Нардеп і екс-спікер Дмитро Разумков: До кінця наступного року державний борг України перевищить 100% ВВП

Зараз Україна стоїть перед загрозою складної зими через систематичні атаки росії на об'єкти критичної інфраструктури, спрямовані на знищення енергетичної системи, газовидобутку та газотранспортування, що може призвести до тривалих блекаутів, відсутності опалення, води та газу в багатьох містах, у тому числі в Харкові. Також перед державною стоїть низка бюджетних, мобілізаційних та інформаційних викликів, із якими не завжди зрозуміло, що робити.

В інтерв’ю виданню "Думка" народний депутат України Дмитро Разумков розповів, як можна збільшити чисельність ЗСУ без "бусифікації", про "тіньовий бюджет" ТЦК, проблеми енергетичного сектору та підготовку до зими, несправедливість державного бюджету на 2026 рік, переваги та тонкощі експорту надлишків зброї, чутки про контрнаступ та завершення війни у 2026 році, а також про загрози демократії в Україні.

Ви завітали до Харкова з робочою поїздкою. Що плануєте зробити, відвідати на цьому напрямку?

- Їдемо, як завжди, до хлопців. До тих бригад, які боронять не лише Харківщину, а й всю Україну, але на цьому напрямку. Як завжди, Куп’янський напрямок. Усе те, де сьогодні точаться достатньо серйозні бої за Україну. Цього разу така сама робоча поїздка, як і минулого.

Чим можемо, допомагаємо: веземо і машини, і муляжі мінометів, і муляжі "старлінків". Вони допомагають зберігати реальні "старлінки", реальні міномети, у тому числі й життя наших захисників.

Рада цього тижня закінчилась, тому з'явилась можливість поїхати й поспілкуватися з хлопцями. Думаю, багатьом моїм колегам по парламенту варто було б це робити, тому що тут по-іншому. І, до речі, звідси ти привозиш багато влучних ідей в якості законодавчих ініціатив, які потім можна впроваджувати на рівні парламенту. Таких прикладів теж вистачає.

Привезли якісь ініціативи з минулої поїздки на Куп’янщину?

- Так! До речі, з Куп'янщини, з Харківщини й привіз. Тоді був зареєстрований законопроєкт про реальне стимулювання процесів залучення до лав Збройних сил України. Коли ми спілкувалися з хлопцями, вони багато говорили про те, що єдиною мотивацією сьогодні, на жаль або на щастя, є фінансова мотивація. Саме тому ми зареєстрували свій законопроєкт, де запропонували виплачувати 1 млн грн при добровільному підписанні першого контракту.

Коли мені розповідають, що на це грошей немає, я кажу: "Давайте просто сідати й розбиратися". Коли у вас відбувається так звана "бусифікація", ви берете людей з вулиці та витрачаєте на їхнє утримання, форму, грошове забезпечення, набої, підготовку, логістику та багато інших речей. Потім ви везете їх у бойові бригади, і за цим маршрутом вони у вас губляться. Станом на сьогодні понад 200 тисяч людей знаходяться в СЗЧ.

Якщо ви порахуєте, скільки держава на них витратила, скільки держава витратила на ТЦК, скільки ми втратили, тому що не змогли своєчасно дати якісно підготовлених людей для Збройних Сил України, ви зрозумієте, що це неможливо зіставити з тим мільйоном, який ми пропонуємо під час підписання першого контракту. Плюс, давайте не забувати: у вас півтора мільйона людей в розшуку і понад 200 тисяч в СЗЧ.

Наступне питання. Ми так само спілкувалися тут з військовими. Вони погодились, що це робочий варіант. Сьогодні значна кількість мобілізованих – це люди віком 55+. Частина з них йде в СЗЧ, частину направляють на ті напрямки, де вони не можуть виконувати функції. Вік теж відіграє своє. Коли їх відправляють "на нуль", людина для себе обирає: чи піти в СЗЧ, розуміючи, що вона не виконає це завдання, чи шукати інший варіант. Саме тому ми пропонуємо, починаючи з 55 років, щоб людина визначалася: якщо вона відчуває в собі сили і готова – так, це може бути позиція безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Це інші виплати – понад 100 тис. грн.

Якщо ні, людина в 55 може бути класним інженером, який буде корисний для доопрацювання або напрацювання дронів, іншого озброєння, багатьох інших речей. Він може бути класним техніком, який буде ремонтувати автівки, іншу техніку для лав Збройних Сил України. Він може працювати на інших напрямках і буде виконувати це якісно. А людей, які сьогодні обіймають там посади, це дасть можливість вивільнити для того, щоб вони виконували інші завдання.

Плюс, важливим аспектом є контрактна армія. Це також ми привезли з наших відряджень на фронт. Усі розуміють, що рано чи пізно закінчиться війна, буде мир, і нам треба мати розуміння, як далі буде існувати держава. Я свідомий щодо того, що під час воєнного стану запровадження контрактної армії неможливе, але ми як держава, як Верховна Рада, маємо напрацювати й ухвалити механізм, як будуть існувати Збройні Сили України та Україна, якщо завтра завершиться війна.

У нас має бути все готове: ми просто переставляємо свій потяг на інші рейки – й поїхали. Сьогодні ж не зроблено нічого. Якщо ви запитаєте міністра оборони, прем'єра, будь-кого: "Що ви будете робити з тими хлопцями, дівчатами, які сьогодні служать, після завершення війни? Куди ви їх будете направляти? Чи є у вас якась стратегія?" Хоча б на один-два кроки наперед. Відповідь буде: "Ні". Точніше відповідь буде: "Ми подумаємо", але насправді відповіді у них не має.

Тому всі відрядження корисні, особливо сюди. Ну і я Харків люблю, мені завжди тут подобається. Правда, сьогодні трохи темно, як і по всій Україні, тому що об'єкти критичної інфраструктури нашої країни, на жаль, не захищені сьогодні. Вони серйозно постраждали: і видобуток газу, і транспортування газу, і сховища, і, звісно, усі об'єкти, пов'язані з енергетикою, електрикою, в першу чергу. Витратили шалені кошти, а куди вони пішли, залишається великим питанням.

До речі, повертаючись до питання з ініціативою виплати мільйону при підписанні першого контракту. Навіть представники влади публічно казали про те, що вони визнають, що система ТЦК на рік дає тіньовий бюджет близько 2 млрд грн. Ми рахували, у нас виходило 2,1 млрд грн. Але за великим рахунком це не стільки принципово. Якщо ви ці суми відправите не в кишені тих, хто на цьому заробляє кожного дня, а вони підуть до державного бюджету, ви самі можете порахувати, скільки це додаткового людського капіталу, який можна буде залучити до лав Збройних Сил України, якщо це буде потрібно.

Якщо це тіньові гроші, яким чином їх можна ввести в держбюджет та використати для потреб української армії?

- Правильно, це корупція. Як боротися з корупцією, ми всі знаємо. Проблема в тому, що на це немає політичної волі. Коли мені розповідають, що корупцію можуть подолати НАБУ, САП, ВАКС – ні, не можуть. Вони можуть точково вирішувати питання, можуть зловити конкретного корупціонера, посадити, а іноді й відпустити, як у National Geographic. Однак цими структурами побороти корупцію не можна.

Побороти корупцію можна лише політичною волею. Волею на вищих посадах держави. І ця воля має бути не публічною для вечірніх звернень, а реальною: доведеною до своїх підлеглих, до своєї команди, до п’яти-восьми менеджерів. Тоді це буде працювати. А якщо це просто про поговорити…

Дивіться, ми ж всі знаємо, що існує корупція в ТЦК. Це ж не таємниця? Вона може існувати сама собою? 100% ні. Завжди є той, хто стоїть трохи вище, і кришує того, хто стоїть нижче. Над цим, хто трохи вище, є ще хтось і так далі. Не буває так, щоб корупція такого масштабу, коли ми з вами говоримо про 100 млрд грн на рік, існувала без ідеологів, очільників і тих, хто на цьому заробляє. Так не буває. Так само як і корупція на митниці, у податковій та всіх інших структурах.

До того ж коли ви створюєте механізм додаткової фінансової мотивації, у людини пропадає необхідність "вирішувати" це питання з ТЦК. У людини тоді буде два варіанти: піти десь забронюватися та працювати на економіку, або, якщо вона готова заробити ці кошти й долучитися до лав Збройних Сил України, піти самостійно, не чекаючи ТЦК, які прийдуть, ще будуть намагатися щось собі покласти в кишеню, а прийти, підписати цей перший контракт і отримати мільйон.

Мільйон – достатньо велика сума. Я розумію, що життя завжди коштує більше будь-яких грошей, але тим не менш, скільки б я не спілкувався з військовими, можливо, не солдатського складу, а трохи вище, починаючи від командирів фронту, усі кажуть, що сьогодні єдиною можливою реальною мотивацією для залучення додаткових людей до лав Збройних Сил України можуть бути тільки фінанси, нічого іншого.

То як можна подолати корупцію в ТЦК?

- Просто перестати її кришувати. А на тих людей, які цим займаються, у нас сьогодні достатньо антикорупційних і правоохоронних органів, які б могли це вирішити. Але складається враження, що їм цього просто не потрібно. Або вони не отримують відповідної команди, або навпаки, вони отримують команду цих не чіпати. Якщо ми говоримо про такі об'єми тіньових грошей, то з цих об'ємів хтось заробляє. Хто заробляє, той і кришує.

Хто саме заробляє?

- У нас єдина установа, яка сьогодні ухвалює рішення в державі – це Офіс президента. У нас несуб'єктна Верховна Рада, у нас, на жаль, несуб'єктний Кабмін, тому всі рішення ухвалюються саме там.

Поговоримо про ситуацію в енергетиці. Звучать не надто оптимістичні прогнози на зиму. Чи була Україна готова до таких обстрілів критичної інфраструктури?

- Можна зустрічне Вам запитання? Ви розуміли, що це може відбутися?

Так.

- Виходить, Ви розумніші за чинну українську владу. Із 10 жовтня 2022 року блекаути прийшли в Україну. Тоді я якраз їхав у відрядження в Одесу, потім ми їхали в Херсон. Ми розуміли, що ворог буде знищувати українську енергетику. Для нього це одна з пріоритетних задач.

По-перше, це знищення логістики для Збройних сил України. По-друге, це знищення економіки нашої держави. Усе, що виробляється в Україні: і товари, і послуги, так чи інакше до цього процесу долучена енергетика. Якщо не буде світла, у нас нічого не буде відбуватись. По-третє, це деморалізація українського суспільства.

Я добре пам'ятаю цю фразу: "Ми й без світла бачимо, ким ви є насправді", тим не менш це спосіб психологічного тиску. За роки великої війни нічого не помінялось. У ворога така ж позиція: знищити Україну, знищити українців. Знищення нашої енергетики сьогодні – це не лише створення проблем для всіх нас сьогодні, а ще й закладання величезної проблеми на майбутнє.

Наприклад, завтра закінчилась війна. До нас приходять інвестори, про яких ми всі мріємо, і кажуть: "Шановні українці, ми готові вкладати гроші в Україну, будувати нові заводи". Але для будівництва нового заводу їм будуть потрібні енергетичні потужності, які ми не можемо забезпечити. Якщо ми їх не забезпечуємо, цей інвестор бере гроші та йде в іншу країну. Він не буде будувати завод, який не буде працювати, тому що ми не зможемо забезпечити його енергетичними потужностями, електрикою, давайте називати речі своїми іменами.

Тому ворог робить це планомірно, як держава-терорист, знищуючи всю енергетику. Зараз вони, окрім знищення ТЕЦ і вузлів передачі, знищують ще й нашу газову систему. Це розуміли всі, але це знову стало дивиною для влади. Знаєте, вони завжди дивуються, як це в січні пішов сніг. Отак і тут. Як це так сталося, що ворог, який це робив протягом усіх років або майже всіх років війни, тут взяв і сказав, що "Та ні, я більше так не буду робити, не буду більше знищувати й псувати життя українців". Це маячня, і ми це розуміємо.

Для захисту інфраструктури не було зроблено нічого. Точніше, було зроблено багато для того, щоб вкрасти з цього. Були витрачені мільярди гривень на укриття об'єктів критичної інфраструктури. Пам'ятаєте, були у нас такі персонажі Кубраков, Найєм? Один із них доповідав, що Трипільська ТЕЦ біля Києва захищена на 100%. Не пройшло й місяця, як туди поприлітали ракети, і ці ж самі люди пишуть про те, що Трипільська ТЕЦ знищена на 100%. Виникає питання: що відбулося з укриттями, які мали захистити ТЕЦ на 100%? Чи були ці укриття взагалі? Чи зараз ви вийдете і скажете, що все знищили ракети.

Харківська область. Я не буду зараз переходити до назв об'єктів, ви знаєте їх не гірше, ніж я, і добре знаєте, куди били рашисти. Так само по цих об'єктах доповідали, що все захищено на 100%: газова система захищена на 100%, електропостачання захищено на 100%, водовідведення, водопостачання так само. Це не так. Не зроблено нічого, окрім як списано державні кошти. Результат ми бачимо на вулицях Харкова, де немає сьогодні світла.

Коли я їхав на спілкування з "Думкою", бачив, що на вулицях немає світла. Його вимкнули, тому що немає достатніх потужностей. І це ми говоримо з вами в жовтні. Що буде в листопаді, у січні, у грудні, у лютому? Відповіді на це, на жаль, немає.

Коли Ви кажете про не дуже позитивні прогнози, я маю ще гірші. Думаю, через цю зиму у держави можуть виникнути достатньо серйозні наслідки. Якщо збудуться прогнози про те, що зима буде холодною, у нас велика кількість міст буде без світла. І це будуть серйозні блекаути: не по годині, дві-три.

Наслідки йдуть далі, аніж просто ми сидимо без світла і наші діти вчать уроки при свічках. Без світла у нас не працює водопостачання й водовідведення. Людською мовою, каналізація. Якщо не працює каналізація, наслідки цього, я думаю, в етері не варто озвучувати. Усі самі зрозуміли, що буде далі. Плюс, це тепло. Для забезпечення теплом, для підняття теплоносія, тобто гарячої води у батареї, потрібні насоси, а вони також працюють на електриці.

Друге: вироблення цього тепла дуже часто відбувається саме завдяки газу, якого сьогодні не вистачає. І дефіцит газу вже є. Я давно говорив про те, що нам не буде вистачати закачаного газу на цю зиму. Міністр розповідав у залі Верховної Ради про те, що у нас добре, ми накопичили достатньо для того, щоб пройти цю зиму з газом.

Станом на цей четвер (23 жовтня 2025 року – ред.) уряд виділив додаткових 8,4 млрд грн, це фактично 200 млн дол. додатково для купівлі газу в Європі. Я ставив питання до Уряду, прем’єр-міністерки Свириденко, чому зараз ми купуємо газ в пікові дати, коли вже холодно і газ коштує більше, якщо ми мали можливість його купити в травні, у липні, у серпні цього року, коли він коштував точно дешевше, тому що завжди влітку і навесні газ коштує дешевше, ніж взимку. Мені пообіцяли, що ми зустрінемось, вона розповість окремо.

Прем’єр Юлія Свириденко пояснила це тим, що було закачано достатню кількість газу, але через атаки росіян тепер є його істотна нестача.

- Приймається. Запитання: ми знали, що росія буде бити по об'єктах інфраструктури? Вони з літа б'ють по тих об'єктах. Чи про це не знав Галущенко, який сьогодні Міністром юстиції став і який якраз опікувався питаннями енергетики? Він особисто розповідав про те, що газу вистачить.

Газ така штука, що якщо його закачали, він є. Так, під час обстрілів щось може постраждати, щось вийти в повітря, згоріти. Так, питань нема. Однак якщо ти закачав набагато більше, ніж тобі потрібно, маєш певний резерв, то навіть після таких подій у тебе залишається цей газ. Якщо ж ти закачав газу менше, ніж треба, а ще й частина після обстрілів була знищена, хто тут винний?

Наступне питання. Це вже не є державною таємницею, що ворог б'є по власному українському видобутку газу. Скажіть мені, будь ласка, для кого це новина, що рашисти будуть бити по українському видобутку для того, щоб нас залишити без газу? Про це говорили всі: опозиція, експерти, навіть наші міжнародні партнери. Усі говорили і попереджали владу. Я теж про це говорив. Вони відмахувались, розповідали, що у нас все під контролем. Якщо у вас все під контролем, то чому сьогодні немає світла в Харкові? Чому є загроза того, що не буде тепла в Харкові?

Наступне питання. Казали про те, що нам не вистачає грошей для закупівлі додаткового газу. Супер, приймається. Я можу допомогти. От зараз був розгляд бюджету на 2026, а до цього на 2025 рік. Перше, скажіть мені, будь ласка, чому знайшли кошти підняти зарплату в Мінфіні, в Мінцифрі, в Мінекономіки та в Мінюстиції? Влітку їм всім підняли зарплати. Чому знайшли кошти на виплату політичним партіям 2025 року та знайшли кошти на виплати політичним партіям 2026 року? Я вважаю, що це аморально.

Ці кошти мають піти на щось раціональне, починаючи від Збройних Сил України, закінчуючи відновленням об'єктів критичної інфраструктури та допомогою, наприклад, пенсіонерам, учителям, тобто категоріям людей, які заслуговують на те, щоб цей мільярд гривень пішов на вирішення їх потреб набагато більше, аніж політичні партії.

Я розумію, що Шуляк та її оточенню класно випускати газети та роздавати їх біля метро, у Києві кидати в поштові скриньки, вішати борди. Супер. Але, якщо хочете, робіть це за свої кошти. Без газети прожити можна, а без світла або знищеного об'єкта критичної інфраструктури – ні. Без додаткового фінансування пенсіонерів не можна прожити. Для розуміння, 2026 року планують підняти мінімальну пенсію на 234 гривні. Це знущання!

Йдемо далі. Єдиний телемарафон. Ви живете ж якось без єдиного телемарафону, і вашому виданню вірять в десятки разів більше, аніж телемарафону, тому що це перетворилося просто в Геббельс-пропаганду. Там тільки Зеленський, менеджери, міністри – ось і весь перелік учасників цього процесу. Більше там нічого немає.

Усі ці кошти можна було зібрати й відправити на додаткову закупівлю газу. Учора (23 жовтня 2025 року – ред.) вони виділили 8,4 млрд грн. Партії – мільярд. Єдиний марафон – півтора мільярда. Це вже 2,5 млрд грн. Стратегічні комунікації цього року – 400 мільйонів, ну округлюємо все до 2 мільярдів. Тобто це ще плюс 25% до того, що було виділено сьогодні на закупівлю газу. Тобто це ще 50 млн дол., які можна було направити на закупівлю газу.

Виділення, наприклад, коштів на наступний рік – на Офіс Президента 5,5 млрд грн, на медіаскладову, тобто телемарафон, - 1,5 мільярда, 4 млрд – на стратегічні комунікації – інша назва телемарафону, просто щоб людей не дратувати. Виходить 11 млрд грн. От якщо ми беремо ще 11 млрд грн, то отримаємо до тих 8 мільярдів, які є, ще майже 300 млн дол., які могли бути направлені на закупівлю газу. Елементарні речі.

Я зараз не просто сідаю й кажу: "Давайте запросимо марсіан, щоб вони прилетіли і купили нам газ". Ні, я називаю статті витрат, з яких можна зняти і куди можна віддати. Ви ж не дивитесь телемарафон?

Дуже рідко.

- Бачите, і люди не дивляться. Може, він на кухнях працює в якості радіо, але його не дивляться. Повірте мені, цю функцію могли б дуже якісно виконувати ви й подібні вам видання. Тоді свободи слова було б більше. Ви ж точно не будете транслювати російські наративи, так само, як й інші медіа.

Та й ті канали, які працюють в марафоні, так само: якщо б працювали самостійно, транслювали б проукраїнську позицію. Не вийшов би канал, наприклад, ICTV і не почав розповідати, який ворог молодець. Але ми за це б не витрачали півтора мільярди гривень на рік. Можна було б прожити без цього? Можна. Єдине, що з цього тоді не можна було б, це розпиляти бюджет на компанії, пов'язані з Офісом Президента та іншими й мати повний контроль над медійним простором.

Знаєте, дуже класно, коли розповідають, що ми боремось з російською пропагандою, створюючи свою. Це десь я це чув. Наприклад, у нацистській Німеччині на початку минулого сторіччя. Так воно не працює.

Чому саме цього року ворог активізував обстріли об’єктів інфраструктури?

- 2022-2023 року були блекаути. А потім відбулася достатньо дивна річ: була досягнута домовленість про енергетичне перемир'я. Вона була непублічна. Цього року була досягнута домовленість про публічне енергетичне перемир'я.

Думаю, зараз треба знову сідати й починати розмовляти за участі європейців та американців про чергове енергетичне перемир'я, тому що Tomahawk – це супер, але хотілося б, щоб Україна не замерзла до того, як отримає хоч щось. Tomahawk чи не Tomahawk, але з сокирами ми точно скоро будемо ходити. Томагавк – це ж бойова сокира індіанців, то, я думаю, що ми скоро з сокирами підемо рубати ліс, тому що треба буде чимось опалювати наші будинки.

Тому я вважаю, що можливо сьогодні також настав час залучити наших європейських та американських партнерів до того, щоб досягнути енергетичного перемир'я з ворогом. Так, як це робили, до речі, декілька місяців тому, адже якщо далі буде продовжуватись так само, як сьогодні, ситуація може вийти за межі критичності та її неможливо буде зупинити.

Чому вони роблять це сьогодні? Та вони робили це протягом достатньо довгого часу, потрохи знищуючи вузли передачі, трансформаторну мережу, газовидобувну мережу.

Чому це все ж таки почало по газу відбуватися зараз з більшою інтенсивністю, ніж раніше? Тому що раніше ми транспортували російський газ до Європи. Знищуючи цю систему, вони б знищували свої можливості транспортувати і заробляти на цьому. Я пропонував це 2022 року. Тоді сміялися в Офісі Президента, до речі. Там з гумором все добре, з економікою погано. Я пропонував той газ, який транспортувався через територію України до наших європейських партнерів, конфісковувати.

У нас є закон про конфіскацію активів російської федерації. Газ – це той самий актив росії. Його треба було конфісковувати, продавати Європі, виконуючи свої функції, а надлишки закачувати в наші газові сховища. Тоді б ми сьогодні мали менше дискусій про те, чому у нас не вистачає газу. Це перше.

Друге: це взагалі нонсенс, коли ми транспортували російський газ через територію України. Фактично, ті люди, які це забезпечували, давали можливість росії заробляти, росія за ці кошти купувала зброю, забезпечувала свої збройні сили та купувала ракети, якими вбивала українських солдат і била по цивільних містах нашої країни. І сьогодні продовжує це робити, тому що ті ракети і "Шахеди", які летять, купуються або за газ, або за нафту, або за бензин. По факту це країна, як її називають, "країна-бензоколонка" і тому подібне. Цими коштами вони можуть фінансувати і свою армію, і своє озброєння, яким дійсно намагаються і будуть намагатися далі знищити Україну.

Поговоримо про Держбюджет на наступний рік. Днями Верховна Рада ухвалила проєкт Державного бюджету на 2026 рік у першому читанні. У чому його відмінності від цьогорічного?

- Як завжди, буде трохи гірше. Прості приклади. Вони щоразу приносять документ, який важко назвати бюджетом. Чому? Тому що він не порахований.

Уявімо, у вас є родинний бюджет. Ви розумієте, що наступного місяця матимете стільки-то грошей, стільки-то маєте витратити, щось відкласти, борг сусіду повернути. А тут сидять люди, які взагалі рахувати не вміють. У мене таке враження, що вони не вчилися в третьому класі, тому що моя дитина в третьому класі рахує краще, ніж чинний Кабінет міністрів України, і логіки в діях дитини набагато більше, ніж у всіх великих дядь, тьоть, які надувають щоки і розповідають про те, які вони класні економісти.

Чому? 2024 року вони внесли бюджет. Ані я, ані мої колеги з "Розумної політики" за нього не голосували, тому що бачили дірки, які там є. Розповідали про те, що вони все прорахували і все буде супер. 2024 року дірка держбюджету склала 600 млрд грн.

Далі 2025 рік. Приносять документ, який коштує трохи менше ніж папір, на якому він надрукований, і кажуть: "Це бюджет на 2025 рік". Так само я, наші аналітики, наші економісти рахуємо: ну немає цього бюджету, він дірявий. До того ж дірка стає більшою. Отримуємо результат: на кінець року ми отримаємо дірку в бюджеті, яка складає понад 800 млрд грн. Хоча рік ще не добіг кінця.

Наступного року, думаю, дірка в бюджеті вже буде 1 трлн грн. Це випливає з логіки та обрахунків. Зараз навіть важко порахувати, тому що вони закладають в бюджет кошти, які нам навіть ще не пообіцяли. Вони кажуть: "Ми хочемо перекрити свої дірки коштом конфіскованих російських активів". Окей, але їх сьогодні немає. Це так само, якщо ви скажете, що я наступного місяця хочу купити машину, на яку візьму кредит в банку, а в банк ви навіть ще не ходили, не спілкувалися. Але вже машина у вас, за вашою логікою, стоїть на подвір'ї. Так і тут.

Плюс, бюджет знову не для людей, а для влади. Наведу приклади. Вони в бюджет закладають підняття податків за рахунок OLX. Цей податок люди вже почали називати "податок на старі шкарпетки". На цій платформі багато що продається: у вас залишився від дитини візочок чи ліжко, чи стара куртка, яка не потрібна, ви їх продаєте.

Вони ж вирішили обкласти все це податком, тому що українці ж так класно живуть, що продають секонд-хенд не тому, що в них варіантів немає, а тому, що їм просто хочеться сплатити додаткові податки до державного бюджету. Так от, з цього геніального податку, до речі, автором якого є Гетманцев, це чергова реформа Гетманцева-Зеленського, тому що без президента, на жаль, нічого не проходить, і саме він підписує закони. Саме таким чином він пропонує зібрати 14 млрд грн.

А знаєте, чому 14? Тому що фінансування секретаріату Кабміну міністрів України на наступний рік потребує 13,5 мільярдів. Тобто вони вводять додатковий податок для того, щоб забезпечити існування Кабміну міністрів України, щоб класно літати на літаках, їздити на машинах, щоб їм знову можна було збільшити зарплати наступного року. Я вважаю, що все ж таки мають бути якісь обмеження. До речі, ще в квітні 2023 року ми проголосували за зміни до законодавства, які зменшили максимальну заробітну плату у чиновника до 10 мінімалок. Досі не підписують цей закон, досі не відправляють його на підпис президенту. Підняття зарплати військовим там теж лежало. Так само нічого не змінилося. Це нонсенс, коли військові вже третій рік поспіль отримують одну і ту ж саму мінімальну зарплату – 20 тисяч 100 гривень.

Що ще змінилося в бюджеті? Змінилася мінімальна пенсія, яка піднімається, за логікою Міністерства соціальної політики, на достатньо серйозну суму – 234 гривні. Також змінилися стратегічні комунікації. 2025 року на них виділялося 400 млн, наступного року буде виділятися в 10 разів більше – до 4 млрд грн.

І коли я пропоную колегам: дивіться, ми зараз тільки заговорили з вами про мінімалку. Пенсія сьогодні, 2025 року, складає 2361 грн. Ми прорахували, показали, як її можна підняти в два рази. Так, це буде підняття на 2361 гривню. Але це трохи більше, ніж 234 гривні. Правда? Майже в 10 разів. І цього недостатньо! Але підіймати пенсію на 234 гривні – це свинство щодо пенсіонерів.

Ви з таким успіхом могли прийти в Пенсійний фонд, просто взяти, плюнути людям в обличчя, розвернутися і піти. Коли розглядався бюджет, я пропонував колегам по парламенту, кажу, давайте так: звертаємось до пенсіонерів, давайте візьмемо людей похилого віку, підемо з ними в магазин, візьмемо 234 гривні і подивимось, що на них можна сьогодні купити. Плюс, давайте подумаємо, що могла собі дозволити людина 1 січня 2025 року, і що вона зможе собі дозволити купити 1 січня 2026 року. Навіть з додатковими 234 гривнями. Якщо ми підемо в магазин і подивимося, що на деякі товари ціна зросла на 300%, коли ви говорите про 234 гривні, а не 234%, це виглядає просто як знущання з людей.

Якась, знаєте, неадекватна непорядність, нечистоплотність, не знаю, як це інакше пояснити. Декілька років поспіль ми боремось за те, щоб привести до норми закон, який забезпечить наших вчителів мінімальною заробітною платою, яка буде складатися з трьох мінімалок. Цього року, я так розумію, влада почала готуватися до виборів. Вони закладають норму, де виплати вчителю, саме виплати, а не заробітні плати, будуть плюс-мінус підпадати під цей показник – 23 тисячі гривень з копійками.

Але зростання закладають не в субвенцію, а закладають як окремий проєкт лише на 2026 рік. Тобто робиться така собі "подачка" вчителям з розрахунком на те, що бюджет ніхто читати не буде. Підняли зарплати, та й підняли. Класно! А наступного року це може потягнути за собою знову зменшення назад. Треба віддати належне профільному комітету – вони дотисли Уряд, і до Уряду була відправлена позиція, що збільшення зарплати вчителям буде закладено в субвенцію, а не якимось окремим документом. Таким чином вчителі будуть захищені: підняття зарплати буде і наступного, і всі інші роки. Але подивимось, як воно буде: обіцяти – це одне, а як воно буде відбуватися далі, буде видно.

Щодо партій, про які ми сьогодні говорили. Я провів через комітет правку, яка забирала майже 900 млн грн з фінансування партій 2026 року. Єдині, хто проголосували проти, були представники "Батьківщини". Не знаю чому, а в залі цю правку збили. Частина фракцій взагалі не дала голоси, частина фракцій – дала мало. Ми назбирали 193 голоси. Це якраз показник політичних сил, які представлені в парламенті: вони за людей чи вони за свої газети.

"Слуга народу" теж не проголосувала. Монобільшість не дала необхідної кількості голосів, а навіть їх голосів було б достатньо, щоб ця правка втрималась. Маємо те, що маємо. Це показник того, на що люди мають звертати увагу. Влада обирає не віддати ці кошти на відновлення енергетики в Харкові, а забрати для того, щоб партійна організація могла надрукувати газети. Хоча, можливо, я не правий. Можливо, тут є глибока логіка, тому що дрова, які потім нарубають тими томагавками, треба буде чимось розпалювати. І без газет "Слуги народу" тут буде дійсно важко. Плюс, якщо не буде працювати каналізація, так само вони можуть знайти своє безпосереднє використання.

Який курс долара та рівень інфляції закладений у бюджет наступного року? Ви казали про інфляцію в 300% на певні продукти, на які саме?

- То була капуста. Зростання ціни на 297% в липні-серпні відносно липня 2024 року.

Так, як рахуються показники інфляції, вони, на жаль, не відповідають тому, що є насправді. Як порахувати реальну інфляцію? Треба взяти тисячу гривень, подивитись, що ви могли за них купити на початку 2024 року, і що ви можете купити на цю ж суму на початку 2025 року. Можете просто порівняти свої чеки з магазинів.

Просто якщо рахувати всю інфляцію, то у вас на якісь товари вона може бути навіть менше, ніж була минулого року, хоча це малореалістично. Але по факту у нас є так званий борщовий набір, Великодній набір, новорічний набір. Ви берете і дивитесь, скільки він вам коштував минулого року і скільки він вам коштує сьогодні. Таким чином ви отримуєте інфляцію.

Я думаю, якщо по такому формату вираховувати інфляцію, ми виведемо десь за 20%. І це буде ближче до реальної інфляції, яка впливає на ваше життя. Тому що так само, як ВВП можна порахувати трьома різними способами, так і інфляцію можна намалювати, що вона буде виглядати менше 10%, а по факту вона буде складати абсолютно інший показник.

Про долар. Скоріш за все, буде далі йти девальвація гривні. Я не можу підтвердити або спростувати те, що сьогодні говорять про те, що МВФ вимагає девальвації, тобто відпустити курс. Але це може відбутися. І відбутися для чого?

Це, до речі, буде зручно для влади. Це буде не зручно для людей, а для влади буде зручно. Чому? Тому що тоді на один отриманий мільярд доларів в якості кредиту чи гранту ви отримаєте не 41,5 млрд грн, а 45 млрд грн. А зарплата навряд чи зросте на 9%. Це якраз той приклад, як безпосередньо з повітря буде більше грошей, але по факту це навряд чи вплине на ваше життя в кращу сторону.

Є ще один важливий показник для наступного року. Він називається кредит. Заборгованість держави Україна до кінця наступного року буде складати понад 100% ВВП. За різними оцінками від 106 до 110%. Це що означає? Що все, що держава виробляла і виробить протягом 2026 року, буде менше, ніж ми маємо віддати в якості зовнішніх заборгованостей. Я розумію, що, можливо, це не всі розуміють, тому що це переважно робота економістів. Простій людині це важко буде пояснити, але я спробую.

За оцінками наших міжнародних партнерів, хоча я не погоджуюся з цією цифрою, громадян України зараз 35,8 мільйонів. Я думаю, що це некоректно. Можливо, з тими, хто знаходиться за межами нашої держави, хоча думаю, насправді ми можемо говорити про 32 мільйони. 30-32 мільйони громадян України. За кордоном з них знаходиться близько 7 мільйонів. Тим не менш, беремо цифру в 35,8 мільйонів. Я вважаю, що вона завищена, але тим не менш. Якщо взяти всю заборгованість нашої держави, на кожного українця при поточному курсі долара буде лягати боргове навантаження в розмірі 8,2 тисячі доларів – це 330 з копійками тисяч гривень. З кожного українця, починаючи з маленької дитини, закінчуючи пенсіонерами. Скажіть, будь ласка, хто може заплатити таку суму?

Чи ефективно розподілений бюджет 2026 року між секторами? Здається, левова частка має піти на військові потреби, менше на соціальні, і вже далі все інше.

- Тут не можна відповісти ефективно чи ні, тому що це просто написані цифри, які не мають нічого спільного з реальністю. Ви згадали про військову частину. Я вам тільки що навів приклад. Вони рахують на військову частину дірку в 600, 800 мільярдів і зараз буде, мабуть, з трильйон.

Я вам більше скажу: я ставлю питання голові профільного комітету Роксолані Підласі, а до цього й Міністерству. Кажу: "Ви впевнені в правильності обрахунків?". Якщо знову будуть питання в виплатах військовим, до кого звертатись – вкажіть адресу, телефон. Відповідь мене шокувала, тому що людина мені відповідає: "Я даю 90%, що ми будемо переглядати бюджет на наступний рік. Не бачу в цьому нічого страшного". Я кажу: "Як добре, що ви в бізнесі не працюєте. Державу, правда, шкода, а для бізнесу це було б простіше, тому що вас би вигнали одразу після Ваших слів. Вас би не відправили навіть підмітати вулицю, тому що там прибиральнику треба порахувати кількість віників на рік, яка йому буде потрібна для того, щоб вулиця була в чистоті. А ви не можете це сказати".

Це бюджет воюючої країни, де дуже багато залежить від того, чи є в нас гроші: що якщо є – армія воює, якщо немає – армія не воює. Якщо гроші є, люди в Україні живуть, навчаються, лікуються. Якщо немає, то вони не живуть. Немає грошей – немає світла. І не можна його відновити, тому що немає, за що це зробити. Якщо немає грошей, то не можна закупити газ. І тоді не буде чим опалювати будинки, дитячі садочки. І це смішно людям. Хі-хі, ха-ха, якось так це виглядає, прямо дивно. Я розумію, що в них буде світло, мабуть. Хоча може так статися, що і в урядовому кварталі не буде світла, але від цього ж бюджету залежить життя країни.

Знову наведу простий приклад, щоб люди розуміли, з ким доводиться працювати. Цього пленарного тижня був законопроєкт про зміни до державного бюджету, виділення додаткових 324 млрд грн на Збройні Сили України. Ми подавали альтернативний, де пропонували забрати фінансування партії, збільшити пенсії, забрати гроші з єдиного телемарафону і зменшити зарплати чиновникам. Наш законопроєкт не пройшов, і я планував подавати правки на друге читання для того, щоб зробити законопроєкт більш якісним.

Не зміг цього зробити, тому що була наступна дилема: у сльозах прибіг до Ради Денис Шмигаль і сказав, що якщо цей законопроєкт не буде проголосований зараз за основу і в цілому, то через тиждень не буде чим платити грошові забезпечення військовим. Як ти можеш допустити, щоб цей законопроєкт з'явився і розглядався в залі тоді, коли в тебе через тиждень вже не буде грошей?

А Ви мене запитуєте, як цей законопроєкт про бюджет на наступний рік може бути прорахований якісно. Ніяк. Його рахують ті, хто не вміє рахувати. Тут я був вимушений відпустити цей закон за основу і в цілому для того, щоб військові отримали гроші, а не залишились без грошей. Але це ж ненормально. Це дуже легка позиція. Я сказав, що це перший та останній раз, вірніше не перший, але точно останній, коли так відбувається. Інакше так можна наголосувати і наприймати все, що завгодно. Ми не брали участь в цьому голосуванні, там вистачало голосів і без нас, але це неправильний підхід. Так неможливо. Ти маєш розуміти, що в тебе триває війна. Першочергові потреби – це підтримка малозахищених верств населення та Збройних Сил України. Але маємо те, що маємо.

Яким чином може вплинути на економіку України експорт надлишків військової зброї?

- Я борюсь уже роки півтора, щоб ця історія була запущена. Лише зараз дійшло до Офісу, вони десь чи почули, чи, може, з бункерів повилазили, десь прочитали, що це треба зробити. У чому суть? Її треба правильно розуміти. Експорт зброї можливий лише для надлишків. Що таке надлишки? Не надлишки у Збройних Сил України забрати і продати за кордон. Це не надлишки, це зрада.

Мова йде про що? Є виробники дронів. Мій підхід дуже простий. Є виробник, виробляє тисячу дронів. Держава готова закупати в нього цю тисячу дронів. Питань нема, він продає цю тисячу дронів державі для Збройних Сил України. Є інші виробники, які виробляють тисячу дронів, а держава може купити лише сто. То йому треба дати можливість продати ці дрони за кордон.

Експорт продукції зробити, розуміючи, хто буде кінцевий споживач, щоб товар не доїхав до росії або до країн-сателітів. Але чому це важливо? Продаж будь-чого за кордон – це покращення сальдо платіжного балансу, приток валюти в Україну, це можливість вийти на міжнародні ринки, можливість отримати дешеві європейські кредити, можливість залучення інвестицій, тому що там побачать і можуть виявити бажання вкладати сюди кошти. Також це можливість створити додаткові робочі місця, тому що виробник тоді зможе більше виробляти, а для цього йому потрібно більше людей. Він може отримати більше прибутку. Якщо він буде отримувати більше прибутку, він буде сплачувати більше податків на потреби Збройних Сил України, таким чином підсилюючи і державу, і армію.

До того ж таким чином ми будемо виводити на новий рівень одну з ключових сьогодні галузей. Так сталося, може ми ніколи б такого не хотіли, але саме так сьогодні, що це галузь ВПК – військово-промислового комплексу, яка точно буде одним з локомотивів економіки і сьогодні, і після завершення війни.

Якщо цього не відбувається, то відбувається ще одна корупційна історія. Ми з вами починали цю розмову про корупцію. Як це працює? Ви – виробник, виробляєте тисячу дронів, експортувати не можете. До вас приходить "рішала" з Міністерства оборони або з чогось і каже: "Слухайте, у вас є тисяча дронів. Давайте ми її будемо продавати не за 500 доларів, а за 600, і ви нам будете сотку віддавати відкатом. Якщо ж ви не хочете, у вас нічого ніхто не купить. І ви нікуди не подінете свої дрони. І до побачення". Таким чином ви створюєте ще одну корупційну машину, яка буде заробляти з державного бюджету.

Щоб не було маніпуляцій: експорт можливий тільки того, що або не потрібно Збройним Силам України, або те, що держава не може сьогодні купити. Тоді це створить цілий ланцюжок, який дозволить і державі, нормальній владі купувати більше потім для Збройних Сил України і забезпечувати і економіку країни, або витрачати на інші напрямки, про які ми сьогодні також говорили. Соціалка, тимчасово переміщені особи, компенсація за знищене житло та багато інших речей, які можна буде завдяки такому процесу забезпечити.

Як держава може бути впевнена, що продана зброя точно не потрапить до росії або її країн-партнерів?

- Дуже просто. Продавайте це в країни Європи або продавайте це в США. Завжди є позиція в контракті, хто буде кінцевим споживачем. Тобто ви продаєте товар покупцю, і за окремим пунктом у контракті далі він не його може нікому продати, тому що тоді це буде порушенням. Якщо цього пункту немає, може бути довгий ланцюжок, що воно доїде, наприклад, до Ірану. Але ні, навряд чи, якщо ви продасте Німеччині, вона буде це продавати в Іран, або США, або Великобританії, або тій самій Польщі. Ні, вони цього не будуть робити. А Білорусі я продавати і не пропоную.

Існують прогнози українського великого контрнаступу 2026 року. Чи можливо це?

- Я б цим прогнозистам запропонував його очолити. Причому піти в розвідку боєм. Самим просто сходити, але я не думаю, що хтось з них зможе повернутися з прогнозу. Сидіти в теплих кабінетах Києва, у кафе, у ресторанах, у бункерах, в офісах і розповідати, як треба захищати Батьківщину, дуже легко. Такі всі стратеги.

Коли мені розповідають: треба військовим шляхом повернути кордони 1991 року, я кажу: "Питань нема. Можеш продемонструвати? Готовий завтра долучитися до лав Збройних Сил України, власним прикладом показати, як це робити?". Кому не пропонував, поки що жоден не погодився, тому що язиком воювати набагато легше, ніж безпосередньо брати участь в захисті Батьківщини.

Я не зовсім розумію, як сьогодні може бути контрнаступ. Мені здається, що я трошки володію ситуацією на фронті, чую, що говорять наші військові. Нам би поки втримати те, що тримається. Тримається до того ж не завдяки владі або депутатам, я точно не буду тягнути на себе ковдру, розповідати, які там герої у Верховній Раді або Кабміні, а завдяки нашим людям і нашій армії.

Воно тримається просто на чесному слові і на їх героїзмі – не менше, не більше. Тому виходимо з того, що я поки що не бачу такого контрнаступу. Можливо, десь він готується, якщо це так, нехай він буде успішним. Але якщо він буде такою ж "геніальною" операцією, як була операція в Курщині… Дуже швидко про неї забули всі. Пригадаймо, як це було: скільки ми залишили там людей, техніки. Пригадаймо, що сьогодні ворог на Сумщині. Ключовий похід на Курщину був який? Щоб не допустити входження в Сумщину, так? Немає на Сумщині ворога сьогодні?

Відбивають, але є.

- А знаєте, скільки було звільнено території росії? Понад тисячу кілометрів. Так от, можливо, є сенс було б за цей проміжок часу побудувати такі фортифікації на Сумщині, щоб ворог не прийшов? А знаєте, що там було побудовано? Нічого.

Чи є реальний шанс завершення війни 2026 року?

- Я сподіваюсь так, тому що Україні потрібен мир. Що довше триватиме війна, то більше людей ми втратимо. Ми втратимо наших захисників на фронті. Ми щодня втрачаємо когось, або через день втрачаємо когось в мирних відносно містах, коли прилітають ракети, дрони. Ми втрачаємо своє майбутнє, тому що люди виїжджають за кордон, шукають там кращої долі, вивозять дітей. Причому це не лише завдяки ворогу, а й завдяки ідіотській політиці, яка сьогодні проводиться.

Діти їдуть за кордон вчитися. Я був в одній зі шкіл Києва: випускний клас, із 28 людей залишилось двоє. Усі інші поїхали вчитися за кордон. До цього я був у Чернівецькій області. В одній зі шкіл до цього вчилося 600 діток, а зараз вчиться 500. Чому? А тому що 100 відправили вчитися за кордон зі старших класів. А чому це зробили? Тому що окремо взяті "генії" публічно почали розганяти історію й запровадили її, про те, що хто не стане на облік з 16-17 років, це буде порушення, буде штраф.

Я ставив питання більш досвідченим юристам, ніж я. Питаю: дитина в 16 років буде платити штраф?. Ні. А батьки за неї мають сплатити цей штраф? Ні. А якщо він не став на облік, поїхав за кордон, а ви йому нарахували штраф і там пеня ще буде капати, який шанс, що він повернеться потім в Україну, навіть після закінчення війни? Щоб він приїхав, а ви йому на кордоні штраф влупили? Які шанси? Невеликі. Тоді що ж ви робите? Це ж диверсія. Це рівно така ж диверсія, як коли росіяни б'ють по об'єктах критичної інфраструктури для того, щоб дітей стало менше в школах, щоб вони поїхали за кордон. Ви ж робите те ж саме. Чим ви від них відрізняєтесь? Ворог, шпигун і корисний ідіот це, в принципі, однакова проблема для країни. Від таких рішень потім будемо отримувати наслідки.

Повертаючись до питання, до речі, не лише про людей, а й знову про економіку, тому що для існування країни потрібна економіка. Ми багато сьогодні проговорили про те, що ворог намагається знищити й об'єкти критичної інфраструктури, й енергетику, і газ. Якщо йому це вдасться, а з огляду на те, що відбувається сьогодні, на жаль, йому часто це вдається, ми втрачаємо свій потенціал на майбутнє.

Я про це вже казав: навіть якщо закінчилась війна, навіть якщо інвестори готові вкладати в Україну, у нас для розкачки буде не дуже багато часу. Нам треба всі інвестиції моментально втягнути в себе для того, щоб воно почало працювати, створювати робочі місця, можливість людям тут залишитись працювати, ну і плюс повернути людей з-за кордону. Якщо тут будуть робочі місця з нормальною заробітною платою, може, трошки менше, але хоча б співмірною з тим, що людина отримує за кордоном, вона приїде.

Якщо там людина отримує 700 євро, а тут йому будуть пропонувати 200, вона не приїде, яким би патріотом не була, тому що вже звикла до такого рівня життя. А для того, щоб людина могла отримувати в Україні хоча б 600-650 євро, треба, щоб працювали підприємства. Так от, якщо у нас не буде енергетики, у першу чергу електрики, такі інвестиції сюди не зайдуть. Жоден бізнесмен, просто тому що йому подобається Україна, не буде витрачати мільярди доларів для того, щоб побудувати тут завод, який буде стояти. Не буде цього.

Тому нам конче потрібно, щоб війна дійсно завершилась якомога швидше, щоб в Україну прийшов мир. Сподіваюся, що все ж таки це відбудеться. Це залежить від багатьох факторів. Це залежить і від росії, яка цього не хоче, але у нас теж вистачає тих, кому зручно, коли йде війна. Це теж правда. Це залежить і від позиції США, наших партнерів у Європі – багатьох факторів, які на це впливають.

Однак ви маєте знаходитись в адекваті під час ухвалення тих чи інших рішень. Якщо ви щось хочете отримати, ви маєте просити так, щоб це прохання було задоволено, а не просто, аби говорити. Плюс, у вас має бути декілька планів. Минулого нашого спілкування я багато говорив про членство України в НАТО. У нашій Конституції записано прагнення до членства в НАТО, питань нема. Але сьогодні ми чуємо від Альянсу, від ключових гравців НАТО, від сполучених штатів Америки, що НАТО нам, назвемо це так, поки що не світить. Хіба що в довгостроковій перспективі. Можливо, з часом багато що зміниться, але ми виходимо з того, що є сьогодні.

А українська делегація знову приїжджає без жодного альтернативного плану, яким міг бути, наприклад: "Давайте ми будемо тоді не НАТО, а ми будемо будувати сили безпеки в Європі, або йти північно-чорноморським форматом, або шукати інші механізми, створювати план протидії агресії та викладати його на папері, а не просто сидіти та щось собі вигадувати".

Ні, наші приїжджають і кажуть, що хочуть в НАТО. Вам уже ж сказали, що не сьогодні, а ми хочемо в НАТО. Так не працює дипломатія, що ви просто щось хочете і отримуєте. Це різні речі. Не знаю, чи це робиться навмисно для того, щоб нашкодити процесу і побити горщики з партнерами, тому що їм же теж не подобається, коли вони в поза камерами кажуть, що це неможливо, а потім мають якось це комунікувати в онлайні. Або це просто тому що не вистачає клепки в голові.

Якщо 2026 року будуть вибори, між якими кандидатами будуть обирати українці? Хто має шанси на перемогу? Зеленский має такі шанси?

- Сподіваюсь, ні. Але люди будуть визначатися, за кого вони будуть голосувати. Палітра тих, хто є сьогодні, більш-менш зрозуміла. Хто буде завтра та який баланс сил буде після завершення війни, коли люди не будуть боятися говорити, кого вони підтримують, це питання.

Величезна кількість відмов сьогодні йде. Колеги соціологи точно все зможуть підтвердити. Тому що не хочуть. Тому що потім їм прийдуть і скажуть: "А що це таке, що я не Зеленського підтримую? Так не можна, треба підтримувати лише Зеленського!". Таких прикладів багато. Як то кажуть, буде час – буде їжа. Нам точно потрібні будуть вибори, але це мають бути справжні вибори.

Коли сьогодні пропонують провести вибори під час воєнного стану, я кажу: "Давайте, але давайте тоді просто проведемо коронацію на Хрещатику". Ну, сенс витрачати дурно ресурси. Армія не візьме участі в цих виборах, ті, хто знаходяться за кордоном, теж не візьмуть участі. Свободи слова немає, доступ інших політичних сил буде обмежений. Усі, хто прийдуть на дільниці і не будуть підтримувати владу, отримують повістки, їх заберете ТЦК, та й все.

А якщо в "Дії" проводити, взагалі буде 102% у Зеленського, а якщо рашисти поламають своїми хакерами цю систему, то буде 102% у Лукашенка. Тому, якщо ми говоримо про вибори, вони точно потрібні після війни, вони мають бути підготовлені, треба ухвалювати зміни до законодавства, треба приймати закон про поствоєнні вибори, треба давати доступ і можливість реально проголосувати військовим, вони точно мають на це 110% права.

Треба створити умови для того, щоб могли проголосувати люди за кордоном: або повернутися, або проголосувати там. Тому що коли ми говоримо про Польщу, якщо не помиляюсь, є лише чотири точки, де сьогодні можна проголосувати, а ми маємо понад мільйон людей в Польщі. Це ж смішно, це ж нереалістично, щоб там провести ці вибори.

Тому завдяки таким крокам нам треба буде провести демократичні вибори, для того, щоб потім ніхто ніколи не міг сказати, що після війни в Україну не повернулася демократія. Я не люблю жити в країні, де Конституція, за словами Зеленського, на паузі. Конституція ніколи не стоїть на паузі, навіть під час війни. Так, у нас деякі права обмежені, але дуже часто вони обмежені не тому, що війна, а тому, що просто комусь зручно пообмежувати всі права, у тому числі в свободі слова.

Читайте також: Нардеп і екс-спікер Дмитро Разумков: Вікно можливостей для успішних переговорів з РФ було після звільнення Харківщини