Комбат БПС 57 бригади "Гуру": Якщо армія РФ форсує річку Вовча на Харківщині, їх буде набагато важче зупинити

У Харківській області помічають російську підготовку до весняно-літньої наступальної кампанії, зокрема, на Вовчанському напрямку. Ворог концентрує бронетехніку та постійно намагається форсувати річку Вовча, яка не дає можливості окупантам просуватися з півночі вглиб території Харківської області, використовуючи бронетехніку.

В ексклюзивному інтерв’ю виданню "Думка" командир батальйону безпілотних систем 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка з позивним "Гуру" розповів про ситуацію на полі бою у Вовчанську та околицях, новинки у безпілотних системах, плани росіян на зимовий прорив та підготовку ворога до літнього наступу, про ширину кіл-зона, а також про ураження російського війська на території Бєлгородської області.

Розкажіть, якщо можна, де ви стоїте.

- Вовчанський напрямок, безпосередньо. Саме місто Вовчанськ та його підходи, околиці.

У Вовчанську ще є наші позиції?

- Так, звісно.

Deep State подає дуже широку "сіру зону" там.

- На жаль, на сьогоднішній день ворог застосовує тактику просування малих груп, так звану інфільтрацію. Тобто вони десь обходять наші позиції, але ми присутні безпосередньо в місті. Наші війська там є, піхота стоїть, і ми продовжуємо там здійснювати оборону.

Схарактеризуйте ситуацію в цілому на Вовчанському напрямку. Наскільки рухливий фронт? Наскільки глибоко можуть інфільтровуватися там росіяни?

- Фронт не надто рухливий. Так, їм вдалося дещо просочитися, зайти західніше Вовчанська в ліс, де вони трохи просунулися. Також вони намагаються пройти по самому Вовчанську, в сторону Вовчанських хуторів, тому що у них стоїть задача вийти на Білий Колодязь і відрізати там наші війська від Вовчанська таким чином. Вони намагаються це робити, але, слава Богу, нам вдається поки їх стримувати, виявляти, знищувати.

Хоча, користуючись погодою, користуючись своїм людським ресурсом, у них їх більше, вони намагаються постійно це здійснювати, не рахуючись із власними втратами.

Час від часу ми чуємо про те, що росіяни вздовж лінії державного кордону на півночі заходять або намагаються пройти лінію і зайти в якісь села, які раніше не атакували, Дегтярне нещодавно захопили. При цьому здається так, що російське військо намагається робити те, що заявляв Путін і Герасимов, це створення так званої "санітарної зони" вздовж кордону. Чи це так і є? Чи вони пробують розтягувати фронт? Чи вони пробують створити цю "санітарну зону", як ви думаєте?

- Як на мене, тут кілька факторів спрацьовує. Перше, буферну зону вони намагаються створити. Тому що на сьогоднішній день завдяки новим технологіям ми всі розуміємо, що kill-зона збільшилася, глибина ураження завдяки далекобійній зброї, дронам і всьому іншому збільшується. Звісно, що вести війну на власній території, руйнування інфраструктури, це тягне за собою як фінансові проблеми, так і невдоволення населення, також втрати населення і всього іншого. Тому кожен намагається, як і пише бойовий статут, за можливості перенести бойові дії на сторону ворога. І це правильно.

На жаль, як би там не розповідали, що росіяни настільки вони москалі такі собі ваньки тупі, але в плані війни вони знають, до чого вони йдуть. На жаль, вони навчаються. На жаль, намагаються застосовувати більше технологій. Хоча з таким успіхом, як вони це роблять, не зовсім зрозуміло.

Другий фактор – це, як бачу я, вони розуміють, що наших військ не вистачає всюди. Для того, щоб зменшити щільність війська на певному напрямку, вони створюють прецеденти, де ми змушені реагувати і розтягувати свої війська, аби вони в тій чи іншій зоні знову ж таки змогли більш вільно себе почувати.

Якщо у них щось виходить, вони просто накидують туди максимально багато живої сили.

- Як би там не було, отут скажу, що це країна рабів. Вони не рахуються з власними втратами. Це найдешевший ресурс, який у них є. Я не знаю, платять вони чи не платять (за гибель). Бачачи, розуміючи, знаючи, як вони застосовують ресурс живої сили, бо людський його важко назвати, яким чином вони його втрачають і далі продовжують це робити. Не до кінця розумієш. Я розумію, що вони не готові платити зайвий раз за техніку, за відновлення її, за створення, тому що це дорого фінансово, за створення якихось інтелектуальних речей. А от жива сила… Вони намагаються протиснути саме ними.

Я неодноразово спостерігав, коли в них задача довести людину туди, куди треба, посадити куди треба. Нехай він буде поранений, нехай він завтра помре, але він знає цей маршрут, він його передасть і завтра туди будуть тягнутись нові.

Я розкажу такий цікавий момент, колись із перехоплень читав. Страшно йти. Ця тропа, яку вони вже накатали, вона вже відома. На ній відбуваються ураження. Десь там вони не розуміють, що на ній стоїть. Десь воно вже заміноване. Ще щось. І виходить їхній боєць і доповідає, що давайте я зміню тропу, тому що тут небезпечно. Відповідь: команди змінювати тропу не було, іти треба. Все.

Я сам бачив, коли бував у Вовчанську в січні 2025-го року з бійцями вашої бригади, таку натоптану тропу, де вже, м'яко кажучи, не один лежав росіянин. Утім, вони все одно бігли і їх там вражали, але вони все одно йшли.

- На жаль, хтось із них доходить. Це малий відсоток. Я не знаю, як так можна втрачати цей ресурс, але так відбувається. Це малий відсоток, але все ж таки хтось за несприятливих умов, ще якихось технічних моментів, все ж таки десь хтось один просочиться. І от тому я роблю висновок, що це в найдешевший засіб, яким вони можуть безмежно користуватися. Поки що це відбувається. Але я маю надію, не просто маю надію, я розумію, що прийде час, коли в них цього ресурсу не стане. Тому наша задача стояти в активній обороні і знищувати їх усіма доступними нам способами.

Як можна ефективно протидіяти тактиці інфільтрації?

- Це дуже складне питання. І починати треба від самої мобілізації. У нас має бути змінений підхід до мобілізації. Я, чесно кажучи, ставив це запитання, якось приїжджав президент, ставив це запитання Шмигалю, коли приїжджав. Давали мені відповідь, вона обґрунтована, але все ж таки, на мою думку, ми маємо змінити тут підхід.

На мою думку, ми маємо не бусифікацією забезпечувати надходження людей до війська, а створити умови, коли люди призивного віку, які не мають законних підстав на відстрочку, броню або ще щось, зобов'язані будуть стати на військовий облік. Я не говорю, що вони в один момент всі мають піти на фронт, але вони мають стати на військовий облік. А тоді вже ТЦК має забезпечувати поставку цих людей в Збройні Сили України.

У нас на сьогоднішній день, скажу так, можливо, не дуже приємні речі, але вмотивованих людей вже в принципі в цивільному житті практично не лишилося, ті, хто йдуть до армії. Вони або служать, або, на жаль, загинули. Але досить толкові люди, які могли б покращувати багато речей в армії, принести багато користі, вони є. І цей ресурс треба використовувати на нашу перемогу.

У нас на сьогоднішній день така ситуація, що стоїть питання виживання нації. Ми або виживемо, або нас знищать. Просто відсидітися, на мою думку, нікому не вдасться. На жаль, люди не розуміють, що якщо прийдуть росіяни, знищені будемо фізично ми, як українці, просто за те, що ти українець. Це вже неодноразово доказано. Навіть в новітній історії під час нашої війни.

Я вважаю, що люди, які хочуть розраховувати на конституційні права, на їх використання, мають їх в першу чергу на сьогоднішній день відстоювати і виконати свій конституційний обов'язок. Це перший момент. Другий, щоб їх зупиняти, для цього тоді кожен підрозділ, кожен командир має усвідомлювати і виконувати безпосередньо свої обов'язки.

Піхоту, на жаль, у нас її не стільки багато, як у ворога, ми маємо берегти. Але без неї обійтись не можна. Хто б там що не говорив, що дрони можуть замінити піхоту, замінити артилерію. Ні! Тільки комплексний підхід! Там, де стоїть наш піхотинець, це наша земля.

Бувають погодні умови, бо бувають іще певні моменти, коли не можуть працювати нормально і ефективно засоби БПЛА. Але в цей момент, наприклад, тумани, дощі, коли не літають дрони, може ефективно зупиняти ворога артилерія. Виявляючи технічними засобами розвідки і працювати на так звану заборону по відомим нам шляхам і не давати їм у цей момент підійти.

Ми маємо убезпечувати нашу піхоту, як тільки можемо. А також має бути ешелонована оборона. Тобто ми маємо розвинути наші підрозділи до такого ступеня. Наприклад, сьогодні в кожному мотопіхотному батальйоні створена рота безпілотних авіаційних комплексів. Вона працює безпосередньо по лінії оборони, закриваючи свою. Батальйон безпілотних систем, наприклад, так як наш, має працювати, допомагати цим піхотним батальйоном у разі є потреби, але працювати трохи далі вглиб ворога, виявляючи його на підходах. Засоби так званого старшого начальника, тобто це батальйон корпусу безпілотних систем, він має працювати ще далі. І уражати їхню логістику, місця накопичення і всі ці моменти. І тоді до переднього краю вже буде доходити набагато менше ворога, аніж сьогодні до них йде. Таким чином, я думаю, можна підвищити ефективність і уражати набагато більшу кількість ворога.

Як зараз виглядає Вовчанськ? Ви його бачите ледь не щодня з повітря.

- Щодня. Міста не існує. Це якщо коротко. Багатоповерхові будинки не просто зруйновані, вони перетерті на порох. Панелі, цегла, все це розбите вщент, воно перетерте просто на порох.

Що з агрегатним заводом? Хоч залишилися остови від нього? Я коли крайній раз бачив, кілька стін ще було.

- Руїни, складені панелі, але його практично немає взагалі.

Зараз бойові дії перемістилися більше з міської і приміської забудови в ліс, як ви сказали, західніше Вовчанська. Як це змінило ваші підходи до дронової боротьби?

- Це все різні підходи. І тому треба проявляти, скажімо, якусь смекалку, щось видумувати. У лісі у нас більше працюють бомбери, ними простіше вражати ворога, але його важче виявити, як ви говорите, все правильно. У лісі простіше трошки заховатися, по ньому трошки простіше рухатися.

Також, плюс, FPV-дрони на оптоволокні роблять свою роботу. Це більш точні удари, які наносяться ними. У FPV на радіоуправлінні ефективності особливо великої немає, тому працюємо іншими засобами, змінюємо тактику, але це вдається робити.

Оптоволоконних дронів вистачає?

- На сьогоднішній день трошечки у зв’язку з ситуацією самому Китаї є проблемні питання, але все ж таки працюємо, вони є і нам вдається зупиняти ворога.

Після початку війни у Перській затоці чи відчувається якийсь дефіцит в артилерії?

- Бували часи і гірше.

Так, коли Трамп приходив до влади, там було 7-8 місяців повної зупинки постачання.

- Бували гірші часи, тому тут саме так. Зрозуміло.

Зараз найбільші втрати, наскільки я розумію, не на нулі, а в найближчому тилу та під час заїзду-виїзду і найближча логістика. Чи правильно я розумію?

- Саме так.

Тим же займаємося і ми, росіян вибиваємо. Наскільки широка кіл-зона в обидва боки на Вовчанському напрямку?

- На сьогоднішній день ворог зрозумів, що найбільше втрат несе від наших підрозділів БПЛА, а також що треба вибивати логістику, тому що це робимо ми. Вони, на жаль, все ж таки вчаться, так як я вже говорив, і застосовують ту ж тактику, що і ми проти них. Кіл-зона за останній рік зросла і досить сильно. На відстань 15 км від ЛБЗ з обох сторін це вже є вкрай небезпечна зона.

Долітають навіть далі. Уражають на глибину набагато далі. Бувають випадки 25-30 км. Бувають "Молнії", бувають "Ланцети". Волокно долітає на відстань приблизно 20-25 кілометрів. Тут питання в тому, що ЛБЗ не всюди однакова. Вона ж не йде рівно перед нами, вона ж буває десь заходить більше в глибину, і ворог використовує ці моменти, на жаль. Як і ми використовуємо це проти них. Тому десь вони можуть зайти з флангу, якщо це дозволяє їм десь глибше. По факту вони дістають досить глибоко теж.

Мало того, що тут вони застосовують підрозділи "Рубікону". Уже ми з ними десь з півтора року боремося, але, слава Богу, нам вдається десь їх зупиняти. На жаль, у цього підрозділу досить потужний ресурс. У них засоби, якими вони працюють, якісні. Коли береш цю FPV, якось потрапляла FPV, і я по камері, по моторах, по платах управління, по всьому я дивлюся – це засіб, який коштує, ну, на той момент, а це років півтора, дві або більше тисячі доларів. І вони їх вистрілюють один за одним.

Чи бачили ви що-небудь протягом останнього пів року нового у росіян серед дронів, чи вони просто вдосконалюють те, що є? Ставлять кращі плати?

- На сьогоднішній день, так. Я чогось кардинально нового за останніх пів року я поки не бачив. Єдине, що вони почали застосовувати більше все ж таки важкі дрони, чого раніше в них майже не було.

Бомбери?

- Так, важкі бомбери. Чого в них раніше майже не було. Зараз вони їх застосовують також. У них їх поки що не так багато, як у нас, але тим не менше вони з ними здійснюють логістичне забезпечення передових підрозділів, а також ураження наших вогневих позицій.

Чи змінюється тактика застосування дронів росіян?

- Вони пристосовуються до самої ситуації, намагаються знайти більш ефективне застосування, так, як і ми. На сьогоднішній день вони більше все ж таки намагаються виявляти та уражати наші ЗПМ, злітно-посадкових майданчиків, а також логістики, про що ви говорили. Тому що вони розуміють, що саме це спричиняє їм проблеми. Це все робимо і ми. Це все зазвичай робимо і ми. Я ж кажу, вони багато в чому вчаться в нас.

У Бєлгородську область літаєте?

- Так.

І розвідним крилом, і для ураження?

- Не скажу тільки за свій підрозділ. Знаю, що і суміжні, і дружні підрозділи, і ми залітаємо в Бєлгородську область. Залітаємо і ударними дронами. Буває.

Росіяни достатньо часто, ледь не кожен день, "Молніями" обстрілюють Харків. Чи у нас є можливість долітати до Бєлгорода, хоча б до передмістя, якимись засобами ураження?

- Із Вовчанського напрямку це не зовсім зручно, хоча можливо. А підрозділи, які стоять по сусідству лівіше, так, я наскільки дивлюся, там є абсолютно всі можливості для цього.

Чи бачите ви якесь накопичення російської техніки росіян на Вовчанському напрямку?

- Так.

Тобто бронетехніку вони збирають?

- Так, вони збирають її. Вони її відтягують, тому що інколи ми достаємо та вражаємо, вони її відтягують за Шебекіне, навколо, як ви кажете, за Тавілжанкою, за Шебекіне. Але так, вона накопичується.

Чи ви бачите ознаки підготовки весняно-літньої наступальної кампанії?

- Я вам більше скажу. Ми її бачили зимовою ще. Їм не вдалося просто цього здійснити. Ворогу для здійснення планів треба перейти природну перешкоду – це річку Вовча. Що не вдалося їм, слава Богу, поки що зробити. Ми їх зупиняємо. Але ці постійні намагання спостерігаються.

Вони втопили МТЛБ, на яких були наварені платформи, для того, щоб зробити їх як переправу. Тобто вони хотіли, щоб одна МТЛБ заїхала, наступна. Втопити і в них були наварені платформи, і по них здійснити вже форсування річки чи переправу. У них цього не вийшло.

Вони під'їхали понтоном, який був уражений нами також. Ми спалили ті МТЛБ, потім понтони, потім виявлялися мостоукладники, були спалені неодноразово, потім інша інженерна техніка, яка везла труби і платформи. Вони хотіли покласти ті труби в річку, як я розумію, щоб вода не піднімалася і могла просто йти своїм руслом. А зверху покласти платформи готові для переїзду, щоб швидко це зробити в погані погодні умови.

Але вони також були виявлені, були вражені, і ці намагання в них нікуди не зникли, вони постійно це роблять. Просто поки що їм цього, слава Богу, не вдається.

Це переправитись через Вовчу. А чи є ознаки саме такого якогось масштабного накопичення техніки і особового складу, щоб перейти в серйозний наступ?

- Так їм і треба перейти річку Вовчу для того, щоб перейти в серйозний наступ. Вони зараз що намагаються зробити? Вони намагаються нас відтіснити від даної природної перешкоди для того, щоб там створити плацдарм, щоб ми не могли вже завдавати ураження туди, спостерігати, для того, щоб переправити техніку, накопичити її, і от тоді буде набагато складніше вже їх зупинити.

Зараз поки нам це вдається. Вони не можуть переїхати технікою, тому вони роблять інфільтрацію тільки пішим ходом і малими піхотними групами. Малі групи, щоб ви розуміли, це 2-3 чоловіки. У них і ці далеко не завжди доходять, слава Богу. А більшими, ну це взагалі велика ціль, вона знищується відразу. Ми бачимо одного, ми його вражаємо. Але одному простіше трошки десь заховатись.

Як ви побачили чи відчули на підрозділах, що в росіян зник Starlink?

- Скажу так, десь трошки збільшилася їх комунікація по звичайним раціям. Але, тим не менше, на сьогоднішній день в них існує Інтернет і система управління. Те, що вони хочуть передавати, вони намагаються робити LTE-зв'язок.

Куди можуть, вони тягнуть оптоволоконний зв'язок, а звідти роздають інтернет, несуть антени, ставлять. Знову ж таки людський ресурс. Кожен із них заходить постійно з якимись засобами. Кожен за своїми напрямками. Якщо це підрозділ ППО, то вони несуть там якісь РЕБ для того, щоб прикривати. Якщо це там підрозділ БПЛА, то вони несуть з собою якісь там FPV чи засоби розвідки, ті ж Mavic чи "Аутель" практично до ЛБЗ намагаються донести. Вони працюють, не всі далеко, але деякі з них працюють поруч з передовими позиціями. Вони часто втрачають засоби, вони часто втрачають безпосередньо самі екіпажі, але вони це роблять. Вони не рахуються з людським ресурсом.

Я чув, що в них є направлені антени і вони встановлюють Wi-Fi мости.

- Це і в нас є. Це LTE-зв'язок. Він працює трошки гірше ніж "Старлінк", звісно, але все ж таки вона дає можливість їм працювати. Ми розуміємо це, ми виявляємо їх, ми їх знищуємо, часто лишаємо їх без інтернету, але все ж таки вони продовжують його встановлення і користування ним для управління.

Сказати, що вони втратили управління, сказати, що повністю зупинилися пуски дронів або комунікація між підрозділами, не можна такого.

- Ні.

Що буде, якщо раптом відключать Starlink Україні?

- На сьогоднішній день це буде колапс, скажу чесно.

Готової альтернативи на даний момент у нас немає?

- LTE-зв'язок. І нам треба згадувати, як ми це робили раніше, коли не було "Старлінків". Але ж знову тоді і засоби були інші. Сьогоднішня війна вимагає управління і вимагає інтернету досить якісного. Тому рішення у нас має бути.

Час від часу звучать ідеї про обмеження або повне відключення "Телеграму". На росії вже це відбулося вздовж лінії кордону. Як ви вважаєте, чи зашкодить відключення "Телеграму" Збройним силам України?

- "Телеграм"? Я думаю, без "Телеграму" ми обійдемося.

Міністр Федоров, коли вступав в посаду, говорив про те, що протягом місяця задача для СОУ знищувати щонайменше 50 тисяч росіян, щоб кількість втрат перевищувала кількість рекрутів. Що вам треба для того, щоб збільшити кількість вражених цілей і в цілому максимально вибивати росіян?

- Те, що я і говорив. Тобто тут треба підійти спочатку від самої системи мобілізації. Чому говорю так? Тому що ми маємо нарощувати технологічні моменти, їх хтось має виконувати. Ми маємо прикрити свою піхоту. Що артилерія, підрозділи БПС будуть робити свою роботу. Для цього потрібно нарощувати екіпажі.

Кількісно має на увазі, так?

- Саме так, кількісно-якісні. Скажу так, кількісно-якісних. І нарощувати саме засоби. А також не зупинятися. Не зупинятися, постійно розвиватися, шукати можливості. Сьогодні, сьогоднішня війна вона вимагає зовсім іншого підходу.

На сьогоднішній день я як командир підрозділу кожен день собі складаю бізнес-проект. По-іншому я його не назву. Саме бізнес-проект. Я сиджу і розумію, змінилася якась ситуація, оця тактика стає неефективною. Як я буду оборонятися? Як я буду знищувати ворога? Що мені для цього треба?

Я собі випрацьовую тактику, а далі я думаю, де я буду брати ці засоби. Як я буду це розвивати? Я починаю шукати ці моменти, я починаю намагатися створити їх, ми намагаємося їх закупити, намагаємося долучити до цього своїх знайомих, друзів, намагаємося вступити в взаємодію, шукаємо по лінії фронту, хто цим вже займається, намагаємося вступити в взаємодію, дізнатися якусь вже практику наших дружніх підрозділів. На цьому щось будувати своє. І це постійно. Ми маємо усвідомлювати, що ми маємо бути попереду ворога хоча б на кілька кроків.

Ми розуміємо, що ворог має перевагу в усьому. У живій силі вони переважають у багато крат, в броні, в техніці, в артилерії, в снарядах до них, в авіації, КАБи, "Шахеди" і все таке інше. І що ми можемо протиставити на сьогоднішній день, це тільки наш технологічний розвиток. І тут вони не мають нас догнати навіть. Тому що якщо в усьому іншому ми програємо, а в цьому ми будемо на рівні, ми програємо.

Ми маємо бігти попереду ворога, постійно шукаючи нові можливості, нові моменти. Поки що нам це вдається. Якби цього не вдавалося, я думаю, наша лінія фронту була б далеко за Дніпром.

Вдасться 50 тисяч, по-вашому, вибивати за місяць росіян? Чи це не так просто? До речі, кажуть, що у березні 2026 року чи не найвищі місячні втрати росіян.

- Якщо ми збережемо темп нарощування, розвитку наших високоінтелектуальних підрозділів, я б назвав їх так. Хтось думає, що закупили FPV, він полетів. Ні.

Виявити, що треба, це теж велика справа.

- Взагалі дуже багато різної роботи. FPV з коробки не летить. Його треба довести дуже багато. Мало того, треба навчити пілота, щоб він вмів багато маніпуляцій зробити безпосередньо на самій позиції, тому що бувають різні ситуації. Знову ж таки, правильно ви говорите, тут треба виявити. Перш за все це розвідка. Розвідка – це збір, обробка та аналіз інформації. Потім є цілі оперативні, є цілі планові. Ти плануєш ураження. Знову ж таки, ти розумієш, чим ти туди можеш достати, що ти будеш робити з цим усім.

Чи бачите зменшення у росіян кількості особового складу, чи поки це не спостерігається?

- Скажу так, на нашому напрямку росіяни почали потроху економити живу силу. Знаючи, що готуються в Луганській області на полігоні, в них близько лінійного батальйону постійно готуються люди, тренуються для застосування, тим не менше вони починають їх економити.

Можливо, вони настрахані нашими планами збільшити їхні втрати до 50 тисяч?

- Вони відчувають. Питання не просто в наших гаслах. Питання в тому, що вони відчувають. Вони не будуть економити до тих пір, доки вони не зрозуміють, що вони не можуть цього зробити.

Дійшовши до переднього краю, все те, що змогло дійти, я по-іншому не скажу, і там воно втрачається, або втрачається з ними зв'язок, і вони розуміють, що вони не можуть їх навіть перемістити до переднього краю, не можуть їх забезпечити там, тому що постійно в них передові позиції скаржаться на нестачу провізії. Нестача батарейок для радіостанцій, нестача БК, ще щось. Постійні несуть втрати в озброєнні, втрати в живій силі: як і санітарні, так і безповоротні. Втрати самого укриття, його знищимо.

Вони в полон потрапляють деякі ж, правильно?

- Так, питання в чому. Якщо він сидить там тижнями не отримує харчі, не отримує БК, я думаю, моральний стан цього бійця вже зовсім трохи інший. Він вже не думає про те, як іти штурмувати, він думає, як вижити. Приходить час, коли він, мабуть, все ж таки готовий здатися, або навіть не готовий, але якщо він не може себе ніяк обороняти, або навіть вижити, то він змушений це робити або просто потрапляє.

Чи реально створити хоч якусь кіл-зону на території Білгородської області? Чи вона вже є, можливо?

- Скажу так, це мрія. Як і пише бойовий статус, щоб перенести бойові дії на сторону ворога. Вони мають відчувати. От вони самі мають відчувати і нести втрати. Кіл-зона на території Бєлгородської області, тобто за порєбріком, вона існує. Безпосередньо Шебекіне, Тавільжанка, Архангельське, вони знаходяться під ураженням. Логістичні шляхи і всі ці моменти – постійно під ураженням. Їхні ТОС, які виїжджали, уже неодноразово там знищені. Артилерія, "Гради", місця накопичення. Вони змушені їх відсувати. Тому що вони знаходяться під вогневим впливом наших підрозділів.

Що прогнозуєте протягом 2-3 найближчих місяців на Вовчанському напрямку?

- Я думаю, ситуація суттєво не зміниться. Маю надію, що все ж таки ми втримаємо наші позиції і, можливо, десь навіть будемо пробувати потіснити ворога. Це особисто моя думка, моє бажання. Якщо ми продовжимо нарощувати ураження живої сили ворога, вони не витримають того темпу, який взяли і вони змушені будуть десь скорочувати свої позиції або вони просто понесуть втрати.

Читайте також: Начальник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко: Ворог виставляє FPV на дороги, які ведуть до кордону на Харківщині