Терпіли і плакали: Історія 80-річної переселенки, яка пів року жила під бомбами на Ізюмщині

Мешканка села Петрівське Віра Тихонівна відсвяткувала свій 80-річний ювілей в евакуації в місті Первомайський Харківської області.

Про це розповів Первомайський міський голова Микола Бакшеєв, передає "Думка”.

Жінку з ювілеєм квітами та солодощами вітали соцпрацівники і жителі місцевого прихистку для переселенців.

Її вітали квітами та солодощами люди, які стали для самотньої жінки близькими. Вона переселенка з села Петрівське Ізюмського району.

Сім місяців виживала під обстрілами у своєму селі.

"Росіяни з лісу били по нас. Порозбивали будинки, люди повтікали, полишили тварин. Ми терпіли і плакали. Такі були бомбардування, що несила терпіти. Не доведи господи, це ж які нерви треба мати. Летіло на наші будинки, квартири, на нас”, - згадує Віра Тихонівна.

У найважчий період вона навіть не могла лишатися вдома: "Місяць ходила на край Азарівки в чужий пустий дім ночувати. О 7 вечора туди приходжу, а о 5 ранку йду додому. Цілий місяць ходила так, бо туди мало долітало”.

Коли зникли усі комунікації, літня жінка разом із сусідкою почали ходити за дровами, готувати їжу на вогнищі та ділитися з покинутими тваринами харчами.

"Не було ані світла, ані газу, ані води. Нічого не було. Варили собі їжу на цеглинах, ходили збирати собі дрова разом із сусідкою і варили їсти. Приходили до нас сусідські коти і собаки. Усіх потрошку підгодовували”, - розповідає пенсіонерка.

Два місяці тому Віри Тихонівні запропонували евакуюватися:

"А потім мені волонтери сказали: "Скільки ви будете терпіти?” І ось я у Первомайському уже 2 місяці”.

Жінці подобаються умови в центрі, де вона мешкає. До рідного села, каже, повертатися поки що не можна, бо там й досі немає ані світла, ані газу, ані води.

Читайте також: У Харкові росіяни розбомбили цивільне виробництво: Керівниця звинувачує опонента (ФОТОРЕПОРТАЖ)