У взводу реагування немає поняття "спокійна зміна"

Саме за таким принципом працює взвод реагування 5-ї Слобожанської бригади "Скіф” Національної гвардії України — підрозділ, створений для оперативного виконання завдань із забезпечення безпеки та реагування на загрози.

Серед тих, хто несе службу у його складі — сержант Владислав, старший оператор екіпажу РЕБ. Свій шлях у війську він розпочав ще у 2015 році, а з 2019-го служить у лавах 5-ї Слобожанської бригади "Скіф".

"Я сам підписав контракт у липні 2015 року. Спочатку був стрільцем, згодом снайпером. А коли створили наш новий взвод реагування, перевівся на посаду старшого оператора екіпажу РЕБ", — розповідає військовослужбовець.

За роки служби він неодноразово змінював напрямки роботи, однак незмінним залишалося одне — готовність виконувати поставлені завдання.

Сьогодні його підрозділ працює спільно з патрульним батальйоном, забезпечуючи службу на блокпостах та виконуючи широкий спектр завдань оперативного реагування.

"Блокпости — це лише частина нашої роботи. Взвод поділений на відділення, кожне має свої функції та напрямки діяльності. Якщо виникає загроза або надходить команда, ми повинні бути готові діяти негайно", — пояснює сержант.

У службі взводу реагування немає поняття спокійна зміна. Навіть під час відпочинку кожен військовослужбовець розуміє: виклик може надійти будь-якої миті.

"Зараз може бути повністю спокійно, а за хвилину ситуація кардинально змінюється. Ти відпочиваєш, але надходить команда — і всі миттєво екіпіруються та висуваються на позиції”, — говорить військовий.

На запитання, скільки часу йому потрібно, щоб перейти від сну до повної бойової готовності, відповідає без вагань:

"Якщо я сплю і мене будять по тривозі, мені потрібно приблизно чотири хвилини. За цей час я одягаю спорядження, беру бронежилет, каску, протигаз, зброю, займаю визначену позицію та доповідаю про готовність”.

Саме така швидкість реагування є однією з ключових вимог до особового складу підрозділу.

Взвод реагування був сформований відносно нещодавно. Більшість військовослужбовців до цього служили в різних підрозділах, тому одним із головних завдань стало налагодження взаємодії.

"Коли взвод тільки створили, ми фактично не знали один одного. Тому проходили бойове злагодження. Три дні працювали на полігоні: стрільби, тренування, відпрацювання алгоритмів дій. Кожен відповідав за свій напрямок, але водночас ми вчилися діяти як один механізм”, — розповідає сержант.

За його словами, бойова ефективність підрозділу напряму залежить від взаємної довіри між військовослужбовцями.

"Своїм побратимам я довіряю на сто відсотків. Без цього в нашій роботі нікуди. Не менш важливою є довіра до командира. Наш командир — бойовий офіцер. Для мене головне, щоб людина мала реальний бойовий досвід і могла вести за собою особовий склад. Саме таким і має бути командир”.

Попри роки служби, військовий зізнається: найбільший адреналін він відчув на початку повномасштабного вторгнення.

"Тоді все було новим і незрозумілим. Було справді гаряче. А потім звикаєш до певних речей, хоча повністю звикнути до війни неможливо”.

Одним із найяскравіших епізодів останнього часу став нічний виїзд у район важливого об’єкту після повідомлень про можливу активність противника.

"Нас підняли серед ночі. Швидко поділили на групи, завантажили й відправили. Ніхто особливо не знав, що саме нас чекає. Приїхали, зайняли резервні позиції та перебували в повній бойовій готовності до ранку. У бій тоді не вступали, але саме це очікування було дуже напруженим”, — згадує військовослужбовець.

За його словами, іноді очікування може бути складнішим за безпосереднє виконання завдання.

"Ти ніколи не знаєш, що буде далі. Можеш виїхати на годину, а залишитися на тиждень. У цьому і є специфіка нашої служби”.

Робота військового вимагає не лише психологічної стійкості, а й хорошої фізичної форми.

"Один лише бронежилет із плитами важить близько десяти кілограмів. Додаємо автомат, магазини, каску, протигаз — і виходить серйозне навантаження. Але коли надходить команда, про вагу спорядження вже не думаєш”.

Значна частина роботи підрозділу пов'язана зі службою на блокпостах. Саме тому військовослужбовцю часто доводиться стикатися з різними реакціями цивільних.

"Дехто думає, що військові на блокпостах лише й чекають, щоб когось затримати. Насправді людина показує документи й рухається далі. Ми виконуємо завдання із забезпечення безпеки”, — говорить він.

Окремо сержант наголошує на відповідальності кожного громадянина під час війни.

"Захист держави — це обов'язок кожного громадянина. У прифронтових містах люди бачать наслідки війни щодня і сприймають її зовсім інакше. Коли бачиш зруйновані будинки або втрачаєш дім, багато речей починаєш оцінювати по-іншому”.

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі Блоги несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".