"Зникли з радарів": впливові політики з Харкова, про яких зараз мало що чути

Покійний ексмер Харкова Генадій Кернес про такі ситуації казав: "забутий лист на пошті". В минулому це – впливові політики чи бізнесмени, які останнім часом, в основному після повномасштабного вторгнення росіян, трохи зникли з радарів.

Колись їхні імена голосно гриміли в щоденних новинах, а зараз їх не видно і не чути. Не факт, що вони ще не повернуться, проте в цей важкий період у житті країни вони до мінімуму чи взагалі до нуля прикрутили градус своєї публічної активності.

Михайло Добкін

Колишній мер Харкова, колишній голова Харківської обласної військової адміністрації, колишній депутат Верховної Ради Михайло Добкін в нульові роки значною мірою визначав політику регіону.

Він був проросійським політиком, під час Революції Гідності підтримував тодішнього президента Віктора Януковича, з’являвся на публіці у футболці з написом "Беркут", погрожував тодішнім діячам "майданного" табору Мустафі Найєму та Петру Порошенко. У 2021 році балотувався на пост мера Харкова, але програв чинному міському голові Ігорю Терехову.

Після повномасштабного вторгнення росіян Добкін радикально прикрутив градус публічної активності.Із тих пір про нього відомо дві речі.

По-перше, він сфотографувався десь у військовому шоломі, продемонструвавши таким чином лояльність Збройним силам України і можливу залученість до захисту Батьківщини. Як розповідав згодом журналістам РБК-Україна командир спецпідрозділу KRAKEN Костянтин Немічев, це була фотосесія в звільненому від окупантів Куп’янську, проте немає жодних даних, що Добкін долучився до армії чи волонтерського руху.

По-друге, Добкін став дияконом православної церкви Московського патріархату. У давні феодальні часи дворяни, які програли боротьбу за престол, іноді йшли від мирського життя в монастир, щоб вберегтися від політичних переслідувань або показати діючій владі, що вони не становлять для неї загрози. Можливо, у Добкіна була схожа мотивація, а може, він і справді просто щиро вірить в Бога.

Арсен Аваков

Ще один важковаговик харківської та й української політики, колишній голова Харківської обласної державної адміністрації, колишній міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, чия політична зірка яскраво засяяла після Помаранчевої революції 2004 року, майже 20 років з перервами на політичну еміграцію він був серйозним гравцем в житті держави.

Аваков запам’ятався боротьбою з сепаратизмом у Харкові в 2014 році, коли поліцейський підрозділ "Ягуар" звільнив від проросійських бойовиків будівлю облдержадміністрації, реформою МВС, корупційним скандалом з рюкзаками довкола його сина Олександра.

Під час перебування Авакова на посаді міністра внутрішніх справ було чимало резонансних злочинів, до розслідування яких у суспільства виникли питання: зґвалтування поліцейськими жінки в Кагарлику, напад на активістку Катерину Гадзюк, який привів до її смерті, вбивство поліцейськими активіста "Правого сектору" Олександра Музичко чи підрив у власній машині журналіста Павла Шеремета. У 2019 році проводилися акції протесту з вимогою звільнення Авакова з посади під гаслом "Аваков – чорт", а влітку 2021 року він пішов у відставку за власним бажанням.

Після повномасштабного вторгнення росіян Аваков зосередився на волонтерській діяльності, періодично передає на фронт дрони, системи відеоспостереження тощо, проте нинішню кволу медіа-активність Авакова, звісно, не порівняти з часами, коли він був при владі.

Аваков постив фото з Харкова та Києва у 2023 році, проте достеменно невідомо, чи перебуває він зараз в Україні. Деякі, звичайно ж, анонімні телеграм-канали подейкують, що за звичкою екс-високопосадовець перечікує непрості часи у своєму маєтку в Італії. А колись може й знову несподівано з’явиться на політичній сцені, він вже провертав такі фокуси.

Олександр Ярославський

Із відомим харківським бізнесменом, колись наймасштабнішим інвестором Харкова, екс-президентом футбольного клубу "Металіст", власником Харківського тракторного заводу і купи різних підприємств, якого з легкої руки польських журналістів навіть називали "королем Харкова", Олександром Ярославським сталася по-справжньому кринжова історія.

На відміну від попередніх героїв нашої статті, Ярославський не займав політичних посад, завжди лишаючись "тільки бізнесменом". Проте і його офіційні статки були на порядок вищі – якщо Добкін чи Аваков вважалися доларовими мультимільйонерами, то Ярославського називали мільярдером.

У 2010-ті роки Ярославський користувався величезною повагою серед харків’ян. Його ім’я пов’язують з мільярдними інвестиціями в інфраструктуру міста та перемогами "Металіста", а пік його впливу прийшовся на чемпіонат Євро-2012, до проведення якого у Харкові Ярославський доклав чимало зусиль.

На початку лютого 2022 року авто з кортежу Ярославського на смерть збило 36-річного чоловіка на трасі біля Чугуєва, і вже наступного дня бізнесмен сподівано вилетів до Лондона, звідки, судячи з усього, так і не повернувся. Вину взяв на себе водій бізнесмена, у що не всі повірили, знаючи звичку Ярославського самому керувати машиною на великих швидкостях. У 2025 році справа все ще не дійшла до суду, застрягши на стадії слідства.

Уже за кордоном, під час повномасштабної війни, Ярославський пообіцяв продати свою розкішну 60-метрову яхту "Kaiser" вартістю 50 млн дол., щоб передати кошти на допомогу Харкову, який потерпав від російських атак, проте яхта якось не продалася і Харків обійшовся власними силами.

У березні 2023 року харківські комунальники, вочевидь, не без рішення місцевої влади, здійснили символічний акт – замалювали величезний мурал із Ярославським на багатоповерхівці біля стадіону "Металіст". Як сказав би Кернес, "помножили на нуль" людину, яку колись називали "королем Харкова".

Утім, якщо тверезо розібратися, нічого особливо непоправного з репутацією Ярославського не відбулося. Перспективи суду по ДТП виглядають, м’яко кажучи, примарно, особливо для тих, хто знає досвід аналогічних справ у Харкові та Україні, коли мова йде про дуже багатих і впливових водіїв.

У тому, що Ярославський, якому на момент повномасштабного вторгнення було 63 роки, перечікує війну за кордоном, теж немає нічого злочинного – ніхто в здоровому глузді й не розраховував, що мільйонер-пенсіонер, хай навіть і в непоганій для його віку фізичній формі, піде штурмувати посадку.

Може знайтися тисяча причин, чому не продалася яхта, але не дотримуватися обіцянок у нас не злочин, а національний вид спорту. А щодо допомоги Харкову під час війни, завжди можна сказати, що група DCH лише за півроку 2025 року заплатила 1,3 млрд грн податків.

Компанія Ярославського продовжує інвестувати в український бізнес, нещодавно фактично викупила великий маркетплейс Kasta, головного конкурента відомого інтернет-магазину Rozetka. Тому повернення Ярославського в Харків справа не така вже й неймовірна, особливо, коли закінчиться війна і всі почнуть навипередки бігати за інвесторами з мільярдними проектами відбудови, на чому Ярославський собаку з’їв.

Проте варто враховувати, що суспільство після повномасштабного вторгнення змінилося, і Ярославський, який завжди домовлявся з будь-якою владою, може не домовитися з нинішньою. Так, в травні 2025 року до офісів компанії в Києві, Харкові та Дніпрі з обшуками прийшли поліціянти. У DCH тоді заявили про політично мотивований і необґрунтований тиск на бізнес з боку правоохоронців.

Юлія Світлична

За президентства Петра Порошенко креатура і, за непідтвердженими чутками, дуже близька жінка до тодішнього голови АП Ігоря Райніна, випускниця факультету міжнародної економіки Харківського державного університету харчування та торгівлі, економістка та юристка Юлія Світлична майже чотири роки була керівником Харківської обласної державної адміністрації.

Вона запам’яталася передусім тим, що стала першою жінкою на цій посаді, ще й в доволі молодому віці 32 років, а також величезною кількістю політичного піару, який позиціонував її як неймовірно талановитого управлінця. Хоча зараз насправді досить важко згадати якісь значущі її досягнення, окрім лідерства в різних рейтингах та відвідин величезної кількості урочистих подій, міжнародних конференцій та бізнес-форумів.

У публічному полі Світличну майже завжди супроводжували усміхнені люди, вона бігала марафон, розповідала про залучення інвестицій і зростання промисловості, виступала на конференціях, роздавала нагороди, не дозволяла собі різких висловлювань, максимально дистанціювалася від негативних новин і була таким собі "сонячним зайчиком" харківської політики тих ще відносно мирних часів. Коли в Харківській області 57 людей померли, отруївшись неякісною горілкою з "наливайок", вона, здається, жодного разу навіть не прокоментувала цю ситуацію.

У 2019 році, відповідаючи на уточнення журналістки сайту "МедіаПорт", чи є у неї власна думка щодо перейменування проспекту дисидента Петра Григоренка назад на проспект радянського маршала Жукова, Світлична видала наступну епічну фразу, яка в принципі ілюструє сутність її політики: "Я не знайома з Жуковим, тому я не можу бути ні за, ні проти нього".

Після звільнення з посади керівника Харківської області Світлична була обрана народним депутатом України. Наразі її публічна діяльність не дуже змінилася, порівняно з часами до повномасштабного вторгнення росіян, інформаційні приводи лишилися ті самі: позитивні новини, нагородження, поздоровлення та міжнародні поїздки, просто їх стало значно менше.

Із хороших новин: у 2021 році депутатка вперше стала мамою. Вона народила сина. Хто батько дитини, так і лишилося загадкою, хоча злі язики теревенять, що батько – все той же Ігор Райнін. Обидва цю інформацію відкидають, по батькові у дитини Світличної інше.

Парадоксально, що настільки закрита людина, про яку насправді суспільству майже нічого невідомо, навіть хто батько її дитини, в часи свого керівництва Харківською областю видавала таку астрономічну кількість інформаційних приводів, і ще парадоксальніше, що це спрацьовувало. Світлична протрималася на посаді майже чотири роки й досі асоціюється з "усім хорошим проти усього поганого", з конференціями, розвитком, інвестиціями, посмішками людей і надією, що все буде добре.

Як не крути, а з цього політичного піару вона створила собі певний позитивний імідж, який ще може виявитися затребуваним у змученого війною, горем і важкими новинами народу. Проте зовсім не факт, що цю хвилю замість Світличної не підхопить хтось інший.

Читайте також: Чи існує харківська або слобожанська мова?