Як у Харкові з'явився найстаріший ботанічний сад України
За більш ніж два століття тут зібрали унікальні колекції рослин, створили одну з найбільших наукових баз країни та зберегли сотні рідкісних видів. Водночас історія ботсаду знала не лише періоди розквіту, а й роки серйозних втрат.
Як з'явився найстаріший ботанічний сад України та через які випробування він пройшов, розбиралася "Думка".
Як створили Ботанічний сад
Ботанічний сад заснували у 1804 році, тож він вважається найстарішим ботанічним садом України. Перші рослини вирощували прямо у дворі університетських будівель. А з'явився сад завдячуючи графу Северину Потоцькому, який був першим попечителем Харківського навчального округу. Він "вирішив питання" з виділенням університету великої ділянки вздовж Сумського шосе. Частину тої території купили, частину – містяни передали безкоштовно.
Зрештою новий сад поділили на дві частини. Верхню територію назвали Англійським садом. Вона була призначена для прогулянок і відпочинку містян. Нижня частина стала, власне кажучи, ботанічним садом, де вирощували рослини для наукової роботи.
Починати все з нуля випало французькому ботаніку Фредеріку Делявіню, який був першим директором ботсаду.
Спочатку там висаджували дерева, створювали алеї та облаштували території. У екзотичних рослин тоді ще не було своїх оранжерей, тому їх тримали прямо в університетських приміщеннях. Для деяких екземплярів навіть зробили невеличку ротонду.
Поповнювали колекцію різними способами – щось купували, щось дарували меценати, багато рослин вирощували із насіння. Уже через рік після заснування саду там налічувалося близько тисячі видів рослин, що було дуже пристойно на той час.
А потім сталася "плідна" експедиція до Криму у 1805 році. За дорученням Потоцького туди поїхали викладач ботаніки Каретніков та помічник садівника Стровальд. Вони повернулися з великим зеленим "поповненням" – близько 250 видів дерев, кущів та інших рослин.
Ще один щедрий жест зробила графиня Олександра Браницька з Білої Церкви. На прохання того ж таки Потоцького вона подарувала університету майже 400 рослин 37 різних видів.
Колекція саду швидко розросталася завдяки обміну насінням з іншими ботанічними садами з Дерпта, Кременця та інших міст.
У 1806 році почали будувати кам'яну оранжерею. Вздовж Сумської дороги з'явилася кам'яна огорожа з воротами, викопали два колодязі для поливу рослин. Через кілька років завершили будівництво оранжереї та теплиці, куди переселили всі теплолюбні види.
Однак після від'їзду Потоцького у 1811 році справи відчутно "пригальмувалися". Грошей виділяли мало і розвиток ботсаду майже зупинився. Але попри це, ботаніки продовжували працювати.
Саме в ті роки у Харкові вперше почали вирощувати багато рослин, які зараз здаються такими звичайними. Серед них були: біла акація, плакуча верба, бузок, сосна сибірська, софора японська, шовковиця біла і чорна, гінкго, японська софора, магнолія, барбарис, катальпа і багато інших видів. Зараз важко таке уявити, але в ті часи всі ці види рослин були справжніми ботанічними новинками для нашого міста.
Не менш крутою була колекція декоративних рослин. На відкритому ґрунті вирощували майже 150 видів однорічних квітів та більше 100 видів багаторічників. Колекція жоржин взагалі була супер-крутою. Вона налічувала 114 сортів, причому 36 із них були виведені харківськими фахівцями.
Новий етап розвитку розпочався у 1826 році, коли сад очолив професор Василь Черняєв. Тоді добудовували господарські споруди, створили ставок біля оранжерей та розширили площі для вирощування рослин.
До початку 1830-х років у саду вже працювали велика оранжерея з трьома відділеннями та теплиця з двома секціями. Загальна кількість рослин перевищила 5500 видів.
Нарешті "той день настав" і грошей почали "відсипати" більше, тож сад почав ще швидше розростатися. Порожні землі засадили деревами, створили плодове відділення та розплідники, та навіть відкрили школу садівництва.
А у середині 19-го століття у ботанічному саду вдалися до сільськогосподарських експериментів. Тут вирощували десятки сортів кавунів, динь, гороху, капусти, огірків, буряків та інших культур. Особливо прославився професор Черняєв своїми сортами динь. У 1843 році він запропонував місцевим господарствам 17 нових сортів, які виявилися смачнішими та врожайнішими за більшість тодішніх динь.
До кінця 1850-х років ботанічний сад перетворився на одну з найкращих наукових установ свого профілю в усій імперії. Тут працювали вісім спеціалізованих відділів, виноградник із тисячею кущів, а кількість рослин відкритого ґрунту вже налічувала приблизно 2500 видів. Каталоги насіння, які складали харківські ботаніки, надсилали до інших ботанічних садів країни та за кордон.
Від занепаду до розквіту
Після періоду активного розвитку ботанічний сад почав потрошку занепадати. І причина була не стільки у фінансуванні, скільки у зміні наукових "пріоритетів". Річ у тому, що у другій половині 19-го століття ботанічна наука дещо змінилася. Якщо раніше дослідників найбільше цікавили дерева, кущі та декоративні рослини, то наприкінці століття багато вчених "переключилися" на мохи, папороті, водорості та інші спорові рослини.
Якраз у цей період садом випало керувати Семену Щеглєєву та Олександру Бекетову і тоді якогось значного розширення території чи колекцій не відбулося. Хоча, звісно, робота не зупинялася. Вчені поповнювали гербарій, який поступово ставав одним із найбільших університетських зібрань рослин у регіоні.
Ситуація змінилася на краще у кінці 19-го століття, коли директором саду був професор Леонід Рейнгард. У 1894 році там звели будівлю Ботанічного інституту, відремонтували старі оранжереї, які вже до того часу ледь трималися, та ще й встановили нову огорожу.
У 1903 році керівником ботсаду став професор Володимир Арнольді. Йому прийшла в голову крута ідея – показувати рослини не окремо, а так, як вони ростуть у природі. Тож на території ботсаду почали створювати спеціальні ділянки, які відтворювали різні природні ландшафти. Відвідувачі могли побачити куточки степу, крейдяних схилів, піщаних територій та заболочених місцевостей.
Паралельно з'являлися колекції лікарських рослин, технічних культур, а також експозиції, що показували розвиток рослинного світу та еволюційні процеси.
Окремою гордістю стала спеціальна оранжерея для вікторії амазонської – знаменитої гігантської водяної лілії, листя якої може витримувати вагу від 30 до 50 кг. Для Харкова початку 20-го століття така рослина була справді дивовижною екзотикою.
До 1914 року ботанічний сад досяг дуже високого рівня розвитку. На його території працювали сім теплиць, величезні колекції рослин відкритого ґрунту та гербарій світового значення. У ньому були представлені рослини з різних куточків світу, а сама колекція вважалася однією з найцінніших в університеті.
Революція 1917 року
Після революції 1917 року частину території ботанічного саду вилучили. Тоді ж університет втратив Англійський сад, який потім став садом Шевченка. Було зруйновано огорожу, знищено оранжерею для вікторії амазонської, загинуло багато цінних дерев і кущів. Також зникли унікальні колекції рослин степової флори, крейдяних і піщаних екосистем, які створювалися десятиліттями.
У 1920-х роках ботанічний сад передавали від однієї установи до іншої. Грошей катастрофічно не вистачало. Та й час був катастрофічним – громадянська війна, голод, занепад і хаос. Місцеві мешканці у якийсь момент просто взяли і розібрали дерев'яну огорожу саду на дрова. Територія саду опинилася без захисту та почала швидко руйнуватися, багато рослин були не межі повного знищення. Все було настільки погано, що ботанічний сад міг запросто зникнути. Але врятувати його таки вдалося. Військовий діяч "товариш" Фрунзе виділив колючий дріт для нової огорожі ботсаду та "зігнав" народ на так званий "недільник". Тож на цьому "недільнику" працівники саду, студенти, викладачі та навіть військові сапери разом встановили новий "колючий" паркан.
Також завдяки тогочасному керівнику ботсаду професору Леоніду Шкорбатову вдалося зберегти хоча би частину колекцій та пережити той складний період.
На початку 1930-х років ситуація потроху почала налагоджуватися. У Харкові створили Науково-дослідний інститут ботаніки, до складу якого записали ботанічний сад. У 1940 році сад отримав самостійний статус у структурі університету. Здавалося, що найгірші часи вже позаду, але ж ні... Через кілька місяців почалася Друга світова війна.
Війна, нове життя у Саржиному Яру та ботанічний сад сьогодні
Друга світова війна стала для ботанічного саду одним із найважчих випробувань за всю історію. Під час боїв та окупації Харкова було втрачено велику частину колекцій. Більше всього постраждали тропічні та субтропічні рослини, які потребували особливих умов утримання. Майже повністю загинула колекція хвойних дерев арборетуму.
Але навіть у ті роки працівники саду робили все можливе, щоб врятувати хоча б частину "зеленого багатства". За спогадами співробітників, під час окупації для оранжерей все ж таки виділялося паливо. Рослини довелося буквально "ущільнювати" - переносити до кількох найбільш теплих приміщень, щоб зберегти більш менш прийнятну температуру.
Саме завдяки цьому до наших днів дожили балеарський самшит, якому вже більше 150 років, їстівний фінік та кам'яний дуб, які ростуть ще з довоєнних часів.
Набагато трагічнішою виявилася доля університетського гербарію, який мав світове значення та налічував понад 300 тисяч гербарних аркушів. Під час окупації колекцію вивезли до нацистської Німеччини. Це була величезна втрата для науковців, тому що багато зразків збиралися десятиліттями, а деякі були унікальними.
Після визволення Харкова сад почали відновлювати. Так, вже у 1944 році співробітники приступили до збору нових колекцій рослин, почали повертати втрачені експонати та відновлювати зруйновані ділянки. Частину гербарію таки вдалося повернути через наукові установи Києва. Сьогодні він має статус національного надбання України.
Після війни стало очевидно, що старої території саду вже якось малувато. Наприкінці 1950-х років університету виділили нову велику ділянку (приблизно 75 га) у балці Саржин Яр – тоді ще на околиці Харкова. А стара територія на Клочківській у 1960 році отримала статус заповідної.
У середині 1960-х років на новій території заклали великий дендрарій, де рослини групували не випадково, а за географічним принципом. Тож люди могли ніби здійснити "навоколосвітню" подорож – від українських лісів до Північної Америки, Китаю, Японії чи Середземномор'я.
До колекцій потрапили сотні дерев і кущів з різних континентів. Загалом тут зібрали близько тисячі видів та форм деревних рослин.
У 1970-х роках почали створювати нові тематичні експозиції. З'явилися ділянки лікарських рослин, гірської флори, ґрунтопокривних культур. Пізніше була сформована велика колекція квіткових рослин України, де можна було побачити представників різних ботанічних родин у природному порядку.
Паралельно в саду тривала селекція тюльпанів. Харківські фахівці створювали нові сорти, деякі з них були офіційно внесені до державного реєстру сортів України.
На межі 1980–1990-х років ботанічний сад вже був одним із найбільших наукових центрів країни, що займався пристосуванням нових видів рослин до місцевого клімату. Завдяки цьому багато декоративних рослин, які ми бачимо сьогодні в парках і скверах Харкова, колись вперше випробовували саме тут.
Ботанічний сад сьогодні
Сьогодні ботанічний сад Каразінського університету розташовується на двох територіях загальною площею майже 42 гектари. Його колекції налічують понад 8,5 тисячі видів, сортів і гібридів рослин.
У дендрологічному відділі ростуть понад 1500 видів дерев і кущів. Серед них є справжні ботанічні "зірки" - гінкго, метасеквойя, кілька видів тису, канадська тсуга та інші реліктові рослини, які існували ще за часів динозаврів або майже не змінилися за мільйони років.
Не менш вражає колекція квітково-декоративних культур. Тут зібрані тисячі сортів тюльпанів, ірисів, півоній, нарцисів, лілій, крокусів та інших рослин.
У колекції тропічних і субтропічних рослин ботанічного саду зібрано понад 2900 видів рослин з різних куточків світу. Найбільше відвідувачів традиційно збирають колекції кактусів, сукулентів та екзотичних тропічних рослин.
Також у ботанічному саду зростають десятки видів, занесених до Червоної книги України, Європейського червоного списку та інших природоохоронних реєстрів.
Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році перед ботанічним садом постали нові виклики. Для оранжерей критично важливими є тепло, світло та стабільна температура, тому перебої з електропостачанням могли становити серйозну загрозу для колекцій. Тож університет разом із міжнародними партнерами придбав додаткові генератори, газові та електричні обігрівачі. Це дозволило підтримувати необхідний мікроклімат навіть під час аварійних відключень електроенергії. Та працівники кажуть, що головна цінність ботанічного саду – це не техніка, а люди, які щодня доглядають за рослинами.
За більше ніж 220 років свого існування ботанічний сад Каразінського університету пройшов шлях від невеличкої університетської ділянки до одного з найстаріших і найцінніших ботанічних садів України. І маємо надію, що його історія ще дуже далека від завершення.
Новини Харкова сьогодні: Холодна гора: історія одного з найвідоміших районів Харкова
