Жителів Харківської області просять допомогти зберегти пам'ять про Голодомор

Жителів Харківської області просять записати спогади своїх дідусів та бабусь про Глодомор.

Як передає "Думка”, про це в ефірі радіо "Накипіло” сказала завідувачка відділу усної історії Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду й кандидатка історичних наук Юлія Коцур.

Вона закликала харків’ян записати спогади своїх прабабусь, прадідусів, бабусь і дідусів і передати їх до Національного музею Голодомору-геноциду. Це можна зробити як у письмовій формі, так і записавши розмову на аудіо чи відео.

Юлія Коцур розповіла, що працівники музею і далі записують свідчення людей, які пережили Голодомор. Зокрема, улітку 2024 року під час експедиції на Чернігівщині дослідникам удалося зафіксувати спогади 106-літньої жінки.

"Нині ми записуємо спогади людей, які пережили Голодомор у дитячому віці. Вони пам’ятають певні фрагменти зі свого дитинства: як їхня сім’я врятувалася від Голодомору або, навпаки, як померли батьки чи інші родичі. Ці люди нині згадують, що вони переживали в той період і про що говорили в родині. Вони розповідають про це деталізовано. Дехто навіть пам’ятає, якою була погода", - говорить Коцур.

Працівниця Національного музею Голодомору-геноциду навела як приклад спогади жінки про те, як вона дитиною з матір’ю ішли збирати листя липи, яке потім сушили на липники.

"Жінка пам’ятає, що того дня була сонячна погода. Докладно описує, як вони збирали листя, як несли й сушили, як мати згодом пекла липники…", — пояснила вона.

Дослідниця уточнила, що липники — це сурогатні млинці, які під час Голодомору українці готували з листя липи. Іноді листя подрібнювали, іноді — сушили. Було декілька рецептів приготування. Листя сушили на сонці або в печі. Потім сушені листки перемелювали на порошок, додаючи, якщо були, якісь висівки, залишки борошна чи полову й воду. Після того із цієї суміші формували млинець і випікали його в печі або на грубі чи жаровні.

Нагадаємо, що, за даними дослідників геноциду українського народу 1932–1933 років, від голоду тоді померло так багато людей, що їх не було кому ховати. Історики ще й досі не можуть назвати точну кількість жертв трагедії. На початку 30-х років до Харківської області входили частини земель сучасних Полтавщини, Сумщини та Луганщини. З огляду на це дослідники кажуть про 2–2,5 мільйона жертв штучного голоду. Якщо ж говорити про сучасні межі Харківщини, то на цих землях, за даними дослідників та істориків, у 1932–1933 роках померло приблизно 600–900 тисяч людей. Тривалі роки совєцької імперії влада в різний спосіб стирала із землі поховання померлих від голоду, а людям під страхом кари забороняли говорити про родинну драму початку 1930-х років.

Новини Харкова сьогодні: Рідним загиблих на Харківщині прикордонників вручили державні нагороди