28 травня у місті Берестин (колишній Красноград), що на Харківщині, поруч із державним українським прапором з’явився одіозний червоний прапор із написом "КГБ".

Фото інциденту оприлюднив на своїй сторінці у Facebook громадський проєкт "Деколонізація. Україна".

На прапорі бачимо написи російською мовою "Пограничные войска КГБ СССР" та "Бывших пограничников не бывает".

Здавалося б, дрібниця. Чергове "непорозуміння" у невеликому місті в тилу. Але чи маємо право сприймати такі "дрібниці" як щось несуттєве – під час повномасштабної війни з Росією, яка намагається знищити Україну як державу та українців як націю.

Активісти з групи "Деколонізація. Україна" написали: "Хтось абсолютно упоротий вчора вивісив прапор з написом КГБ на вулиці Слобідській у місті Берестин, що на Харківщині. Поруч з нашим прапором виглядає максимально дико. Закликаємо відкрити кримінальне провадження щодо демонстрації символіки комуністичного тоталітарного режиму".

У соцмережах звернули увагу й на стан полотнища українського державного прапора – воно сильно пошматоване. Ситуація викликала у читачів багато додаткових запитань.

Станом на 30 травня, жодної публічної реакції на цей інцидент з боку місцевої влади не було. На офіційному сайті Берестинської міської ради новина про вивішування "прапора КГБ" відсутня.

Тим часом реакція в соцмережах засвідчила чіткий запит суспільства: потрібні пояснення. Відповідь – обов’язкова.

"КДБ" – це не гумор

Те, що сталося в Берестині, – не анекдот і не жарт. Це пряма демонстрація символіки радянського (а отже – російського) репресивного апарату, відповідального за мільйони загиблих, репресованих, депортованих українців. У воюючій державі подібне – привід для негайного відкриття кримінального провадження.

У квітні 2015 року Верховна Рада ухвалила внесений Кабінетом міністрів Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (№ 2558).

Таким чином, пропаганда комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму забороняється.

Отже, символи на кшталт "серпа і молота", зірки НКВД чи абревіатури "КГБ" – це не "ностальгічний" жарт про минуле. Це – заклик до повернення імперії. До відновлення системи, яка знищувала Україну століттями. В умовах сучасної війни, коли Росія офіційно заявляє про мету "ліквідації української державності", закликає до повернення СРСР, така символіка набуває значення інформаційної диверсії.

Постає запитання: хто повісив цей прапор? Випадковий жартівник? Місцевий адепт "руского міра"? Симпатик "совка" або активіст п’ятої колони? І головне – чому це стало можливим у прифронтовій Харківській області?

Бачимо обстановку на харківській ділянці фронту – ворог безупинно йде в атаку на позиції Сил оборони, щодня масовано обстрілює міста й села всієї області. За останніми зведеннями Генштабу ЗСУ, Росія помітно накопичує великі сили для літнього наступу по всій лінії зіткнення, на харківському напряму зокрема.

Декомунізація в умовах війни – чому саботаж і спротив?

Назва міста Берестин – нова. У 2023 році Верховна рада України ухвалила перейменування Краснограда, але рішення йшло вкрай важко. Місцева влада та частина електорату активно опиралися.

Загалом у східному регіоні досі залишаються політичні впливи колишніх "регіоналів" (Партії регіонів) – відвертої проросійської сили, лідер якої, президент-утікач Янукович, звернувся 2014 року із закликом до Кремля ввести російські війська в Україну. Після чого, власне, і розпочалася збройна агресія проти суверенної Української держави.

Досить зробити запит в інтернеті, як побачимо, зокрема, скільки років тривала тяганина, аби на карті Харкова зникла вулиця з назвою маршала-українофоба Жукова та на її місці з’явилася вулиця на честь генерала-патріота Григоровича.

Скільки було зламано списів, аби було перейменовано Московський проспект чи Московський район міста Харкова.

Скільки часу точилася боротьба за перейменування проспектів Леніна, 50 років СРСР, вулиці Блюхера, за зміну назв районів обласного центру – Дзержинського, Ленінського, Жовтневого, Фрунзенського, Орджонікідзевського, Пролетарського.

Скільки сил пішло на перейменування станцій метро – Радянської, Комсомольської, Радянської армії, Маршала Жукова, Пролетарської…

Отже, є сили, які традиційно блокують декомунізацію, деколонізацію, дерусифікацію. Вони грають на ностальгії, на "радянських цінностях", спекулюють на темах миру, дешевих тарифів та "загального братерства". Саме вони десятиліттями формували середовище, в якому з’являється хтось, хто вивішує прапор КГБ – навіть під час війни.

Цей прапор – не випадковість. Це символ спротиву державотворчому українському порядку денному. Символ того, що в тилу теж триває антиукраїнський фронт, тільки – інформаційний, ідеологічний, культурний.

А якщо фронт – то значить битва. А якщо битва екзистенційна – або ми їх, або вони нас – то має бути переможець. Хто ним стане – нова європейська демократична Україна чи нинішня рашистська, людиноненависницька тоталітарна Росія? Іншими словами, що існуватиме далі у світі – український простір свободи чи російський простір рабства?

Симптоматично: мовчання влади

Відсутність реакції міської влади Берестина – тривожний симптом. На сайті міськради є новини за 28 і 29 травня – про заходи, привітання, комунальні питання. Але не про випадок із прапором КГБ. Складається враження, що або "не помітили", або – не захотіли помічати.

Це небезпечно. В умовах війни публічне мовчання – також позиція. І ця позиція виглядає як байдужість, якщо не толерування антиукраїнських проявів.

Відомо, що в Берестині вже виникали конфлікти щодо деколонізації – зокрема, навколо перейменувань, з приводу пам’ятника Пушкіну. У травні активісти вимагали його демонтажу, і навіть писали про це петиції. І хоча йдеться лише про постамент, а не про шпигунське полотнище, суть та сама: йде боротьба за простір, за пам’ять, за символи.

Коментар експерта: закон суворий, але це – Закон

Один із правозахисників нещодавно заявив:

"Демонстрація радянської символіки – особливо в умовах воєнного стану – це не просто ідеологічна диверсія, а кримінально карана дія. Символ КГБ – це пряме візуальне посилання на структуру, відповідальну за масові репресії, Голодомор, депортації, знищення української еліти. І якщо влада не реагує на це, значить вона толерує агресивну антиукраїнську пропаганду".

Нагадаємо – правові механізми існують. Зокрема, стаття 436-1 Кримінального кодексу України передбачає:

"Поширення комуністичної символіки та пропаганда комуністичного тоталітарного режиму" карається обмеженням або позбавленням волі терміном до п’яти років з конфіскацією майна.

Це – не політична декларація, а норма чинного законодавства. І вона має виконуватись. А не "відкладатися" до кращих часів.

Харківщина: поле бою за ідентичність

За внесок у справу перемоги Харків заслужено носить горде звання "Місто-герой".

Сьогодні Харків та область – це більше, ніж тил. Водночас це напрямок стратегічного тиску РФ – не лише військового.

Недарма Путін ідеологічно розігрує Харків як "історично російське місто", зосереджуючи пропагандистську увагу саме на цьому регіоні.

Не дивно, що тут – на північно-східному рубежі України – активізуються ті, хто досі ностальгує за СРСР, хто намагається "повернути минуле", хто підриває саму суть української державності.

Саме тому боротьба за пам’ятники, за назви вулиць, за символи – це далеко й далеко не другорядна маргінальна тема. Це частина великої війни.

Росія руйнує не лише ракетами

Ми часто говоримо про удари РФ по цивільній інфраструктурі, по мирних містах та селах. І це незаперечні факти: Росія руйнує школи, театри, лікарні, храми. Але паралельно – вона руйнує і культурний, ідентичнісний простір. На тимчасово окупованих територіях ворог:

• знищує українські книги;
• переслідує бібліотекарів, вчителів, активістів;
• знищує музеї, викрадає картини, вивозить художні цінності;
• встановлює пам’ятники Сталіну;
• завозить російські підручники та нав’язує російську мову.

Це – етноцид, не тільки фізичний, а й інформаційний геноцид. І те, що хтось у Берестині повісив прапор КГБ – це характерний спалах того самого вірусу.

Чому це важливо?

Маємо розуміти – немає "дрібниць" у війні за свою державу.

Водночас із кожною знищеною ворожою "Геранню", танком та "Орєшніком" мають бути знищені й ворожі гасла, символи, міфи.

Бо прапор КГБ, вивішений у Берестині, – це червоне полум'я, яке ми маємо загасити, перш ніж спалахне велика пожежа.

Бо якщо ми не завершимо декомунізацію, не очистимо свій простір від символів імперського минулого, ворог обов’язково скористається нашою недбалістю.

Бо цей фронт – не менш важливий, ніж лінія зіткнення на Харківщині

Захисники України не подякують нам за нашу слабкість та недбалість. Вони справедливо

побачать у цьому зраду.

Ми не маємо їх підвести.

Надто високу ціну платимо.

Поки готувався до друку цей матеріал, поліція Харківської області повідомила, що правоохоронці викрили чоловіка у використанні забороненої законом символіки. Встановлюється мета та обставини вчинку порушника. Відомості за вказаним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 436-1 (виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів) Кримінального кодексу України.

Читайте також: Імперія зла. Версія 2.0