Автодилер "намагається віджати" ринок у Харкові: Інтерв'ю з адвокатом
Поки місто Харків зазнає постійних російських атак, а більшість харків'ян зайняті питаннями підтримки фронту та вітчизняної економіки, все частіше у ЗМІ та Telegram-каналах чути про спроби відбору бізнесу та майна. Під такі звинувачення потрапив відомий автодилер "Соллі" та його власник Олександр Гапон.
Адвокати компанії "Бріан", власника великого ринку на Салтівці, заявляють, на їхню думку, про факт наймасштабнішого рейдерського захоплення у Харкові з початку повномасштабної війни з боку власників "Соллі".
Подробиці події розповіла адвокат Наталія Ободовська, яка представляє інтереси "Бріана".
Розкажіть докладно, що сталося?
- У 2012 році виробничо-комерційне підприємство "Соллі" вирішує продати велику ділянку землі, яка на той момент належала до села Циркуни, а після укрупнення міста стала частиною харківської Салтівки і знаходиться на вулиці Академіка Павлова, 323-А. 2012-го це була покинута ділянка зі старими, непридатними будовами. Харків'яни, гадаю, добре пам'ятають, як виглядала ця територія на той час. Однак протягом останніх семи років усі старі споруди були знесені, оскільки вони не були придатні для використання, і мій клієнт – компанія "Бріан" - вклала у розвиток території, будівництво нового торгового комплексу з великою автостанцією понад 200 млн грн.
Тоді, у листопаді 2012 року, цю землю с непридатною нерухомістю компанія "Соллі" продає ТОВ "Безант", яке фактично одразу перепродає ділянку іншый компанії "Поліфарм", а саме ліквідується. Вже в 2017 році цю ділянку з нерухомістю купує компанія "Бріан" - останній та законний власник.
І ось через 11 років, у 2023 році, починається все "найцікавіше". Оголошується Олександр Гапон, один із основних співвласників, учасників компанії "Соллі", і стверджує, що у 2012 році землю з нерухомістю нібито було продано незаконно. Мовляв, він "не знав і навіть знати не міг", що правління його компанії "Соллі" дало згоду на продаж землі та майна. Він звернувся до Господарського суду Харківської області з вимогою визнати недійсним рішення виконавчого органу про згоду на продаж землі та первинний договір купівлі-продажу між "Соллі" та "Безантом". Справу розглядав суддя Господарського суду Євген Жиляєв, який у грудні 2023 року ухвалює, на мою думку, одіозне рішення. Суд задовольняє позовні вимоги Гапона у повному обсязі.
У квітні 2024-го компанія "Соллі" знову звертається до Господарського суду Харківської області, де суддя Наталія Кухар на підставі першого рішення судді Євгена Жиляєва ухвалює витребувати у сумлінного набувача земельну ділянку. На мою думку, землю у Бріан просто відібрали, можна сказати, навіть зарейдерили.
Якби ми вчасно не втрутилися в процес, який проходить з безліччю грубих порушень, то вже наступним рішенням суду "Соллі" зобов'язало б мого клієнта - компанію "Бріан" - очистити землю, знести ринок. Тобто компанія, яка справно сплачує податки до бюджету міста, що вкрай важливо під час війни, просто перестала б існувати, бо зазнала б колосальних втрат, адже жодної компенсації для "Бріан" суд першої інстанції навіть не передбачив, а витрати у компанії були суттєві - спершу на купівлю землі, на її облагородження, потім на будівництво нового ринкового комплексу.
На ринку працює близько 150 працівників. Понад тисячу підприємців орендують приміщення та павільйони для здійснення там своєї господарської діяльності, у всіх контрагентів діють договори. Така схема "повернення" землі призведе до колосальної втрати співробітниками своїх робочих місць та зарплати, а підприємцями – свого щомісячного доходу, що важливо у військовому Харкові, де роботи практично немає, люди щодня залишаються без даху над головою.
Чому ви вважаєте рішення Господарського суду міста Харкова одіозним?
- По-перше, абсолютно абсурдними виглядають заяви одного із власників "Соллі" Олександра Гапона, який, нагадаю, переконує, що він нібито не знав, що його ж компанія та її тодішній директор Валерій Бабій продали ділянку та нерухомість. Знаєте, якби така ситуація трапилася, наприклад, у Нью-Йорку, де в іншому кінці міста можна не бути десятиліттями, то Гапону ще з натяжкою я могла б повірити. Проте впродовж 11 років ти, вибачте, їздиш Харковом, Салтівкою, проїжджаєш повз цю ділянку землі, яка колись належала твоїй компанії, і "не бачиш", що там йдуть якісь роботи, що там щось будують, що там з'явився новий ринковий комплекс, нова автостанція? І ти помітив це лише через 11 років? Питання, як розумієте, риторичне.
По-друге, Гапон розіграв, як кажуть серед юристів, міжсобойчик. Перший позов до Господарського суду, який розглядав суддя Євген Жиляєв, Гапон подає на свою компанію "Соллі" і заявляє, як я казала раніше, що його права, мовляв, були порушені продажем земельної ділянки, і він нібито не знав, що правління його ж компанії ухвалило рішення про продаж землі. Ця суперечка носить штучний характер і має лише зовнішню правову оболонку. Саме тому, на мою думку, "Соллі" навіть не заявляло про закінчення терміну позовної давності, хоча минуло вже 11 років. Логічно, хто ж там буде чинити опір, якщо Гапон – власник, а це – його підприємство?! При цьому відповідач – компанія "Соллі" – на судові засідання не було, обмежившись лише написанням відкликання на позовну заяву Олександра Гапона.
Наталія Ободовська
По-третє, щоб далі визнати договір купівлі-продажу недійсним, їм потрібно було мати дві сторони – покупця і продавця. Але ситуація така, що продавець – компанія Соллі є, а покупця немає. Адже "Безант" було ліквідовано через 4 місяці після перепродажу ділянки. І ось вони заводять "Безант" у відповідачі, заявляючи, що висувають вимоги і до нього теж, але коли суд доходить у процесі до розгляду частини справи про визнання договору купівлі-продажу недійсним, всі раптом "несподівано" для себе з'ясовують, що " Безант" ліквідовано. І що робить суд? А суд бере і просто закриває провадження у цій частині щодо "Безанта", але при цьому не приваблює останнього законного власника, тобто мого клієнта компанію "Бріан". Більше того, у суду навіть не виникло питань, хто ж власник землі на момент розгляду справи! А разом з тим позивач (Олександр Гапон – ред.) вдав, що йому не відомо, хто зараз є власником землі. Зазначу, що інформацію з державних реєстрів про власників нерухомого майна відкрито, і таку інформацію міг отримати як позивач, так і суд. Виходить, що позивач не залучив реального власника, а суд усунувся від цих зобов'язань, хоча в суду прямий обов'язок залучати сторону, чого Господарський суд не зробив, грубо порушивши процес. Питання про те, чи такі дії суду були навмисними, залишається відкритим!
Більше того, треба сказати, що Гапон взагалі не міг подавати такого роду позов. Адже судова практика чітко поділяє права власника, учасника ТОВ на управління підприємством, та права та обов'язки самої юридичної особи при здійсненні угод купівлі-продажу. Волевиявлення юридичної особи може не збігатися з волевиявленням його учасників. І якщо виникає питання про те, що учасник підприємства не згоден з рішенням виконавчого органу про продаж майна, вважає його таким, що прийнято незаконно, вважає, що керівництво підприємства завдало своїми діями у зв'язку із укладенням договору купівлі-продажу землі збитків, то учасник підприємства має право звертатися до правоохоронних органів з відповідною заявою на керівника підприємства, а в даному конкретному випадку на всіх членів правління (до складу правління входить, у тому числі, і другий власник підприємства Костянтин Токарєв, який давав згоду на продаж майна), а також подавати позов до директора щодо відшкодування збитків.
Однак, на мою думку, Гапона цікавило не "відновлення справедливості" та відшкодування збитків, а конкретна ділянка землі, яка на сьогодні може приносити прибуток за рахунок того, що на ньому облаштований ринок, і цей ринок діє навіть під час війни.
"Міжсобойчик", як я вже говорила, дав можливість не залучати законного власника землі та нерухомості ТОВ "Бріан", адже тоді вони виклали б карти і явно програли б весь процес. Відповідно, оскільки "Бріан" не було залучено до цього процесу, що є грубим процесуальним порушенням, компанія мого клієнта і не могла знати, що за її спиною крутять махінації.
Надалі рішення судді Євгена Жиляєва вони "кладуть у тумбочку" на півроку. Усі терміни на апеляційне оскарження минають. Законний власник землі та нерухомості не зміг скористатися своїм правом на подання заяв до правоохоронних органів з цього приводу, не зміг вчасно подати відповідні заяви до Міністерства юстиції України про підготовку рейдерського захоплення землі. Тобто все, що може зробити власник, коли йде рейдерська атака, для захисту свого права власності, вчасно мій клієнт зробити не зміг через відсутність будь-якої інформації.
Після цього вони "дістають з тумбочки" це рішення як таке, що набуло чинності. Вирушають до Господарського суду Харківської області, подають позов від імені компанії "Соллі", підписує цей позов Гапон, якого вже призначили директором компанії, і в результаті суддя Наталія Кухар, ґрунтуючись лише на першому рішенні її колеги Євгена Жиляєва, ухвалює витребувати майно, ділянку землі на Академіка Павлова, із володіння компанії "Бріан". Процес знову відбувається без нашої участі. Суд не мав права, на мою думку, брати за основу рішення судді Євгена Жиляєва, оскільки практика Верховного Суду говорить про те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в даному справі. Судове рішення про задоволення позову стосується лише тих осіб, щодо яких ухвалено це рішення, але в жодному разі не визначає права та обов'язки інших осіб.
У цьому випадку суд мав розглянути всі доводи позивача – ПК ТОВ "Соллі" та зробити самостійний висновок щодо сумлінності придбання моїм клієнтом земельної ділянки. Але, на превеликий жаль, суд так не зробив.
Хочу зауважити, що у першому судовому процесі, який розглядав суддя Євген Жиляєв, представником позивача Гапона був адвокат Р. П. Швець. У другому процесі, який розглядала суддя Наталія Кухар, цей же адвокат Р.П.Швець уже представляв інтереси ПК ТОВ "Соллі", яке у першому судовому процесі було відповідачем у справі, що ще раз наштовхує на думку, що жодної реальної суперечки між Гапоном та "Соллі" не існувало!
Але найгрубіше порушення, на мою думку, це те, що суд не застосував реституцію, яка зараз на практиці Верховного суду є обов'язковою. Про що йдеться - коли ти розриваєш договір і визнаєш його недійсним, і тобі щось повертається, ти зобов'язаний повернути те, що ти отримав. Тобто, ти мені повертаєш нерухомість, я тобі – гроші, які я отримав за цю нерухомість. А через те, що було порушено процес, повертати гроші нема кому – "Безант" ліквідований, а "Бріан" не залучали, є всі підстави припускати спеціально.
Склалася дуже "цікава" ситуація, за якої компанія "Соллі" зажадала назад у сумлінного набувача земельну ділянку та залишила у себе отримані за продаж цієї ділянки гроші.
У результаті маємо цілий букет грубих порушень, як процесуальних, так і матеріальних: корпоративну суперечку поєднали разом із матеріальною, не той бік щодо процесу, відповідача немає, а позивач взагалі не мав права подавати такого роду позов! Судді Євген Жиляєв та Наталія Кухар, на мою думку, не могли не розуміти, що вони порушують процес.
Компанія "Бріан" вже подала апеляцію?
- Так, звичайно. Моїм клієнтом подано дві апеляційні скарги до Східного апеляційного господарського суду на рішення судді Жиляєва та судді Кухар. І один процес, який стосується витребування землі у "Бріана", ми вже виграли саме 24 жовтня. Другу справу, яка стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу між "Соллі" та "Безантом", Східний апеляційний господарський суд розглядатиме 31 жовтня. Ми віримо, що нам вдасться відновити справедливість та торжество закону, адже неможливо уявити, щоб така очевидна схема рейдерства не була остаточно зупинена!
