Президент ФК "Маяк" Олексій Андрєєв: На Харківщині ми будуємо сходинку між ДЮСШ і професійним футболом
У переддень фіналу Чемпіонату Європи 2024, на якому збірна України не показала гідного результату, варто подивитися на перспективи вітчизняного футболу загалом. Відтік кадрів, зменшення олігархічного фінансування та безпекові загрози не роблять майбутнє нашого футболу безхмарним. Однак до цього часу в Україні залишаються фанати, котрі готові вкладатися в цей спорт і ростити гідну заміну для збірної в нових циклах відборів до ЧЄ і ЧС.
Про перспективи, зокрема, харківського футболу ми поговорили з головою громадської організації "Результат", президентом ФК "Маяк" (Валки), громадським активістом Олексієм Андрєєвим. Із 2012 року він займається соціальними проектами, а з 2020-го – розвитком футболу в районах Харківської області. ГО "Результат" під керівництвом Андрєєва в Харківській області проводила футбольні турніри для дітей, спонсорує спортивні заходи.
Що зараз відбувається з аматорським і професійним футболом у Харкові та Харківській області? Чи живий пацієнт? Тому що футболу на Харківщині зараз майже не видно.
- Він, мабуть, напівживий, якщо можна так сказати. Тому що фактично професійний футбол представлений двома командами – "Металіст" і "Металіст 1925". Умовно, є й третя команда – "Авангард" із Лозової. Тому що аматорський чемпіонат України вважається "четвертою лігою". Назва начебто "аматорська", але організація, як у професіоналів має бути. Тобто по факту у нас в області три команди, які представляють Харківщину. Із них дві – "Металіст" і "Металіст 1925" – грають не в Харкові.
Чому напівживий, адже є три команди?
До повномасштабного вторгнення в нас команд було набагато більше, і вони були набагато успішніші. Зараз у нас у Прем'єр-лізі нікого. "Металіст 1925" вилетів у Першу лігу і буде разом з іншим "Металістом" боротись за повернення у Прем’єр-лігу. І все. Це дуже було рідко за останні 20-30 років коли в нас не було представника у Прем'єр-лізі. Для такого міста, як Харків, це дуже незвично. І ще раз: ці команди, крім Лозової, не грають у Харкові та Харківській області. Тобто по факту можна сказати, що футболу в Харкові немає.
Але є зараз любительський, аматорський футбол. Проводиться чемпіонат Харкова під егідою Харківської асоціації футболу і чемпіонат області під егідою Харківської обласної асоціації футболу. Офіційно. Рівень високий, усі команди роблять заявки до УАФ, гравці не можуть грати сьогодні за одну, а завтра за іншу команду. Усі проходять медичні обстеження, є судді. Усе організовано. Порівнювати з першостями району навіть немає сенсу.
Які в Харківській області команди грають у аматорській лізі України?
- Це "Авангард" Лозова. І вони ж грають у чемпіонаті Харківської області. Я вважаю, що вони одні з фаворитів, дуже сильна команда. Люди професійно тренуються кожного дня.
Чи взагалі потрібно проводити чемпіонати під час війни, та ще й у кількох десятках кілометрів від лінії фронту?
- Я думаю, так. Тому що ми маємо показати: ви наше нормальне життя своїми ракетами не зіпсуєте. Друге, показати молодому поколінню, що у вас є тут майбутнє. Чому це важливо? Є приклад Луніна і Мудрика з Краснограда. Діти, які хочуть стати професійними спортсменами та мають талант, знають, що це – можливо. Але починати треба саме з невеличких ДЮСШ та клубів, умовно кажучи, у сусідньому дворі. Адже наразі важко організувати логістику до великих міст і дати дітям можливість розвиватися спортивно. Ну, і те, що вихованці харківської школи футболу стають амбасадорами України та Харківщини в світі – це чудово, я вважаю.
ГО "Результат" свою увагу приділяє футбольному клубу "Маяк" із Валок. Чому саме "Маяк"? Розкажіть про команду!
- "Маяк" із Валок грає у чемпіонаті області, заявилися в цьому році, як і ще 10 команд, окрім нас.
Валки для мене не останній населений пункт історично, тому що в мене рідня з цього району. Плюс, мені подобається ставлення місцевої влади до футболу, як влади, так і опозиції. І ставлення людей. Мене запросили на один із матчів 2021-му році, тоді я побачив, що люди дуже цікавляться. Для мене обласний аматорський футбол – це було щось невідоме, але виявилося, що у Валках приходять люди на будь-який матч – і на офіційний, і на товариський.
У Валках є дві сильні дитячі футбольні школи: ДЮСШ, якою я також опікуюся трошки, і приватна. Дві школи на колишній райцентр із населенням у 15 тисяч мешканців – це вже багато про що говорить. ДЮСШ я підтримую, щоб для дорослої команди грали місцеві гравці. Місцеві гравці – це для мене дуже важливо.
Розкажіть про команду і що мотивує Вас в цьому клубі?
- Для чого це потрібно мені? Я хочу успішну історію. У нас зараз є хлопець Микита Брильов. Це мій улюблений гравець, якщо так можна сказати. Йому зараз 17 років. Він грає і у футзал, і у футбол. Минулого року він грав із "Маяком" на район, зараз він грає в нас на область. І я хочу, щоб він потрапив у професійний футбол, я бачу його у професійному футболі. Йому потрібно трошки над собою працювати, психологічно, фізично, але він буде грати у професійному футболі. У принципі цього року в чемпіонаті мені не так важливі місця, але якщо я зможу випустити цього хоча би одного гравця у професійний футбол, то я буду вважати це успіхом. Це я вважаю важливим.
Тому ми як ГО "Результат" теж займалися дитячими турнірами. Дітям має бути цікаво взагалі грати у футбол в Україні. Зараз є велика проблема в тому, що дуже багато тих, хто молодші 18 років, виїжджають за кордон. У Німеччині тисячі дітей. Я слухав інтерв’ю деяких агентів, що ці діти зараз українці за паспортом, але їх будуть асимілювати, вони самі асимілюються, отримають німецьке, шведське, угорське громадянство, не важливо, і ми втратимо цілий пласт поколінь для збірної, для професійного футболу.
Треба розуміти, що якщо вони виїжджають за кордон і там знаходять футбольний клуб, то, звичайно, вони будуть намагатися стати місцевими гравцями, щоб не підпадати під ліміти. Зараз в кількох чемпіонатах, наскільки я знаю, українці не вважаються легіонерами. Але ж ми розуміємо, якщо людина захоче грати за іноземну збірну, тоді в чому інтерес українців?
Тобто мета "Маяка" – це підготувати кадровий резерв гравців для чемпіонату України, в тому числі?
- Так, я хочу щоб вони в основі професійних клубів грали. Друге, щоб людям під час страшної війни була мотивація залишатися в Україні. Тому що якщо у Валках не буде навіть цього футболу, то, вибачте, а що там ще залишиться. Люди у суботу та неділю приходять на стадіон бодай чимось відволіктися від усіх подій, КАБів, тривог, прильотів тощо.
Крім цього, я бачу дві школи ДЮСШ. Ці діти, які займаються, мають розуміти, куди вони зможуть пройти. Умовно кажучи, з чемпіонату області можливо потрапити в той же "Металіст 1925" чи "Ворсклу". Треба, щоб діти бачили, до чого можна прагнути. Микиту Брильова, я думаю, що в кінці сезону або на наступний рік зможуть забрати професійні клуби. А ми – це сходинка для них. Тому що якщо є ДЮСШ, але немає клубу, куди вони можуть прийти, - це неправильно. Ми по суті показуємо їм, куди можна іти. І що це реально.
Микита Брильов / Фото: ФК "Маяк"
Футбол – це бізнес в Україні чи волонтерство?
- О, ні (сміється)! Це не бізнес, це не волонтерство. Це інвестиція на далеку перспективу, але, якщо ти любиш цю справу, я думаю, ти все одно будеш знаходити варіанти, знаходити ресурси для цього. Тому ми знаходимо спонсорів. Я вдячний їм за те, що навіть у такий час допомагають нам, і в принципі ми витягуємо. Але не можу назвати це в повній мірі волонтерством, адже це моя фанатська мрія і та сфера, до якої я прагнув, можна сказати, з дитинства.
Нам дуже допомагає Валківська міська рада. Це всі організаційні питання, це логістика, харчування футболістам і взагалі створення атмосфери в громаді, де очевидно, що спорт важливий. По-друге, це фінансова компанія "Money 24/7", із якою я пов'язаний і яка допомагає по Україні не тільки у футболі, але й, наприклад, спонсорує харківську збірну з регбі. Вони також спонсори бронзового призера України ФК "Кривбас". По-третє, це ГО "Результат". Ми раді будь-якому партнерству з бізнесом.
Як на валківський "Маяк" вплинула війна?
- Звісно, вплинула доволі суттєво, як і на всіх жителів області. Ми в лютому 2022 року грали кубок області, готувалися до сезону. Але у 2022 році ніякого чемпіонату області не було. Ми змогли провести кілька товариських матчів на підтримку ЗСУ. 2022 рік ми грали тільки турніри для дітей, були тільки дитячі зустрічі, що відповідало нашій ідеології підтримки дитячого футболу в Харківській області.
У 2023 році ми побудували стратегію розвитку, тому коли місцева асоціація футболу проводила чемпіонат Валківської ОТГ, "Маяк" брав участь. Із того моменту можу сказати, що ми вирішили використати цей непростий час на наше становлення – ми почали розвиватися, з'явилася оновлена форма домашня та виїзна, перші спонсори, з'явилася організованість в усьому процесі, менеджмент, досягнуто домовленості про співпрацю з місцевою владою. 2023 рік – це був період становлення ФК "Маяк" після всіх пертурбацій. Ми не втрачали тяглість розвитку.
У мережі дуже багато відео про те, що таке насправді районний футбол із усіма місцевими конфліктами, іноді бійками. Чи є таке ж у Харківській області?
- Постійно. Районний футбол – це олдскул. Усі один одного знають, усі розуміють, хто є хто. Хтось комусь кум, брат, сват. Чим локальніше, тим цікавіше. Брат може грати проти брата в різних командах, і в них такі сутички...
Кажуть, що найбільш запеклі сутички в англійському локальному футболі. А на що схожий районний футбол в Харківській області?
- У плані організації – на хаос. У плані емоцій, я думаю, ми не тягнемо на Балкани, поножовщини не буде, але все дуже емоційно. Коли ми мали виїзний матч у чемпіонаті району з Мерчиком, там вирішувалося, хто третє місце посяде – ми чи вони. Ми організувати доїзд для наших фанів. А стадіон – посеред лісу, там немає населеного пункту, він на відстані пари кілометрів. І ми приїжджаємо в ліс, а там наших уболівальників з прапорами, із барабаном, із колонкою більше, ніж місцевих. Ми програли той матч. Так, за результатом дуже неприємно, але емоційно я відчув задоволення. Приїхали люди, яким дуже подобається за своїх уболівати. За нас уболівають усі верстви населення Валок. Мене це ще більше надихнуло. Коли ми грали з Мерчиком у тому лісі, я побачив такі ж справжні емоції. Люди організувались і вболівали за рідний клуб. У них є улюблена пісня "Воїни світла", ми її ставимо під вихід команди, також записали крутий гімн футбольного клубу. Для мене важливо, щоб команда грала для людей, тому ми намагаємося більше місцевих футболістів брати. Але в той же час треба грати так, щоб не програвати 15:0.
Чи є в "Маяку" відомі футболісти й тренери? Чи перспективний склад клубу в цьому сезоні?
- Майбутня зірка – це Микита Брильов, про якого я говорив. Плюс, у нас є наші місцеві хлопці, котрі за нас грають декілька років. У нас заявка з 30 гравців, із яких 10 – це суто місцеві. Ще десь 8-10 осіб – це професійні футболісти. Віталій Собко – людина, яка за професійний клуб "Краматорськ" більше за сотню матчів зіграла, легендою там вважається. Це реально професіонал.
У нас є досвідчений воротар Максим Зінченко, грав у "Вікторії" (Суми). Влад Середа починав у "Металісті", грав у юніорських збірних України. У нас зібрані дуже сильні гравці. У нас є Стас Кузнєцов, його називають деякі Артур Відаль, у нього така ж зачіска, діти в Валках навіть автографи беруть у нього (сміється). Захисник просто вогонь. Він нещодавно грав за "Нафтовик" із Охтирки, грав у Словаччині та Латвії. Це дуже високого рівня гравець.
На якому місці зараз "Маяк" у чемпіонаті?
- Зараз ми на восьмому місці. У нас 5 гри було. Це зараз нічого не означає. Ми зіграли з фаворитом – "Авангард" Лозова. Ми зіграли з сильною командою Змієва, пропустивши вдесятьох на останній хвилині, я вважаю, через помилку суддів. Увесь чемпіонат ще попереду. І думаю, що ми будемо у трійці. Але, як таких, завдань не ставилося. Завдання є розвивати гравців.
Тренером ми запросили Віктора Сусло – це колишній гравець "Металіста" 1980-х років, достатньо відома людина і у тренерському, і у футбольному світі. Асистентом у нього працює Олег Сивуха – це син Юрія Сивухи, воротаря. Він також відомий тренер. Ми до цього більш-менш професійно підійшли. Із мого боку все, що потрібно команді, я намагаюся забезпечувати. Завдяки спонсорам, ми можемо витягувати те, що потрібно екстрено. Звісно, якщо хтось прочитає інтерв’ю і вирішить долучитися до цієї справи разом з нами, ми будемо дуже раді!
Мені важливіше, щоб була підтримка мешканців Валок, щоб батьки віддавали дітей на спорт. Краще займатися спортом, чим ганяти з пляшкою по вулицях. Але від спонсорів ніколи не відмовляєшся. Ми всім дуже раді. Я вважаю, що це показник соціальної відповідальності бізнесу, особливо зараз. Допомагати армії та допомагати будувати майбутнє держави, показувати, що нормальне життя все одно є і жоден окупант нам його не зіпсує. Дітям потрібно бачити, що тут у них є майбутнє.
До речі, у нас працює фан-шоп для уболівальників. Ми чи не єдині в аматорському футболі, хто взагалі продає свою спортивну форму для людей. Є шарфи, чашки, кепки, є футболки. Ми намагаємося підтягуватися до якогось рівня, орієнтуємося на Європу, де навіть у маленького клубу є свій фан-шоп, є своя СММ-група, яка працює із уболівальниками, зі спонсорами тощо. Я ще раз кажу, ми працюємо для людей, не для себе. Але хочемо привити високу культуру як гри, так і вболівання. Це світова практика – от подивіться на англійську Прем’єр-лігу. Там, наприклад, є клуб "Брентфорд", в якому грає українець Єгор Ярмолюк. В місті Брентфорд – практично як в Валківській громаді, 28 тисяч. Якщо ви подивитеся рівень клубу, підходів, у них, до речі, фан-шоп один з кращих в АПЛ, то ви зрозумієте, до чого ми прагнемо.
Чим в Україна аматорський футбол відрізняється від професійного?
- Меншими бюджетами і меншими вимогами. Професійний футбол – це вкрай дорого. З кожною сходинкою сума подвоюється, можна так сказати. До того ж, наразі в Україні вкрай важко організувати достойний процес на високому рівні, тому краще набратися досвіду на аматорському рівні. Бо аматори мають менше стримуючих умов і можуть грати в турнірах в Харківській області. Почнемо з цього.
Я думаю, є ще один принципово важливий момент: от, наприклад, ФК "Куп'янськ"- вони грають у Харківській області, це іміджеві правильно показувати для деокупованих територій і тих, які ще під окупацією. Варто замислитися над тим, щоб на деокупованих територіях створювати спортивні клуби, футбольні команди і просувати цей меседж в медіа.
Яке майбутнє у харківського футболу?
- У обласного – прекрасне майбутнє, якщо його важливість розумітиме місцева влада, в тому числі. Тому що зараз не потрібно величезних коштів для цього. Раніше, якщо в тебе немає умовних 5 млн доларів на сезон, то ти можеш іти гуляти, а не займатися професійним клубом. Зараз суми на порядок менші, тож можливостей можна знайти достатньо. Секрет простий: розумійте, підтримайте і не заважайте. Інше питання – військова та політична ситуація у державі. Але розвиватися ми можемо. У нас дуже багато талановитих гравців. Я думаю, що з настанням мирного часу, хоча би щоб не прилітали ракети, хлопці зможуть повернутися сюди, у тому числі "Металіст", "Металіст 1925", може, і з’являться інші професійні клуби. Бо Харківщина була завжди багата на спортивні таланти.
Наше завдання: тих, хто хоче грати у професійний футбол, їх, як на вітрину, виставити і показати для професійних клубів, що є такий гравець, візьміть його собі. І це втримає молодь саме на Харківщині.
Читайте також: Британський історик Тімоті Гартон Еш: Формула "не програти" є дуже небезпечною для України
