Шоу до початку шоу, або Радіодиктант з елементами еротики
Уже минув майже рік після попереднього радіодиктанту національної єдності, який добряче тригернув і певною мірою розділив наше суспільство як непрофесійним, дуже швидким читанням тексту відомою акторкою, так і лексичними та орфографічними цікавинками: допіру, лелітки, кияхи, пітятко, між’яр’я.
Невідомо, як пройде цьогорічний диктант 27 жовтня, але підготовка до нього вже стала каменем спотикання з кількох причин. По-перше, було оголошено, що диктант читатиме дует у складі відомого вчителя української мови і літератури Артура Пройдакова (це добре) і колишньої моделі, співачки, а нині волонтерки і популяризаторки української літератури Даші Астаф’євої (хм…).
В автора як у професіонала, даруйте за нескромність, відразу виникло питання: як можна читати диктант удвох? Один читає першу половину, інший – другу? Чи один читає перше речення, інший – друге, потім знову перший і так далі? Але ж таке "перемикання кодів" збиватиме з пантелику тих, хто пише. Крім того, різні голоси, різний тембр, різний темп читання – усе це ускладнюватиме написання. А для диктанту дуже важливий і голос того, хто читає текст, і темп письма.
Диктант – це забіг на довгу дистанцію, де важливо тримати однакову швидкість. Однак більшість нашого люду ці фахові питання не дуже бентежать. Їх, і це по-друге, дратує інше – особа людини, що читатиме текст разом із учителем. До Пройдакова ні в кого немає зауважень чи заперечень: кваліфікований філолог, кращий учитель року за версією Global Teacher Prize Ukraine (2021), перший український педагог, який потрапив до десятки вчителів світу, отримавши в 2023 році премію Global Teacher Prize.
А от друга учасниця дійства викликала бурхливі емоції. Багатьох дратує самЕ ім’я Даша, під яким здебільшого фігурує Астаф’єва. "Яка ще Даша, Маша, Глаша?! – обурюється нарід. – Нема на вас Ірини Фаріон!" Ось ще крик душі з просторів фейсбуку: "Даша – це не українське ім’я, це зрусифікована версія українського Дарина. Навіть імені українського не хоче, то для чого їй той диктант".
Але найбільше лютить тих, хто вважає себе опорою моральності, те, що Астаф’єва має в минулому, в анамнезі, в бекграунді тощо відверті фотосесії у журналі, сама назва якого стала узагальнювальною для чоловічих видань такого штибу: "Зате зірка Плейбою... Перетворюють в державу без моралі, якщо прочитати її життєвий шлях"; "Партнером буде вчитель української мови. Так як він чоловік, то йому знайшли емоційно-еротичну підтримку, зірку Плейбоя – Дашу".
Дехто закидає кобіті одночасно і неукраїнськість імені, і певну аморальність: "Я, звісно, страшенно перепрошую, але як може читати на загал Радіодиктант національної єдності дівчина на ім'я Даша? В Playboy чи вдома вона може бути Даша, без питань. Гаразд, Астаф'єва ідентифікує себе чунгачангою на ім'я Даша, це її особиста справа, але тоді чому вона читає Радіодиктант?".
Інша частина суспільства, захисники Астаф’євої, говорять, що співпраця з еротичним журналом – то справа давня, двадцятилітньої давнини, а зараз, мовляв, Даша споважніла і стала розсудливою. Серед її нинішніх чеснот називають волонтерство і просування української книги через застосунок Underbook. Особливо наголошують на її допомозі українському війську: "Для мене Даша відкрилася у перші дні війни, коли вона чистила картоплю для тероборони Києва, ручки були померзлі, хустинка на голові і вся така справжня… у неї було стільки людяного. Все з минулого – то образ, шоу бізнес…"; "Шановні критики, ви краще поцікавтеся, чим займається Даша з початку повномасштабної війни, а потім щось коментуйте! Якщо ви більше зробили від неї! Ганьба!".
Хтозна, чи можна пишатись фотосесією в еротичному журналі. Питання дискусійне. Зрештою, "моє тіло – моє діло", та й зйомки в еротичному журналі – це не відео "для дорослих". До речі, у той же час у тому ж самому журналі знялась відома сучасна письменниця Ірена Карпа, чий досить відвертий, з нецензурною лексикою роман "Фройд би плакав" збурив тоді читацьку спільноту і критиків. Можливо, авторка до вербального епатажу вирішила додати ще й візуального. Однак це не завадило їй бути й залишатись людиною з активною проукраїнською позицією, активісткою і волонтеркою, прихильницею повної українізації нашого суспільства.
Але повернімось до Астаф’євої. Багато хто сумнівається, що вона зможе правильно, методично грамотно прочитати свою частину тексту. Побоювання небезпідставні. Минулого року Н. Сумська, попри досконале володіння сценічним мовленням, місію провалила. Може, з Астаф’євою все буде не так сумно. Автор слухав озвучені нею книжки. Враження цілком позитивне: гарний голос, хороша дикція, виразне читання і правильна вимова.
Хоча є одне "але": читання диктанту і художнього тексту – то різні речі, різна методика. Однак сподіваємось, що все буде гаразд і шоу вийде вдалим. А про те, що радіодиктант уже давно перетворили на шоу, не говорив тільки лінивий. Але цього року шоу почалось ще на етапі підготовки. Автор підозрює, що його організатори свідомо обрали учасницею таку контроверсійну постать, як Даша Астаф’єва, щоб "роздраконити" нарід і привернути ще більше уваги до дійства. Тож готуймо ручку й папір. "The show must go on!".
Читайте також: Чи справді всі російськомовні в Україні – зрадники?
