1000 днів великої війни: Про силу, незламність і втрати Харкова
Харків - форпост. 24 лютого 2022 року наше місто одним із перших приняло на себе удари ворога, який так довго звався "братом". Протягом цих тисячі днів ми живемо під звуками сирен, прокидаємося від вибухів, мониторимо новини, щоб дізнатися, куди прилетіло. Але найбільший біль - загиблі мирні жителі, наші харків՛яни. Вже й не злічити, скільки у місті оголошували Днів жалоби. А ще - загиблі Герої, вони поклали життя, захищаючи Харків та всю Україну. Аллея Слави на одному з міських кладовищ рясніє прапорами…
Багато чого пережив Харків за цей час. Житлові будинки, виші, школи, лікарні, історичні пам’ятки - все стало мішенню для російських бомб і ракет. А ще тисячі переселенців, які змушені залишити свої домівки, рятуючись від війни. Але наш Харків вистояв! Завдяки роботі міського голови Ігоря Терехова, волонтерам, військовим, рятувальникам та звичайним городнянам місто-герой продовжує жити. Кожна відбудована лікарня, кожен відремонтований будинок і кожен клас у метро або підземній школі, який приймає дітей, є свідченням того, що Харків ніколи не скориться. Він ніколи не зустріне окупантів квітами. Ці 1000 днів стали символом єдності, незламності та любові до рідного міста.
Сьогодні ми згадаємо болючі втрати, а разом із ними - перемоги. Наші з вами маленькі перемоги щодня. Дякуємо нашим захисникам і захисницям, які тримають небо над нами. Дякуємо кожному, хто не опускає руки у найскладніші часи. Разом ми здолаємо будь-які випробування. Харків був, є і буде. І Україна - теж!
Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".
