Путін їде в Пекін. Що очікувати?
1. Візит Трампа в Пекін застабілізував стосунки Вашингтона і Піднебесної. При цьому, ми поки не розуміємо, чи залишилося щось за лаштунками, адже настільки високе представництво бізнесу, яке поїхало разом з Трампом, в теорії передбачає якісь ширші домовленості. Цілком реально, що ми їх побачимо у вересні, під час візиту китайського лідера в США. Якщо це так, то це може бути однією з передвиборчих фішок Трампа, якщо така угода все ж з’явиться.
2. Як би там не було, але сторони точно домовилися про два перемир’я: торгове і тайванське. При цьому США мають в кишені закриту Ормузьку протоку, а Китай – рідкісноземельні метали. Перші розуміють: відкриття Ормузу полегшує життя Китаю і зменшує вигоду американських нафтових компаній, другі знають, що без рідкоземів США не проживе, як мінімум, ще кілька років.
3. На цьому фоні візит Путіна в Пекін навряд чи буде проривним. Кілька днів тому я вже писав: Росія пробує продати одне й те саме Китаю та Америці (північний морський шлях та вуглеводні і рідкісноземельні метали Арктики). При цьому Росія дуже хоче, щоб купили обидва, таким чином, зробивши Росію необхідною і для США, і для КНР. У нас явно недооцінюють цю гру росіян, хоча вона потенційно може стати для нас проблемою.
4. Щодо самого візиту Путіна, то зараз він їде в Пекін для підтвердження нинішнього статус-кво. При цьому Китай точно буде вимагати поступок, перш за все, в виділенні територій для майбутньої інфраструктури по північному морському шляху. Справа в тому, що КНР вже запустила свої північні торгові каравани і будує кораблі саме для цього шляху (не атомні криголами, а саме кораблі). Але ці каравани йдуть без зупинки, не заходячи в порти, перш за все, через відсутність нормальних баз і логістичної інфраструктури. Як на мене, головний лакмусовий папірець цього візиту – це саме поступки чи їх відсутність в питаннях Арктики і її ресурсів.
5. На жаль, українське питання на переговорах США – Китай взагалі не піднімалося. І головна причина – відсутність України в китайському порядку денному. Я повторю ще раз те, що говорю вже давно: переговори в трикутнику Україна – Росія – США в абсолютному глухому куті. Вихід із цього глухого кута, як на мене, лежить в розширенні переговорної групи і розширенні взагалі поля переговорів. Але поки цей варіант не сприймається ні в Києві, ні, тим більше в Москві. Вашингтон взагалі не мислить цими категоріями. Проте у нас є час до вересня, щоб змінити цю ситуацію і вставити українське питання в порядок денний зустрічі Трамп-Сі.
Джерело – фейсбук Вадима Денисенка
Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі Блоги несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".
