Мета Путіна – війна за "остаточне вирішення українського питання"

І ця заява російського лідера підтверджує те, про що я не втомлююся нагадувати ще з лютого 2022 року. Для Путіна ця війна – це зовсім не боротьба за територію Криму чи Донбасу. І навіть не тільки війна проти Української держави і державності як такої. Це ще й війна за "остаточне вирішення українського питання".

Справа в тому, що російські шовіністи зробили досить прості й примітивні висновки з історії ХХ сторіччя: їм не вдається обманути українців. У Російській імперії "малороси" взагалі були частиною єдиного "русского народу", разом із "великоросами" та білорусами. Але як тільки імперія зруйнувалася, українці проголосили у Києві спочатку автономію, а потім і незалежність Української Народної Республіки – і тільки більшовицька окупація не дозволила цій державі відбутися.

Здавалося б, більшовики вдало підмінили українську державність декорацією у вигляді Української РСР. Але як тільки Радянський Союз почав руйнуватися, Україна відразу ж проголосила незалежність, і це рішення призвело до того, що колишня імперія комуністів розвалилася буквально за кілька тижнів як картковий будиночок.

Тобто виявилося, що єдина можливість отримати контроль над українськими землями – це позбутися українців. Можна сказати, що в цьому немає ані політичної, ані економічної логіки: навіщо земля, на якій немає людей? Ну, по-перше, чимало росіян залишить свої деградовані, бідні міста й селища на півночі, щоб переселитися на родючі українські землі – тим більше, вони неодноразово вже так робили.

А по-друге, кого в Росії колись лякало перетворення країни на пустелю? Подивіться на Сибір, який знелюднів ще з часів завойовницьких походів Єрмака. Або на Карелію, яку Радянський Союз відібрав у Фінляндії наприкінці 30-х років минулого сторіччя – ця неймовірно красива земля позбулася більшості свого корінного населення і лякає пусткою. І нічого – головне, щоб країна була великою. За територією.

Ну і по-третє, російське керівництво ставиться до будь-якої території як до військової бази. Вся Україна, як перед тим окупований Крим, потрібна Кремлю не для розвитку, а щоб перемістити свої ракети і військові бази якнайближче до Європи. Адже погрожувати Заходу з нових "старих” територій – це і є головна геополітична мрія Путіна. Що він без цих погроз і можливостей? Очільник бідної провінційної держави, яка без продажу нафти й газу нічого не варта?

Саме тому він і готовий позбутися українців. Звісно, якщо йому самому задати питання, як можна виступати з такими людиноненависницькими промовами, Путін відповість вам, що це просто його реакція на дії тих, хто прагне продовжувати війну, а сам він прагне миру. Але ми прекрасно розуміємо, що це все спеціальна маніпуляція. Адже Путін уже проголошував щось подібне, коли після нападу на Україну у 2014 році стверджував, що якщо російська армія вторгнеться на українські землі, попереду неї стануть жінки і діти. Й знову російські пропагандисти доводили, що їхній господар зовсім не те мав на увазі. Що він тільки підкреслив, що українські жінки і діти самі стануть попереду окупаційних військ.

Але він говорить саме те, що говорить. Путін готовий ставити українських жінок і дітей попереду російської армії. І він говорить про війну до останнього українця – саме така війна йому і потрібна.

А що ж тоді мирний процес, що ж тоді "план Трампа"? А нічого. Поки російський президент не погоджується із самою можливістю припинення вогню, будь-які мирні перемовини виглядають швидше демонстрацією намірів американської адміністрації, ніж реальним процесом, який може призвести до завершення війни у найближчому майбутньому.

Але тепер – від самого Путіна – ми точно знаємо, що маємо зупинити не просто війну, а схвалений і затверджений у Кремлі геноцид. Саме тому тиск на Росію має посилюватися, російські нафтові порти й нафтопереробні заводи – палати і вибухати, а російські окупанти – гинути в українських степах і териконах. Це і є справжній мирний план, який має допомогти врятувати український народ.

Джерело – фейсбук Віталія Портникова

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".