Нелегальна зброя з фронту: Яку роль у бізнесі відіграє Харків

"Знаєте, хто успадкує Землю? Продавці зброї. Тому що інші надто зайняті, вбиваючи один одного". Юрій Орлов. Фільм "Збройовий барон".

Стаття 263 КК України. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими запасами або вибуховими речовинами. Носіння, зберігання, придбання, передача або збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Розповідати про незаконний обіг зброї, особливо під час повномасштабної війни, особливо в Україні – справа невдячна. Так, є стаття Кримінального кодексу. Є органи правопорядку та держбезпеки, які зобов'язані запобігати цьому кримінальному бізнесу. Але цей вид злочину, незважаючи на дуже "гучні товари", вимагає особливого режиму тиші і не любить галасу. А якщо зважити на високий рівень корупції, а у воєнний час – ще й "закриття" багатьох тем у ЗМІ для висвітлення, то інформація про реальну обстановку в цій сфері практично відсутня.

Але все частіше і частіше в новинах з'являються публікації про вилучену (або використовувану) зброю із зони бойових дій. Незареєстрована вогнепальна зброя за всіх часів цікавила злочинців. І як "засоби виробництва" для представників криміналітету та як засоби самооборони. Але найбільше як товар, який можна дуже вигідно перепродати.

І Харків через своє географічне положення, близькість до фронту та "славне контрабандне минуле" не залишається осторонь. Особливого розвитку ця справа набула після 2014-го року, з початком АТО. І наше місто вже бачило "розбірки", які могли мати відношення до цього.

Торгові та логістичні зв'язки за понад дев'ять років конфлікту розрослися та зміцнилися. Напевно, існують постійні угруповання, які не мають жодних проблем як з отриманням озброєння поблизу зони бойових дій, так і з доставкою "товару" до міста і далі. Це і "розкопана" зброя, тобто знайдена на місцях боїв, так і неврахована трофейна зброя. З урахуванням та зберіганням трофейної зброї та за часів попередньої великої війни були проблеми. На передовий зброю, здобуту у бою, має здаватися командирам підрозділів, і далі йти на склади для подальшого використання. Так має бути.

Насправді простежити весь потік, особливо за умов активних боїв, неможливо. І у бійців виникає спокуса, та й можливість приховати щось. Найчастіше йдеться про ручні гранати і легку стрілецьку зброю. Частина з подібних трофеїв назавжди залишиться "на городі", тобто захована "про всяк випадок", частина буде продана цивільним. Нині у місті за бажання можна купити ручну гранату за ціною близько 500 грн. Крім доступної ціни, граната ще й у кишені дуже "затишно" вміщується. Можливо тому саме гранати найчастіше згадуються у новинах у контексті "вилучення – використання". В одному з деокупованих селищ на сході міста був випадок: місцевий мешканець намагався обміняти в магазинчику гранату Ф-1 на пляшку горілки ємністю 0,7 л. Продавець не зацікавилася.

Але попит на нелегальну вогнепальну зброю в Харкові, незважаючи на вдалу "кон'юнктуру ринку", нижчий за довоєнний. І з боку криміналітету, і з боку громадян. Головна причина цього – досить серйозний контроль. У місті в будь-якому місці та за будь-яких обставин можна потрапити у складну ситуацію з обшуком (у тому числі й особистого авто) та із затриманням. Постійні і численні блокпости в місті з перевірками документів і оглядами на початку війни були зовсім недавно і не забуті, та й бетонні блоки, що залишилися, подекуди на міських дорогах не дають забути. Подібні обставини зовсім не схильні до носіння нелегальної зброї. Та й у власному житлі люди не почуваються у безпеці, з тієї ж причини. Тому дідівські методи на генетичній пам'яті "обріз під стріхою та кулемет, закопаний на городі" зараз більш ніж актуальні. Придбана раніше зброя схована далеко та надійно. Але в межах досяжності… Про таку ситуацію свідчить і поліцейська статистика. У нас небагато подій з використанням вогнепальної зброї.

Для професійних торговців зброєю величезні труднощі створюють і різні спецслужби, які працюють по диверсантах та подібних злочинців. Це суміжні теми, і в нашому місті подібні "заходи" більш інтенсивні через близькість фронту та кордону.

Напевно, ситуація з ринком збуту незаконної зброї змінюється в міру просування країною зі сходу на захід. Тому через місто йде переважно транзит.

Перетнути якусь умовну "лінію блокпостів", що відокремлює прифронтові приміські населені пункти безпосередньо від міста, нескладно. Якщо відразу після відступу росії виїхати в звільнені селища на Харківщині можна було тільки за наявності відповідної прописки, а в'їхати обов'язково з оглядом авто, то зараз навіть документи не завжди перевірять. Також через блокпости у цьому напрямку досить жвавий рух та вантажного транспорту, а також спецтехніки. До речі, так само без проблем можна перетнути і всю Україну зі сходу на захід і з півночі на південь, на автомобілі. Більш жорсткий контроль на громадському транспорті, поїздах та автобусах. Особливо військових.

Є думка, що заслуговує на увагу, що на даний момент кількість незаконної вогнепальної зброї в країні колосальна. Європейські експерти до початку повномасштабної війни виявляли занепокоєння з цього приводу. Конфлікт поліцейських та військовослужбовців на блокпості восени минулого року через "надмірний огляд" військових, можливо, і є наслідком.

Читайте також: Притулок для криміналу: Де бандити ховалися у Харкові