Портников і латиніни: Про що мовчить український фейсбук
На жаль, все обговорення дискусії Потрникова і Латиніної звелося до банального ("ми їм показали", "імперці ідіоти" або "а що тут було сказано такого чого я не знав?" і "з росіянами нема сенсу розмовляти"). Простіше кажучи, вся могутня енергія фб-спільноти пішла в свисток.
Про що, з моєї точки зору, варто було б зараз говорити.
1. Питання історії та історичної пам'яті. Ми протистоятимемо машині, яка продукує тисячі текстів щодо десятка міфів (частина з них обговорювалася у вищеназваному інтерв'ю). І тут у нас є дві великі проблеми. Перша – менеджери, які працюватимуть над створенням нашої наративної та контрннаративної машини. У нас є історики, але є глобальний брак менеджерів від історії. Друга проблема – світоглядна. Нам протистоїть державна машина саме менеджерів, які зламали істориків і тепер наша історія має конкурувати з історичною пропагандою. Для того, щоб воювати в таких умовах, потрібно побудувати міцну систему, яка воюватиме одночасно на полі історичної правди і ідеологічної напівправди. Чи готові наші чистоплюї до такої війни – питання не риторичне. Обговорення розмови Портникова і Латиніної буде квіточками, як тільки ми спробуємо відійти від примітивної глорифікації певних епізодів і вийдемо за межі нашого глобусу України.
2. Ми досі не створили і не плануємо створювати наукові центри з вивчення Росії. З однієї сторони – це страшно. Університетам не потрібні ці "зайві непотрібні" теми, які можуть вивести їх із зони комфорту. На більш високому рівні необхідності таких центрів також не бачать. Але проблеми не тільки і не стільки в Росії. У нас нема спеціалістів з питань Китаю, США і взагалі всіх і всього. У нас катастрофічний брак гуманітарної експертизи – від соціології до філології. Чи можна це змінити? Безумовно, так. Але це не змінять одинаки. Це змінить тільки система.
3. Ця дискусія підняла ще одну тему – тему інформаційних воєн як таких. У нас всі про це говорять, але у нас нема реальних експертів з науковим апаратом щодо цих тем. Як би це комусь смішно не звучало, але вийти з нашого порочного кола хайпу буде легше, коли буде написано хоча б дві-три наукові роботи про цей самий хайп (в Росії, між іншим, є про це дисертації, правда, примітивні).
Я можу продовжувати цей список, але суть зрозуміла – нам всім дуже приємно обговорити інтерв'ю і забути про все це завтра, як тільки нам дадуть іншу "іграшку" у вигляді нового скандалу.
Джерело – фейсбук Вадима Денисенка
Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".
