Тричі на тиждень дітлахи з села Дмитрівка Первомайського району під керівництвом харків'янки Маші Чорнухи по півтори години опановують техніку тхеквондо. Наразі в групі 19 дітей віком від 4 до 17 років. Їх тренерці - всього 15 років, та спортсмени слухаються бездоганно, а дехто з вихованців уже може і в змаганнях брати участь.

Бойові мистецтва вибрала сама

Маша почала займатися тхеквондо в 6 років. У харківській школі, куди дівчинка прийшла до першого класу, тренер пропонувала першачкам спробувати себе у цьому виді спорту. Третього вересня Маша була вже на першому тренуванні. "Усі дівчатка в класі йшли на танці, а мені сподобалося бойове мистецтво, - посміхається Маша. – Я дуже швидко захопилася цим спортом, мама постійно перепитувала, чи буду я ходити на тренування, а у мене і думки не було, щоб кинути їх".

"Я хотіла, щоб донька була гімнасткою, - каже мама чемпіонки Анна Чорнуха. - Та вона вибрала тхеквондо, і ми з чоловіком підтримали. Щоправда, на змагання та збори з нею перші роки їздив чоловік: не можу дивитись, коли мою дитину б’ють або коли вона когось б’є".

Маша знає, як перемагати суперниць

Перші змагання і відразу - перемоги. Анна каже, навіть хвилюватися почала, щоб донька, не звикла лише вигравати і потім не "зламалась" на першій поразці, та тренер запевняла, що дівчинка працює на результат, зоряної хвороби у неї немає і все буде гаразд.

"Коли вперше Маша отримала не золото, а срібло, вона дуже плакала, потім заспокоїлась і сказала, що хоче реваншу. Згодом реванш відбувся на Машину користь", - пригадує мама.

Свій "чорний пояс" Маша отримала в 14 років. Наразі в неї майже 70 нагород. Усі залишилися в рідному Харкові, а сама чемпіонка, рятуючись від російської агресії, перебралася з родиною до села Дмитрівка.

Останні змагання відбулися за два місяці до початку війни

Тренерський досвід був у Маші і раніше

Виїхавши в евакуацію, тренування Маша не кинула, постійно була на зв’язку з тренером. Ідея стати коучем для місцевих дітлахів пришла з часом.

"Якось ще в Харкові тренер запропонувала мені займатися з молодшими, допомагати їй, і мені сподобалося, тож практика наставника в мене вже була. А тут, у селі, стільки дітей - і місцеві, і переселенці. От і стала вмовляти маму організувати спортивну секцію", - розповідає Маша.

"Я бачила, як донька нудьгує за справжніми тренуваннями. Ми звернулися до старости села, щоб допомогла знайти приміщення для занять. Уже за кілька днів у нас біли ключі від зали, де діти змогли б займатися спортом", - каже мама Анна.

Далі був процес піару. Маша з мамою ходили селом від двору до двору та запрошувати охочих долучитися до тренувань.

"У перший день займатися з Машею прийшло четверо малюків. Ще кілька – просто подивитися. Наступного разу тренувалося вже семеро дітлахів і потім з кожним тренуванням охочих ставало все більше, - розповідає староста Дмитрівки Людмила Погорєлова. – Маша сама така маленька, тендітна, а такі дива виробляє, що її тренування стали популярними. Не зчулися, як на тхеквондо почали ходити і 17-річні дівки та парубки. І вони її слухаються, а тепер ще й допомагають займатися з малечею".

У Маші тренуються діти від 4 до 17 років

Своєю групою тренерка задоволена

Команда у Маші дисциплінована. На початку діти могли запізнитися чи прийти на годину раніше, а потім дорікати тренерці, що довго чекали, та вже за кілька тижнів звикли до графіка, стали пунктуальними.

Тренується малеча Дмитрівки тричі на тиждень по півтори години.

Перші результати вже є, запевняє Маша: "На сьогодні вже шістьох діток я могла б відправити на змагання в номінації "Новачок", а одну дівчинку, Віку, навіть до групи сильніших спортсменів можна. Це місцева дівчинка, і у неї є дуже гарні здібності до тхеквондо. Окрім того, вона старанна і уважна, тож навчається швидко і результат є. Взагалі, всі чомусь вважають, що дівчата слабші хлопців, зовсім ні, от Віка точно будь-якого хлопця за пояс заткне. Здібна і цілеспрямована, вона схожа на мене в її віці".

Найбільша проблема – нестача обладнання

Окрім приміщення, дітям для тренування знадобилося ще й обладнання. Скакалки, м’ячики, хлопавки. Щось принесли вихованці, решту - купили батьки тренерки, тато чемпіонки змайстрував із дерева спеціальні бар’єри та зробив м’яч із вагою. Знайомі переслали поштою Машині шоломи, захист та весь інвентар спортсменки, що залишився в Харкові.

"Дуже не вистачає карематів, - скаржиться Маша, - тренуємося просто на підлозі. Намагаюсь проводити тренування так, щоб діти менше сиділи, бо мерзнутимуть і можуть захворіти. Взагалі цікаво було б провести змагання, але обладнання не вистачає, наприклад, шолом всього один, а без нього битися не можна".

Щоб відпрацьовувати удари потрібне обладнання

Днями підопічні чемпіонки спробували стати в спаринг.

"Так, їм вже час пробувати працювати один проти одного. Звісно, я пояснюю дітям, що битися можна лише для захисту, а не для того, щоб нападати чи хвалитися своїми вміннями на вулиці, - розповідає Маша. – Спаринги будемо відпрацьовувати тепер кожного тренування. У декого непогано вийшло, щоправда, малеча дуже комічно і мило виглядає під час таких тренувань".

Свою форму дівчинка постійно підтримує: зранку – пробіжка, серія присідань, потім під час тренувань із групою теж обов’язкові навантаження. У серпні Маша мала їхати на Чемпіонат світу, однак війна зруйнувала всі плани.

Восени Маша піде в 11-й клас. По закінченні школи вже знає, що робити.

"Хочу вступати до Харківського інституту фізкультури чи до педагогічного на факультет фізвиховання, і бути тренером", - розповідає дівчинка.

Читайте також: Міські легенди: як у Харкові роми не впізнали свою зірку