Оборонно-промисловий комплекс України: Краща вітчизняна військова продукція з досвідом на передовій

Вагомий внесок у сектор безпеки з часів Незалежності внесла і Харківщина – запланованими і реалізованими розробками, професійними кадрами. Враховуючи досвід у реальних бойових діях, наша техніка та зброя вже мають чималий авторитет, а після Перемоги користуватимуться популярністю на світових ринках. Оглянемо перспективні зразки вітчизняної військової продукції, за допомогою якої українські захисники нищать окупантів.

Важливо: з цього тексту ворог не дізнається нічого нового, жодних інсайдів чи зайвої інформації. Матеріал створений для читача, який цікавиться історією українського ОПК, його сучасним станом, перспективами і впливом на економіку держави.

Українські заводи вистояли. Ба більше, за півтора роки Великої війни змогли адаптуватися до нових умов: зміна логістичних маршрутів, залучення фахівців, збільшення кількості нової та відремонтованої продукції. "Усе, що можна виробляти в Україні – повинні виробляти в Україні" – це державна стратегія на подальші роки.

Український ОПК: розвиток, внутрішні потреби, перспективи

Із 2014 український виробник товарів військового призначення суттєво зменшив збут продукції на експорт і почав орієнтуватися на потреби ЗСУ. За рік ситуація дещо стабілізувалася, однак попит на зброю і техніку для внутрішнього ринку був і є високим. Водночас видатки з держбюджету на оборонний сектор також збільшувалися. Фінансування безпеки і оборони у 2022 році склало 1 536,6 млрд гривень, або 32% ВВП.

"Оборонка" стала у пріоритеті, кількість державних замовлень на військову продукцію невпинно зростала. Імпорт також збільшувався: основними постачальниками зброї та боєприпасів стали Туреччина, США, Великобританія, Польща та Болгарія. Зі свого боку експортери продовжували виконувати іноземні замовлення: до 24 лютого серед основних покупців нашою продукції були Індія, Саудівська Аравія й Туреччина. Вітчизняний оборонний сектор збільшував доходи за рахунок продажу протитанкових комплексів "Корсар" і "Стугна-П" (експортна назва "Скіф"). Але в 2022 році внутрішні потреби відтіснили експорт.

У сьогоднішніх реаліях не існують слів "достатньо" чи "вистачає" щодо боєприпасів чи техніки. Держава збільшує замовлення вітчизняним заводам, контракти стають довгостроковими, для виробника з’являється можливість вкладати кошти у модернізацію потужностей. Випуск снарядів уже зріс у десятки разів. Не менше 40 компаній, що виготовляють дрони, мають контракти з державою. Конкретно для цієї галузі уряд спростив ввезення запчастин і комплектуючих, підняв частку прибутку виробників БПЛА бо 25% і виділив 40 млрд грн.

Уже зараз можна із впевненістю стверджувати, що по завершенню війни наша техніка і зброя матиме великий попит на світових ринках. Під час реальних бойових дій з’являється можливість випробовувати продукцію на практиці, а потім зробити висновки щодо ефективності, усунути недоліки й покращити з урахуванням досвіду. До того ж закордонні замовлення сприятимуть запровадити більше інновацій для ЗСУ.

Зараз оборонно-промисловий комплекс є пріоритетним для держави. Новий Міністр Оборони України Рустем Умеров визначив розвиток і підтримку вітчизняного виробництва військової продукції одним із головних напрямів роботи. Водночас Кабмін найближчим часом планує запропонувати збільшити видатки державного бюджету для сектору оборони та безпеки. "Укроборонпром" очолив досвідчений менеджер, людина з системи, харків’янин Герман Сметанін, який пройшов шлях від інженера на Львівському бронетанковому заводі до генерального директора заводу імені Малишева.

У перший рік війни західне озброєння дозволило ефективно протистояти ворогу і зберегти Україну. Надалі держава поступово забезпечуватиме ЗСУ вітчизняною продукцією: це підвищить нашу автономність, стимулюватиме економіку, а також дозволить закрити деякі специфічні потреби, типу дефіцитних боєприпасів радянських калібрів 152 та 122 мм. І при цьому співпраця з іноземними виробниками буде продовжуватись.

Вітчизняна військова продукція: нинішнє озброєння і перспективні напрацювання

ЗСУ ефективно використовують на полі бою радянську, сучасну українську та іноземну техніку. БПЛА, протизенітні ракетні комплекси, танки, бронемобілі і не тільки – Україна має потенціал стати топконкурентним виробником, адже навіть в умовах повномасштабної війни, у надскладних умовах, частково забезпечує потреби власної армії.

Ця війна стала війною артилерії та дронів. Малогабаритні БПЛА є невід'ємною частиною сучасної військової тактики. Вітчизняні безпілотні комплекси "Лелека", "SHARK" та "Punisher" щодня допомагають коригувати вогонь, розвідувати території та виконувати інші завдання. А проект українських розробників "Сокіл-300" у майбутньому може стати найінноваційнішим серед інших.

Бронетранспортер БТР-4Е здійснив бойове хрещення ще в 2014 році. Це суто українська розробка, яка пройшла повний цикл виробництва – від проекту на папері до виконання завдань. Надходить до підрозділів ЗСУ і НГУ.

Український броньований автомобіль "Козак-5" за рік до Великої війни встиг завоювати популярність за кордоном і піти на експорт. Його створили для потреб поліції та спецпідрозділів: невеликі габарити, висока швидкість та маневреність, висока прохідність, повноцінний бронезахист. Такого "Козака" цього року разом із очільником Харківської ОВА Олегом Синєгубовим та за підтримки Асоціації газовидобувних компаній України передали харківському КОРДу.

БМ "Оплот", який виробляють на Харківщині, може в майбутньому стати на постійне виробництво й поповнювати ряди танкової коаліції. Він має цифрові системи керування трансмісією й озброєнням, дизельний двигун потужністю 1200 к.с., штурвал, комплекс автоматичного встановлення димової завіси й вдосконалений динамічний захист.

Розробка українських конструкторів, уже легендарна самохідна гаубиця "Богдана" назавжди увійшла в історію цієї війни. Ця САУ відіграла важливу роль у звільненні острова Зміїний: "Богдана" виконувала задачу на ураження, а кілометрів коригування вогню здійснював турецький, але по духу український Bayraktar TB2. Закладені у САУ "Богдана" можливості дозволяють їй вести вогонь на дальність до 42 км – це і дозволило вразити щонайменше один ЗРГК "Панцирь С-1" та радіолокаційну станцію противника.

Віримо в Збройні сили України. Слава Україні!

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.