"Кінцева мета мною означена – це звільнення Донбасу, захист цих людей, і створення умов, які б гарантували безпеку самої росії. От і все", – сказав російський президент Владімір Путін, якого цитує російська агенція "Інтерфакс".

Як путінський "захист" населення Донбасу виглядає в реальності, можна побачити на колишньому Оскільському водосховищі. Ця найбільша водойма у всіх східних областях України була частиною штучного каналу Сіверський Донець – Донбас, через який поставлялася технічна та питна вода до вододефіцитних промислових районів Донецької та Луганської області.

Донбас без води. Руками Путіна

"Уся Донецька область звідси брала воду. Її брали, очищали та подавали як питну", - говорить Геннадій Зорянський, який працює на Оскільському гідровузлі вже близько 20 років.

Чоловік каже, що нещадний обстріл та бомбардування Оскільської дамби вперше сталися 11 березня 2022 року, коли російська армія прийшла з півночі та намагалася сходу, форсованим маршем переправитися на лівий берег водойми, щоб продовжити окупацію південно-східної часини Харківської області. Тоді росіяни прямою наводкою з танків били по дорожньому покриттю і гідроелектростанції. Захопити гідроспоруду після чергової серії обстрілів їм вдалося тільки у квітні 2022 року.

Геннадій Зорянський на зруйнованій дамбі Оскільського водосховища

Зорянський додає, що остаточно росіяни підірвали дамбу та гідроелектростанцію у вересні 2022 року, щоб призупинити контрнаступ Сил оборони України. Тоді біля першого затворного механізму вони заклали 1,5 тонни вибухівки, що дозволило повністю знести частину дамби і дорожній проліт над нею шириною 12 метрів. Із того часу Оскільського водосховища фактично не існує. Як, по суті, і можливості поставляти воду на Донбас, який армія Путіна нібито захищає.

Знищення Оскільського водосховища також нашкодило економіці, сільському господарству та природі Харківської області. "Ніде тепер людям відпочивати. Раніше приїжджали та відпочивали. Люди щось продавали відпочивальникам, тепер нічого й нікому продавати. Економіка також постраждала: рибгоспи були, рибу розводили, електростанція працювала, постачала електрику до єдиних електромереж. Вплинуло також і на тварин. Було багато норок, бобрів. Тепер вони переходять через дамбу і переходять нижче за течією, зникло багато риби. Був ще полив полів, тепер усе це зникло", - констатує Зорянський.

Крім цього, в навколишніх селах в колодязях вода або зникла повністю, або її якість значно погіршилася, з'явився запах сірководню.

Чоловік каже, що керівники підприємства "Вода Донбасу", до якого входило Оскільське водосховище, обіцяють відновлювати дамбу, оскільки без неї Донбас банально перетвориться на сухий степ.

Берег Оскільського водосховища

Сьогодні від колись повноводного та величезного водосховища із запасом у 490 мільйонів кубометрів води залишилися тільки маленькі калюжі, озерця та старе русло річки Оскіл. Кілька тисяч гектарів донних мулів водосховища зараз заростають травою та чагарниками. Це хоч трохи уповільнює пилові бурі та роздмухування вітрами іноді шкідливих для здоров'я сухих донних залишків.

На дамбі працюють кілька робітників, вони майструють дерев'яний піший перехід на обваленою частиною. Бригадир дає контакт інженера-енергетика Оскільської ГЕС Олександра Легуцького, який останнім під російськими обстрілами виходив зі станції. Із інженером ми домовляємося про інтерв’ю. Зустріч із Легуцьким відбувається приблизно в кілометрі від дамби – у приміщенні управляння ГЕС.

У кабінеті управління електростанції – немає електрики. Нас зустрічає чоловік із кількома томами пожовтілих від часу креслень і технічних паперів. Це – оригінал проекту будівництва Оскільського гідровузлу: електростанції, дамби та водосховища. Легуцький стоїть на фоні ще старішої шафи, заваленої технічними документами станції, газетами і старими книжками. Видається, що в цьому місці час зупинився приблизно у 1970-х роках. Однак інженер не висловлює жодних сентиментів радянському минулому, мислить та говорить чітко, виважено та сучасно.

Олександр Легуцький в робочому кабінеті

Легуцький згадує, що росіяни 11 березня 2022 року близько 12:00 підійшли до дамби з боку села Комарівка та прямою наводкою почали бити по станції. Російські військові виконували тактичні задачі, їм було байдуже на заявлені путіним нібито цілі вторгнення – захист населення Донбасу. Адже удари вже тоді становили пряму загрозу забезпеченню саме цього населення питною водою.

"Прямою наводкою вони почали обстрілювати саму станцію. Для них важливо було саме захопити проїжджу частину. До цього часу міст уже був підірваний на річці Оскіл, у них не було можливості для форсованого маршу через річку. Вони думали, що сходу проб'ються сюди. Танки Т-72 почали стріляти прямою наводкою по нас. Я ухвалив рішення зупинити агрегат, поставити все на стопори, відключитися та виходити", - згадує той день Легуцький.

"Було… страшно…", - після паузи додає інженер.

Читайте також: Прорвати суцільний пояс мінування: Як аграрії навчилися знімати російські міни в Харківській області

У березні на станції привідкрили шлюзи, щоб понизити рівень води. Стався паводок нижче за течією, який тримався близько тижня, говорить інженер станції. Він переконаний, що перший березневий авіаудар по Оскільській дамбі і ГЕС був здійснений для того, щоб опустити затвори та перекрити спуск води.

Оскільське водосховище – вода Донбасу

"Оскільський гідровузол спеціально був створений для забезпечення роботи каналу Сіверський Донець – Донбас. Без цього вузла будуть великі перепади у водозаборах каналу. Основна задача – акумуляція та забезпечення рівня води на водозаборах каналу. Попутно, щоб вода просто так не спускалася, були встановлені гідротурбіни, які виробляли електроенергію, і ця електроенергія йшла у систему "Харківобленерго", - зазначає Легуцький.

Проект створення Оскільського водосховища

Він додає, що до вторгнення Оскільська ГЕС грала роль "буферної станції", не організовувала енергетичний режим, а додавала до нього потужності. Одна турбіна виробляла близько 48-52 МВт на добу, якщо працювало дві турбіни – виготовлялося до 80-90 МВт на добу. Одного агрегату вистачало для покриття потреб колишнього райцентру смт Борова в Харківській області, двома агрегатами забезпечувалася половина міста Ізюм.

"Якщо немає водосховища, то затрудняється режим забезпечення питною, а також технічною водою самого Донбасу. Причому це не тільки Донецька область, а також і Луганська область", - наголошує інженер.

Легуцький говорить, що вже зараз населення Донбасу потерпає від нестачі води. На сьогодні вода качається тільки до Краматорська, а далі прокачування неможливе. "Однак якщо звільнять міста, то там знадобиться вода для пиття, для технічних потреб. Та ж сама каналізація без технічної води працювати не буде. У верхній частині каналу, у бік Часового Яру, Бахмута через бойові дії канал сухий", - говорить він.

Проект створення Оскільського водосховища

Внаслідок підриву дамби проблеми з питною водою має і місцеве населення Харківської області та Лиманського району Донецької області.

"Місцеві населені пункти вже зараз мають проблему з горизонтом питної води, тому що підґрунтові води опускаються нижче. Навіть у селі Оскіл, хоча тут меншою мірою, але все одно цього року рівень підґрунтових вод понизився на 1-1,5 метри. А такі населені пункти, як Комарівка, Рубці, Піски-Радьківські, у них взагалі напружено. Іде вода з колодязів. Я не знаю, як щодо централізованих водозаборів, але в індивідуальному господарстві – проблеми", - зауважує працівник Оскільської ГЕС.

На питання, чи потрібно відновлювати дамбу, водосховище та ГЕС, Легуцький каже: "Якщо ми збираємося звільняти Донбас і піднімати там економіку, то, звичайно, потрібно. Якщо не збираємося цього робити, то, звичайно, ні. Для чого? Тому що відновлення такої гідроспоруди потягне великі витрати".

Пошкоджена гребля Оскільської ГЕС

За кілька десятків кілометрів у селі Піски-Радьківські зустрічаємо місцеву мешканку Галину. Жінка підтверджує інформацію про тимчасове зникнення води в колодязях. "Минулого року я зовсім не могла полити город, із баклажкою ходила по людях. Але ті, в кого свердловини, у них була вода", - говорить вона та додає, що води у колодязях не було близько півроку.

Екоцид, геноцид і воєнний злочин

У Харківській області факт підриву дамби на Оскільському водосховищі на цей час розслідують за ст. 438 КК України (порушення законів і звичаїв війни). Слідчі органи встановлюють спосіб знищення дамби та осіб, що причетні до цього. "На сьогоднішній день ми володіємо алгоритмом, хто міг віддати наказ і ланцюжком, хто міг цей наказ виконувати. У нас вже є розуміння цього", - говорять слідчі.

На дамбі вперше в Харківській області виявили факт застосування росіянами надзвичайно потужної зброї. У водосховищі виявили першу в області російську бетонобійну авіаційну бомбу вагою 1,5 тонни (БТАБ-1500), яка не розірвалася.

Водночас, з огляду на величезні екологічні збитки, падіння рівня ґрунтових вод, руйнування ланцюжків поставки продовольства та води, знищення цілих біологічних видів кримінальне провадження після завершення комплексної експертизи можуть перекваліфікувати за статтями "Екоцид" і "Геноцид". Знищення Оскільського водосховища – це російський злочин із найбільшими на сьогодні екологічними збитками в Харківській області, визнають правоохоронці. Попередні суми збитків сягають 3,7 млрд грн.

Оскільське водосховище

Слідчі зазначають, що цей злочин матиме вплив навіть на загальноєвропейську екосистему, тому що Оскільське водосховище входило до європейської Смарагдової мережі. Саме тут зупинялися та гніздилися перелітні види птахів, які сезонно мігрували з Африки до Європи.

Усі подібні злочини росіян також спричиняють голод у локальному чи планетарному масштабі. Не секрет, що, прикриваючись лозунгами "порятунку" населення Донбасу, армія росії використовує голод як спосіб ведення війни проти України. Це, на жаль, стало частиною геноцидальної політики рф проти України.

"Робота йде спокійно, ритмічно. Ну, як ви бачите, війська рухаються і досягають тих рубежів, які ставляться як завдання на певному етапі цієї бойової роботи. Усе йде за планом", - цитує російський "Інтерфакс" холоднокровну промову розшукуваного Міжнародним кримінальним судом Путіна.

Читайте також: Зерновий коридор: Що думають у світі про експорт українського зерна