"Пару днів не погодуй – і все": Як рятують маломобільних із околиць Куп'янська

"Я б і в армію пішов. Без проблем. Але як я залишу? Її пару днів не погодуй – і все. Але я собі це не зможу пробачити. Баті і брата вже давно немає", - наче вибачаючись, говорить Віталій, тримаючи 74-річну паралізовану матір за руку.

Евакуаційний екіпаж "Філіна" та "Грея" Харківської обласної організації українського Червоного Хреста забирає жінку з сином у Грушівці Кіндрашівської громади, у кількох кілометрах звідси – вже російська армія. Часто у прифронтових селах панує руїна, однак цей двір – дуже чистий, навіть за парканом на вулиці квітнуть доглянуті клумби. Перед будинком гавкає на незнайомців маленький дворовий пес Барсік.

Дуже швидко виносимо на простирадлі на двір надзвичайно легку, якими бувають тільки старі, жінку. "О, Барсік!" – ледве чути говорить Світлана Василівна, ніби просячи трохи призупинитися і попрощатися з будинком. Собаку, що жила просто за стіною, жінка не бачила дуже давно, як і двір рідного прифронтового, чистого і дуже доглянутого дому.

На місці – менше 5 хвилин. Барсіка спускають із ланцюжка, тепер його виживання залежить тільки від нього.

Віталій – весь у синцях і подряпинах, кілька днів тому в будинок прилетів ворожий дрон, чоловік отримав контузію. Із того часу, говорить він, через сильну психічну напругу не спав жодного разу.

Важко повірити, але за всіма клумбами та за будинком доглядав він сам, мати останні 6 років – паралізована.

У евакуаційній машині

Уже в машині Світлана Василівна розгортає ковдру, простягає тонку старечу руку, яка наче просвічується на світлі: видно вени і сухожилля. Ледве чути говорить: "Дай руку!" Здається, вона, взявши за руку, просто хоче відчути незнайому людину, що зараз була в її будинку і їде разом у машині. Віталій перебиває матір: "Тобі страшно, мамо?". Жінка спокійно кліпає мокрими очима і вже бере за руку сина. Вона сплутала нас.

"Останні кілька днів не літають. Зараз повний штиль. А то були дуже сильні бої. День і ніч, день і ніч, скрізь дірки. Половину села спалили. Грушівка попалена, ані стовпів немає, нічого. Світла й газу теж не буде. Без газу й світла в селі ніяк. Вода в нас із колодязя, там є насос, але без світла нічого не працює ", - говорить Віталій. Чоловік сподівається повернутися.

"Я тиждень не сплю взагалі. Взагалі ані хвилини. Як тільки засинаю – одразу підскакую. Така нервова напруга. Мабуть, контузило. Лікарі приїжджали, пластиром заліпили – і все", - розгублено додає чоловік.

Попри втому і напругу, він іронізує з планів РФ за три дні захопити Україну.

"Та ну хто таке зробить, ми думали. І на тобі – 24 лютого. І обісралися ж уже по повній. За 3 дні, за 3 місяці, за 3 роки. А досягнення яке? Взяли Соболівку (село біля Куп'янська, де до вторгнення жило 88 людей – ред.) на три дні. Оце досягнення! Їх уже вибили звідти" - говорить чоловік.

За дань екіпажі "Грея" і "Філіна", а також "Сема і "Малого" Харківського відділення українського Червоно Хреста евакуювали чотирьох людей, із них двоє – маломобільні. Людей доставили до центру для переселенців у Харкові.

Читайте також: "Обом ноги відірвало": на Харківщині заявили про жахливі воєнні злочини армії РФ під час боїв за Куп'янськ