Перші удари по Харкову та пекло під Кремінною: 19-річний гвардієць розповів, що рятує на війні

19- річний нацгвардієць Ігор був серед строковиків, які першими стали на оборону Харкова, пізніше підписав контракт та залишився служити, щоб захищати країну.

Як передає "Думка", історію молодого, але досвідченого військового розповіли в пресслужбі 5 Слобожанської бригади Національної гвардії України, де служить хлопець.

У пресслужбі зазначили, що позивний юнака сленговий - Напасік, що означає "завжди бути на позитиві". Не зважаючи на свою молодість, Ігор вже має великий бойовий досвід.

Відучившись 2 курси в Шосткинському професійно-технічному училищі, хлопець сам пішов до військкомату та попросив призвати. Дуже хотів служити, бо всі чоловіки у їхній родині традиційно обирають професію військового – дід, батько, старший брат зробили такий вибір.

На момент повномасштабного вторгнення юнак вже декілька місяців служив у 5-й Слобожанській бригаді Національної гвардії України.

"24- го лютого о 03:48 пролунала бойова тривога. На КПП почалась стрілянина, пролунали перші вибухи. Потім ми дізналися, що це караул намагався стріляти по літаках, які скидали бомби на місто. Спочатку подумав, що це якісь навчання, але нам швидко видали зброю та набої. Саме у цю мить я зрозумів, що розпочалось щось серйозне", - згадує початок повномасштабної війни Ігор.

Він був серед тих, хто постійно просився на передову, але командири йому весь час відмовляли через відсутність бойового досвіду та юний вік.

"Ми стояли біля аеропорту, щоб запобігти висадці ворожого десанту. Я служив лише третій місяць, досвіду майже не було, тому ми з іншими бійцями з різних підрозділів самостійно тренувались у стрільбі та тактиці щойно нам випадала така нагода", - розповідає Напасік.

За рік після вторгнення гвардієць підписав контракт. Та в червні разом із товаришем погодився їхати під Кремінну. Згадує, що там найскладнішим був вихід на позицію, оскільки дорогою по машині постійно гатили міномети ворога.

"Дорога прострілюється мінометами, поки їдеш у вантажівці, не один раз перехрестишся. А на позиції вже спокійніше, там можна випити кави, відійти від дороги. Просто треба уважним бути, старших слухати, вони завжди підкажуть та допоможуть", - зауважує Ігор.

Там він пережив обстріли з танків та гелікоптерів та отримав контузію, та навіть після цього був до кінця ротації з батальйоном, а лікувався вже після виходу.

"Ми були 34 дні замість 29-х, як планувалося. Мене відправили у шпиталь, де я місяць лікувався від наслідків акубаротравми Вже все норм, знов буду проситися на передову. Геройського поки нічого не зробив, але відчуваю, що на війні я вдома", - каже захисник про майбутні плани.

Читайте також: Окупанти керованими авіабомбами знищили дитсадок у Харківській області – Синєгубов