Боєць 57 ОМПБр "Ведмідь": Пілоти дронів – пріоритетна ціль для росіян на Вовчанському напрямку

Із початку російського наступу на Вовчанськ у травні 2024 року минуло понад 500 днів. Місто продовжують тримати українські військові, попри те, що воно схоже на цілковиті руїни. Продовжують працювати українська піхота, пілоти, розвідка, батальйон безпілотних систем. Усі вони злагоджено працюють для того, щоб гучні заяви президента рф путіна про можливе захоплення Вовчанська ніколи не стали реальністю.

Про те, яка сьогодні ситуація у Вовчанську, чи можна помітити у місті цивільних, чи є там вціліли об’єкти, як змінилася тактика російських військових за 500 днів наступу на Вовчанськ, як росіяни пересуваються містом під землею, чи тривають бої за агрегатний та олійний заводи, чи беруть участь у боях за Вовчанськ північнокорейські військові та в яких технологіях Україна має перевагу над росіянами, в інтерв’ю виданню "Думка" розповів військовий з позивним "Ведмідь" – командир взводу розвідки та коригування батальйону безпілотних систем 57 Окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.

Як потрапив до лав ЗСУ, а потім до 57 ОМПБр?

-З перших днів, з перших пострілів, як тільки ми зрозуміли, що почалась війна, разом з моєю компанією, з друзями зібрали речі та без сумніву пішли до військкомату.

Тоді тобі було 19 років?

- Так точно.

Не було страху?

- Ні, на той час я про це не думав.

А зараз?

-Буває. Якби розумів, що буде в подальшому, може, ще б і задумався, але, напевно, ні.

Якою була твоя мотивація приєднатись до захисту України в такому молодому віці?

- Ми розуміли, що буде повномасштабне вторгнення, навіть певною мірою готувалися до нього. Але коли все це почалося, моє рідне село було під окупацією, моє місто було під обстрілами. Я не думав десь там переховуватись або ще щось. Я одразу зрозумів, що треба брати і захищати.

Як ти зрозумів, що тобі до вподоби військова тематика?

- В юності, з 16 років, мене дуже цікавила вся військова тематика. Тоді я потрапив у військово-патріотичні організації, які виховують дітей патріотичними, розвивають у військовому напрямку, розкривають різні цікаві теми. Я почав активно цим займатися. Паралельно почав активно займатися громадською діяльністю. Мене це дуже захопило. Ми були в різних організаціях з друзями, розвивалися до того, поки самі не очолили посади, на яких набирали людей, дітей, і працювали з ними, як з військового, так і по патріотичного виховання.

Коли до нас прийшло розуміння, що буде війна, ми одразу почали готувалися до цього: уже закупляли навіть певні дрони. Присутні там були й АТОвці - наші друзі, які нам допомагали, разом ми збиралися. Завдяки ним, напевно, ми й були до того більш-менш готові. Вони нам підказували, допомагали завжди. Саме тому, коли почалася велика війна, ми не хвилювалися, не думали, а просто взяли й пішли.

Навчався ти теж на військового?

- Ні. Я навчався в Національному університеті "Чернігівська політехніка" на юридичному факультеті. Зараз навчаюся на магістратурі, на юридичному факультеті в Києві. Знову ж таки, продовжую цей напрямок.

Після завершення війни плануєш працювати за юридичним фахом?

- Думаю, так. Повернуся, довчуся, спробую себе в юридичному напрямку. Але це все в планах.

Як потрапив саме до 57-ї мотопіхотної бригади?

- Коли бригада була вчергове на відновлені, ми зустрілися з командиром цієї бригади і зрозуміли, що нам треба сюди.

Чому? Сподобалася спеціальність?

- Ми планували потрапити в розвідувальну роту, саме в цей підрозділ. Наш командир служив у цій бригаді у 2016 році. Ми розуміли, що це гарні люди, тож пішли до своїх друзів.

Зараз ти дослужився до командира взводу?

- Так.

Які твої обов’язки? Які завдання виконуєш?

- Моїми обов'язками є контролювати роботу моїх пілотів, забезпечувати, організовувати бойову роботу, їхнє навчання.

Що дає ця робота в масштабах оборони Вовчанська?

- Розвідувальні задачі на близькій відстані, на дальній відстані, спостереження за підступами ворога та їхніми дальніми рубежами.

Які основні задачі реалізує батальйон безпілотних мистем?

- Контролювати небо. Задач було багато, усі вони різні: як завести піхоту на наші рубежі, так і контролювати ворожу піхоту на підступах до річки, перехоплення по місту, аналіз їхнього переміщення, які мають скупчення та їхні основні точки під'їзду.

Ти був на території Вовчанська з початку наступу росіян у травні 2024 року?

- Так, ми якраз тоді переїхали з Куп'янська одразу на Вовчанськ. Тоді ще вторгнення не було, росіян тоді не було, але ми вже спостерігали, де вони могли б заїхати, контролювали їх. Ну, і в перші дні наступу зустріли їх у Вовчанську.

Виходить, ти на власні очі бачив, як руйнується Вовчанськ?

- Так, це були дуже масивні обстріли з першої хвилини. Наскільки я пам’ятаю, з другої години ночі почались дуже важкі обстріли КАБами, "Градами", РСЗВ. Усе працювало, що тільки можна було. Було важко висунути голову, щоб підняти того дрона.

Зараз теж продовжуються постійні обстріли Вовчанська?

- Так, обстріли продовжуються. Не такі масовані, звичайно, бо там знаходиться й їхня піхота, але щодня обстріли важкі: як РСЗВ, так і ударними крилами.

Що змінилося найбільше за 500 днів оборони Вовчанська?

- Технологія ворога. Дуже активно почали працювати їхні пілоти, оптоволокно, різні їхні "Вампіри". Вони хочуть зробити так само важкі бомбери, у них інколи це виходить, але ще не дуже гарно. А от саме пілоти – це пріоритетна ціль, пріоритет їхньої роботи. Якщо на початку це більшою мірою були артилерійські та піхотні задачі, то зараз акцент змістився на повітря. В основному це робота по пілотам.

Які новітні технології ворога найчастіше застосовуються по Вовчанську?

- Оптоволокно, масово FPV-дрони, інколи зустрічаються наземні дрони під час евакуації їхніх поранених, але найбільш часто – це FPV-дрони.

Чи вдається їм протидіяти?

- Наш РЕБ дуже гарно працює проти FPV-дронів на радіо, але проти оптоволокна поки що ще не придумали. Протидія є. Не в повній мірі, не скрізь, але вона присутня. Будемо розвивати, намагатися протидіяти оптоволокну.

Чи застосовують ЗСУ оптоволокно по ворогу на Вовчанському напрямку?

- Так, з кожним днем розвиваємося все більше і більше, працюємо над цим.

Як технології впливають на перебіг бойових дій на Вовчанському напрямку?

- Пріоритетна мета зараз – забезпечувати і організовувати роботу саме пілотів на оптоволокні. І на важких бомберах, звісно, але це дає можливість нашій піхоті сидіти більш у безпеці. Задачу виконує дрон, життя людей зберігається. Я думаю, це пріоритет.

Наскільки змінюється тактика росії на цих територіях? Наскільки я зрозуміла, раніше ворог заходив великими групами. Зараз намагається заходити малими. Як це впливає на нашу оборону?

- Ви все правильно сказали. На початку це були великі групи, з ними було легше працювати. Зараз ворог застосовує тактику переміщення малих груп. Працювати з ними важче, важче їх виявляти, коли йде один або двоє російських військових, переміщуються дуже довго. По місяцю відбувається переміщення від будинку до будинку. Але ми намагаємось аналізувати: звідки, куди, як довго вони там накопичуються, скільки їх там. Відносно цього потім працюємо і оптоволокном, і ударними важкими дронами.

Вони переховуються в руїнах?

- Так, місяцями. Їхні "лисячі нори" ми спостерігаємо з неба, як просто земля, асфальт просаджується, у деяких місцях – повністю провалюється. Тоді воно вибудовується в лінію їхніх "лисячих нір". Тоді ми намагаємось відпрацювати по них ударними місіями. Інколи навіть вдало ми відпрацьовували, видно було, як вони виповзають, наче хробаки. Але у них насправді під містом дуже великі лабіринти. З інформації від полонених, іншими розвідувальними засобами дізнаємося, що у них там великі скупчення. Стараємося відпрацьовувати їх відразу, але по місту вони бояться переміщатися.

Чи багато росіян на Вовчанському напрямку потрапляють до нас у полон?

- Так, достатня кількість, і різних національностей. Більше, звісно, по місту працює піхота. Дуже рідкі випадки, коли дронами виводимо, але вони також присутні. Коли вони самі розуміють, що вони вже не зможуть ані туди, ані назад відійти, виходять з білими прапорами, і ми їх виводимо дронами.

Кажуть, що на Вовчанському напрямку були помічені військові з Північної Кореї. Зустрічали таких?

- Так спостерігали. Візуально вони відрізняються, звісно, їх видно. Вони не так активно працюють, як росіяни. У них менше мотивації в цій роботі.

Зараз вони ще є?

- Ну, зараз менше ми їх спостерігаємо. Якщо раніше ми спостерігали їх візуально та по інформації від полонених, то зараз цієї інформації менше по їхній присутності. Але так, вони все ще є.

Чи збільшився на Вовчанському напрямку останнім часом контингент російських військових?

- Так, їхня кількість потроху збільшується по різних флангах, тому що по самому місту їм стає це важко робити. Ми вже зрозуміли їхні всі основні маршрути, їм важко ними проходити, тому вони намагаються обійти зліва, справа, робити це дуже швидко, різною кількістю: інколи по 5 людей, по 7 військових. Але так, збільшується.

Зараз росіяни посилили наступ на Вовчанськ. Чи ускладнило це вашу роботу?

- Саме роботу пілотів це поки що ніяк не чіпає, оскільки вони на безпечній відстані від лінії розмежування. Однак нам потрібно розуміти: що ближче вони підходять до нас, то складніше нам працювати по маршрутах заїзду на їхні місця роботи, на позиції. У цьому напрямку працюють їхні розвідувальні засоби. Вони, на жаль, дуже часто виявляють наших пілотів. Це, скажімо так, пріоритетна ціль як для них, так і для нас.

Зараз з цим проблем стає все більше. Ми (пілоти – ред.) для них "лакомий шматочок", і нас треба виявляти.

Чому пілоти стали пріоритетною ціллю?

- Якщо раніше більша увага у них була на місто, переміщення піхоти, то зараз їм більш цікаво знайти пілотів, оскільки ми весь час виявляємо їхні переміщення, виявляємо їхніх пілотів, не даємо їм працювати нормально. Вони більше, мені здається, переключилися саме на нас: на розвідників, на ударників. З цим є труднощі. Але будемо із цим намагатися впоратись.

Наближається зима. Як сезон може змінити обстановку на Вовчанському напрямку?

- Росіянам буде важче переміщатись по лісах, по місту, адже висидіти там в холоді дуже важко. Саме для пілотів складнощів, я думаю, не буде. Ми готуємося до цього активно, ми розуміємо, що може відбуватись. Ми до цього готові. А от по переміщенню піхоти, я думаю, їм буде набагато складніше. Саме тому вони зараз більш активно намагаються затягнутися далі, бо взимку у них так не вийде.

Тобто взимку можна очікувати на певне затишшя російського наступу?

- Я думаю, так.

Однак Вовчанськ залишається пріоритетною ціллю для російської армії та путіна, зокрема?

- Так, це ж дорога до Харкова. Але, думаю, взимку більш-менш буде затишшя.

Коли був крайній механізований штурм?

- Влітку. Зараз саме по Вовчанську дуже рідко таке зустрічається. Крайні рази, я пам'ятаю, були влітку, коли три "бехи" заїхали в місто. Їх одразу знищили. У нас налагоджена робота по їхніх маршрутах: як тільки у нас є віконце відпрацювати – воно одразу знищується.

Є якийсь ліміт на одного кацапа? Чи можна, наприклад, на одного втратити три дрони?

- Немає ліміту. Максимально їх знищуємо.

З військової точки зору, чи реально можливе захоплення росіянами Вовчанська?

- Звісно, така небезпека існує, адже робота у них щодня активна. Якщо ми зупинимось хоча б на день працювати, ми втратимо великі ділянки, місця оборони. Думаю, тоді є й ризик втрати міста, але ми його тримаємо і не віддамо.

Чи залишилося щось уціліле у Вовчанську?

- Безпосередньо у Вовчанську нічого не залишилося. По околицях міста є якісь вцілілі будинки. Інколи навіть зустрічаються цивільні, які не хочуть покидати свої будинки, і це дуже прикро бачити. По різних селищах, які поруч із містом, також є цивільні, які досі дивляться за своїм будинком, будинком сусіда. Не хочуть покидати люди свої домівки. Але саме в місті вцілілого майже нічого не залишилось.

Жодної взагалі будівлі, взагалі нічого?

- Є олійний завод, який зараз ворог намагається активно захопити. Він більш-менш ще вцілілий. Усе, що десь залишилось, знаходиться на околицях. Центр міста повністю зруйнований.

Чи намагаються росіяни й зараз захопити агрегатний завод у Вовчанську?

- Так, активно йдуть штурми по агрегатному заводу. Наскільки мені відомо, наші там досі є, тримають оборону. Це щоденна тяганина каната, коли наші захоплюють одну кімнату, одну кімнату – вони, і в сусідніх кімнатах постійно тривають бої, вони перестрілюються. Це 24/7 штурми.

Але захопити завод росіянам буде складно?

- Їм буде важко це зробити, бо це дуже складний логістичний напрямок. Навіть просто дійти туди їм дуже складно.

У чому полягає складність?

- Завод знаходиться в центрі міста, ближче до річки, і пройти саму ділянку всього міста дуже важко. Дійти до міста для них – уже велика подія, а по самому місту вони тим паче часто не встигають дійти.

Бувають ситуації, коли все ж росіяни туди дістаються?

- Так, коли вони помісячно пересиджують у тих підвалах, пересуваються дуже повільно. Інколи у них виходить двійками, трійками накопичитись і робити ці штурми. Саме в цьому і проблема.

Вдається їх нищити?

- Так, звісно. У цьому допомагають і важкі бомбери вночі, і оптоволокно теж працює.

Чи з'явилися у росіян свої нічні бомбери?

- Ні, поки таких ми ще не спостерігали. Вони намагаються зробити з чотирьох FPV-дронів каркас, причіплюють туди важкі бомби, намагаються це зробити, але в них це дуже погано виходить.

Тобто в нічних бомберах росіяни гірші за нас? Чому?

- Так, дуже сильно. Мені здається, у них більше нахил до розвитку FPV, а от саме по важких бомберах поки вони ще не дійшли до цього.

Якщо дійдуть, чи несе це якусь реальну загрозу для Вовчанська?

- Це може ускладнити роботу піхоти, її переміщення. У нас активно працюють і гуманітарні місії важкими бомберами для нашої піхоти, і ударні місії. Так само ворог буде застосовувати їх, а ми будемо протидіяти цьому. Ми до цього готові, знову ж таки, але поки місця цьому немає.

Якщо все ж таки росіяни зможуть захопити Вовчанськ, які території можуть опинитися під загрозою?

- Тоді буде проблематичніше по маршрутах, оскільки це пряма дорога до Старого Салтова, а звідти – й до Харкова. По містах та селах, які знаходяться поруч, щодня завдаватимуть тяжких ударів, тому для них це буде ще критичніше, оскільки там дуже багато місцевих живе, цивільних людей. Це будуть масовані удари, мені здається. Важко буде переміщатися по лісах. Там йдуть уже великі ліси, по яких вони як кроти риють і переміщуються дуже швидко. Із цим буде проблема. Але ми цього не допустимо. Сподіваюсь.

У чому, на твою думку, секрет такої довгої оборони Вовчанська?

- Наша піхота – це сталеві люди, які тримають і не відступають. У допомогу їм, звісно, працюємо ми, як і ударними, так і розвідувальними засобами. Усі разом тримаємо.

Як охочим потрапити на службу до 57 ОМПБр?

-У нас є відкритий сайт із наборами людей через наші рекрутингові центри. У нас дуже багато вакантних посад. Штат розширюється, чимало маємо різних напрямків роботи: і для розвідників, і для ударників, і для бомберів. Місць достатня кількість. Є номери телефонів на нашому сайті. Можна вільно дзвонити, дізнаватися. Ми всіх чекаємо.

Читайте також: Колишній полонений із Харкова "Руді": У кожного був номер, як у німецькому концтаборі з Другої світової