"Посадка смерті” у Малій Рогані: Харківський танкіст розповів, як звільняли село

Військовим поставили задачу звільнити село, з якого  рашисти безперервно гатили по Харкову
26.08.2022, 11:38 Катерина Ільїна
Поділитися
"Посадка смерті” у Малій Рогані: Харківський танкіст розповів, як звільняли село
Підполковник Роман Зуй / фото АрміяІнформ

Село у передмісті Харкова Мала Рогань звільнили наприкінці березня. Танкісти особливо відзначилися у цій операції.

Про бої за село розповів командир танкового батальйону окремої механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка підполковник Роман Зуй інформагентству АріміяІнформ, передає "Думка”.

24 лютого 2022 року підполковник зустрів під Чугуєвом.

Впродовж перших двох діб виконували завдання неподалік Чугуєва, в околицях Куп’янська та Печеніг. 26 лютого в районі селища Веселе два танки з підрозділу Романа, за вказівкою керівництва, здійснили маневр та зайшли в лоб колони російського ОМОНу, яка польовими дорогами рухалася в напрямку Харкова.

"У результаті мої хлопці підбили понад 20 одиниць ворожої техніки - кожним пострілом по одній машині, зокрема, бронетранспортери та інший броньований і неброньований транспорт, в той час, як піхота зайшла в тил росіян та знищила залишки живої сили противника. Бій тривав приблизно 30 хвилин, і, врешті-решт, від цієї колони залишився лише металолом”, - згадує підполковник.

За його словами, дії окупантів були нелогічними та непродуманими.

"Особисто мені було незрозуміло тактичне завдання цієї колони. Це був спецназ внутрішніх військ російської федерації, тобто їхнє екіпірування — бронежилети третього або четвертого класу, дубинки для розгону мітингів — не дозволяло вести наступальні чи оборонні дії. Вони навіть не припускали, що їх зустрінуть бойові підрозділи Збройних Сил України — настільки вони не володіли обстановкою. Мабуть, дійсно, сподівалися, що на них чекатимуть на Харківщині як на "асвабадітєлєй””, - розповідає Роман.

Наприкінці березня під час звільнення Малої Рогані підполковник Роман Зуй зазнав тяжкого поранення.

"Ми повинні були "зачистити" від ворога населений пункт, з якого по Харкову працювала артилерія, та лісосмугу неподалік — так звану посадку смерті, яка йшла від Малої Рогані аж до дорожнього шляху, що поєднував Харків та Чугуїв. Саме там "засіли" 5 ворожих танків та декілька МТЛБ, які розстрілювали всіх, хто намагався пересуватися трасою, зокрема, й цивільні автівки. Взагалі, той відрізок дороги виглядав жахливо — купа машин, в яких знаходилися тіла людей, стояли просто неба близько місяця. Ворог не давав можливості вивезти загиблих”, - каже танкіст.

Операція зі звільнення населеного пункту розпочалася вранці 25 березня. Частина залучених механізованих підрозділів з трьох напрямків мала висунутися до "посадки смерті" та знищити живу силу противника, поки два танки з позицій здійснювали вогневу підтримку їхніх дій. Ще дві бойові машини, прикриваючи решту піхотинців, зайшли до Малої Рогані з боку Харкова, аби "вибити" окупантів з селища.

Екіпаж Романа виконував роль резерву. Уже за годину командир однієї з мотопіхотних рот звернувся по допомогу — потрібно було знешкодити ворожий танк, який заважав піхоті зайти до селища.

Екіпаж Романа знищив не одну бойову машину окупантів, та продовжив вести "тривожний" вогонь, поки піхота рухалася углиб населеного пункту.

Коли майже весь запас боєприпасів був вистріляний, танк з боєм відійшов з позиції, аби поповнити БК.

"Я висунувся в люк, щоб подивитися, чи не було позаду будь-яких перешкод, цивільних людей на вулиці, яких ми могли травмувати, адже рухалася машина заднім ходом, оскільки вулиця була дуже вузенькою, щоб повернути башту. Якраз в цей момент біля нас розірвався снаряд”, - розповідає Роман.

Осколок розрізав обличчя Романа, пошкодив кістку щелепи, око, вибив кілька зубів. Бійцю частково ампутували руку. Ще деякий час, перемагаючи біль, офіцер командував боєм, потім сам надавав собі медичну допомогу. Втратив свідомість вже в евакуаційному автомобілі.

Роман пережив не одне складне операційне втручання, ще декілька — попереду. Наразі чоловік проходить лікуванні за кордоном,

"Я готовий пожертвувати оком і зубами, аби якомога скоріше повернутися до побратимів, — ділиться офіцер, — Але в моєму випадку головне — відновити рухливість руки, адже без неї толку на передовій з мене буде мало”, - каже офіцер.

Читайте також: Мінус два танки: ЗСУ під Ізюмом влучно спрацювали по ворожій техніці

Поділитися