Цей рік буде переломним — не лише для України, а й для світового порядку загалом

З одного боку — адміністрації Дональда Трампа, з іншого — Володимира Путіна.

Трамп зацікавлений у припиненні вогню не з гуманітарних причин. Наприкінці року у США відбудуться парламентські вибори, де демократи мають серйозні шанси повернути контроль над Конгресом. У такому разі Трамп ризикує стати "кульгавою качкою", а процедура імпічменту знову стане цілком реальною. Саме тому йому критично важливо довести, що обіцяний ним "мир" усе ж настав. Він обіцяв його досягнути за 24 години колись.

Крім того, Трамп завжди мислив у категоріях бізнесу. Бізнесу, який, у його уявленні, можна було б робити разом із Росією. Цей підхід не новий. Ще під час українських виборів 2019 року протрампівські кола у США спільно з росіянами працювали над сценарієм усунення від влади Петра Порошенка — політика, якого Москва відверто ненавиділа. Перемогти мав будь-хто інший, з ким можна домовитися. Спочатку робили ставку на Юлію Тимошенко, згодом — на Володимира Зеленського, якого в Кремлі вважали недосвідченим і зручним.

План був простий: масштабні американські інвестиції в Росію, спільний вхід на український ринок і фактичне перетворення України на фінансову здобич Росії — за американської участі. Трамп вважав, що таким чином зможе відірвати Росію від Китаю. Але реальність виявилася складнішою.

Паралельно Трамп послідовно намагається послабити Європейський Союз — як економічного конкурента і як політичного гравця. У цьому його інтереси ситуативно збігаються з інтересами Путіна. Для Кремля розпад Європи, об’єднаної цінностями, — стратегічна мета. Через підтримку ультраправих партій Путін прагне привести до влади сили, які мислять виключно категоріями грошей і яких легко корумпувати. Саме такі сили не заважатимуть відновленню імперського проєкту Росії.

Чому ж у перемир’ї зацікавлена сама Росія? Тому що її економіка перебуває у вкрай важкому стані й далі лише слабшатиме. Військових успіхів немає, стратегічної перспективи на фронті — також. Захопити Україну військовим шляхом Росія не здатна. Єдиний шанс для Кремля — нав’язати "мир" на своїх умовах, домогтися зняття санкцій, повернути гроші й спробувати привести в Україні проросійську владу.

Саме тому ми бачимо спробу політичного бліцкригу: швидка зміна влади, швидка угода, швидке оголошення "перемоги". Але жодна українська влада на капітуляцію не погодиться — за жодних умов.

Це не означає, що виборів не готують. Їх готують усі — і влада, і опозиція. Про всяк випадок. А раптом все ж вдасться зупинити війну швидко, а раптом цей один шанс зі ста випаде!

Але, ні. Виглядає все ж, що жодних виборів і жодних мирних угод цього року не буде. Про це свідчить сам формат перемовин: у них беруть участь військові, які говорять не про політику, а про технічні сценарії — зокрема про можливе замороження конфлікту. Навіть цього Росії буде складно досягти: вона висуватиме дедалі нові умови, виконати які неможливо.

Отже, війна, найімовірніше, триватиме весь цей рік.

Наше ключове завдання — зберегти єдність Європейського Союзу і підтримку з боку США. У Сполучених Штатах більшість виборців як республіканців, так і демократів підтримують Україну, і жоден президент не зможе повністю ігнорувати цю позицію. Європа також продовжить нас підтримувати — саме тому Росія намагатиметься максимально дестабілізувати ситуацію, поширювати антиукраїнську пропаганду і послаблювати західні суспільства.

Якщо російська еліта усвідомить, що військових перспектив немає, санкції лише посилюватимуться, а економіка продовжить падіння, саме вона приведе до поступового демонтажу путінської системи. У цей момент російський імперіалізм почне розсипатися, мов картковий будинок, а всі українські території повернуться до України.

Але для цього нам потрібні три речі: повна підтримка Європейського Союзу, підтримка Сполучених Штатів Америки і внутрішня єдність. Росія намагається втомити українське суспільство ударами по енергетиці та інфраструктурі, щоб підштовхнути нас до внутрішнього протистояння. Не можна допустити цього сценарію.

Відповідальність української влади за збереження єдності і професійну протидію російським впливам — і в Америці, і в Європі — сьогодні надзвичайно велика.

Якщо ми вистоїмо цей рік, уже наступного року можна буде говорити про реальний мир. Не принизливий. І не капітулянтський.

Джерело – фейсбук Миколи Княжицького

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі Блоги несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".