Харків’янин Олексій Антипов у 2014 році став на захист України у складі батальйону "Донбас". Чоловік пройшов через Іловайський котел, був у російському полоні, а з перших днів повномасштабного вторгнення знову зі зброєю в руках б’ється за Україну. Наприкінці січня разом із побратимами Олексій виконував бойове завдання у одній з найгарячіших точок на сході України – під Бахмутом - та отримав контузію. Про ситуацію, яка наразі склалася на цій ділянці фронту, Олексій розповів "Думці".

Олексій Антипов / Фото: "Фейсбук" Олексія Антипова

Місце, де українські захисники "перемелюють" ворожу силу

Бої під Бахмутом стали чималим випробуванням і для загарбників, і для захисників. У кожного підрозділу тут свої завдання і мета.

"Наша група, в якій, окрім мене, було ще троє бійців зі 123-го окремого батальйону ТрО, повинна була утримувати оборону певного сектора поблизу Бахмута, не в самому місті, - розповідає Олексій. - Ця позиція була, як кістка у горлі, для противника. Ми мали за мету стримувати там малі сили противника стрілецьким вогнем, а якщо попруть масовано, то коригувати наші міномети та арту".

За словами Олексія, позиція була невелика, але працювати там було складно, бо довкола неї - відкрита територія.

"Суцільні поля і без посадок. Нашу позицію "прасувала" ворожа арта, міномети ще й танк підключався. Довго, години 3, ми були під щільним артобстрілом. 120-х снарядів вороги не шкодували. Бувало, по чотири прильоти за одну хвилину на нашу маленьку позицію, до того ж один чи два орківські дрони висіли чітко над нами і коригували свою арту. Усе це тривало понад три години, - пригадує у своєму дописі на "Фейсбук" Олексій. - Підсумок: з моєї групи з чотирьох чоловіків, включаючи мене, один - 200, двоє - 300 з контузією, серед цих двох - і я, і один - тяжкопоранений, якого я особисто витягував з поля бою. Нам пощастило, завдяки командуванню батальйону нас, поранених, вивіз у безпечне місце броньований "Хаммер", не відомо, що могло б бути, якби не він".

Уже згодом Олексій дізнався, що врятувати тяжкопораненого товариша медикам не вдалося. Тероборонівець говорить, ситуація в Бахмуті та на його околицях дуже складна. Проти захисників України там стоять і частини регулярної армії рф, і так звані "вагнерівці".

"Протистояти нам вони можуть кількістю, озброєнням та знеціненим ставленням до власного життя, бо замість того, щоб збунтуватися проти влади та командирів, які женуть їх гинути, вони мовчки йдуть вмирати, - говорить Олексій. - Для українців така ситуація - це можливість перемолоти сили ворога. Якщо є якийсь укріплений населений пункт, за який ворог готовий бездумно класти величезну кількість своїх солдатів, то цю ситуацію потрібно використати на свою користь, і ми це робимо".

Бахмутський напрямок / Фото: УП

Вижити допомагають певні знання

Вижити у протистоянні під Бахмутом і в самому місті дуже складно. За словами Олексія, бої там точаться цілодобово.

"Обстріли постійні й канонада не стихає зовсім. Бувають періоди, коли інтенсивність зменшується, але потім знову наростає. Звикнути до таких обставин складно. Це дуже виснажує і психологічно, і фізично. У нагоді стає власний досвід та поради побратимів, - розповідає Олексій. – Правду кажуть, що не можна бігати з однієї точки укриття до іншої, коли обстрілює ворожий 120-й міномет або арта, а в цей час над вами висять їхні дрони. У такій ситуації варто знайти якомога глибшу яму, якнайменшого діаметра. Бажано, щоб у ній могла поміститися лише одне людина (якщо є час, треба викопати її заздалегідь). Ховатися там, обов’язково притискаючись до тіньової сторони. Водночас, під час обстрілу потрібно вберегтися не тільки від уламків, а й від контузії, адже через неї можна наробити помилок і занапастити своє життя. Людина, отримавши сильну контузію, дуже часто не контролює свої дії й може наражати себе на небезпеку, не усвідомлюючи того".

За словами Олексія, перш за все потрібно пам’ятати, що під час артобстрілу рот необхідно тримати трохи відкритим, а під час характерного свисту снаряда та вибуху варто вимовляти голосні звуки "е" або "а". Реально допомагає зберегти життя каска, яка захистить не тільки від дрібних уламків і шматків мерзлої землі, що падають на голову, а також убезпечить від ударної хвилі.

"У подібній ситуації реально допомагають активні навушники. На жаль, я своїх на те бойове завдання не взяв, - зазначає захисник. – Того дня навколо мене розірвалося чимало 120-х мін, найближча була за 3-4 метри від мого укриття".

Окрему небезпеку під час роботи на бойових позиціях несуть ворожі дрони, які допомагають противнику корегувати мінометний вогонь.

"Дрон – це мисливець. Він полюватиме за вами, йому цікаво не тільки, щоб арта з його допомогою стерла вашу позицію "в нуль", але в нього є бажання, щоб усі люди, які знаходяться на позиції разом з вами, були вбиті. Він і поводиться, як мисливець. Завжди цікаво полювати на рухливу і помітну мішень, яка не ховається навіть під гілками дерев, не дотримується тіньового маскування, знаходиться в ямі або окопі на сонячному боці. А якщо мішень ще й сильно контужена і ходить на повний зріст, не поспішаючи, то можна не сумніватися, що ці мерзоти гуманізм виявляти не стануть. Тому є ще поради. Якщо дрон висить високо і немає можливості його збити, уникайте переміщення там, де вас не закривають хоча б дрібні гілки дерев. Тінь, тіньова сторона роблять вас менш помітними, - ділиться досвідом Олексій. – Якщо поруч вибух, ви в укритті цілий, але безпілотник продовжує висіти згори, впадіть на спину, займіть природну позу, ви бачите дрон, а він, якщо бачить вас, то думає що ви сильно поранений або вбитий. Ви йому стаєте не цікаві. Прикинутися мертвим, коли вас намагається знищити ворожа арта, яку коригує дрон, зовсім не ганебно. Якщо ж вижити й позбутися дрона пощастило, подивіться, де на позиції можуть бути ваші бойові товариші і чи потребують вони допомоги".

Автівка Олексія Антипова після ворожого обстрілу / Фото: "Фейсбук" Олексія Антипова

Броня потрібна, як повітря

Позиції українських захисників та окупантів під Бахмутом та в самому місті рухливі. Через постійні атаки та контратаки обох сторін чіткої межі між ними немає.

"Ситуація в різних секторах відрізняється. Десь може бути кілометр між нашими позиціями та противником, а в іншому місці - 100-200 метрів, і ворога можна бачити неозброєним оком. У самому місті оборона дуже рухлива, бої йдуть за кожний будинок чи квартал в прямому сенсі цього слова. І ті, й інші сили пересуваються нерівномірно. Бувають випадки, коли підрозділи українських захисників потрапляють у так звані "мішки", тобто в оточення противника, буває і навпаки, - розповідає Олексій.

Захисник говорить, що неоднорідна не лише лінія фронту поблизу Бахмута, а й рівень підготовки ворожих підрозділів, які там протистоять українським воїнам, і це може також бути певним джерелом загрози, особливо для недосвічених бійців.

"Може поталанити й ти зустрінешся в стрілецькому бою з дилетантами, яких щойно витягли з в’язниці, дали їм зброю і вони не мають жодного бойового досвіду. Але розслаблятися і думати, що там всі такі, не можна, адже наступного дня можна натрапити на професіоналів, які вміють воювати, оснащені та вмотивовані", - застерігає Олексій.

Втрати особового складу під Бахмутом, звісно, є з обох сторін, утім, розголошувати цю інформацію досвідчений боєць не радить.

"У мене є статистика щодо втрат у нашому батальйоні, але говорити про це наразі не варто, щоб не давати противнику можливості проаналізувати боєздатність підрозділу, - пояснює Олексій. – Водночас варто зазначити, що, зокрема, в нашому підрозділі втрат було б набагато менше, якби у розпорядженні були хоча б кілька одиниць броньованого транспорту. Як підрозділ ТрО, раніше ми виконували завдання, що відрізнялися від завдань ЗСУ. Наразі ми воюємо пліч-о-пліч з армійцями, і в зоні активних бойових дій нам страшенно не вистачає броньованих машин, що здатні захистити людей від мін, уламків та тяжких поранень. У ситуації, коли когось на бойовій позиції поранили, евакуювати бійця з-під обстрілу можна лише на "броні", наприклад, такому "Хаммері", який вивозив мене та побратимів. У нас в батальйоні такої техніки немає, тож доводиться в разі потреби звертатися за допомогою до ЗСУ, а у них теж не завжди є вільний автомобіль. Використовувати звичайну машину не можна, уламки прошивають її, як картон, і під час такої евакуації можуть загинути всі, хто в машині".

Автівка Олексія Антипова / Фото: "Фейсбук" Олексія Антипова

Олексій говорить, кардинально змінити ситуацію та зберегти життя людей допомогли б хоча б 4 броньовані автівки, на яких бійцям 123 окремого батальйону ТрО можна було б виконувати бойові завдання та рятувати поранених.

"Пліч-о-пліч зі мною служать люди, які, попри поранення та хвороби, не полишають місце служби. Наші бійці дуже вмотивовані та відчайдушні. Я пишаюся тим, що у 2014 році мені випала честь служити у батальйоні "Донбас", а також тим, що я наразі в окремому Куп'янському батальйоні ТРО. Але щоб воювати ефективніше та вижити, нам потрібна техніка", - говорить Олексій.

"Віримо в перемогу!"

Коли ситуація в районі Бахмута може змінитися і на чию користь це буде, боєць не прогнозує, говорить, існують чимало об’єктивних обставин, які потрібно враховувати перед початком будь-якої військової операції.

"У першу чергу потрібно виснажити противника. До того, як іти в атаку і робити якісь кардинальні рухи, дуже бажано "перемолоти" його сили, а зробити це набагато простіше тоді, коли ворог іде в наступ, а ти знаходишся в гарній оборонній позиції і можеш наносити вагомі та виснажливі удари. А ось коли противник втратить свою силу, стомиться, тоді вже й потрібно атакувати його, а для цього, звісно, необхідна важка техніка, яку наразі обіцяють іноземні партнери. Окрім того, нам вкрай необхідні далекобійні ракети, що влучали б в ціль за 150-300 кілометрів. Це дало б змогу бити по штабах ворога, місцях масової дислокації противника та складах боєприпасів, - зазначає тероборонівець. – Щодо можливого наступу рашистів на Харківську область, про який наразі багато говорять, то його вірогідність залежатиме від того, як розвиватиметься ситуація на інших фронтах. Якщо там ворог, наприклад, матиме успіх чи навпаки окупанти бачитимуть, що їм не вистачає сил, тоді ймовірні спроби прорватися на Харківщині. Якщо ж на інших фронтах вони будуть виснажені, тоді їм доведеться знімати звідкілясь резерви, в тому числі, й із Куп’янського напрямку. Усе залежить від загальної картини бойових дій. Це як єдиний організм і якщо на інших фронтах будуть великі втрати, то рашистам буде не до наступу на Харківщину. Попри все, віримо в нашу перемогу і будемо робити все, що в наших силах, щоб її наблизити".

Олексій Антипов у госпіталі / Фото: "Фейсбук" Олексія Антипова

Читайте також: Пастки без терміну давності: Чим росіяни замінували територію Харківської області