"Був час, коли стало просто нічого їсти”: Студентка Харківського університету розповіла про скруту на початку війни

Діана Черненко - студентка 1 курсу фізичного факультету Харківського національного університету ім. Каразіна - не змогла повернутися на рідну Запоріжчину через окупацію рідного селища.

Про життя студентів у гуртожитку на початку війни Діана розповіла в інтерв’ю на сайті ХНУ, передає "Думка”.

Дівчина пригадує, що не змогла повернутися додому, у Запорізьку область, бо скасували потяг, а потім вона дізналась, що область потрапила в окупацію, і тепер вдома немає ані води, ані світла, ані інтернету. Так вона залишилась у гуртожитку ХНУ в Харкові.

Діана каже, що в перші тижні війни було скрутно і страшно: в якийсь момент навіть їжа закінчилась.

"Був час, коли стало просто нічого їсти. І навіть ніде було купити їжу. Ми ходили до супермаркету, але там, крім майонезу та горошку, уже нічого не було”, - згадує студентка.

Згодом ситуація з харчами стабілізувалась: допомагав університет, студмістечко, підключились волонтери. Але жити під вибухами було вкрай небезпечно, а ходити ховатися у метро - холодно.

"Ми не ходили до метро жодного разу. 3–4 студенти ходили, але потім перестали. Бо тоді в метро було дуже холодно, не було ковдр. Одна дівчина дуже сильно застудилася, потім ми довго шукали для неї ліки”, - каже Діана.

Студенти, що залишились у гуртожитках, поступово влаштували свій військовий побут: почали готувати на всіх (приблизно 70 людей), разом ховалися у бомбосховищі, потім тулилися в одному приміщенні зі студентами з інших гуртожитків та вишів.

"Після обстрілу та пошкодження клубу "Уніфехт” 4-й гуртожиток закрили, а студенти приїхали до нас. Їх було близько десяти осіб. Також до нас приїхали студенти з 11-го гуртожитку та з гуртожитку Коледжу текстилю та дизайну. Ми швидко здружилися та дуже тепло спілкуємося. У таких умовах інакше й бути не може. Ми спали на підлозі на матрацах і перед сном багато розмовляли”, - пригадує Черненко.

Згодом налагодилось і навчання. Діана каже, що їхній викладач В’ячеслав В’ячеславович Скляр приходив до студентів у гуртожиток, проводив заняття та лабораторні роботи.

Зараз дівчина сумує за тими часами, коли у гуртожитку вирувало життя: студенти відкрито спілкувалися, влаштовували кінопокази, вечірки з піснями під гітару. Каже, зараз такого немає. Здебільшого студенти проводять час у своїх кімнатах.

Діана планує і надалі залишатися в Харкові. Каже, що чекатиме на подальший розвиток подій.

Читати також: Що потрібно відбудувати в Харківському університеті Каразіна і якої шкоди завдали вишу рашисти