Начфиз 5 Слобожанской бригады НГУ Кияшко: Бойцы с тяжелыми ранениями не могут сами добираться до мест тренировки в Харькове

Спортивна реабілітація стає одним із ключових напрямів відновлення військовослужбовців після поранень. У Харкові ветерани 5-ї Слобожанської бригади НГУ активно залучаються до тренувань та готуються до участі в міжнародних змаганнях.

Про те, як організований цей процес, яку роль відіграє фізична активність у поверненні до повсякденного життя та які труднощі при цьому виникають, в інтерв’ю виданню "Думка" розповів начальник з фізичної підготовки та спорту 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" Національної Гвардії України Сергій Кіяшко.

Як Ви прийшли до роботи у сфері реабілітації та відновлення військовослужбовців шляхом спорту?

- Скажімо так, я зі спортом на "ти”. Займався професійно гирьовим спортом, важкою атлетикою, паверліфтингом. Я майстер спорту України міжнародного класу з гирьового спорту, чемпіон України, призер Чемпіонату світу та Європи, кандидат у майстри спорту з паверліфтингу. До повномасштабного вторгнення займався професійно, був у Національній збірній команді України з гирьового спорту.

Перед війною проходив військову службу за контрактом у 5 Слобожанській бригаді. 2021 року звільнився. Однак так вийшло, що 2022 року я знову мобілізувався в 5 Слобожанську бригаду Національної гвардії України. На початку 2024 року мені запропонували взяти участь у відбіркових змаганнях серед ветеранів війни з пораненнями. Це були змагання Повітряних сил США. Ми від нашої 5-ї Слобожанської бригади взяли участь у цих змаганнях, і в національну збірну команду України потрапили два ветерани, я – в тому числі. Ми представляли нашу країну, нашу військову частину на міжнародних змаганнях в США.

І вже на той час, коли я перебував в Лас-Вегасі, мені на думку спала ідея займатися реабілітацією наших ветеранів 5 Слобожанської бригади шляхом адаптивного спорту, тому що більшість видів спорту адаптовані під ветеранів, під різні категорії поранень. Приїхавши після змагання, де я отримав три призових місця, два других та одне третє, я зібрав команду, і ми поїхали на змагання. Це були перші змагання, де ми взяли участь втрьох та спільно вибороли десять призових місць. Ці змагання були в місті Дніпро. Після цього наша команда почала зростати: уже в наступні змагання нас було шестеро, а зараз у нашій команді понад 20 військовослужбовців-ветеранів, які отримали поранення різного ступеня тяжкості.

У нашій команді є ветерани, які вже звільнилися з військової служби за станом здоров'я. Вони отримали важкі поранення, ампутації верхніх, нижніх кінцівок, але надалі продовжують відстоювати честь нашої бригади. Буквально вчора ми повернулися з міста Кропивницький, де від нашої бригади брало участь 18 військовослужбовців, як чинних, так і вже звільнених, і на всю нашу команду ми вибороли 24 призових місця.

Скільки з них перших місць вдалося вибороти на останніх змаганнях?

- Не пам'ятаю, мабуть, 14.

В які види спорту залучені ветерани, харківські гвардійці?

- Найбільш ефективний вид спорту в плані реабілітації – це, мабуть, плавання. Це той вид спорту, де під час тренування розподіляється навантаження по всьому тілу і йде мінімальне навантаження на ті чи інші суглоби та кінцівки, особливо якщо це ампутація. З нами займаються професійні тренери - чемпіони Максим Крипак, Аюна Морозова. Вони віддаються на максимум своїй справі, займаються з нашими хлопцями. Наша бригада була першою в плані реабілітації наших хлопців шляхом плавання, басейну. Ми були перші, хто долучилися до цієї програми завдяки Аюні, і надалі продовжуємо займатися реабілітацією хлопців завдяки плаванню.

Це також може бути тренажерний зал, у нас працює інструктор з фізичної підготовки та спорту, який знаходить до кожного ветерана свій підхід, тому що хлопці з різними пораненнями: у когось ампутація двох нижніх кінцівок, у когось висока, у когось нижче коліна, у когось однієї кінцівки, у когось рука і так далі. Навіть акубаротравма в деяких випадках може бути гірше, ніж ампутація, тому що це бомба сповільненої дії, адже зараз наче все добре, а за деякий час є значні погіршення здоров'я. Тому інструктор, тренер займається з хлопцями індивідуально в тренажерному залі.

Не буду зазначати назву зали з метою збереження безпеки, але дякуємо їм за те, що пішли назустріч та надали свої приміщення, свою матеріальну базу, і наші хлопці там займаються безоплатно.

Також адаптовані під ветеранів ігрові види спорту. Зараз у нас в Харкові є збірна команда з футболу "Незламні", і вони вже також взяли участь у перших змаганнях Ліги Дужих, які нещодавно відбулися в Києві. Від нашої 5-ї Слобожанської бригади участь брали три військовослужбовці, які є в цій збірній. Також якщо ветеран до поранення займався волейболом, це гра його мрії, то є волейбол сидячи: хлопці з ампутаціями верхніх, нижніх кінцівок, сидячи на ігровому майданчику, можуть займатися волейболом. З цього виду спорту навіть проводяться змагання міжнародного рівня. Є навіть паралімпійська збірна команди України.

Як військовослужбовці приходять до таких тренувань? Ви їм якось це пропонуєте? Звідки вони дізнаються про таку можливість?

- Вони починають свій шлях реабілітації ще з госпіталю, в реабілітаційних центрах. Без фізичних навантажень дуже важко відновитися. Особливо якщо наявна ампутація верхньої або нижньої кінцівки, потрібно рівномірно розподіляти навантаження по організму. Вони проходять цей шлях ще в реабілітаційних центрах, у госпіталях займаються, у медичних центрах.

Коли вони повертаються на службу, звісно, у нас є список всіх ветеранів з пораненнями. Ми його відпрацьовуємо, обдзвонюємо, пропонуємо. Хлопці виявляють бажання та долучаються до збірної, беруть участь у змаганнях. Хоча у кожного є своя ціль: хтось просто покращує свою власну фізичну форму, хтось за мету ставить взяти участь в якихось змаганнях. Більшість наших ветеранів з нашої збірної, десь 90%, ніколи не займалися спортом до цього, а якщо й займалися, то суто для себе, у змаганнях не брали участь. Зараз вони беруть участь у змаганнях та показують дуже гарні результати.

Минулого року були міжнародні змагання Strong Spirit’s Games, організовані за підтримки Міністерства у справах ветеранів України, які відбулися в Мадриді. У збірну команду України, яка складається з 50 ветеранів загалом, з нашої бригади потрапило 7 ветеранів-військовослужбовців. Усі семеро – представники 5-ї Слобожанської бригади.

У нашій бригаді особлива увага приділяється реабілітації ветеранів шляхом адаптивного спорту. Командування частини підтримує цей напрямок реабілітації ветеранів. Думаю, через це ми завжди маємо такі гарні результати. Якщо потрібно щось, вони завжди йдуть назустріч.

Скільки всього ветеранів наразі беруть участь в реабілітації шляхом спорту?

- Близько 20 – це ті, які постійно беруть участь у змаганнях. Загалом реабілітацією через адаптивний спорт займається в різних містах близько 100 військовослужбовців-ветеранів.

Не обов'язково їхати кудись плавати або відвідувати якийсь крутий спортивний зал. Це можна також робити на місці дислокації особового складу. Для цього не потрібні суперкруті тренажери, гантелі або бігові доріжки. Це все можна виконувати просто на місці. Харків'яни займаються з нами. Ті, які повернулися додому, завжди з нами на зв'язку. Ми пишемо програми, консультуємо, і вони займаються всі по одному.

Скільки ветеранів проходять реабілітацію саме на Харківщині?

- Більшість – це харків'яни. 99% – це харків'яни.

Який вид спорту для реабілітації має найбільший попит серед військовослужбовців?

- Тут все індивідуально. Хто любить ігрові види спорту, обирають футбол, волейбол. Хто любить навантаження в тренажерному залі, займаються в тренажерному залі, роблять вправи на тренажерах або займаються чимось на кшталт кросфіту. Усе індивідуально. У нас навіть в Харкові є тренування зі стрільби з лука.

Пам'ятаю, ми поїхали на змагання в Чернігові, я взяв з собою ветерана війни, якого звати Олександр. Він отримав важке поранення в Серебрянському лісі, має ампутацію нижньої кінцівки, але продовжує нести службу, адже відмовився проходити всі процедури для того, щоб звільнятися. Я його запросив на змагання, ми поїхали в Чернігів. Він взяв у них участь: там було веслування на тренажері, жим штанги лежачи, аїрбайк, гирьовий спорт, волейбол сидячи, стрільба з лука. Він навіть взяв кілька призових місць. Йому дуже сподобалось виконувати вправи на гребному тренажері, тому коли ми повернулись у Харків, за тиждень він мені дзвонить і каже, що придбав собі концепт, поставив у бліндажі й тренується. Проходить місяць.

Ми поїхали в Київ на змагання. Він виступав там у стрільбі з лука та посів шосте місце серед ста ветеранів-учасників, хоч до цього особливо ніде не займався. Він обійшов навіть тих ветеранів, які брали участь в США, проходили навчально-тренувальні збори, готувалися з олімпійськими, паралімпійськими чемпіонами. Приїжджаємо в Харків, проходить пару днів, дзвонить, каже: "Я лук собі купив за 300 доларів, тепер тренуюся просто на позиції, не треба нікуди їхати”. Усе, що йому необхідно, він придбав і займається. Завдяки нашим партнерам, завдяки волонтерам, які допомагають нашій бригаді, ми також закупили тренажери для наших хлопців, тому у них є бажання займатися в місці дислокації цих тренажерів.

Як організовані тренування для бійців, які проходять реабілітацію? Чи є окремі програми, зважаючи на фізичний стан бійця?

- Тренувальний процес підлаштовується під поранення хлопців. Особливих відмінностей немає. Є момент, пов’язаний із доступністю тренажерів. Є зали, де хлопці на кріслах колісних не можуть самостійно піднятися та перевдягнутися. Тут доводиться допомагати, оскільки всюди сходи, немає всіх необхідних зручностей для наших хлопців. У цьому є проблема, а так тренувальний процес просто підлаштовується під особливості кожного хлопця.

Тобто кожен ветеран має тренера, з яким він індивідуально займається?

- Тренер у нас один, але він індивідуально займається з кожним. Одночасно прийти на тренування може 5, 7, 10 хлопців, але він кожному приділяє увагу. Вони поспілкувалися, він дав якісь вправи, хлопці виконують, він контролює, дивиться і далі займається з іншими. Ті хлопці, які проходять реабілітацію з початку 2024 року, уже більш досвідчені та можуть вже тренуватися самостійно, адже розуміють, що їм потрібно. Тренер написав їм план, і вони самі займаються. Однак такі тренування, як з плавання, постійно відбуваються під наглядом професійних тренерів.

Як часто проходять тренування?

- Два рази на тиждень. Плавання – два рази на тиждень, гра в адаптивний футбол – два рази на тиждень, тренажерний зал – три-чотири рази на тиждень, залежно від навантажень.

Чи проводяться внутрішні спортивні заходи у бригаді?

- Так, ми часто проводимо чемпіонати бригади з різних видів спорту. Нещодавно ми провели чемпіонат бригади з функціонального багатоборства – кросфіт. Там взяли участь понад 80 учасників, серед яких і хлопці, які отримали поранення та які вже звільнені з військової служби, вони також брали участь в особистому заліку.

Перед цим ми проводили змагання з гирьового спорту та веслування на тренажері. У цих змаганнях брали участь понад 100 учасників тільки з нашої бригади. Це внутрішні чемпіонати, тобто участь беруть наші військовослужбовці з 5-ї Слобожанської бригади. Зараз ми готуємось, провели чемпіонат бригади з функціонального багатоборства, з кросфіту, та відібрали збірну, куди потрапило 20 військовослужбовців, які наступного тижня будуть представляти нашу частину на чемпіонаті Східного ОТО з кросфіту, де збереться велика кількість команд, учасників, і наші хлопці будуть представляти нашу частину на цих змаганнях. Орієнтовно за місяць відбудеться кубок командувача Національної гвардії України. Після цих змагань вже сформується збірна, яка буде представляти Східне ОТО на чемпіонаті, на Кубку командувача з функціонального багатоборства з кросфіту.

Чи є харківські військовослужбовці-ветерани, які є найбільш перспективними у своїх спортивних досягненнях?

- Зараз у нас по всій території України проходять рейтингові змагання. Учора ми повернулися з Кропивницького з таких змагань, будемо продовжувати їх відвідувати надалі. Це рейтингові змагання, за результатами яких буде формуватися збірна, яка цього року представлятиме нашу країну на міжнародних змаганнях в Іспанії – Strong Spirit’s Games.

Якщо минулого року у збірну від нашої бригади потрапило 7 військовослужбовців, то зараз ми йдемо до того, що це буде мінімум 15 ветеранів. Ми маємо мінімум 15 ветеранів, які показують зараз дуже гарні результати у своїх категоріях. У кожного є своя категорія, залежно від поранення. Якщо виділити когось особисто, то тут важко виділяти. Хтось займається вже рік, хтось два, хтось і до війни займався спортом, тому є більш фізично досвідчений, розвинутий, тому я не буду виділяти когось окремо. Вони всі герої, усі показують результати.

Чи багато в Україні відбувається рейтингових змагань?

- Якщо взяти початок 2024 року, то там відбувалось одне, максимум два змагання на місяць. Зараз в один день може відбуватися по троє-п'ятеро змагань. Я рахував, що наразі на місяць відбувається понад десять змагань. Буває таке, що, наприклад, 4-го ми проводимо чемпіонат Східного ОТО з кросфіту, 4-го у Києві проводяться змагання з волейболу, у Львові проводяться змагання зі стрільби. І так по всій Україні в один день проводиться по 2-3 заходи. Змагань наразі дуже багато. Якщо 2024 року більшість заходів відбувались за підтримки Мінветеранів, то зараз й громадські організації, спілки, асоціації, військові адміністрації, бригади проводять свої чемпіонати.

Із чим Ви пов'язуєте значне зростання кількості змагань для ветеранів в Україні?

- Суспільство розуміє важливість цього. Кількість ветеранів зростає, тому люди починають розуміти, що це позитивно впливає на реабілітацію військовослужбовців, ветеранів, тому й проводять такі спортивні заходи. Зараз також додалася значна кількість міжнародних змагань. Якщо минулого року серед заходів були Ігри Нескорених, то зараз проводиться набагато більше змагань. Міжнародні партнери також підтримують Україну – вони долучають наших українських ветеранів. Окремо проводяться змагання, наприклад з волейболу сидячи, баскетболу на кріслах колісних. Тож кількість міжнародних заходів теж зростає, не тільки всеукраїнських.

Наскільки часто відбуваються такі міжнародні змагання?

- Якщо не помиляюся, у Бразилії вже відбулися змагання окремо з волейболу сидячи, у Канаді – Ігри Нескорених, цього року відбудуться також Warrior Games та Strong Spirit’s Games. Це я вже четверо змагань назвав. Якщо минулого року були заплановані лише одні змагання, то зараз вже чотири. Окремо проводяться змагання з виду спорту на кшталт ММА. Також цього року вже проводилися міжнародні змагання в Дубаї. Федерації зараз також долучаються до цього. Вони розуміють, що це необхідно, що це приносить свої результати в плані реабілітації хлопців, тому вони адаптують свої правила під ветеранів та залучають їх. Ми проводили змагання з гирьового спорту, і вперше на цих змаганнях були залучені ветерани. Під них адаптували правила. Якщо класичне виконання вправи 12 хвилин, то вони виконували 6 хвилин. У кого були ампутації виконували жим гирі сидячи, решта виконували класично стоячи. У кого були важкі поранення однієї руки або ампутація верхньої кінцівки, вони виконували трішки менше вправу, але однією рукою. Комусь дозволяється ставити, комусь не дозволяється. Тобто ці вправи адаптовані під хлопців, і вже по гирьовому спорту провели перші змагання цього року.

Чи допомагає участь у змаганнях військовослужбовцям не тільки відновити фізичне, а й психологічне здоров’я?

- У нашій команді є ветеран, не буду його називати ім'я. У нього було важке життя до війни, потім почалася війна, він отримав тяжке поранення. Коли він приїздить на змагання, для нього все нове, він отримує задоволення абсолютно від усього. Він ніколи не був в іншому місті, ніколи не їздив на якомусь транспорті, не бачив проживання в готелі, участі у змаганнях і так далі. Він ніде не був, тому такого не бачив. Результат у нього, скажімо так, середній, він не показує супер-крутого результату, але для нього реабілітація йде як через спорт, так і соціально. Він мандрує разом з хлопцями, знайомиться з людьми, знаходить нових друзів. Для нього це вже також є реабілітація. В адаптивному спорті реабілітація починається не з моменту отримання спортивних нагород, а з моменту виїзду на змагання. Якщо відверто, не у всіх є можливість тренуватися. Деякі хлопці приїздять на змагання без тренувань. Для них реабілітація починається не з моменту отримання першого місця або нагороди, а з моменту, коли всі разом їдуть. Спілкування, мандрівка, зміна військової форми на спортивну форму. Це вже є реабілітація.

Також минулого року до команди ми долучили нашого ветерана, який отримав важке поранення, має ампутацію двох нижніх кінцівок вище коліна. Коли я з ним познайомився, то запросив поїхати з нами на змагання. Він опустив голову та сказав: "Подивись на мене, що я там можу зробити?”. Я вмовляв його понад годину, він поїхав, і на кінець того року потрапив в збірну та поїхав у Мадрид. Він приїхав на ці змагання, до останнього, мабуть, не вірив в себе, але побачив, що він не один такий. Він "загорівся”, поставив собі мету, з ним займався тренер, наш інструктор з фізичної підготовки та спорту. Вони досягли дуже гарних результатів. Якщо на перших змаганнях він такі вправи, як гирьовий спорт та жим штанги лежачи не зміг виконувати зовсім, то минуло менше ніж рік, а він вже показує гарні результати. Його, як й інших наших хлопців, запрошують на інтерв'ю, різні зустрічі, форуми. Для них це також кайф, вони розуміють, що вони потрібні.

Харківські гвардійці показують хороші результати на змаганнях ветеранів. У чому секрет підготовки?

- По-перше, це моя ініціатива, моя ідея. Я займався спортом, тому розумію, наскільки це необхідно. Я можу знайти підхід до кожного та переконати, що це потрібно, варто лише спробувати. По-друге, це підтримка командування частини. Вони надають все необхідне для розвитку адаптивного спорту в нашій бригаді. На всю Харківську область наша бригада є першою, яка почала реабілітацію ветеранів війни шляхом адаптивного спорту. Зараз нашому прикладу наслідують й інші військові частини Харкова.

Які види спорту є найбільш ефективними для реабілітації поранених бійців?

- На мою думку, саме для реабілітації це плавання. Як каже Аюна, вода лікує. Тут не потрібно великих навантажень на організм та тіло, і навантаження розподіляється рівномірно. Також тренажерний зал та вправи на тренажерах або з гантелями й гирями. Особливо якщо наявне поранення руки, коли одна рука функціонує менше, ніж друга. Потрібно рівномірно і правильно розподілити навантаження, так, щоб, по-перше, не нашкодити хлопцям, а, по-друге, щоб був результат.

Чи є співпраця з медичними закладами у питаннях відновлення поранених бійців?

- У медичних закладах потреба більш глобальна - у межах частини та області. Те обладнання, яке є в медичних закладах, необхідне на перших етапах реабілітації: перед протезуванням, під час протезування та після нього. Коли вже хлопці пройшли перший етап реабілітації, це обладнання далі не є необхідним для того, щоб на ньому займатися. Воно потрібно саме в медичних центрах. У нас усі списки є, ми майже всіх знаємо, тому максимум з ким із медиків ми співпрацюємо, так з начальником медичної служби, яка допомагає, підказує, у кого які особливості поранення. Хлопці різні, по захворюваннях ми не можемо досконало розуміти всі вади хлопців, тому начальник медичної служби надає посильну допомогу в цьому.

Із якими проблемами можуть стикатися військовослужбовці під час реабілітації шляхом спорту?

- Понад усе – це доступність. Якщо вже хлопці звільнені, отримали важке поранення, це доступність. У нас є ветеран, який втратив 98% зору. На жаль, ми не змогли залучити його виступати за нашу частину. Він мені каже: "Я не проти, але є проблема - я не зможу доїхати”. Я кажу, що буду привозити та забирати його сам. Однак ми з ним так і не дійшли до висновку, щоб почати тренуватися. Ми намагалися це питання вирішити через Харківську міську раду, але оскільки ветеран не виявляв бажання займатись цим напрямком, усе залишилось на етапі розробки. Також доступність у плані пересування на кріслах колісних. Дуже мало у нас зроблено в цьому напрямку, щоб хлопці могли басейни, тренажерні зали відвідувати. Та й взагалі на кріслі колісному дуже важко. Якщо ще хоча б на протезах більш-менш можна, то на кріслах колісних, на жаль, хлопцям дуже важко діставатись до місця тренування.

Які кроки має робити міська влада, щоб полегшити життя ветеранам у питанні доступності?

- Тут потрібен час. Згодом хлопці будуть про це казати, наголошувати. Коли ми більш масштабно будемо з цим стикатися, я думаю, це питання може вирішитися, але трішки пізніше.

Які є плани участі найближчим часом у змаганнях? Чого б хотілося б досягти всій команді харківських ветеранів?

- Перш за все, це наші внутрішні чемпіонати Національної гвардії України: Кубок командувача з функціонального багатоборства. Прагнемо гідно представити наше Східне територіальне управління й в цілому військову частину на цих змаганнях. Це також регіональні всеукраїнські змагання, за результатами яких формується збірна, яка буде представляти нашу країну в Мадриді. Хочемо потрапити в збірну та привезти якомога більше призових місць з міжнародних змагань.

Після завершення війни може зрости попит на реабілітацію ветеранів шляхом спорту. Що потрібно буде зробити у цьому напрямку?

- Потрібні адаптивні зали з можливістю доступу до них, соціальний транспорт, щоб ветеранам було зручно діставатися до місця тренувань. Також потрібна підтримка влади в цьому напрямку.

Читайте також: Командир полку "Ахіллес" Федоренко: Передумов для закінчення війни у 2025 році немає