багато нерухомості, є згорілий будинок біля театру Шевченка.

Насправді дуже багато площ теж не використовується. Якісь навіть будівлі, цілі лінії, не використовуються. Вони там роками, десятиріччями стоять, і з ними нічого не відбувається. Мені здається, що головна вулиця нашого міста сьогодні теж достатньо маргінальна у цьому відрізку. Але є проблеми – немає дублерів. Римарська одностороння, немає дублерів на гору, там Пушкінська, Ньютона. Там транспортне сполучення буде страждати, якщо її перекривати на вихідні. Хоча на вихідні і рух не такий великий. Це теж можна обговорювати. Це треба аналізувати, будувати транспортну модель і потім ухвалювати це рішення. Це більш проблематична історія точно, ніж у цих відтинках Полтавського Шляху, мені здається. Знову ж таки, це суто моя оцінка.

Але чи буде пішохідна вулиця на Полтавському Шляху настільки популярна серед міста?

- Я думаю, що якщо буде тільки Лопанська єдина вулиця, вона вочевидь буде популярна. Тому що немає альтернатив цієї історії насправді. Ми, звісно, говоримо абстрактно "після війни", але це дійсно могло б сильно відновити її роль в місті. Мені здається, там була певна, специфічна культура на цій локації: там є кінотеатр. Так, він закинутий, але він є, він нікуди не подівся, він теоретично може відновитися. Там є можливості, є певна перспектива. Там є з чим грати. Це можуть бути і відкриті виставки, лекції. Там багато можна активностей зробити. Вулиця це дозволяє. Треба просто комплексно до цього підійти. Мені здається, про це треба думати. Якщо ми вже пішли в пішохідні вулиці, в Лопанську набережну, то треба йти повністю. Половинчасте рішення не працює. Треба йти повним рішенням.

Наскільки ремонт Лопанської набережної був доцільним рішенням зараз, наскільки треба було цим займатися?

- Це велике питання для мене, так. Адекватність цього рішення, сенс, безпека, як і щодо будь-яких рішень про реконструкції, ремонти, будівництва під час війни викликає багато питань.

Чи є проєкти в Харкові, доцільність яких вас бентежить?

- Так, плани відновлення Палацу молоді на Салтівці у мене викликають питання. Як ми можемо казати про якісь адекватні проєктні рішення без візії? Ми ж не можемо тільки сьогодні жити. Може, є сенс дійсно готувати якісь великі рішення на час після війни.

Знову ж таки, у мене багато питань з відновлення, відновлення житлових будинків. Для місцевої влади актуально виробити певний алгоритм, критеріїв: що фінансувати, що ні. Тобто, мовляв, там якісь, знаєте, набираємо тамумовно, 70 балів, і тоді можна це будувати. Якщо не набирає якийсь об'єкт, ну, який сенс? Ну, я не впевнений, що зараз Палац Молоді на Салтівці – це більш пріоритетний проект, ніж побудова якихось підземних дитячих садків.

Краще було б побудувати підземні дитячі садки у Харкові?

- Наприклад. Я вважаю, що відсутність підземних дитячих садків у місті – це велика проблема. Ми знаємо про "прильоти", які були нещодавно. Батьки вимушені віддавати дітей в приватні дитсадки, які працюють, тому що міські не працюють. Там є певні законодавчі проблеми, але тим не менш, треба вирішувати ті проблеми, будувати.

Знаю багато ситуацій, коли люди навіть їдуть з Харкова, тому що тут немає садків. Таке є. Я таких людей знаю. Це мої друзі, вони поїхали з Харкова тільки тому, що тут немає дитячого садку. І навіть не питання, що це небезпека, поруч росія. Приватних садочків не так багато насправді, там заповненість шалена, просто неможливо здати дитину. А дитячий садок – це не тільки вільний час батьків. Це соціалізація, розвиток дитини. Дитина вдома, ну, скільки? Рік посидів, два. А дитина зростає, уже чотири роки триває війна. Треба кудись рухатись. Це, мені здається, більш важливо. І це, до речі, якраз потрапляє в сферу роботи з молоддю. Ну, і це більш адекватно, ніж реконструкція зараз була цього Палацу молоді. Мені так здається.

Читайте також: Агроном Сергій Авраменко: Частина Харківської області наближається до субтропічного клімату