"Я розумію, що я не військовий, я не фахівець, але я, чим можу, тим і допомагаю", - говорить вантажник харківського комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" Володимир Журавльов. До війни чоловік розводив бджіл, був "Пасічником Слобожанщини" та "Пасічником України", мав господарство в нині окупованому Вовчанську.

Зараз 54-річний Журавльов жваво вантажить сміттєві контейнери в одному з північних районів Харкова – на П’ятихатках. Саме на околиці цього району в перший же день вторгнення росіяни поставили свій "Град" і били по центральній частині міста.

Володимир Журавльов на П'ятихатках / Фото: "Думка"

П’ятихатки – північна околиця Харкова

Селище П’ятихатки знаходиться в районі Окружної дороги та Харківського шосе (колишнє Білгородське шосе) – це найкоротший шлях з Харкова на росію. Саме сюди одразу ж підійшли окупанти. Селище з початком військових дій перебувало під постійними обстрілами. За словами місцевих, зараз тут майже немає жодного будинку, який би не зазнав бодай якихось пошкоджень. Кількість мешканців району зменшилася в десятки разів. Порахувати всіх навряд чи можливо, оскільки триває дуже жвава міграція, однак із 15 довоєнних тисяч зараз у районі, за різними підрахунками, живуть не набагато більше 1 тисячі осіб. Кількість робочих місць на П’ятихатках також вкрай мала, в основному лишилися або комунальні служби, або державні установи.

Вторгнення росії штовхнуло північ Харкова до межі гуманітарної катастрофи. Одномоментно зупинилося майже все, люди, втративши заробітки та й навіть із грошима елементарну можливість щось придбати, були змушені шикуватися в чергу по допомогу харчами або тікати в інші міста.

Комунальне господарство цього району на початку війни також колапсувало. Численні ворожі обстріли знищили комунікації, робітники до середини березня просто фізично не могли потрапити на деякі вулиці мікрорайону.

Обстріляний будинок на П'ятихатках / Фото: "Думка"

Весняні масові обстріли Харкова

Мешканець багатоквартирного житлового будинку по вулиці Академіка Вальтера, 11, у П’ятихатках 59-річний колишній лаборант та інженер ХФТІ Володимир Башлай визнає, що відколи росіян відігнали від Харкова, кількість обстрілів зменшилася. Однак його будинку, де колись був гуртожиток Харківського фізико-технічного інституту (ХФТІ), не пощастило ще 18 березня. У той день ще засвітла, близько 13:20, у триповерхівку влучив великокаліберний снаряд, найімовірніше, з РСЗВ "Ураган", уламки якого й досі можна знайти поблизу.

Володимир Башлай / Фото: "Думка"

"Снаряд залетів зверху, пробив два поверхи, але, судячи з руйнувань, вибух відбувся в районі першого поверху. Другий і третій поверх фактично не постраждали, там тільки завали, а саме удар пішов по першому поверху. Тут повилітали двері", - показує Володимир вибоїну у стіні, яка утворилася внаслідок удару дверима.

Башлай додає, що зараз російські снаряди б’ють в основному по Харкову, перелітаючи П’ятихатки, або по околицях селища, або по території знаменитого науковими досягненнями ХФТІ.

Обстріляний колишній гуртожиток ХФТІ / Фото: "Думка"

Чоловік каже, що мешкає в гуртожитку з 1989 року, й ніколи мікрорайон не був настільки безлюдним. Зокрема, в його гуртожитку живуть приблизно 10 людей, сюди навіть переселилися кілька мешканців із сусідніх будинків, оскільки під будівлею є непоганий підвал, який люди використовують як бомбосховище. До війни ж у гуртожитку було 100-150 людей.

На питання, чому він не виїжджає сам, Володимир відповідає: "Особливо і немає куди". Та й досі чоловік має роботу в Харкові.

Пошкоджені теплові комунікації будівлі / Фото: "Думка"

Башлай звертає увагу, що до літа комунальники відновили водопровід та електрику, що були пошкоджені або й повністю знищені ще лютневими та березневими обстрілами. Менш оптимістично він оцінює можливість підключення опалення: деякі труби навіть у його будинку вирвані та просто звисають над знищеною частиною колишнього гуртожитка.

У внутрішньому дворі помічаємо переповнені сміттєві контейнери. За словами Володимира, КП "КВПВ" забирало сміття, однак інститут, до якого належить колишній гуртожиток, на цей місяць нібито не уклав угоду на вивезення. "Тому коли піймаємо машину, просимо, щоб заїхали, вони тоді забирають", - говорить Володимир.

Обстановка всередині будинку / Фото: "Думка"

Снаряди перелітають П’ятихатки і б’ють по Харкову

Поки плануємо переїзд на іншу вулицю, над П’ятихатками в напрямку Харкова з інтервалом у 10 секунд пролітають дві ракети від РСЗВ. Імовірно, "Смерчі" або "Урагани", якими навіть удень росіяни регулярно обстрілюють місто. На відстані кількох кілометрів чути розриви, схоже, на території Лісопарку.

На ранкові "прильоти" снарядів навіть не звертає увагу група людей асоціального виду, які вживають алкоголь біля порожньої п’ятиповерхівки на вулиці Академіка Синельникова (П’ятихатки збудували як поселення для працівників ХФТІ та інших науковців-фізиків, тому й вулиці тут мають відповідні назви). Вранці на П’ятихатках можна зустріти тільки собачників, алкоголіків та комунальників.

Обстріляний будинок на П'ятихатках / Фото: "Думка"

Робітниця з прибирання території КП "Харківблагоустрій" Алла Миколаївна згрібає скошену на узбіччях вулиці Академіка Синельникова траву. Незважаючи на відсутність людей, на районі все одно стрижуть газони та прибирають.

"Учора цілий день бахали, туди били. Але працювати треба, прибирати ж треба, хоч страшно, хоч ні. Нас викликали прибирати, тому працюємо потрошки", - каже жінка.

Вона називає П’ятихатки "сірою зоною", оскільки селище, що є частиною обласного центру, відділено від Харкова близько 5 кілометрами дубових насаджень Лісопарку. Гуманітарну допомогу мешканцям П’ятихаток видають по вівторках і четвергах. Жінка каже, що за допомогою приходять приблизно 600 людей.

Прибиральниця Алла Миколаївна / Фото: "Думка"

"Щоб виїжджати, потрібні гроші. В мене дві собаки, кіт. Я виїжджала в Харків. Зараз у Харкові страшніше, ніж тут. Сьогодні ж було, знову Харків довбили. І в нас вчора горіло, потрапили в університет, там фізтех університету Каразіна", - говорить Алла Миколаївна.

Прибиральниця зізнається, що має нервове виснаження через постійний стрес, а також скаржиться на послаблення гуманітарної допомоги. "У мене вже нервове виснаження. Люди втомилися, чесно. Удень я працюю, а ввечері йду у підвалі спати. Страшно мені. У нас обкрадають квартири. У П’ятихатках 6 квартир обікрали", - додає вона.

Покинутий на П'ятихатках автомобіль / Фото: "Думка"

КВПВ

Із 24 лютого низка приватних підприємств, які в Харкові вивозили сміття, просто зникли. Внаслідок цього в обласному центрі подекуди утворилися стихійні звалища. Після скарг місцевих мешканців комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" (КВПВ) за свій рахунок почало вивозити й це сміття.

У перші дні вторгнення комунальники виходили на окремі маршрути. Віддалені райони почали обслуговувати після того, як вдалося відігнати росіян, котрі вели безперервні обстріли. Зокрема, селище П’ятихатки на півночі Харкова КП почало повністю прибирати з 14 березня, мікрорайон "Горизонт" на південному сході – із 16 березня.

Обстріляні росіянами школа та житловий дім у П'ятихатках / Фото: "Думка"

Зараз щоденно на маршрути по Харкову виходять 130-140 машин КП "КВПВ", у складі екіпажів – водій та два чи один вантажники. Районів, де не вивозиться побутове сміття, зараз у Харкові вже немає. Через неможливість їздити на сміттєві полігони, на час бойових дій на території Харкова зроблені тимчасові звалища. Після закінчення війни їх обіцяють вивезти.

Колишній пасічник Володимир Журавльов, який влаштувався до комунального "КВПВ" і "змінив" бджіл на мух, каже, що в центрі міста кілька разів доводилося працювати, коли неподалік тривав обстріл. Однак, філософськи роздумує комунальник, людина здатна звикнути і до мух, і до обстрілів: "Деякі люди бояться комарів, мух. А чого їх боятися? До всього людина звикає!"

Працівники КВПВ Володимир Журавльов і Володимир Павелко / Фото: "Думка"

Його колега водій КП "КВПВ" Володимир Павелко з деокупованих Циркунів також навіть не думав залишати Харків у складний для міста час.

"І не думав виїжджати. Ми тут живемо, а в Циркунах город, треба картоплю викопувати. Стріляло, бахало, літало в обидва боки, а ми картоплю садимо. Перед тим, як садити, спочатку до сусіда прилетіло, там хату розбомбило. Потім прилетіла ще одна "касетка". А потім до нас у город прилетіло. Ми закопали яму та посадили картоплю. Зараз уже час викопувати", - сміється водій сміттєвоза.

Місто Харків, незважаючи на прифронтовий статус і щоденні обстріли, залишається одним із найбільш доглянутих в Україні. І не в останню чергу завдяки звичайним робітникам місцевих комунальних підприємств.