"Я вас уже погодувала, вистачить. Чекайте, мені ще собак погодувати треба", - свариться, якщо так можна сказати, з кількома вгодованими котами 72-річна Тетяна Ситнікова, яка живе на Північній Салтівці фактично з часів її будівництва – 1980-х років. Жінка повернулася з Києва і зараз намагається ремонтувати одразу три помешкання: своє, доньчине та онуки. Усі три родини жили поруч, у кварталі Північної Салтівки, що обмежується вулицями Наталії Ужвій, Леся Сердюка, Дружби народів та Гвардійців-Широнінців. Це, без сумніву, найбільш розбитий російськими ракетами, авіацією та артилерією район міста.

Тетяна Ситнікова / Фото: Думка

Із Тетяною Антонівною ми познайомилися випадково кількома днями раніше поблизу пункту обігріву "Пункт незламності" на вулиці Наталії Ужвій, 70, коли вона в інтерв’ю іспанським журналістам сварила мерію Ігоря Терехова за порожні обіцянки щодо ремонту Північної Салтівки. Жінка іронізує з назви наметів ДСНС, переконана, що справжні пункти незламності – на передовій війни з росією.

"Годую і котів, і собак. Багато покинутих. У мене ж у Києві двоє котів, вони то при ділі, піклуються про них. А ці? Я пройшла там і там котів погодувала. А тепер дивлюся, немає собак. Вони знають, що десь о другій годині буде обід, зараз підійдуть", - заспокоює сама себе жінка, яка прийшла на інтерв’ю у перерві між візитом електрика та купівлею хімічних засобів проти грибків та цвілі, якими поросли покинуті квартири рідних.

Поле бою – Харків

Квартал Тетяни Ситнікової став справжнім полем бою із перших годин війни. Жінка зі сльозами згадує, як росіяни вже приблизно до 9 ранку 24 лютого підійшли до Окружної дороги Харкова, що за кілька сотень метрів від перших будинків по вулиці Наталії Ужвій, і звідти почали обстрілювати район з артилерії. Тепер тут, куди не глянь, спалені російськими снарядами багатоповерхівки. "Це був форпост. До нас з 9:00 до 10:00 прийшли наші військові і виселяли всіх, просили: "Виходьте-виходьте, ідіть у метро". Бо вони там уже зупиняли росіян", - згадує пенсіонерка.

Вулиця Метробудівників на Північній Салтівці / Фото: Думка

Ситнікова зауважує, що на території мікрорайону була відремонтована школа та дитячий садочок, де люди ховалися від обстрілів. "У дитячому садку з 24 лютого по 5 березня сиділи мешканці з дітками. На момент обстрілу там було 18 діток із батьками, сусідами. Чому стріляли по дитячому садочку? Тому що всі розповідали, що там дуже гарне бомбосховище і ми там усі сидимо. І це ж якась зараза туди передала, і вони вистрілили по дитячому садочку", - говорить про цинізм росіян жінка.

Читайте також: Колона терору: Що відомо про розстріл евакуаційного конвою в Харківській області

Із донькою, онукою та її чоловіком родина прожила на протилежному боці міста, в районі Холодної Гори, кілька днів. 5 березня стався один із найбільш потужних авіанальотів на Харків. Саме тоді були зруйновані більшість будинків на Північній Салтівці. Після цього родини виїхали спочатку до Вінниці, потім – до Києва.

Північна Салтівка, вулиця Наталі Ужвій, 66 / Фото: Думка

Проблеми Салтівки. Замкнені кола

Тетяна Ситнікова веде до будинку своєї онуки. Ідемо чудово зробленими перед самою війною асфальтованими тротуарами, які, щоправда, майже скрізь посічені осколками. Обирати понівечені будинки для фото не потрібно. Абсолютно кожна багатоповерхівка має прямі влучання, горіла і частково зруйнована.

Жінка показує 9-поверхівку на вулиці Леся Сердюка, 56, де мешкає її онука стюардеса Ася. Звідси до селища Циркуни за Окружною дорогою Харкова, де був опорний пункт окупантів, кілька кілометрів. У будинку зруйнований дах, у двох під’їздах вигоріли кілька квартир. Частина мешканці намагається самостійно відновити своє помешкання. Зараз у цьому будинку не живе ніхто, крім хіба що птахів. Один із під’їздів практично цілий, однак через пошкодження даху до нього ніхто не повертається, а влада, посилаючись на відсутність людей, не підключає комунікації та енергетику.

Вулиця Леся Сердюка, 56 / Фото: Думка

За словами пенсіонерки, мерія вже давно планувала виділити 400 тис. грн на ремонт даху, однак протягом 9 місяців нічого так і не зробила. Через це квартири заливає водою, і люди просто фізично не можуть повернутися. При цьому в сусідній дев’ятиповерхівці є і світло, і газ, і вода. Там дах не пошкоджений снарядами, тому люди повернулися і самостійно почали відновлювати і квартири, і під’їзди, і частково фасад із двором. Тим самим знявши частину навантаження з мерії та бюджету країни.

"Людям жити нема де. Люди 9 місяців винаймають житло. Не мають роботи. Були якісь свої збереження, але вже все. Видихаються. Якби полагодили цей дах, то сюди би повернулися люди", - переконана пенсіонерка, а так квартири заростають цвіллю.

Вціліла частина будинку на Леся Сердюка, 56 / Фото: Думка

Тетяна Антонівна показує фактично сусідню багатоповерхівку на 4 під’їзди, де живе тільки одна жінка, її приятелька Ольга. Вона вже тричі потрапляла під потужні обстріли, була контужена, у найбільш гарячу фазу війни була не ходячою, перехворіла на запалення легенів. Син Ольги на фронті, "а вона сидить, нікуди не виїжджає, його чекає". Більшість будинків на районі – без опалення. Тому люди зігріваються такою дефіцитною зараз електрикою. Друге замкнене коло: люди не повертаються через відсутність опалення, влада не поспішає відновлювати опалення через відсутність у будинках людей.

Ситнікова, та й не тільки вона, не бачить ознак, що району приділяється належна увага мерії Харкова. "Більше за все постраждала Північна Салтівка, тому все керівництво повинно бути тут, допомагати людям, шукати можливість щось відремонтувати, щоб люди верталися сюди. Як вони цього не розуміють?" - обурюється жінка.

Читайте також: Як виглядає лікарня в Золочеві на Харківщині після 8 обстрілів (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Ті ж самі проблеми підтверджує й мешканка 9-поверхівки по вулиці Наталії Ужвій, 62, пенсіонерка Олена. Квартира жінки згоріла вщент, тепер вона живе в районі "Основи" у квартирі сина.

Мешканка Північної Салтівки Олена / Фото: Думка

"Невідомо, коли будуть відновлювати. Працюють там, де менше пошкоджень. Ужвій, 62 – це будинок на лінії вогню, його не спішать ремонтувати до завершення бойових дій. Інспекції зафіксували пошкодження", - говорить Олена, додаючи, що одні кажуть, що будинок іде під знесення, інші стверджують, що будинок можна відновити.

Пенсіонерка приходила в підвал багатоповерхівки на вулиці Наталії Ужвій, 74, де живе собака з автомобільної стоянки: "Я її щодня їжджу годувати. Ми з чоловіком працювали на автостоянці. Було дві собаки в нас, одна загинула при мені, а ця вижила. Тепер мені доводиться їздити до неї".

Північна Салтівка / Фото: Думка

"Якось із Тереховим зв’яжіться, щоб він наш 62-й дім відновлював швидше. У нас ще й кооперативний будинок. Усе згоріло – меблі, техніка, одяг. Як ми можемо все відновити? Ми все життя збирали, щоб було, де жити. Так що нехай навіть і не думає, бо будуть демонстрації. Тут половина будинків кооперативних. Тоді буде дуже важко. Йому! Люди вже зараз у чаті всі знервовані", - говорить вона.

Обвалена шістнадцятиповерхівка

Знімки обваленого 16-поверхового житлового будинку на вулиці Наталії Ужвій, 82, облетіли увесь світ. Російська авіація скинула бомбу на звичайну панельку у спальному районі 5 березня приблизно о 15:00.

Вулиця Наталії Ужвій, 82 / Фото: Думка

Через майже 9 місяців після цього акту тероризму на свій будинок уперше з початку війни приїхала подивитися 33-річна харківська патрульна в декреті Ірина. Навряд чи словами можна передати її стан. Жінка не просто плаче, вона ридає, але мовчки. Сльози не течуть, вони, великі та майже ідеально округлі, випадають з її очей, навіть не чіпляючись до щік. Просто падають на землю.

"Я приїхала подивитися на будинок із західної України. Це наші квартири, квартири наших батьків. Будинок у 1990-му році збудований, ми жили тут із батьками, потім я тут лишилася жити зі своєю родиною, - говорить Ірина, придушуючи сльози. – Це непередавано. Описати словами, не опишеш. У нас у всіх тут все життя, тут найбільш теплі спогади. Я досі не вірю, що це наш дім".

Мешканці будинку по вулиці Наталії Ужвій, 82, патрульна Ірина та її сусід Дмитро / Фото: Думка

Вона прийшла на Наталії Ужвій, 82, з двома своїми сусідами – Дмитром та Марією. Молоді люди дивляться під самий дах, вгадуючи місця, де були їхні помешкання: "Я навіть бачу плитку на кухні в тьоті Алли, які Діма з татом їм клали. Я бачу шматок коридору, вхід у кімнату і до кухні. На 15 поверсі. Одна кімната вже лежить на землі. Он тумбочка висить, бачите? Це моя ключниця".

"Ні! Ні! Нііі! Ми і покоління два-три ніколи не зрозуміємо та не пробачимо. Ми заробимо, нам буде, де жити. Слава Богу, ми живі. Але відчуття, які ми пережили, те, що ми чули, те, що я в 29 років сива, жила весь цей час у Харкові й ми продовжуємо чути, як летять ракети, гинуть люди, це ніяк не пробачити. Хочеться заплющити очі, прокинутися і зрозуміти, що цього не було, але це є. Це всередині, це вже в крові, ніяк це не викинути", - каже Марія.

Марія, Ірина та Дмитро / Фото: Думка

У будинку загинув щонайменше 1 чоловік, його досі не знайшли. Він мешкав на 16-му поверсі. Молоді люди припускають, що його тіло досі знаходиться під завалами. З 5 та 7 поверхів людей евакуювали вже після вибуху. Вони врятувалися випадково.

Читайте також: Гетто "народної міліції" Путіна: Улюблені катування росіян у Куп'янську Харківської області

Молоді люди хочуть жити в Харкові. Однак питання компенсації висить у повітрі. Влада закликає дочекатися завершення війни. Зараз ніякого плану чи механізму відшкодування, судячи з усього, не існує.

Відновлення Салтівки

Тетяна Ситнікова переконана, що всі будинки на Північній Салтівці були збудовані добротно, тому їх варто ремонтувати, а не зносити. За допомогою сучасних технологій після ремонту радянські панельки можуть бути ще міцнішими, вважає жінка. Натомість тотальна перебудова затягнеться на довгі роки, а людям немає де жити вже вчора.

"Якщо знесуть, то це буде надовго. Ремонтувати. Але якось наша влада не дуже поспішає. Настільки добротно збудовані будинки, такі прильоти, таке було бомбардування, і будинки стоять", - каже Ситнікова.

Північна Салтівка / Фото: Думка

Пенсіонерка визнає, що кілька будинків на районі ремонтувати почали, але тільки ті, що були пошкоджені найменше. На її переконання, це "показові ремонти", задля того, щоб журналістів та іноземців було возити хоч кудись. Вона дуже цікавиться, чи існує бодай якийсь план відновлення Північної Салтівки, і чому про це не відомо місцевим мешканцям.

Біля одного з будинків зустрічаємо робітника. Чоловік каже, що за день платять 400 грн, зараз триває прибирання будинків. В основному з побитих багатоповерхівок виносять сміття, уламки конструкцій, вибиті вікна. Про масштабні, а не точкові ремонти поки що не йдеться.

Читайте також: Вовчанськ без тепла: Як живуть люди в єдиному місті України, де Кремль спромігся відрізати газ