Ярославський Олександр Владиленович

Народився 5 грудня 1959 року в Жданові (нині — Маріуполь, Донецька область).

Освіта

У середині 1970-х років родина Ярославського переїхала до Харкова, де він закінчив школу. Після отримання атестату Ярославський вступив до Харківського авіаційного інституту (нині — Національний аерокосмічний університет "ХАІ" — Ред.), однак за рік навчання перевівся до Харківського інституту громадського харчування (нині — Харківський державний університет харчування та торгівлі — Ред.) та отримав диплом технолога.

Після навчання в інституті проходив службу у Збройних Силах СРСР в Угорщині. Потім підписав річний контракт та працював в офіцерській їдальні.

У 1986 — 1987 роках, після проходження юридичних курсів при Міністерстві внутрішніх справ, обіймав посаду інспектора відділу боротьби з розкраданням власності Московського районного відділу МВС Харкова.

У 1987 — 1989 роках навчався в аспірантурі Одеської національної академії харчових технологій. Захистив кандидатську дисертацію. В Одесі на той момент проходив військову службу Олексій Ярославський, брат майбутнього харківського олігарха.

У 1989 році працював у Харківському харчовому інституті.

Бізнес

Наприкінці 1980-х Ярославський познайомився з Іриною Масельською, донькою багаторічного очільника Харківської обласної ради Олександра Масельського. Пара одружилася.

Фото: Олександр Ярославський та Ірина Масельська / Обозреватель

У 1990 році Ярославський, за його ж словами, перебував "біля витоків" створення майбутнього "УкрСиббанку". Фінансова установа спочатку мала назву "Харківінкомбанк". У 1992 році банк вступив до Українсько-сибірської інвестиційної корпорації (заснована Тюменською фондовою біржою та Універсальною українсько-сибірською фондовою біржою). Президентом корпорації був Олег Таранов, народний депутат України (1994 — 1998 рр.). Із донькою Таранова Валерією потім одружився Євген Мураєв (екснардеп, відомий проросійськими поглядами, за даними ЗМІ, втік з України після повномасштабного вторгнення росії — Ред.). Після вступу до Українсько-сибірської інвестиційної корпорації банк перейменували в "УкрСиббанк".

У 1992 — 1996 роках Ярославський обіймав посаду віцепрезидента АТ "Гея" (москва, рф). За даними медіа, він оформлював бартерний обмін продукції харківських підприємств на російську нафту та газ корпорації "Ітера". У цей період Ярославський познайомився з майбутнім олігархом Олегом Дерипаскою, який пізніше стане хрещеним батьком дітей Ярославського.

Після кількох років у москві Ярославський повернувся до Харкова та проводив операції з ваучерами. "Він вдало зійшовся з Васею Салигіним (у майбутньому голова Харківської облради і депутат Верховної Ради — Ред.), — розповідав виданню Forbes бізнес-партнер Ярославського, який просив не згадувати його імені. – Купували у населення ваучери, обмінюючи їх на акції приватизованих заводів".

Таким чином Ярославський узяв під контроль черкаський "Азот" і чернігівське "Хімволокно". Диверсифікацію портфеля забезпечили інвестиції в "Київстар" та "УкрСиббанк".

У 1996 році, після смерті Олександра Масельського, Ярославський розірвав шлюб із його донькою.

У 1996 — 1997 рр. — віце-президент представництва фірми "Трівертон Інтернешнл Лімітед" в Україні.

З 1998 року — президент, а з 2003 року — почесний президент "УкрСиббанку".

У 1999 році в управління фінансової установи були передані контрольні пакети акцій "Північного гірничо-збагачувального комбінату" та Дніпровського меткомбінату. У 2002 році Північний ГЗК приватизували, після чого він був проданий іншому олігарху – Рінату Ахметову. Борги Дніпровського меткомбінату були перепродані "Індустріальному союзу Донбасу" Сергія Тарути.

Фото: Олександр Ярославський та Рінат Ахметов

Крім того, для приватизації Миколаївського глиноземного заводу Ярославський створив компанію "Український алюміній". У 2000 році "УкрАл" придбав перші 30% акцій МГЗ, протягом 2003 — 2006 років — ще 25%. Після вони були перепродані російському олігарху, засновнику компанії "РусАл" Олегу Дерипасці. Нині російський олігарх перебуває під санкціями України та Заходу. Після повномасштабного вторгнення рф 24 лютого 2022 року Миколаївський глиноземний завод тимчасово припинив роботу. Завод передали в управління Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). На початку січня 2023 року Міністерство юстиції подало позов до Вищого антикорупційного суду щодо стягнення активів Дерипаски на користь держави. Наприкінці січня 2023 року Офіс генерального прокурора повідомив про арешт 32 млн грн найбільшого в Україні виробника металургійного глинозему та гідроксиду алюмінію.

У 2005 році Ярославський придбав харківський футбольний клуб "Металіст" у іншого бізнесмена Олександра Фельдмана. Клуб коштував 1,5 млн доларів.

Фото: Олександр Ярославський на стадіоні "Металіст"

За деякий час Ярославський позбувся трьох ключових активів:

• у 2006 році передав контроль над "УкрСиббанком" французькій групі BNP Paribas. Ярославський тоді отримав не менше 650 млн доларів;
• у 2011 році продав черкаський "Азот" Дмитру Фірташу. За оцінками знайомих з переговорами джерел, Ярославський отримав не менше $300 млн;
• у грудні 2012 року продав футбольний клуб "Металіст" "младоолігарху" часів Віктора Януковича Сергію Курченку за понад 110 млн доларів. Останньому також відійшла вся спортивна інфраструктура — тренувальна база, футбольна академія та частина харківського стадіону "Металіст". Коментуючи продаж футбольного клубу в 2021 році, Ярославський заявляв, що до цього рішення його змусили "політичним тиском". Однак інвестиційні аналітики оцінювали угоду як вигідну, оскільки щорічні витрати на клуб сягали від 45 до 60 млн доларів.

У грудні 2007 року Ярославський заснував фінансово-промислову група DCH та зосередив увагу на консолідації активів у межах єдиної юрособи.

До 2014 року в портфелі Ярославського залишалися 28% акцій "Укртатнафти" та чотири гранітні кар’єри "Української гірничо-добувної компанії". Тоді DCH сконцентрувалася на девелоперському напрямі, основою якого стали придбані в 2013 році торговельно-розважальні центри "Караван" у Києві, Харкові та Дніпрі, побудований до Євро-2012 готель Kharkiv Palace і район елітної забудови в Києві. Ярославський також у межах приватно-державного партнерства звів новий термінал в аеропорту Харкова.

У 2016 році на тлі вторгнення російських військ в Україну та тимчасової окупації українських територій російські олігархи Дерипаска та Роман Абрамович вирішили вийти з українських активів. Останні і придбав харківський бізнесмен.

Фото: Олександр Ярославський та Роман Абрамович

Спочатку він викупив у Дерипаски контрольний пакет Харківського тракторного заводу, потім спеціально створена компанія DCН Steеl придбала у Абрамовича "Євраз ДМЗ" (колишній Дніпровський метзавод імені Петровського) і рудник "Суха Балка".

Крім того, олігарх викупив у структур Дерипаски страхову компанію "ІНГО Україна", вона коштувала близько $10 млн.

У серпні 2020 року Ярославський став власником банку "Кредит Дніпро", який до цього належав Віктору Пінчуку.

Фото: Віктор Пінчук та Олександр Ярославський

За даними DCН, група консолідувала наступні активи:

• Українська гірничодобувна компанія (УГДК). Управляє п’ятьома кар'єрами (Соснівський, Первомайський, Коломоєвський, Янцевський, Пекарщинський) і чотирьома родовищами (Первомайське Кодима, Швайське, Домолоцьке, Іскоростенське). Підприємства розташовані в Дніпропетровській, Запорізькій, Житомирській, Миколаївській, Рівненській областях;
• Міжнародний аеропорт "Харків";
• Український підрозділ міжнародної мережі експрес-доставки "PONY EXPRESS";
• Інтернет-магазин одягу LeBoutique;
• ДМЗ;
• Харківський тракторний завод;
• ПрАТ "Суха Балка";
• Регбі-клуб "Олімп";
• Kharkiv Palace Hotel;
• ТРЦ "Караван";
• "Воздвиженка";
• Ecopolis HTZ;
• Банк "Кредит Дніпро";
• "INGO".

У жовтні 2022 року стало відомо, що компанія Ярославського ПрАТ "Бластко" стала управителем активів ТОВ "Глухівський кар’єр кварцитів", кінцевим власником якого був Дерипаска.

Кременчуцький НПЗ

У 2012 році Ярославський в інтерв'ю "Forbes Україна" сказав, що є власником 28,4% акцій ПАТ "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ). Це половина 56,8-відсоткового пакета акцій, який держава продала в 2009 — 2010 роках. Друга половина зазначеного пакета належить структурам групи "Приват" (власники — Геннадій Боголюбов, Ігор Коломойський і Олексій Мартинов). 43% акцій перебували у власності НАК "Нафтогаз України".

Після повномасштабного вторгнення рф Кременчуцький НПЗ неодноразово обстрілювався окупаційними військами. Підприємство майже знищене.

6 листопада 2022 року стратегічно важливі підприємства, серед яких і "Укртатнафта", передали в управління Міністерства оборони до завершення воєнного стану. "По завершенні воєнного стану, згідно з вимогами закону, акції будуть або повернені власникам, або відшкодовано їхню вартість", — зазначила Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

"Укртатнафту" очолив екс-гендиректор мережі АЗС WOG Сергій Корецький.

"Мотор Січ"

ПАТ "Мотор Січ" — одне з найбільших світових виробників двигунів для авіаційної техніки та промислових газотурбінних установок. У 2016 році, після втрати російського ринку, акції компанії, яку очолював В’ячеслав Богуслаєв, були продані китайським інвесторам — компанії Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment.

У липні 2017 року Степан Кубів, який тоді очолював Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, заявив про створення спільного підприємства "Мотор Січі" та Skyrizon у китайському Чунціні.

У вересні 2017 року Служба безпеки України повідомила про розслідування можливої підготовки диверсії. Справа стосувалася можливого постачання продукції представникам росії. У межах справи суд арештував 56% акцій "Мотор Січі". Угода щодо продажу акцій була заблокована.

У червні 2019 року Антимонопольний комітет України отримав спільну заяву "Укроборонпрому" та китайських компаній Skyrizon і Xinwei на концентрацію понад 25% та 50% акцій "Мотор Січі".

Проти продажу акцій китайським інвесторам виступали США.

У серпні 2020 року китайська Skyrizon та DCH Group Ярославського подали до АМКУ нову спільну заяву про купівлю заводу, однак продаж так і не завершився. Комітет кілька разів повертав заявку відправникам. Наприкінці року китайські бізнесмени позивалися до міжнародного арбітражу та вимагали стягнути з України 3,5 млрд доларів.

У січні 2021 року китайський інвестор потрапив під санкції США, 29 січня президент України Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони щодо запровадження санкцій проти президента компанії Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Ду Тао та генерального представника компанії Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment в Україні Чена Хойшена.

11 березня 2022 року РНБО ухвалила рішення про повернення "Мотор Січі" у власність держави. За 10 днів СБУ через суд арештувала майновий комплекс та 100% акцій підприємства. 24 березня Зеленський підписав указ про націоналізацію. Після цього китайські інвестори збільшили позовні вимоги до України до 4,6 млрд доларів.

23 жовтня 2022 року СБУ затримала Богуслаєва за підозрою в колабораційній діяльності та пособництві державі-агресору. Керівництво заводу підозрюють в постачанні військових товарів для російської авіації. Згодом силовики оприлюднили докази співпраці Богуслаєва з рф: "Виправдовував напад росії і висловлював надію, що (президент росії володимир путін – Ред.) путін не зупинить наступ своїх військ". Суд арештував майно президента "Мотор Січі" на майже 1 млрд грн.

У листопаді 2022 року стало відомо, що потужності "Мотор Січі" передали в управління Міністерства оборони.

У лютому 2023 року СБУ повідомила, що Богуслаєва підозрюють у фінансуванні бойовиків "днр".

Турецькі партнери

Група DCH є партнером турецької компанії Makyol, що до повномасштабного вторгнення рф активно отримувала тендери Харківської міської ради, зокрема, на будівництво доріг. У тому числі фірма здобула перемогу на кількох тендерах з будівництва дороги через ринок "Барабашово", що належить Олександру Фельдману.

Крім того, теперішній міський голова Харкова Ігор Терехов у квітні 2021 року підписав меморандум про співпрацю з турецькою компанією Karsan. Місто придбало 100 автобусів турецького виробництва, однак головною метою, за словами Терехова, було налагодження в Харкові спільного україно-турецького виробництва пасажирського транспорту. Виробляти їх планували на майданчику "Екополіс ХТЗ", що належить Ярославському.

Фото: Ігор Терехов та Олександр Ярославський

Політична діяльність

З 2002 по 2004 роки Ярославський був народним депутатом Верховної Ради України IV скликання. До парламенту пройшов під №13 списку "Партії Зелених України". Був членом груп "Демократичні ініціативи", "Демократичні ініціативи — народовладдя", фракції "Народної партії Володимира Литвина".

У березні 2006 року лідерка "Прогресивної соціалістичної партії України" Наталія Вітренко звинуватила Ярославського у фальсифікації виборів до Верховної Ради на користь "Блоку Литвина". Ярославський своєю чергою публічно ці звинувачення не коментував.

Конфлікт із Кернесом

У 2010 році Ярославський публічно виступив проти Кернеса, який вперше балотувався на пост мера Харкова.

"Потрібно дивитися на тих, кого обираєш. Особисто не хочу голосувати за тих, хто замість реальної роботи роздає свій номер телефону. Тому за Кернеса я не голосуватиму. Я не бачив жодного проекту, який він реально зробив для міста. Номер телефону, концерти та обіцянки — це не те, що потрібно харків'янам. Тим паче не факт, що після виборів цей абонент не виявиться для городян «поза зоною доступу", — сказав тоді Ярославський в інтерв’ю виданню "Факти".

Кернес своєю чергою в грудні 2011 року назвав харківського олігарха "людиною, яка має нереалізовані амбіції".

"Є людина, яка має нереалізовані амбіції, я маю на увазі Ярославського, яка показує, що вона перевершує державу. Як? Усі знають, що йому створили умови. Були знайдені можливості співфінансування будівництва аеропорту та ремонту стадіону з боку держави, місцевого бюджету та бізнесу, була низка інших преференцій. Є така пісенька: хто похвалить мене найкраще, той отримає солодку цукерку. Оце про такого, як Ярославський", — сказав тодішній мер Харкова в інтерв’ю "Економічній правді".

Восени 2012 року Кернес знову згадав про амбіції Ярославського та висловив невдоволення тим, що останній агітував під час виборів до Верховної ради за Василя Салигіна, а не мажоритарника від "Партії регіонів" Анатолія Денисенка. Тоді ж мер порадив олігарху "займатися футболом чи водним поло, а не політикою".

Після продажу "Металіста" Ярославський провів кілька років за кордоном і нових проєктів у Харкові не розпочинав. У 2016 році Ярославський придбав контрольний пакет акцій "ХТЗ". 1 січня 2020 року Кернес опублікував на своїй сторінці в Instagram спільне з Ярославським фото та підписав знімок: "Ми зустрілися в 2020! Я та Олександр!".

Фото: Геннадій Кернес та Олександр Ярославський

"Ми з другом порозумілися і сьогодні ми разом. Ми не бачилися сім років, сім років не розмовляли. Ми набралися розуму, досвіду. Це дозволило нам сьогодні бути разом", — прокоментував примирення олігарх.

Після початку пандемії COVID-19 Кернес повідомляв, що Ярославський виділяв кошти на придбання ПЦР-тестів та апаратів ШВЛ для України. Пізніше мер заявив, що олігарх начебто готовий на базі медичного центру ХТЗ створити сучасну лабораторію.

Ярославський також очолив "Харківський антикризовий штаб", який мав протидіяти поширенню коронавірусу в області. До складу штабу увійшли Кернес та тодішній голова Харківської обласної адміністрації Олексій Кучер (партія "Слуга народу"). Однак, пізніше Кучер заявив, що на Харківщині існує один офіційний штаб, який очолює він сам, а всі інші назвав фікцією.

У ніч на 17 грудня 2020 року Кернес помер у німецькій лікарні через ускладнення, викликані коронавірусом. У день поховання Кернеса дружина Ярославського Марина публікувала фото з відпочинку на Мальдівах. На фото був і сам олігарх.

"Король Харкова"

Влітку 2011 року польська телекомпанія TVP1 зняла документальний фільм про Ярославського під назвою "Король Харкова". Зйомки, серед іншого, проходили в будинку олігарха в селищі Мартове Харківської області. Домоволодіння розташоване на березі озера та має площу в 25 га. Згідно з озвученими у фільмі даними, резиденцію обслуговували 80 людей.

Крім того, Ярославський розповідав, що мав будинок під Києвом.

У цьому ж фільмі він зізнавався, що полюбляв самостійно керувати своїм авто. На відео олігарх їхав за кермом Mercedes. Під час поїздки з приміського маєтку до Харкова журналістка зауважила, що Ярославський швидко їздить.

"Ми їдемо 120 км/год. Не можу сказати, що це якась надзвичайна швидкість", — відповів олігарх.

Фото: Олександр Ярославський

Також Ярославський наголошував, що працівники правоохоронних органів не зупиняють його через перевищення швидкості.

Смертельна ДТП на Харківщині

Ввечері 9 лютого 2022 року на трасі між Харковом і Чугуєвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю кортежу Ярославського загинув пішохід. Водій з місця аварії поїхав, однак вже вранці на узбіччі виявили уламки бампера автомобіля Brabus та номери 0018. Саме на авто з такими номерами і їздить Ярославський.

Вже 10 лютого олігарх вилетів із України до Лондона, де нібито відбувався давно запланований відпочинок із родиною. У цей же час до поліції звернувся чоловік, який працював водієм у одній зі структур Ярославського та зізнався, що за кермом Brabus начебто був він. Однак, після вивчення даних з його телефону, правоохоронці встановили, що насправді в момент ДТП "підозрюваний" перебував у іншому місці.

Паралельно з моргу Чугуєва зникли речі загиблого. Знайти їх вдалося лише через добу в службовому приміщенні.

Під час обшуків у будинку Ярославського та готелі Kharkiv Palace поліцейські знайшли та вилучили відеозаписи з камер спостереження, які зафіксували, що саме олігарх сідав за кермо авто. Але вже скоро поліція заявила про спробу приховати сліди злочину: окремі елементи авто були замиті. Після цього з посади начальника Головного управління Національної поліції України в Харківській області звільнили Станіслава Перліна. Генеральна інспекція Офісу Генпрокурора мала внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно окремих співробітників поліції і прокурорів Харківщини. Державне бюро розслідувань порушило кримінальне провадження щодо спроби фальсифікації справи ДТП.

Справу про ДТП із кортежем Ярославського передали з поліції Харківщини до Головного слідчого управління Національної поліції України, олігарха викликали на допит. Однак приблизно за тиждень після цього розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну.

12 липня 2022 року у соціальних мережах з’явилося повідомлення, що Ярославський повернувся в Україну та перебуває в Закарпатській області. У нього мали відібрати зразки букального епітелію для експертиз. У цей же день у справі замінили групу прокурорів.

Після цього Ярославський з публічної площини зник. У серпні 2022 року в групі DCH відмовилися повідомляти, де саме перебуває олігарх, посилаючись на "корпоративну політику безпеки". Дружина Ярославського Марина періодично публікує в Instagram фото та вказує локацією Велику Британію.

Війна та "продаж" яхти

3 березня 2022 року Ярославський опублікував у Facebook звернення до харків’ян та заявив про початок гуманітарної програми для Харкова.

"Першим внеском у відновлення зруйнованого міста стануть гроші від продажу моєї яхти Kaiser. На неї часу вже не буде — потрібно працювати, працювати і ще більше працювати", — заявив олігарх.

Вартість яхти становить 50 млн доларів. У серпні 2022 року стало відомо, що яхта продана не була і на ній відпочивала дружина Ярославського з подругами. Судно поблизу Ніцци (Франція) виявили журналісти-розслідувачі.

У прес-службі DCH тоді повідомляли, що яхта залишається на продажі та надавали посиланням на сайт Worth Avenue Yachts. На 4 лютого 2023 року оголошення з сайту видалене. Редакція "Думки" надіслала запит до DCH з метою дізнатися, на якому етапі перебуває продаж судна.

Втрати через повномасштабне вторгнення рф

За шість місяців повномасштабної війни, яку росія розв’язала проти України, вартість активів Ярославського впала на 62%, до $390 млн, порахувало видання Forbes. Найбільше подешевшали активи, які атакували загарбницькі війська рф. Зокрема, аеропорт Харків втратив 81% вартості, Кременчуцький НПЗ — 78%, Харківський тракторний завод — 75%.

Родина

Ярославський був одружений двічі, за іншими даними, тричі.

Першою дружиною тоді ще майбутнього олігарха була Ірина Масельська, донька голови Харківської обласної ради Олександра Масельського. У 1993 році у пари народився син, якого назвали Олександром.

У 2003 році Ярославський заявив, що є "зятем Кучми (президент України 1994-2005 рр. Леонід Кучма — Ред.)". За даними медіа, бізнесмен начебто був одружений із дочкою Юрія Туманова, двоюрідного брата дружини президента Людмили Кучми. Офіційного підтвердження цій інформації немає.

Останньою дружиною Ярославського стала Марина Свентицька (1988 року народження), яка у 2006 році посіла друге місце в конкурсі "Королева Харкова". Офіційно пара одружилася в 2018 році. Нині у родині троє дітей.

Фото: Олександр Ярославський та Марина Свентицька

20 квітня 2023 року Свентицька заявила, що пішла від Ярославського після 16 років спільного життя.

Цитати

Про "формулу" заробляння грошей (Forbes, липень — серпень 2020 року):

"Як зароблю? На спаді купив, на піку маю продавати. Головне — визначити, коли цей момент настав, у цьому весь фокус […] Все одно шукаєш, де борщ густіший і жирніший, туди і спрямовуєш свої зусилля. А жирніший — у важких індустріях".

Про співпрацю з росією (Forbes, липень — серпень 2020 року):

"Якщо мені законодавчо заборонять торгувати з Росією, то як законослухняний підприємець я не буду. Якщо не забороняють, то чому не шукати варіантів?".

Харківський бізнесмен, волонтер Юрій Сапронов — про Ярославського та Фельдмана ("Думка", лютий 2022 року):

"Ярославський усе життя вважав, що він тут "король Харкова", Сашко (Фельдман — Ред.) також, мабуть, вважав так свого часу. Амбіції, гординя".

Інформація станом на 1 лютого 2023 року.