День Соборності України, або Як єдність стала нашою силою
Про соборність ми говоримо з воєнного Харкова, міста, яке не один рік живе під прицілом країни-агресора, але не здається й не відступає.
Соборність - це єдність. І щоденна взаємодія мільйонів українців, які тримають країну разом, навіть коли ворог намагається розірвати її ракетами, бомбами й терором. Війна довела головне: наша Україна - неподільна.
Сьогодні соборність - це регіони, які приймають людей, змушених покидати свої домівки через бойові дії. Це громади, що діляться житлом, теплом і турботою. Це міста, які стали прихистком і новим домом для сотень тисяч українців. Харків знає ціну такої підтримки, і сам її надає, попри постійні ворожі атаки.
Соборність - це коли країна працює як єдиний організм. Військові стримують ворога на фронті. Медики рятують життя під звуки сирен. Рятувальники дістають людей з-під завалів. Волонтери допомагають і закривають потреби, які не можна відкласти. Освітяни навчають дітей у підземних школах і онлайн. Комунальники й енергетики відновлюють світло, воду й тепло після ударів. Депутати та органи місцевого самоврядування тримають громади в робочому стані, ухвалюють рішення і несуть за відповідальність. Кожен на своєму місці. Кожен - частина спільної справи.
Для Харкова соборність - не лише державне свято, а й щоденна практика спротиву. Це коли місто під обстрілами продовжує жити, допомагати фронту, підтримувати переселенців, відновлювати зруйноване й дивитися вперед. Саме тому сьогодні ми говоримо впевнено: наша єдність = наша віра. Її неможливо знищити ударами, неможливо зламати страхом. Вона загартована війною.
З Днем Соборності, Україно!
Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі Блоги несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".
