Холодна гора: історія одного з найвідоміших районів Харкова

Зараз Холодна гора – це великий і шумний шматок Харкова, через який щодня проходять тисячі людей. Але колись тут були ліс, багнюка, маленькі мазанки й розбиті дороги. А ще – одна з найвідоміших тюрем міста, старі храми і яр між пагорбами.

"Думка" вирішила розібратися, звідки взялася Холодна гора, чому вона "холодна", а не, скажімо, "гаряча", хто тут жив раніше і чому цей район має досить специфічну репутацію.

Чому Холодна гора так називається

Із назвою району, як це часто буває у Харкові, "все не так однозначно". Стовідсоткової відповіді, чому вона саме така, немає, зате версій вистачає.

Перша версія така, що ця місцевість знаходиться на височині і тому тут гуляли сильні холодні вітри, особливо це було відчутно у ті часи, коли тут не було щільної забудови. Отже, тут було значно холодніше, ніж у центрі чи в низинах, і атмосфера відчувалась як "гірська". Тож люди і почали називати це місце Холодною горою.

За іншою легендою, колись тут жив козак на прізвисько Холод. Люди пліткували, що він був багатієм, займався розбоєм і непогано на цьому "наварився". Потім його взяли у полон татари, а будинок розгромили, перед цим винісши все цінне. Але назва нібито залишилася на його честь.

Є ще одна версія, що на схилах гори колись був ліс. Але наприкінці 19-го століття його продали і дерева почали вирубувати. Частина деревини пішла на будівництво дзвіниці Успенського собору, а менш якісні дерева пустили для випалювання цегли на місцевих заводах. Через це місцевість "облисіла", вітру стало ще більше, холод почав відчуватися сильніше, отак і з’явилася "Холодна гора".

Як з’явився район

Холодна гора знаходиться на заході Харкова, вздовж Полтавського Шляху. Колись це була околиця міста – місце між Харковом і дорогою на Полтаву.

У 19-му столітті тут почали активно селитися бідні харків’яни. Житло тут було дешевшим, ніж у центральних районах, тож тут жили колишні кріпаки, візники та ремісники. Люди будували дерев’яні будинки, мазанки із солом’яними дахами, невеличкі хатинки. До речі, ближче до центру таке житло тоді будувати взагалі забороняли – там усе мало бути "дорого-багато", тож дозволялися тільки кам’яні будинки.

Головною вулицею району була Катеринославська (нині – Полтавський Шлях). Але тоді вона виглядала зовсім інакше, це була страшенно розбита дорога з багнюкою і ямами. Її навіть мостили хмизом, щоби хоч якось можна було проїхати.

Поступово район все більше забудовувався. Уздовж дороги з’являлися трактири, заїжджі двори, магазини, шинки та майстерні. А коли у Харкові проклали залізницю на так званий Курськ, Холодна гора почала розростатися ще швидше. Тут вже селилися робітники депо, працівники заводів, міщани й дрібні торговці. Купці почали зводити свої будинки, а багаті харків’яни будували будинки, щоб здавати їх в оренду.

До кінця 19-го століття район уже був досить людним і шумним. Тут навіть відкрили перший у Харкові оперний театр, який тоді називали ліричним. Проспонсорував його появу військовий лікар, завзятий "театрал". Кажуть, у ньому кілька разів бував відомий композитор Петро Чайковський. Але, на жаль, театр проіснував недовго – його закрили через борги, а будівлю пізніше знесли.

Район із непростою репутацією

У 19-му столітті район вже можна було назвати "робітничим". Життя тут "кипіло", на районі проходили страйки, підпільні збори, революційні сходки, агітація і вся "двіжуха", яка у ті часи йшла по всій країні.

У 1881 році на Холодній горі з’явився міський водопровід. Для того часу це була серйозна подія. Тут облаштували величезний водонапірний резервуар, який вважався найбільшим у Харкові. Вода звідси доходила аж до тодішньої Басейної вулиці (зараз – Ярослава Мудрого).

А ще наприкінці 1880-х на районі з’явився Кузинський цвинтар. Частина його збереглася до сьогодні, і зараз це один із найстаріших цвинтарів Харкова. Приблизно тоді ж побудували і церкву Казанської ікони Божої Матері.

Ближче до початку 20-го століття Полтавський Шлях почав виглядати вже більш "солідно". Тут з’являлися красиві прибуткові будинки, відкривалися магазини, готелі та різні заклади. На початку 20-го століття на Холодній Горі пустили трамвай, а дороги нарешті почали нормально асфальтувати.

Холодногірська тюрма

Але разом із розвитком за районом поступово закріплювалася і похмура репутація. У першу чергу через знамениту Холодногірську тюрму. Її заснували ще при "царє-батюшкє" і у різні роки через неї пройшли тисячі жертв репресій. Спочатку за ґратами опинялися політичні в’язні царського режиму, а зі зміною влади – радянського режиму. У цій тюрмі у різні роки відбували термін відомі українські письменники Іван Багряний та Олесь Гончар, а також урядовці Української Народної Республіки. Поруч свого часу працював і Будинок літераторів, який пізніше переїхав до будинку "Слово".

Під час окупації Харкова у Холодногірській тюрмі працював концтабір, де катували і заморювали голодом тисячі полонених людей. Також у той час в будівлі ремісничого училища на Іллінській вулиці працювало німецьке гестапо.

Метро, автостанція, "ворота" у центр

Окрема історія Холодної гори – це, звісно ж, метро. Бо для багатьох харків’ян цей район починається саме зі станції "Холодна гора". Її відкрили 23 серпня 1975 року, і це перша станція харківського метро. Хоча спочатку вона називалася не "Холодна гора", а "Вулиця Свердлова" (радянська назва Полтавського Шляху). Сучасна назва з’явилася аж у 2016 році, після декомунізації.

Так от, відкриття станції метро – це, звісно, була справжня подія для Харкова. Люди спеціально приходили подивитися на цей новий вид транспорту і просто каталися "туди-назад".

Саму станцію побудували у типовому для 70-х років "радянському" стилі – багато мармуру, масивні колони, строгі форми без зайвого декору. Для оздоблення використовували світлий мармур "Коелга" та темний лабрадорит. Коротше, на цій станції можна відчути радянський монументалізм у всій красі.

До речі, "Холодна гора" – станція мілкого закладення, але при цьому дуже велика. Під землею там знаходяться оборотні тупики для поїздів, бо довгий час саме вона була кінцевою станцією Холодногірсько-заводської лінії.

Відомо, що під час будівництва метро археологи знаходили речі 18 століття – залишки старих поселень, предмети побуту і навіть фрагменти кераміки.

Станція швидко стала одним із головних транспортних вузлів Харкова. Біля метро одразу "закрутився" рух: автостанція, ринки, маршрутки, трамваї, тролейбуси. Для західної частини міста це були такі собі "ворота" у центр. Особливо вранці тут завжди був шалений рух – люди їхали на роботу, навчання чи на вокзал.

До речі, колись біля метро було набагато більше стихійної торгівлі. У 90-х і на початку 2000-х тут можна було купити буквально все: від шкарпеток і касет до овочів, курток і піратських дисків. Харків’яни-"динозаври" добре пам’ятають усі ті нескінченні кіоски навколо станції.

Також у 1970-х район почали активно забудовувати багатоповерхівками. Саме тоді Холодна гора остаточно перестала бути "околицею" і перетворилася на величезний житловий масив.

Озерянський храм і Савкін яр

Одна з головних "фішок" Холодної гори – це Озерянський храм. Його важко не помітити, особливо якщо їхати Полтавським Шляхом. Храм побудували наприкінці 19-го століття на честь Озерянської ікони Божої Матері, яку вважали чудотворною та дуже шанували на Слобожанщині. До речі, саме Озерянська ікона довго вважалася головною святинею Харкова.

Будували цей храм кілька років, і виглядав він для свого часу масштабно й "по-багатому". Особливо на фоні тодішньої Холодної гори з її мазанками і робітничими кварталами. Кажуть, що коли дзвонили дзвони, то їх було чути на пів району.

Але у радянські часи дісталося багатьом церквам, у тому числі й цьому храму. Його закривали, використовували не за призначенням, а частину приміщень взагалі перебудовували. Та, на щастя, храм таки зберігся.

Також тут є ще зовсім "молодий" Введенський храм. Його збудували у 2013 році.

А ще на Холодній горі є Савкін яр – великий яр між Холодною та Лисою горою. Там взагалі інша атмосфера. Спускаєшся вниз – і ніби "випадаєш" із міста. Дерева, схили, стежки, а місцями відкриваються дуже красиві краєвиди на район.

До речі, за однією з легенд, Савкін яр так називається завдяки видатному українському філософу Григорію Сковороді. Відомо, що він частенько приїжджав до Харкова і любив бувати в цій місцевості. А оскільки Сковорода по батькові був Савич, то й місцевість нібито почали називати Савкіним яром. Кажуть, що Сковороді подобалися довгі прогулянки цими місцями.

На Холодній горі є ще кілька місць, куди місцеві виходять погуляти. Наприклад, парк "Юність" і сквер Мещанінова. А якщо йти Полтавським Шляхом, то можна натрапити на будинок №148/2 – стару будівлю, яка виділяється на фоні сучасних домів.

Холодна гора сьогодні

Сьогодні Холодна гора – це великий район із купою магазинів, шкіл, лікарень і новобудов. Тут поруч існують старі приватні будинки і сучасні житлові комплекси. Наразі, як і інші райони міста, Холодна гора частенько опиняється під ворожими обстрілами. Але не дивлячись на війну, життя тут все одно кипить, транспорт не зупиняється, постійно їздять маршрутки, біля метро шумлять ринки, хтось поспішає на вокзал, а хтось – на роботу чи навчання. І хоча район за багато років дуже змінився, свій характер Холодна гора так і не втратила.

Новин Харкова сьогодні: Москалівка: історії старого Харкова, які ховаються у дворах