Харківське метро: історія будівництва, міські легенди і таємні тунелі

Одним із знакових і популярних місць у Харкові є наше метро. Його лінії з’єднують різні райони міста і допомагають тисячам людей швидко дістатися на роботу, навчання чи додому. А під час повномасштабної війни підземка стала ще й місцем, де харків’яни рятувалися від російських обстрілів.

Про історію харківської підземки, таємничі тунелі, міські легенди та навіть про привид на одній із станцій, розповість "Думка".

Як у Харкові з’явилося метро

У 1950-60-х роках Харків стрімко розростався як науковий, промисловий та освітній центр. Після Другої світової війни активно відновлювали старі райони та будували нові – величезну Салтівку, Павлове Поле, Рогань, Олексіївку, Холодну гору. Місто буквально витягнулося на десятки кілометрів. До 1962 року населення вже перевалило за мільйон і продовжувало зростати.

Транспортна система вже просто не справлялася з таким потоком людей. На той час у Харкові працювали 33 трамвайні маршрути, 36 тролейбусних та понад 50 автобусних маршрутів. Звучить наче й нічогенько, але у години пік цього вже було замало. Люди буквально штурмували транспорт – тиснява була звичною справою.

Просто взяти й підкинути ще автобусів чи трамваїв – не варіант, вулиці ж бо вузенькі, а особливо у центрі. Крім цього, місто перетинають річки та яри, тому будувати великі транспортні розв’язки було би складно. Тоді влада міста зрозуміла, що без метро не обійтись.

У ті часи дозвіл на будівництво метро могла дати тільки центральна влада СРСР. Вперше про потребу Харкова в підземці заявили на засіданні Верховної Ради СРСР у грудні 1962 року. У нас був супераргумент – місто вже стало мільйонником. Але тоді було заведено, що метро дозволялося лише столицям союзних республік.

У 1963 році на розгляд Держбуду СРСР подали три варіанти транспортної системи для Харкова: монорельс, швидкісний трамвай та метрополітен.

Після обговорень партійне керівництво схилилося до варіанту зі швидкісним трамваєм, тож здавалося, метро місту "не світить". Але тут втрутився перший секретар Харківського обкому Григорій Ващенко. Він активно просував тему з підземкою і зрештою таки домігся свого. До грудня 1965 року Харкову дозволили будувати метро.

Як будували підземку

Першу лінію вирішили прокласти вздовж найбільше завантаженої артерії міста. Спочатку думали зробити кінцевою станцією Південний вокзал. Саме тому там і почали будівництво. Поруч навіть хотіли зробити депо для потягів.

Але у інженерів закралися сумніви, що земля там може просто не витримати такого навантаження. Тож лінію вирішили продовжити до Холодної гори.

У серпні 1968 року почалися роботи на станції "Майдан Конституції" (на той момент – "Радянська"). Через два роки будівництво вже активно велося на кількох станціях.

Навесні 1970 року відбулася важлива подія – перша збійка тунелів. Це момент, коли два тунелі, які копали назустріч один одному, точно стикуються. Через складний рельєф місцевості це було зробити дуже непросто. Але будівельники працювали швидко. Частково – через популярні тоді "соціалістичні змагання", коли бригади намагалися перевиконати план. Отже, до кінця 1974 року в Харків вже прибули перші вагони метро, а 30 липня 1975 року під землею проїхав перший пробний потяг.

22 серпня 1975 року нову лінію урочисто відкрили для партійних керівників і чиновників. А вже 23 серпня метро відкрили для всіх харків’ян.

Вісім станцій Холодногірсько-Заводської лінії почали роботу:

• "Вулиця Свердлова" (сьогодні – "Холодна гора"),
• "Південний вокзал",
• "Комунальний ринок" (сьогодні – "Центральний ринок"),
• "Радянська" (сьогодні – "Площа Конституції"),
• "Проспект Гагаріна" (сьогодні – "Левада"),
• "Спортивна",
• "Завод імені Малишева" (сьогодні – "Заводська")
• "Московський проспект" (сьогодні – "Турбоатом").

Люди буквально кинулися випробовувати новий транспорт. Лише за перший день метро перевезло 413 тисяч пасажирів.

У 1978 році відкрили ще п’ять станцій першої лінії: "Комсомольська" (тепер – "Палац Спорту"), "Імені Радянської Армії" (тепер – "Армійська), "Індустріальна" (тепер – "Імені О. С. Масельського"), "Тракторний завод" і "Пролетарська" (тепер – "Індустріальна").

У 1984 році запрацювала друга лінія метро – Салтівська. Вона з’єднала центр із густонаселеними спальними районами.

Олексіївську лінію відкрили у 1995 році.

Метро і підземні річки

Будувати метро у Харкові було непросто ще й через підземні води. Під нашим містом протікає чимало підземних річок. Працівники метро жартували, що підземка іноді нагадує підводний човен – вода постійно намагається "прорватися" всередину.

Наприклад, на станції "Спортивна", у переході до станції "Метробудівників", вода просочувалася прямо над ескалатором.

А станцію "Центральний ринок" взагалі будували майже у воді. Через це її зводили відкритим способом і укріплювали колонами, щоб вона буквально не "спливла".

Загадкові підземні тунелі

Мережа підземних ходів під Харковом набагато старіша за саме метро. Ще у XIX столітті сталася дивна історія: під час обвалу дороги під землю провалився кінний екіпаж. Коли людей витягнули, під землею виявили старі тунелі.

Тоді влада міста запропонувала двом засудженим до страти злочинцям угоду – замість повішення вони мали дослідити ці підземелля.

Чоловіки три дні блукали тунелями і вибралися у церкві Святого Миколая. Потім вони пішли досліджувати тунелі далі і знайшли виходи до будинку губернатора та Холодногірської в’язниці.

Розповідати про те, що вони там побачили, їм чомусь не хотілося. Але подейкують, що десь під землею вони натрапили на 12 стільців з каменю, які стояли навколо стовпа, а поруч лежала книга, яка нібито передбачала долю. Ось така от легенда.

Привид на станції "Майдан Конституції"

Приблизно 18 років тому на станції метро "Майдан Конституції" сталася дивна історія.

Був уже пізній вечір, коли працівникам метро повідомили по телефону, що якийсь чоловік нібито стрибнув на рейки і побіг у тунель. Потяги одразу ж зупинили, поліція пішла обшукувати тунелі. Шукали-шукали, але так нікого й не знайшли.

Коли поліцейські переглянули записи з камер відеоспостереження, ситуація стала ще дивнішою. На відео не було людини, зате було видно якусь димчасту фігуру, схожу на силует людини. Після цього почали ходити чутки про "привида станції".

Є навіть легенда, що якщо зробити фото на цій станції, на деяких кадрах можна побачити свою ауру. Хоча перевіряти це не радимо, бо фотографувати у метро офіційно заборонено.

Таємний тунель і бункер

Ще одна цікава історія пов’язана зі станцією "Київська" на Салтівській лінії. Її відкрили у 1984 році на глибині десяти метрів. Головна особливість станції – це платформа, довжиною аж 104 метри.

Саме тут є так званий "секретний тунель". Але на ділі все дуже прозаїчно і зовсім не загадково… Цей тунель використовують для технічних випробувань нових вагонів метро. Отже ніяких таємних задумів тут немає. Але, за словами дигерів, у нашому метро можуть бути й інші цікаві об’єкти.

Наприклад, під станцією "Університет" нібито існує бункер для місцевого керівництва площею 300-500 квадратних метрів. Кажуть, туди можна було потрапити через перехід з будівлі обласної адміністрації. За легендами, бункер має броньовані двері вагою близько восьми тонн.

Також ходять чутки про ще один секретний об’єкт під будівлею управління метро. Нібито там є величезний, багаторівневий підземний комплекс з кабінетами, кімнатами відпочинку, столовими та приміщеннями для військових і чиновників.

Чи існують ці об’єкти насправді – невідомо, офіційно про це ніде не сказано.

Найдивніший проєкт метро

Колись харківський метрополітен займався доволі несподіваними речами. У це важко повірити, але на станції "Ярослава Мудрого" у технологічному тунелі вирощували шампіньйони. Гриби пророщували у спеціальних камерах на поверхні, а потім вночі доставляли у метро на дрезині. Однакова температура повітря круглий рік дозволяла успішно займатися такою дивною, як для метро, справою.

Також метрополітен певний час навіть розводив річкову рибу у ставках Харкова.

Щоправда, з часом ці проєкти закрили.

Метро сьогодні

На початку повномасштабної війни харківське метро фактично перетворилося на укриття для людей. На станціях підземки харків’яни перечікували постійні обстріли терористичної росії. Деякі люди взагалі на якийсь час переїхали туди жити і довго не виходили назовні.

24 травня 2022 року у метро знову почали курсувати поїзди. Спочатку інтервал руху був 30 хвилин, а згодом його скоротили до 10 – 15 хвилин.

Наразі метро працює у звичайному режимі, хоча інколи й бувають проблеми через ворожі обстріли енергетичної інфраструктури. Бувало так, що поїзди зупинялися через низьку напругу. Але енергетики зазвичай швидко відновлювали живлення і метро поверталося до роботи.

Незважаючи на те, що кінця війні поки не видно, у Харкові планують продовжити Олексіївську лінію метро. На ній мають з’явитися дві нові станції: "Державінська" та "Одеська". Також планують побудувати електродепо "Олексіївське" на 100 вагонів.

Проєкт оцінюють приблизно у 320 млн євро. Фінансування отримають у вигляді кредитів від Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку. Роботи мають розпочатися вже у цьому році.

Сьогодні харківське метро – це 30 станцій, тисячі пасажирів і важлива частина життя нашого міста. Але під землею воно зберігає не лише рейки та тунелі, а й історії, легенди та загадки, які й досі обговорюють харків’яни. І хто знає, можливо ще далеко не всі таємниці нашої підземки вже розкриті…

Читайте також: Більше договорів, нові відпустки і локаут: що варто знати харків’янам про новий Трудовий кодекс