Пастка для Зеленського

"Сім'ї загиблих захисників просять, щоби це не було дарма. Я думаю, що це буде біль не тільки мій, а й біль усієї країни. Це не зупинить нашого ворога. Це буде короткостроковий мир", - говорить про потенційний "обмін територіями" 50-річна шкільна вчителька з Краматорська Донецької області Майя.

Зараз лінія фронту знаходиться від Краматорська на відстані приблизно 15,5 км. Останній жорстокий обстріл центру міста був 31 липня, тоді загинули 7 мирних жителів, армія РФ знищила частину житлового будинку. Цей випадок дуже вплинув на городян, каже 55-річна працівниця комунального підприємства Ольга. Жінка, незважаючи на практично повну відсутність людей у центрі, дбайливо доглядає клумби троянд, якими дуже славиться Донбас. Ці квіти тут практично всюди, проте подивитися на них у цьому величезному місті, де у 2022 році мешкало приблизно 175 тисяч людей, виходять дедалі менше людей.

Жінки підтверджують, що на Донеччині тему обміну територіями зараз обговорюють усі.

На Донбасі тільки й розмов, що про обмін територіями

15 серпня на Алясці відбудеться перша зустріч президента США Дональда Трампа та РФ Володимира Путіна. Головний предмет – російське вторгнення в Україну та завершення війни. Трамп заявив, що "буде певний обмін територіями". Водночас у різних ЗМІ з'явилася анонімна інформація про те, що нібито Україна має вийти з неокупованої частини Донецької області, натомість РФ поверне Україні окуповані частини Сумської та Харківської областей, а також буде повернено контроль над Запорізькою АЕС та Новою Каховкою з її підірваною дамбою. Офіційної інформації з цього приводу не було від жодного джерела.

Починаючи з 2014 року, тобто протягом останніх 11 років, армія РФ змогла окупувати близько двох третин Донецької області. Під контролем Києва в середині серпня 2025 року залишається третина з такими великими містами як Покровськ, Костянтинівка, Дружкова, Краматорськ та Слов'янськ.

Просування російського контингенту на Донбасі з 2023 по 2025 роки відбувалося з такою швидкістю, що на окупацію агломерацій, що залишилися, за різними оцінками, пішло б ще від 3 до 10 років.

Ситуація на фронті

11 серпня стало відомо про досить болісний для України прорив російської армії в районі Покровська у напрямку Добропілля та Краматорська. Вже наступного дня президент Володимир Зеленський заявив, що на фронті вжито заходів для стабілізації ситуації. Зокрема, на напрямок переміщено частини та з'єднання 1 корпусу Національної гвардії України "Азов" – одного з найбільш боєздатних формувань Сил оборони України.

Російський прорив був здійснений малими групами піхоти без використання бронетехніки, тому ЗСУ мають приблизно 2-3 дні на те, щоб зупинити тут росіян. В іншому випадку армія РФ зможе підтягнути бронетехніку, підрозділи безпілотних систем, а її передові групи зможуть окопатися. Найближчими днями будуть запеклі бої та зачистки.

Про реальну ситуацію справ, швидше за все, можна буде судити приблизно у четвер, 14 серпня, якраз напередодні зустрічі Трампа та Путіна. Ймовірно, що президент РФ ставив своїй армії завдання забезпечити будь-який успіх на фронті якраз до переговорів. Якщо російське угрупування, що прорвалося, не буде вибите, оточене або знищене, то цей наступ буде одним з найбільш успішних з моменту окупації в травні 2023 року Бахмута або захоплення Авдіївки в лютому 2024 року.

Слов'янськ. Місто, де почала Росія у 2014 році

У квітні 2014 року російське вторгнення розпочиналося у місті Слов'янськ, назва якого тоді видалася символічною для кремлівських ідеологів, які ще з 1950-х років культивують ідею "триєдиного братства слов'янських народів – росіян, білорусів та українців". 11 років тому загони російського диверсанта Ігоря Гіркіна вдалося вибити із міста за три місяці. З того часу місто перебуває під контролем Києва.

Нині Слов'янськ – приблизно 30 км від лінії фронту. За нинішніми мірками це – тил. У місті панує абсолютно мирне життя: тут дуже багато дітей, лавочки у парках забиті людьми, школярі катаються на велосипедах, у центрі навіть можна знайти прокат електросамокатів, чого зараз немає навіть у Харкові, а у кафе сидить багато людей.

"Не переміщуйте невідомі предмети, це може спричинити детонацію", - жорстким голосом каже ведучий радіо з мегафону на центральній площі. Це радіо та алея з десятками портретів загиблих – єдине, що нагадує про нинішню війну. На одному із портретів – 23-річний кавалер ордена "За мужність" ІІІ ступеня Ярослав Труш, заступник командира розвідувальної групи віддав життя 16 грудня 2023 року біля села Новокалинове Покровського району.

Проте люди тут дуже доброзичливі, ніхто не відмовляється розмовляти, багато хто посміхається. Центр, як і колись Донецьк, покритий трояндами. Загалом це дивовижна традиція засаджувати міста Донецької області яскраво квітучими трояндами. Такого не зустрінеш у будь-якому іншому регіоні України. Утім, у 30 км наступає найбільша армія Європи.

45-річний Олександр – місцевий будівельник. Побачивши журналістів, схоже, він сам хоче висловитися та затримується у нашому полі зору. Чоловік відразу і прямо заявляє про готовність виходити на масовий протест проти рішення про обмін територіями та вихід ЗСУ з Донецької області.

"Слов'янськ має бути під Україною, Донецька область вся має бути. Це взагалі несправедливо. Як можна міняти наше на наше? Одну шкарпетку на іншу шкарпетку? Що можна міняти, якщо воно все наше? Якщо таке буде, треба бунт піднімати, щоби населення піднімалося. Які обміни: Херсон на Донбас чи Донбас на Херсон міняти, чи на Крим? Це наші всі території! Що міняти? Ми ж Москву не мінятимемо на Аляску? Вони ж свої території не змінюють одна на одну! Я нікуди не їхатиму! Якщо народ вставатиме, і я встану, бо це Україна. Донбас – це Україна. Крапка!” – каже Олександр.

Загалом на підконтрольній Україні частині Донецької області дуже виразно видно пастку, в яку, схоже, Трамп та Путін ведуть президента України Володимира Зеленського. У разі так званого обміну територіями Україна вибухне народним протестом зсередини. Що вкрай вигідно багатьом дійовим особам цієї війни.

"Я тут виріс. У мене є все тут, у мене є дім. Війна почалася, у мене дружина померла, не було можливості її врятувати, я не міг її вивезти до Дніпра. Відмовили нирки, не зміг врятувати. Я звідси нікуди. Якщо наші не будуть тримати, я буду лопату брати, буду рубати росіян, будемо сіль у вічі засипати. Це наше! Я тут виріс. Тут був фонтан, я тут у дитинстві купався", - каже Олександр, показуючи зараз суху чашу старого радянського фонтану. Але ніяких сантиментів до СРСР він не відчуває.

Колишній програміст, а зараз військовослужбовець 34-річний Максим також звертає увагу на те, що просування армії РФ на Донбасі іноді обчислюється навіть метрами. Тут успішний рельєф для оборонної війни і ще з 2014 року підготовлені фортифікації.

"Жодним чином не можна допускати обміну територіями. Навіть якщо ми відходимо з Донецької області, ми там не втримаємося, тому що ми не готові там триматися. Це як вистрілити собі в ногу, цього просто не можна робити. І це війну не зупинить. Російська армія нині найбільш розвинена у світі для наступальних операцій. Жодна армія у світі, окрім ще української, не має такого потенціалу. Росіяни можуть зараз у будь-який бік розвернутися і почати завойовувати, бо мають робочу і налагоджену тактику", - каже Максим, звертаючи увагу на можливу загрозу країнам Європи.

У Слов'янську побільшало людей з часу нашого попереднього візиту. Мешканці, які виїжджали у страху війни, повернулися, а до них додалися й переселенці із окупованих донецьких земель. Один із тих, хто повернувся – 65-річний Віктор. Високий, кремезний та помітно постарілий чоловік останні 25 років жив у США, де працював на виробництві дверей. Чоловік повернувся до Слов'янська нещодавно, говорить із трохи помітним акцентом. Віктор дуже категоричний навіть до ідеї віддати Донбас Путіну. "Дуже негативно до цього ставлюся. Базікало цей Трамп: 5 днів даю, 10 днів дають. Нічого він не зробить, поки новий президент не буде, потужний, як у Франції чи Німеччині, який може говорити ні", - зазначає пенсіонер.

Віктор упевнений, що після таких поступок Путін не зупиниться: "Ні, вони не зупиняться. Таких людей треба зупиняти бомбою".

Масове повернення людей до Слов'янська в 2025 році підтверджує 66-річна пенсіонерка Ірина. "Хочеться залишитися тут і назавжди. Ми українці й маємо жити в Україні. Це все несправедливо і все неправильно. Люди виїжджали у 2022, 23, 24 роках, а зараз повернулися сюди. Були у Німеччині, на заході України, але повернулися з дітками! Вірять вони в Україну".

Працівниця магазину у Слов'янську 31-річна Наталя закликає не знецінювати тисячі життів українських солдатів, які загинули внаслідок вторгнення РФ, навіть самими розмовами про обмін територіями: "Ніхто не відмовиться від земель. Хлопці воювали для того, щоб відмовитись? Я вважаю, цього не буде. Тому що Зеленського розірвуть, якщо це станеться".

Краматорськ. Ближче до війни

Колись дуже багатолюдне за європейськими мірками місто Краматорськ на північному сході Донецької області разюче відрізняється від сусіднього Слов'янська. Війна тут набагато ближча.

"Я плакатиму зараз", - попереджає перша зустрінута нами місцева мешканка 44-річна Вікторія. – Люди посміхаються, але через силу. Живемо з надією на те, що таки ми залишимося Україною. Я дуже негативно ставлюся до обміну. Я люблю Донецьку область. Я не готова, щоби нас віддали".

І Вікторія, і всі інші опитані краматорські жителі не бажають жити під російською окупацією. Путін у разі обміну, ймовірно, зможе одержати лише порожні міста, як це було на окупованій частині України. Картина безлюдних захоплених міст руйнує всю російську пропаганду про нібито звільнення громадян України та їхнє прагнення до путінської РФ.

"Всі просто думають, що у нас на Донеччині всі за Росію, але це не так. Більшість за Україну", - каже Вікторія і додає, що протестуватиме у разі обміну територіями.

Дуже важливий штрих додає 54-річний переселенець із окупованого Часового Яру Анатолій. Він, побачивши журналістів, які фотографують руїни зруйнованого обстрілом житлового будинку, висловився матом про дії РФ і заявив, що у разі "обміну територій" на протест вийдуть не лише мирні жителі, а й військові, що набагато небезпечніше для самої України.

"Може, будуть і акції протесту. Але ви розумієте, що не лише люди вийдуть, військові ж теж вийдуть. І буде розкол суспільства. І це буде недобре. Перемир'я, може, й буде, але ненадовго. Миру не буде. Я думаю, що імперська мрія Путіна – вся Європа", - каже Анатолій.

Офіційна позиція України

Зеленський 11 та 12 серпня заявив, що території України прописані в Конституції та закликав Сили оборони стояти міцно на своїй землі. Президент України заявив, що жодних домовленостей про Україну без участі України прийнято не буде, обміну Донбасу не буде.

"Що стосується переговорів, то в будь-якому випадку вони важливі на рівні лідерів. Але говорити про Україну без України неможливо, і ніхто це не прийме. Безумовно, у нас буде зустріч на рівні лідерів, тристороння, я не знаю дату. Як би нам складно не було, війна ця - за незалежність України, і мало хто усвідомлює, але цю війну за незалежність Україна вже вистояла. Потрібно трохи, ще трохи пройти часу, щоб нас не зламали", - сказав Зеленський.

Читайте також: Трибунал для Кремля: коли агресія стане злочином