Розв'язана росією війна проти України вдарила по аграрному експорту – українські порти, через які відвантажувалося 90% збіжжя, були заблоковані, що порушило усі логістичні ланцюги. Завдяки зусиллям ООН і перш за все Туреччини в минулому році вдалося реалізувати "зернову угоду", у межах якої через Одесу почало експортуватися українське зерно. Вихід РФ із зернової угоди може спричинити нову кризу продовольства у світі. У перший рік війни Україна вивезла практично 49 млн тонн зернових на загальну суму приблизно 20 млрд доларів. Тепер важливо збільшити експорт обсягом близько 48 млн тонн з урожаю 2023 року.

ЗЕРНОВИЙ ШАНТАЖ: СТАЛІНСЬКІ ПРАКТИКИ ПУТІНА

Путін ніколи не розглядав зернову угоду як сталий інструмент запобігання підвищення світових цін на продовольство, а, відтак, голоду у найбідніших країнах Африки та Азії. Для Москви зерно – це завжди політичний інструмент. У 1932-33 році масштабний експорт українського зерна був засобом сталінської індустріалізації. На мільйони загиблих від голоду українців Москва не зважала.

Сьогодні Кремль продовжує діяти за сталінським принципом "мета виправдовує засоби". За великим рахунком "зернова угода" з одного боку – це була поступка путіна президенту Туреччини Реджепу Ердогану напередодні президентських виборів у Туреччині та "платою" за більш лояльне ставлення Туреччини до РФ (зокрема, до російських грошей у турецьких банках). З іншого боку, Кремль не хотів виглядати погано в очах країн Глобального Півдня, передусім ПАР. Імідж країни, через яку у світі зростає голод та бідність, на той час був не потрібний Москві.

Але невдачі на фронті, нездатність російської армії досягти відчутних результатів змусили Кремль скинути маску порядності – Росія вийшла з "зернової угоди". Вмовляння африканських країн на чолі з ПАР продовжити угоду не призвели до результату. Адже Москві байдуже на Африку, коли мова йде про війну в Україні. Загалом вихід Росії з так званої "зернової угоди" був цілком прогнозований. Ракетні удари по одеських та дунайських портах засвідчили наміри РФ використовувати голод як зброю.

Разом і тим РФ, яка не змогла досягти панування в українському небі, так і не може безроздільно володарювати в Чорному морі. Від початку великої війни Збройні Сили України здійснили успішні ракетні атаки, в результаті яких було затоплено кілька російських кораблів, зокрема, крейсер "Москва". Морські дрони сьогодні становлять неабияку загрозу для російських кораблів.

Після виходу РФ з зернової угоди Міноборони України попередило, що вважатиме всі судна, що прямують до російських портів у Чорному морі, а також до портів на тимчасово окупованих територіях, такими, що "перевозять вантажі військового призначення з усіма відповідними ризиками". Це була симетрична відповідь на російські погрози топити кораблі, які прямують в українські порти.

У середу, 16 серпня, з Одеського порту вийшло перше судно після оголошення Росією про припинення дії "зернової угоди". Перше, але далеко не останнє. У Кремлі розуміють, що якщо російська армія завдасть ударів по зерновозам, то цих кроків не зрозуміє ніхто, навіть ті країни, які більш лояльні до РФ.

Тим більше, ці агресивні кроки не будуть сприяти кулуарним переговорам Москви з Анкарою про експорт зерна в обхід України. В те, що такі перемовини ведуться, стверджує видання Bild. За даними, що містяться у документах, які перебувають у розпорядженні Bild, Росія висловила пропозицію Анкарі про підписання меморандуму щодо експорту свого зерна в країни, які відчувають потребу у такому постачанні. Ці поставки мали б відбуватися через Всесвітню продовольчу програму ООН під опікою Катару, який виступатиме спонсором цієї угоди. Та не усе російське зерно є суто російським. Дуже часто воно має українське походження, адже Росія окупувала значну частину території України та торгує аграрною продукцією, вирощеною на українській землі. Тож підписання такого меморандуму означатиме легалізацію злочинів РФ, яка впродовж усього минулого року вивозила та продовжує вивозити українське зерно з тимчасовою окупованих територій.

Генсек ООН Антоніу Гутерреш / Фото: Слово і діло

За даними Центру національного спротиву на тимчасово окупованих територіях, за винятком півострову Крим, було викрадено 3,7 млн тонн українського зерна. З цієї кількості, 1,4 млн тонн було вкрадено у Запорізькій області. Ця зернова крадіжка стосується фермерів, яких російська окупаційна влада змушує продавати свою продукцію за фіксованими цінами, які значно нижчі за ринкові ціни. Потім отримане зерно реалізується за ринковими цінами в Російській Федерації і експортується.

ЗОЛОТА ТУРЕЦЬКА КАРТКА

Зустріч президента Туреччини Ердогана та президента РФ Путіна у Сочі 4 вересня не призвела до зміни позиції Москви. Кремль повернеться до зернової угоди, якщо виконають його умови – знімуть частину санкцій, які боляче б'ють по російській економіці, банківському та фінсектору.

В обмін на повернення до зернової угоди Путін заявив, що чекає зняття частини санкцій, які стосуються постачання російського зерна і добрив на європейські ринки. Але це лише публічні заяви. Забаганок у російського диктатора набагато більше. Ключова – підключення Москви до системи SWIFT для міжнародних платежів. Путін діє у давно відомій стратегії підняття ставок. Тепер замість ядерної зброї лякає світ голодом.

За повідомленням міжнародних медіа, президент Ердоган закликає лідерів країн G20 врахувати певні запити Росії з метою відновлення угоди щодо експорту українського зерна. Лідери країн "Групи двадцяти" у спільній Декларації саміту "Заради планети, людей, миру та добробуту" закликали до виконання Чорноморських зернових угод. Але скандальний текст декларації, в якому Росія не згадана, як країна-агресор, як країна, що розпочала війну проти України і тим самим зруйнувала експортні ланцюги українського зерна, наводить на думку, що деякі країни G20 можуть піти на поступки Росії. І мова йде не про Індію чи Китай, які прямо чи опосередковано, але підтримують Росію. У США та країнах ЄС серед правлячих політичних сил попри антиросійку риторику є впливові групи, які шукають шляхи пошуку компромісу з РФ. І зернова криза, на думку цих політиків, створює дискусійний майданчик, на якому можна відпрацювати технологію завершення російсько-української війни.

Ердоган і путін / Фото: Еспресо ТВ

Туреччина, яка в цій зерновій історії має золоту картку, схоже, хоче грати на по обидва боки – і задовольнити бажання РФ експортувати своє зерно і забезпечити безпеку експорту українського зерна.

Анкарі точно не потрібно, щоб Чорне море перетворилося на театр бойових дій, де Росія та Україна почнуть топити будь-які кораблі, навіть не військового призначення. Туреччина прагне отримати імідж зернового миротворця, заробити на посередництві та зміцнити позиції на геополітичний арені.

ЗЕРНОВА ВАЛЮТА ТА ВАЖКА ЛОГІСТИКА

Аграрний експорт є важливим джерелом надходженням валюти в Україні на тлі падіння експорту металургійної продукції. В минулому сезоні (який закінчився 30 червня 2023 р.), за оцінкою Української зернової асоціації, експорт сягнув 58 млн тонн. Виручка України від експорту зернових, олійних та олії сягнула за минулий маркетинговий рік близько $20 млрд. Експорт з України в новому сезоні 2023/2024 потенційно може скласти майже 48 млн т. Загалом аграрії прогнозують збільшення цьогорічного врожаю. Українська зернова асоціація оновила оцінку потенційного врожаю 2023 року, збільшивши її на 7,8 млн т – до 76,8 млн т зернових та олійних. В 2022 році врожай, за оцінкою УЗА, сягнув 73,8 млн т зернових та олійних. Тож забезпечення сталої логістики експорту для України є завданнями не менш важливим, ніж успіх контрнаступу.

Експорт українського збіжжя суходолом в ЄС – залізницею та автотранспортом – збільшується.

Але через те, що вивозити зерно залізницею нині коштує більше, ніж автошляхами (іноді ціна може бути вдвічі вищою) сільськогосподарські виробники масово переходять на автомобільний транспорт, а великі гравці навіть створюють власні великі автопарки зерновозів.

Зерновоз / Фото: Агроправда

Проте залізничний потенціал ще не використаний на повну потужність. Нещодавно Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) затвердив два проекти в підтримку української залізниці: перший на суму 200 млн євро та другий, спрямований на розвиток прикордонних переходів, в рамках якого "Укрзалізниця" отримає 51 млн євро грантової допомоги. Ці кошти планують вкласти в розширення пропускної системи на кордонах. Експерти зазначають, що це лише половина справи. Слабкою ланкою залишається планування маршрутів поїздів. Тож Україна спільно з європейськими партнерами повинна розробити загальну систему планування та контролю за транспортним рухом поїздів з українським збіжжям.

ЗЕРНО РОЗБРАТУ

Не усі в ЄС задоволені тим, що українське зерно у величезних обсягах надходить до ЄС.

Міністри сільського господарства Словаччини, Болгарії, Польщі, Румунії та Угорщини домовилися про підтримку подальшої заборони ЄС на імпорт українського зерна після 15 вересня. Головну скрипку в цьому європейському квінтеті грає Польща, яка найбільш активно виступає за продовження ембарго на імпорт зерна з України.

Вочевидь, Варшава дбає про власних фермерів, але наражається на санкції з боку Брюсселю. Більшість країн-членів Європейського Союзу виступають проти продовження з 15 вересня заборони на імпорт зерна з України і, якщо Польща прийме односторонні заходи, то деякі країни ЄС можуть вдатися до санкцій проти Польщі. Адже Єврокомісія вважає, що одностороннє продовження Польщею ембарго на українське зерно є порушенням європейського права.

В українському МЗС негативно відреагували на наміри згаданих країн.

"Вважаємо категорично неприйнятним продовження торговельних обмежень на імпорт аграрної продукції України після того, як 15 вересня сплине дія заборони Європейської Комісії. Викликають повне нерозуміння і наміри додати до переліку заборонених до імпорту товарів і інші категорії української продукції. Такі односторонні обмеження не відповідають духу і букві Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та принципам і нормам Єдиного ринку ЄС", - йдеться у коментарі МЗС України опублікованому 26 серпня.

Київ закликав Єврокомісію "знайти збалансоване рішення на основі законодавства ЄС та Угоди про асоціацію".

У Євросоюзі шукають шляхи, щоб українське зерно не стало "зерном розбрату". Країни, які наполягають на продовженні заборони на імпорт зерна з України, надали Єврокомісії аргументи на користь своєї позиції. Польща сподівається на ухвалення позитивного рішення. Єврокомісії представлена пропозиція про субсидування транзиту українського зерна з розрахунку 300 млн за 10 млн тонн.

Фото: Погляд

На минулому тижні в межах роботи спеціально створеної Єврокомісією координаційної платформи обговорювали різні можливі варіанти того, як покращити транзит зерна. Проте конкретних рішень не приймали – дискусії тривають.

Як відомо, Єврокомісія 5 червня продовжила до 15 вересня заборону на експорт чотирьох культур: пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику з України до Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини. При цьому транзит цих товарів через ці країни дозволено.

ДУНАЙ РЯТІВНИК

Ситуація з імпортом українського зерна до ЄС наочно показує усі складнощі взаємовідносин між країнами-членами Євросоюзу. Це бачать і в Москві, та будуть грати на цих протиріччях. Кремль завжди фінансував праворадикальні європейські рухи. Тож тепер Москва буде "інвестувати" у єврорадикалів, щоб ті ще активніше паплюжили імідж України, яка, мовляв, своєю аграрною продукцією доводить до банкрутства європейських фермерів. Подібні меседжі все частіше лунатимуть у європейському інформаційному просторі.

Разом із тим, вивезти мільйони тонн українського зерна лише автівками та потягами навряд чи реально. Водний транспорт лишається основним. Тому Київ та Вашингтон шукають альтернативу Чорноморському коридору. І це – Дунай.

США запропонували план, згідно з яким, Україна зможе збільшити можливості для експорту зерна на рівні близько чотирьох мільйонів тонн щомісяця через Дунай. Зерно буде перевезено по Дунаю і частково через Чорне море до близьких румунських чорноморських портів, а вже звідти відправиться далі до інших пунктів призначення.

Одним з ключових питань експорту українського зерна є захист суден. Видання The Wall Street Journal пише, що для захисту суден, що прямують в українські дунайські порти, США розглядають всі можливі варіанти, включаючи військові.

І це є ключовим рішенням, яке підтвердить справжність безпекових гарантії для України, про які йшла мова на саміті НАТО у Вільнюсі.

Порт на Дунаї / Фото: Агрополіт

Якою повинна бути відповідь цивілізованого світу РФ на її зерновий шантаж? Звісно, з РФ не треба укладати жодних зернових угод. НАТО варто проявити рішучість і оголосити про конвоювання зерновозів. Безпекові гарантії повинні пройти тест зерновим експортом. Якщо США та НАТО зможуть захистити українське зерно, то зможуть захистити в майбутньому і Україну.

БОРОТЬБА ЗА ЗЕРНОВИЙ ПРЕСТОЛ

Тож боротьба за лідерство на міжнародному ринку зерна між Україною та Росією триває. Ця боротьба відбувається в контексті російсько-української війни і тісно пов'язана з подіями на фронті.

Після того, як президент РФ Володимир Путін вирішив вийти з зернових домовленостей, це розчарувало країни Африки, Азії, які імпортували українське збіжжя. Китай, який є одним з основних імпортерів українського зерна, теж навряд чи був у захваті.

Як вже було вказано вище, рішення Москви, ймовірно, призведе до формування нової зернової угоди, яка вже не буде базуватися на українському зерні. Але Україну неможливо викинути з зернового ринку. Обсяг української агропродукції Росія ніколи не зможе замістити на світовому ринку, як би про це переконливо не брехав Путін.

Не виключено, що будуть укладені дві зернові угоди під егідою Організації Об'єднаних Націй – з експортом через Чорне море російського та українського зерна.

Але Україна не може допустити укладання зернових угод, які б виключали її, як суб'єкта експорту аграрної продукції. Якщо РФ вдасться просунути свою зернову угоду, метою якої нібито є допомога найбіднішим країнам світу, то це ускладнить ситуацією з експортом зерна з України.

Зменшення загальних обсягів експорту зерна може призвести до зростання цін на світовому ринку і подальшої дестабілізації. Підвищення цін на їжу може викликати соціальні конфлікти та навіть революцій. Це і є справжньою метою Росії, яка використовує різноманітні зернові угоди та голод як інструмент для дестабілізації ситуації в різних країнах. Це може спричинити міграційну кризу і викликати напругу в Європейському Союзі.

Саме тому, США та НАТО повинні створити безпечний коридор для експорту українського зерна.

Військові кораблі в Чорному морі / Фото: АрміяІнформ

Геополітичні рішення щодо розв'язання зернового питання, які сьогодні приймають у Вашингтоні та Брюсселі, матимуть вплив на економічну ситуацію у різних регіонах світу. Сьогодні на тлі зернових угод відбувається складна боротьба за вплив і ресурси на геополітичній арені і Україна повинна залишитися суб'єктом в цих процесах.

Новий раунд гри на підвищення ставок полягатиме в наступному: чи атакуватиме Росія зерновози з українським збіжжям та чи відповість НАТО та США на ці атаки, забезпечивши "зернових конвой" своїми військовими кораблями.

Читайте також: Саміт Альянсу у Вільнюсі: Коли Україна стане членом НАТО