Харків запалює свічки пам’яті
Це не просто данина історії, а пам՛ять про мільйони людських життів, які забрав Голодомор. Це голос тих, кому не дали права жити, говорити мовою свого народу, співати своїх пісень, ростити дітей.
Голодомор став однією з найбільших трагедій ХХ століття. Він був ударом не тільки проти людей, а й проти самої суті українства: культури, свободи, коріння. Знищувалися села й люди, пам’ять про ті роки залишилася у родинних переказах.
У 2025 році ця дата для Харкова звучить по-особливому. Місто, яке живе під прицілом ворога, відчуває історію Голодомору не як далеку трагедію, а як попередження, яке продовжує бути актуальним. Ми добре знаємо, що таке прагнення агресора зламати нас. І розуміємо, що це неможливо. Як тоді не зламали, так і зараз не зламають. Харків тримається, працює, навчає дітей у підземних школах і метрошколах, лікує у медкзакладах, допомагає в "пунктах незламності" й волонтерських центрах. Ми знову боремося за право бути собою.
Сьогодні ввечері вікна харківських домівок осяє світло свічок. Це світло про пам’ять і про силу. Про те, що трагедії не стирають народ, який продовжує жити, боротися й відстоювати своє.
Харків сьогодні стоїть завдяки тим, хто боронить нас на передовій і тут, у місті. Завдяки військовим, медикам, рятувальникам, вчителям, волонтерам - усім, хто тримає свій фронт. Тож найкращий спосіб вшанувати пам’ять жертв Голодомору - зберегти країну, яку вони мріяли бачити вільною. Не дозволити ворогу знову позбавити нас права бути українцями на своїй землі.
Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".
