Харківські танкісти "Сармат" та "Локі": Роль танків у війні трансформується

14 вересня Україна відзначала День танкових військ – важливе свято для українських захисників, які тримають оборону нашої країни на важкій техніці. Однак під час війни, де визначну роль відіграють дрони як засіб ураження танки змінюють підходи до роботи, а танкісти постійно адаптуються до сучасних реалій бойових дій.

Про те, як проходить служба українських танкістів, які існують ризики в роботі, наскільки актуальним в армії є даний фах, які навички особливо потрібні танкісту, чи дійсно зріст впливає на те, чи можеш ти виконувати роботу в танку, якою є роль танка у сучасній війні та чи відрізняються підходи у використанні танків українськими та російськими військами, видання "Думка" поговорило з представниками танкового взводу "Сталеві вовки" 5 Слобожанської бригади "Скіф" Національної гвардії України – Віталієм з позивним "Сармат" та Андрієм з позивним "Локі".

Як відсвяткували День танкових військ України?

"Сармат": Ми завжди на чергуванні, тому сіли та відзначили цей день чаєм з тортиком.

"Локі": Святкування зараз відбуваються тихі: дійсно тортик та чайок, про спиртне або гулянки мова навіть не йде. У нас цілодобове чергування. Відповідно, у душі свято, на столі тортик, але всі мають бути готові до виконання задач. Плюс, знову ж таки, у нас є режим тиші, адже ми маємо бути невидимі навіть у місцях нашої дислокації. Тому відзначили свято з душею, але скромно.

Було дуже приємно, коли цивільні знайомі, навіть ті, від кого не очікуєш, десь відслідковували цей день в календарі та писали свої вітання. Тут ми між собою пам’ятаємо, один одного привітали зранку у внутрішньому чаті. Однак коли пішли вітання зовні, це так хапає за душу, бо люди начебто недотичні, помітили, що сьогодні день танкіста і вже тобі прилетіло якесь повідомлення. Приємно.

Як ви потрапили на службу до Національної гвардії України?

"Сармат": Ще 2022 року мені прийшла повістка. Наступного дня я пішов у військкомат, і за два дні вже був у списках частини. Спочатку я потрапив у стрілецький підрозділ, але потім, під час харківського контрнаступу, коли звільняли Вербівку, Балаклію, у ворога було віджато багато бронетехніки. Тоді в нашій бригаді почали створюватися бронетанкові підрозділи. Строкову службу я проходив у навчальному підрозділі: спочатку як курсант, потім як сержант-інструктор, і завжди був пов'язаний з технікою. Тому, коли з'явилася така можливість, я з радістю перейшов, і таким чином опинився на бронетехніці. Досвід вже якийсь я мав.

"Локі": Це була прекрасна історія. Уже півтора роки я в Силах оборони та Національній гвардії. Так складалося моє життя, що до цього я не служив, не мав військово-облікової спеціальності. "Діловодство" - так було записано ще в старому квитку, отриманому ще в студентські роки. Відповідно, коли на початку повномасштабного вторгнення всі стали в черги до військкоматів, була купа вибору, і спочатку мене не вибрали, тому я просто чекав своєї повістки. Далі сталося те, що зараз називають "лагідною бусифікацією" - перевірили мої військово-облікові дані та повезли мене до військкомату. В один день я пройшов ВЛК. Я виявився такий здоровий, яким ніколи в житті не був. Мені на розгляд виставили кілька варіантів,пропозицій та відпустили з військкомату. Кумедно, що я тоді не обрав якусь техніку, танки відміталися одразу.

Через зріст?

"Локі": Так, через зріст танки відміталися одразу, так само як і бойова техніка. Мене направили в Нацгвардію, але за зовсім іншим напрямком, але життя в підсумку показало, що таки мені призначені техніка й танки. Мене відправили просто на базове навчання в Нацгвардію. Потім уже було розподілення, таким чином я потрапив саме в цю бригаду.

Починав я зі стрільця, певний період теж побув у стрілецькому званні після БЗВП. Далі мене перевели на танковий взвод. Дивно, але дійсно зріст не зупинив! Це не упередження насправді, що танкіст має бути низьким, це фізичне явище. Коли ти залазиш, сідаєш у свій відсік, тоді розумієш, чому існує добір людей за антропометричними показниками. Там реально тісно. Іноді я сміюся та кажу, що все класно, допоки ти не закриваєш люк. Поки можна сидіти головою назовні – тобі норм. Коли треба згинатися, уже реально некомфортно. Це той випадок, коли зріст має значення, і високий зріст працює проти тебе.

Наскільки важко опанувати управління танком? Скільки часу минуло від теорії до того, щоб сісти у танк?

"Сармат": Перед тим, як потрапити на техніку, відбувається обов'язкове навчання в навчальному центрі. Там нам надають теорію та практику. Коли ми вже прибуваємо у підрозділ, ще проходимо практику вже на своїй техніці.

У навчальному центрі підготовка триває місяць, ну і в підрозділі це постійне навчання на техніці.

З приводу складності управління сказати складно. Якщо людина взагалі прийшла з пустого місця, якісь труднощі, звичайно, є. Але під час навчання, коли ти здобуваєш хоч якийсь досвід на техніці, усе вдається набагато легше. До того ж коли ти працюєш на техніці, постійно вдосконалюєш свої навички.

"Локі": Я недовго навчався власне в напрямку танкіста. Мене швидко перевели трошки на інше. Усе ж таки коли голова стирчить із люка, це не відповідає штатним потребам. Я пішов у напрямок забезпечення підрозділу, у логістику, теж у танковому взводі, але на іншій посаді. Наразі дійшло до того, що зараз виконую обов'язки командира танкового взводу.

Якими були відчуття, коли вперше сіли в танк?

"Сармат": Коли я вперше сів на своє штатне місце, це було відчуття чи то значимості, чи то могутності. Одна справа, коли ти зі стрілецькою зброєю, зовсім інша, коли у тебе є гармата. Тоді ти розумієш, що від тебе залежить ведення вогню, і це дійсно додає сили.

Чи відбувся вже ваш перший танковий бій? Яким він був?

"Сармат": На танках у боях моя черга ще не прийшла. На іншій техніці – то звичайно. Це була зима 2023 року, я був у Серебрянському лісі. Ворог пішов на штурм наших позицій, і ми в складі БМП виїжджали та відбивали цей наступ, допомагали нашим хлопцям у піхоті стримувати росіян. Я навіть число пам'ятаю - мій перший бій на техніці був 14 лютого.

"Локі": Ні, Курських битв не влаштовували. Не брав участі.

Чим складніше керувати: БМП чи танком?

"Сармат": Якщо ти розумієш техніку, то я вважаю, що немає різниці. Якщо ти добре розумієш танк, тобі легше на танку, якщо ти добре розумієш БМП, тобі, звичайно, легше на БМП. Я якоїсь складності не відрізняю. В обслуговуванні на танку трохи складніше, тому що машина в технічному плані трохи складніша, ніж БМП. А в керуванні немає якоїсь значної відмінності. Головне розуміти, що і як ти робиш на своїй техніці.

Чи є яскраві спогади про вашу участь у цій війні?

"Сармат": Це було в Серебрянському лісі. Одного разу, влітку 2023 року, нас викликали на КСП та показали відео з дрона. Там супротивник у лісосмузі смажить шашлик! Комбат нам каже: "Так не годиться. Давайте - "нагодуйте" їх". Ми виїхали, трохи їх "нагодували".

Досвіду багато, але бої не завжди про гумор. Це, скажімо так, рутина: виклики, КСП, бойові задачі, співпраця з іншими підрозділами. Історій багато.

"Локі": Переважна більшість побратимів нашого підрозділу розташовані на позиціях фактично весь час. Ми на пункті постійної дислокації: ми там живемо, у нас там облаштований побут. Ми пишаємося, що у нас, можливо, один з найкращих бліндажів, можливо, навіть на всій Харківщині. Пишаємося цим, адже все це зроблено власними руками підрозділу.

Усе зливається: побут і танки. Звичайно, є моменти, коли всі задовбані тою рутиною, обслуговуванням танків, бо танк повинен бути обслугований, а на це витрачається купа часу та роботи. Це складніше, ніж з автомобільною технікою, починаючи від того, що кожна запчастина важка, і потрібно кілька людей, потрібно напружуватися. Воно ще й переважно брудне: змінилася погода, і ти весь або в мазуті, або в багнюці. Є так небагато варіантів.

Однак коли всі завершують роботу, купу емоцій нам насправді дають наші оці "хвостики". Постійно хтось везе якісь корми, кісточки. Оце, мабуть, найкраща розвага. Навколо цього будується певний вайб відпочинку. Погратися з котами, собаками тощо. Не згадаю якусь специфічну історію, хоч майже півтора роки ми тут на позиції. Мабуть, "хвости". Це така віддушина, яка прийде до тебе, помуркає, ще щось. З маленьких яскравих моментів складається життя.

Зустрічала тезу, що робота танкіста легша, ніж робота піхоти. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою?

"Сармат": Не погоджуюсь. По-перше, у технічному плані робота танкіста є складнішою. Піхоті потрібно знати стрілецьку зброю та ті засоби, якими вони користуються. Обсяг знань танкіста набагато глибший: треба орієнтуватися в місцевості, знати ТТХ своєї зброї, своєї гармати, уміти коригувати вогонь. Тобто знань у танкістів більше, ніж у піхоти. А ці знання треба ще вміти використовувати.

Я багато стикався з тим, що піхота каже: "Та щоб я сів на техніку? Та ніколи, це гробовозки. Я краще так". Спілкувався також з танкістами, з БМП-істами, з лижниками, а вони навпаки кажуть: "Та щоб я пішов у піхоту - ні! Танк – це захист, у мене є броня, гармата". Кожен як звик, так і вважає. Для мене, наприклад, пріоритет – це техніка. Однак, треба розуміти всі ризики, пов'язані з тою спеціальністю, яку ти обрав. Завжди бронетехніка, навіть неважливо яка, чи танк, чи БМП, чи БТР, вона завжди для супротивника є пріоритетом номер один. Якщо тебе виявили, усе летить по тобі. Це потрібно усвідомлювати, і потім вже вирішувати, де краще: чи на техніці, чи в піхоті.

Чи є ще якісь ризики саме у роботі танкіста, про які треба знати?

"Сармат": Для мене основний ризик, щоб по танку нічого не прилетіло. Існують засоби, з якими дуже важко боротися - це FPV на оптоволокні, які РЕБ ніяк не бере.

Які переваги роботи танкіста?

"Локі": Переваги…не знаю. Віталій правильно сказав: усе летить по тобі. Так, це ризики. З переваг те, що, як мінімум, від снайпера захищений. Можливо, це перевага, що тобі не треба рити окопи. Але ніхто не думає, що треба рити капоніри, які ще більше. Танк теж ховається, тому що змальований танк швидко закінчується. Сучасна війна про те, що ти завжди щось ховаєш. Однак найбільшою перевагою є те, що бути танкістом гідно. Коли стоїш біля такої махіни, ти вже наповнений потужністю. У нас розмір має значення. І ми цим пишаємося.

Які навички мають бути в танкіста? Що він має знати?

"Сармат": Якщо ти на техніці, треба дуже добре знати технічну частину: як ходову частину, так і бойове відділення, гармату тощо. Думаю, найважливіше це все ж таки знання, навчання та самонавчання відповідно до свого фаху. Треба читати багато літератури. Якщо ти танкіст, потрібно максимально вивчити танк: усі його ТТХ, усі його можливості. Взагалі танки дуже відрізняються один від одного. Один їде швидше, інший повільніше тощо. У тебе є екіпаж, у тебе є танк, і ти максимально вивчаєш свою машину. На мій погляд найголовніше – це знання.

"Локі": Треба, у першу чергу, бажати. Ми постійно шукаємо людей. У нас є соцмережі, де пишуть про нас, ми викладаємо повідомлення. Нас також можна знайти у Фейсбуці, можна звернутися напряму до бригади. Головне – завжди бажання. Звісно, спеціальність специфічна, на цивілці ти ніде таких знань не отримуєш. Але у нас є люди, які до мобілізації не водили щось крутіше за велосипед, а зараз вони крутять башту, обіймають високі посади. Умовно кажучи, з велосипеда – на танк.

Нацгвардія робить чудеса: зняли з велосипеда, посадили в танк. І вдається! От в чому справа. Якщо людина мотивована або просто відповідальна, цього вже достатньо. Можна навчитися навіть з нуля, як показала практика. Звичайно, що більш підготовленому спеціалісту ми будемо ще більш раді. Ми в постійному пошуку і, користуючись нагодою, закликаємо: звертайтеся до нас. У нас прекрасний колектив. Будемо раді новим членам колективу.

На чому зараз сфокусована ваша робота?

"Сармат": Охорона та оборона Харкова та області. Постійне чергування. Коли є необхідність, екіпаж сідає в танки та виконує бойову задачу.

Чи є у танкістів якісь особливі ритуали, традиції?

"Сармат": Так, є цікавий ритуал посвяти в танкісти. Про нього я дізнався, коли ми були навчальному центрі. Тоді були штатні стрільби, після яких у поддонові залишається пороховий накип. Після перших стрільб твій побратим бере цю кіптяву з піддона і обмазує. І після цього ти вже вважаєшся танкістом.

Чи є на озброєнні НГУ трофейні танки росіян?

"Локі": Це, мабуть, не секрет: трофеїли багато, коли був потужний, надзвичайно феєричний контрнаступ на Харківщині. По різних каналах показували залишені просто на марші або по кущах танки та самоходки. Тому Нацгвардія і ми мали різні варіанти озброєння: як свого, так і трофейного.

Якою є роль танків у цій війні?

"Локі": Звісно, є більш досвідчені танкісти, бо це величезний напрямок танкових військ. Однак зараз у мене таке відчуття, що потихеньку роль танків змінюється. На початку Другої світової війни були кавалерійські війська, кіннота.

Моє особисте враження, що ми на межі переломного моменту, коли танк, як у свій час лінкори - величезні ці кораблі, відживають себе. Тенденції змінюються. Ми зараз, мабуть, на етапі, коли бронесили існують інерцією. Не тільки Україна, а й купа країн у світі, які намагаються пристосовувати танки до сучасних реалій.

Віталій правильно сказав, що коли будуть стрімко розвиватися FPV на волокні, штучний інтелект, заховати таку махіну, як танк буде все важче, а на полі бою це пріоритетна ціль. Як тільки танк виявляється на позиції, усі намагаються його чимось дістати, вся увага прикута до нього. Тому, на мою думку, танки, мабуть, будуть поступово відходити.

Є певний еволюційний розвиток, і вони, мабуть, дійшли до своєї крайньої можливості. Їх ще спробують переоснастити, щось додати, може якісь лазери тощо. Але зараз час показує, що доцільність танка вже не та.

Однак, коли він на позиції, і свої піхотинці знають, що за ними стоїть наш танчик, вони мають зовсім інше сприйняття себе. Мабуть, не егоїстично, а прагматично розуміють, що якщо є танчик, спочатку полетить у цю сталеву махіну, а не в окоп. Це додає впевненості у собі. По-друге, коли працює 125-мм гармата - це працює 125-мм гармата. Ця потужність нікуди не поділась, і поки що цьому протиставити щось дуже важко. Тобто це додає впевненості тим підрозділам, які стоять на нулі, навіть не танкістів, а інших.

До того, ж це працює і з ворогом: так просто виїхати, наприклад, з якоюсь іншою бронетехнікою та навалювати на наших уже не захочеться, і десь смажити шашлики, теж ніхто не дасть. Танки впливають зараз на моральний контекст та працюють як потужна вогнева підтримка. Часи будуть змінюватися. Можливо, ми як останні кавалеристи, але все добігає кінця: танки, кавалерія. Такою є еволюція, тут нічого не зробиш.

Але наразі танки все ще актуальні як зброя у війні?

"Локі": Так. Танки не завершили роботу, вони тримають рубіж оборони. По-перше, на випадок проривів, ворожу техніку найкраще зупиняти не бійцем зі зв'язкою гранат, а важкою технікою. По-друге, оборону та напад ніхто не відміняв. Це все-таки залишається потужною зброєю. Зі своїми нюансами, зі своїми підходами, до яких треба придивлятися: шукати антитроновий захист, можливості більшого взаємозв’язку. Танк сьогодні вже не працює як власне одиниця, коли стали клином і пішли проривати оборону. Так, мабуть, це вже не буде працювати. Зараз інші тенденції. Однак ми ще актуальні, ми розвиваємось, шукаємо людей.

Чи відрізняється підхід до роботи танків у нас та росіян?

"Локі": Думаю, наразі ми плюс-мінус вирівнялися у використанні танків. Не знаю, щоб у нас йшли відверто м'ясні штурми, коли танки йдуть та спалюються десятками, як у новинах показували, коли напряму з дронів розбивалися ті маршеві колони. Умовно кажучи, дронова війна в принципі почалася з українців. Виходячи зі своїх можливостей, щоб протистояти цьому валу ворожої техніки, цього ще совкового заліза, ми викручувались.

Одним з варіантів протистояння стали FPV-дрони, над якими спочатку сміялися, а потім вони розвинулися до такого ступеню, що зараз цю ідею підхопив ворог і теж застосовує. Знову таки, це еволюція. Тому плюс-мінус ми вирівнюємось, і техніка застосування напевно буде плюс-мінус однакова. Можливо, десь там на рівні розвідки в штабах можуть конкретизувати і знати відмінності якісь, однак я їх не бачу, адже логіка поточних бойових дій показує, що танки можуть застосовуватися плюс-мінус однаково.

Як потрапити саме до танкістів НГУ?

"Локі": Ми є в соцмережах, нас можна там знайти. Є у нас корпоративна сторінка на Фейсбуці. Там навіть окремо викладені звернення до нашого взводу. Звертайтеся до нас, приходьте. Ми викладаємо ті спеціальності, які нам потрібні. Ми вже настільки зацікавлені, що з нашою підтримкою, ми за руку оформлюємо весь супровід, щоб вас, наприклад, якісь інші конкуруючі бригади не зацікавили. Усім потрібні гарні люди. Тому ми зацікавлені, щоб цю гарну людину, яка хоче далі служити з нами, провести цією мобілізаційною ланкою, допомогти з оформленням документів, направити на навчання, а потім радо зустріти в нашому колективі. Ми працюємо 24/7: це не просто прийшов на роботу, пішов з роботи. Треба просто віддавати собі певне усвідомлення в цьому. А так, наші контакти легко знайти. Той же Фейсбук повністю відкриває можливості для контакту з нами.

Читайте також: Колишній полонений із Харкова "Руді": У кожного був номер, як у німецькому концтаборі з Другої світової