Дипломатія як продовження війни? Нова колонка Залужного. Що це означає?

По суті, генерал переводить дискусію з площини "чи варто говорити з Росією" у площину "про що взагалі можна говорити"?

Його головна теза – дипломатія для Кремля не є інструментом миру, це – ще один інструмент війни. (Від себе я б додав, що так було завжди, не тільки вчора чи сьогодні, Росія завжди вважала перемовини частиною своїх спецоперацій).

Залужний детально описує "тактику виснаження" – переговори, затягування, маніпуляції фактами, створення ілюзії процесу, коли насправді йде підготовка до нової фази агресії. Це те, що Захід часто плутає з пошуком компромісу.

Вибір майданчика – New York Post – не випадковий. Газета, яку, як кажуть, кладуть на стіл президенту Трампу. Це звернення саме до американського істеблішменту, який сьогодні дискутує, чи не час "заморозити" війну.

Залужний фактично відповідає: будь-який "мир" без гарантій справедливості – це лише пауза перед наступним ударом. Дуже символічно, що колонка вийшла після того, як "миротворець" Орбан виїхав зі США. Автор не називає імен, але натяк очевидний – це відповідь усім "реалістам" на кшталт Орбана, Маска чи навіть частини республіканців у Конгресі.

У тексті немає політичних натяків, але є стратегічне попередження: Україна не відкидає дипломатію, але не прийме капітуляцію, замасковану під угоду. І це – ключове розмежування, яке автор проводить для наших західних партнерів.

Залужний відсилає до Кіссінджера, але переграє його тезу: сила має не лише військовий вимір, а й моральний. Він чітко говорить: тільки послідовність, твердість і готовність до довгої гри можуть зупинити Москву.

Водночас стаття сигналізує про нову роль Залужного.

Тепер він не лише військовий стратег, а й комунікатор на міжнародному рівні. І перший його меседж – раціональний, холодний, без емоцій: розмовляти з Москвою можна тільки тоді, коли позиція сили – на нашому боці.

Ця колонка – не просто есе генерала. Це – доктринальний текст. Він окреслює стратегічне бачення України на найближчі роки:

- ніяких "мирних ініціатив" без справедливості;

- жодних ілюзій щодо переговорів із Путіним;

- єдність військової й дипломатичної стратегії;

і головне – віра в перемогу через силу, а не компроміс.

Цей меседж спрямований не лише назовні, а й усередину країни.

Залужний демонструє, що навіть у новій ролі дипломата він залишається стратегом війни – тільки тепер іншої, інформаційно-політичної.

Треба перекласти усіма мовами світу, повторювати на усіх зустрічах і в усіх зверненнях, аби дійшло: мир, який не має сили за спиною, завжди закінчується новою війною.

Джерело – фейсбук Віктора Шлінчака

Редакція "Думки" може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів. Кожен бажаючий опублікувати блог може звернутися до редакції сайту "Думка".