"Бах – і все, у тебе все життя зупинилося", - плачучи, говорить Тетяна Тарасенко. Війна забрала її 13-річного сина Антона. Він став першою цивільною жертвою російського воєнного вторгнення в Харківській області.

Ракетний удар російської армії по Чугуєву 24 лютого 2022 року обірвав життя дитини. Антон не встиг закінчити 8 клас у місцевій школі №6.

Антон Тарасенко / Фото: родинний архів

Чоловік і старший син Тетяни сьогодні боронять Україну в лавах Сил оборони.

Символічно, що саме дитина – перша жертва війни, яку розв’язало російське суспільство на пару з путінським режимом. 4 червня в Україні вшановували пам'ять дітей, які загинули внаслідок російського вторгнення.

Ракетний удар по Чугуєву 24 лютого 2022 року

У перші години повномасштабної війни російська армія випустила по Україні більше 80 крилатих і балістичних ракет. Із РСЗВ і авіації обстріляли більшість прикордонних пунктів пропуску, великі міста, у тому числі Харків і Чугуїв. Частина снарядів упала просто на голови українців.

Ракетний удар по Чугуєву 24 лютого 2022 року / Фото: ДСНС

Вранці 24 лютого російська ракета влучила також у двір житлового 5-поверхового будинку в місті Чугуїв, у мікрорайоні Авіатор, 157. Внаслідок обстрілу горіли балкони квартир на 2 та 3 поверхах, а також квартира на 4 поверсі. Загальна площа пожежі склала близько 100 кв.м. "Від вибуху загинув неповнолітній хлопчик. Є поранені. Рятувальники евакуювали з палаючого будинку 15 його мешканців", - повідомили в той день у ДСНС.

Ракетний удар по Чугуєву 24 лютого 2022 року / Фото: ДСНС

Переддень російського вторгнення

Тетяна згадує 23 лютого 2022 року. Вечеря в родинному колі, жінка зробила маленькі подарунки своїм чоловікам. У сім'ї Тарасенків 23 лютого відзначалося саме як чоловічий день. На вулиці вже відчувалася передвоєнна напруга, однак Тетяна не звернула на це великої уваги.

"Ми в родинному колі трошки святкували 23 лютого. Суто для себе, хоча розуміли, що це вже не свято. Але їм це було завжди приємно. Я чекала всіх на вечерю. Ми повечеряли, я їм усім подаруночки зробила. Антоша з чоловіком пішли машину в гараж поставили, а назустріч якось багато техніки йшло. Вони прийшли і кажуть: щось незрозуміле відбувається, стільки техніки йде. Але якось не надали цьому значення", - говорить жінка.

Антон Тарасенко / Фото: родинний архів

Однак уже близько 5:30 наступного ранку увесь Чугуїв сколихнула низка ракетних ударів по аеродрому та заводах. Старшого сина Тетяни, який є військовослужбовцем, підняли по тривозі. "Він сказав "Мамо, збирайте речі і тікайте". Чоловік побіг у гараж за машиною, а ми з Антошею речі збирали. Потім він пішов із собачкою гуляти перед дорогою. Я у віконечко виглядала. То там бах, то там бах, дивлюся, завод горить", – згадує перші години вторгнення Тетяна.

Вигулявши собаку, Антон Тарасенко повернувся до квартири. Мати звернула увагу на знервованість дитини. Через лічені хвилини російська ракета мала вдарити у двір житлової п'ятиповерхівки.

"Чоловік приїхав. Ми взяли валізи. Антошечка взяв свою собачку, взяв свої рюкзаки і вийшов першим. Потім доля секунди – вибух. Нас на якийсь час відключило. Я опинилася взагалі в іншому краю коридору. Чоловіка дверима з туалету накрило, це його врятувало, не побило його ані уламками, ані склом. Поки пил, поки в себе прийшли, вибігли на вулицю, а Антоша вже мертвий лежав".

Після невеликої паузи Тетяна додає, що за рік до трагедії Антону подарували щеня, якого він назвав Буч. Антон просив песика дуже давно. Тепер Буч – це жива і щемлива згадка про сина: "Він дуже довго просив: у всіх моїх друзів собачки, і я хочу. Це він ще маленьким був, казав: "Мамо, поговори з татом, умов тата, щоб мені собачку купили". Ми йому подарували собачку. Тепер ми граємося з нею у пам'ять про Антошу".

Антон Тарасенко і Буч / Фото: родинний архів

Тетяна говорить, що Антон хотів грати у волейбол. Його тренерка також обіцяла сприяти цьому. "Йому дуже подобалася фізкультура, хоч він і був у нас повненьким хлопчиком. Він бігав, йому подобалося. Він ніколи не соромився себе. Він ходив на волейбол, займався у 8-й школі волейболом. Йому подобалася праця, він вижигав на дощечках. Займався, як і всі дітки. У нього була мрія схуднути трішки. Він уже за кермом сидів, його брат і папа вчили водити машину. Він мріяв навчитися водити машину. Він у нас високий був на свої роки, усе схоплював на льоту. Він усі машини знає, усі інструменти знає", - вже у теперішньому часі говорить мати.

Воєнні злочини росії в Харківській області

За даними прокуратури, хлопець загинув під час першого масованого обстрілу в перший день війни. Станом на 1 червня 2023 року у справі завершена судово-медична експертиза, проведені огляди місця події, призначена експертиза щодо боєприпасів. Внаслідок обстрілу цього багатоповерхового будинку поранень також зазнала Марина Колій 2007 року народження.

Слідство ведеться за ч. 2 ст. 438 КК України (порушення законів і звичаїв війни). Провадження щодо гибелі Антона Тарасенка та поранення Марини Колій ведеться окремо. Правоохоронці намагаються встановити особи тих, хто віддавав наказ і безпосередньо завдав ракетного удару по житловому будинку в Чугуєві.

Станом на 31 травня 2023 року в Харківській області є 210 кримінальних проваджень, у яких розслідується загибель 76 та поранення 223 дітей. Кримінальні провадження у справах про загибель дітей не об’єднуються, а розслідують окремо, говорять у прокуратурі.

Антон Тарасенко / Фото: родинний архів

"10 червня йому буде 15 років. Було би. Він так чекав свого 14-річчя. Він хотів піти працювати. Я йому вже підробітку знайшла, щоб він як різноробочий був, свої гроші заробляв. Не доля, - плаче Тетяна Тарасенко. – Це стан, який є постійно і він не йде. Це не спогади, це все перед очима. Уже скільки часу пройшло, а таке враження, що це було вчора. Бах – і все, у тебе все життя зупинилося".

Читайте також: "Я не хочу мати нічого спільного з росіянами": Розповідь батька 11-річної Анастасії Гриценко, яку убила ракета