Чого росіяни ніяк не можуть зрозуміти про українську політичну культуру

Борис Акунін виявився одним із небагатьох представників російської словесності, який зумів реалістично оцінити рішення Київради про демонтаж пам'яток діячів російської культури в українській столиці, зауваживши, що дороги російських та українців на тлі російських військових злочинів розійшлися назавжди і самим українцям вирішувати, які пам'ятники ставити.

Адже це саме те, в чому українцям завжди відмовляли як "старші брати" з Москви, так і доморощені заручники "російського світу", що проливають крокодилові сльози вульгарними за постсовковими монументами.

Ну і найголовніше те, чого людина, вирощена в російській політичній культурі або яка не набула українську політичну відповідальність, не може зрозуміти. Це рішення місцевого самоврядування. Тобто рішення людей тих, кого обрали кияни і хто представляє киян. І на це рішення не впливають жителі Одеси чи Дніпра, які не можуть розпоряджатися назвами наших вулиць чи долею кам'яних статуй.

А киянам, які мріють ходити від пам'ятника Пушкіна до пам'ятника Булгакову, я можу сказати лише одне: голосуйте на наступних муніципальних виборах за партію, яка пообіцяє вам ці пам'ятники повернути. Втім, ви ж і самі знаєте, що така партія збере більшість лише у випадку, якщо голосування проходитиме під "покровом дружніх багнетів", висловлюючись словами іншого вашого улюбленого поета.

А якщо ви розумієте, що ви не зберете більшості, то вам залишиться тільки змиритися з тим, що неокупований Київ буде українським містом. А Київ пихатого навколокультурного міщанства з претензіями наказав довго жити.

Джерело – фейсбук Віталія Портнікова

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі Блоги несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".