Непереконлива демократія: Про що свідчить помилування Байдена

Цей крок – був справжній політичний тест на стійкість принципів і репутації. Який він, як всі побачили, не пройшов.

По-перше, ця історія класичне протиріччя: батьківські почуття vs політична відповідальність. Байден обіцяв, що правосуддя у США залишається незалежним, але коли під удар потрапляє родина, навіть президент не витримує. Людська слабкість? Безумовно. Політична помилка? Так. Це крок гарного батька, але поганого політика.

По-друге, це рішення вже б’є по іміджу США. Критики отримали новий козир, щоб звинуватити Захід у подвійних стандартах. Авторитарні режими аплодують: "Ось ваша демократія – сімейні справи вище за закон".

Хоча в історії американської політики були подібні випадки. Білл Клінтон 2001 року, наприкінці свого другого терміну, помилував зведеного брата Роджера, засудженого за зберігання кокаїну. Дональд Трамп у 2020 році звільнив свекра своєї доньки Іванки, Чарльза Кушнера, який свого часу відсидів два роки за ухилення від сплати податків та незаконні пожертви.

Іронія в тому, що сьогодні Трамп, який обурюється діями Байдена, сам не раз використовував помилування як інструмент політичного впливу. Він пробачив голову свого штабу і піарника Януковича Пола Манафорта, а також Роджера Стоуна – давнього друга, засудженого за неправдиві свідчення Конгресу.

Ці приклади показують, що подібні дії у кінці президентської каденції не перший прецедент. Але Байден – особливий випадок: це не просто політичне рішення, а надзвичайно особисте політичне рішення.

Але чи справді це така вже трагедія? Думаю, що для нас – це радше привід задуматися. Помилування Байдена – це нагадування про те, що навіть найстаріші демократії далекі від ідеалу і там ще багато людського. Вони теж роблять помилки, іноді серйозні. І якщо хтось в Україні вважає, що Захід – це бездоганна модель, ця історія допоможе позбутись надмірних ілюзій.

У підсумку, ця історія не лише про Байдена чи його сина. Це урок для всіх демократичних систем, навіть найрозвинутіших і найстаріших: правила важливі лише тоді, коли вони однакові для всіх. Бо інакше демократія перестає бути переконливою.

Джерело – фейсбук Юрія Чевордова

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали у розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".