Заступник голови Харківської ОВА Євген Іванов: Уряд міняє умови кредитування для бізнесу в Харківській області

Низка східних і південних областей України, які завжди були донорами для державного бюджету, з початком російського вторгнення потрапили у такі економічні умови, що просто унеможливили або значно ускладнили тут ведення будь-якого бізнесу. Постійні російські обстріли, знищення заставного майна, відтік робочих кадрів, складні умови кредитування – усе це відкинуло, в тому числі, Харківську області від лідерських економічних позицій в Україні.

Утім, після деокупації Харківської області у вересні – жовтні 2022 року в регіоні поступово починає відновлюватися сільське господарство та машинобудування. Про ситуацію на деокупованих територіях, пошкодження лісів, дамб, агропідприємств, а також про кроки Уряду задля відновлення потенціалу Харківщини в інтерв’ю виданню "Думка" розповів заступник начальник Харківської ОВА Євген Іванов.

Що змінилося за рік від моменту нашого останнього інтерв’ю?

- За цей рік у нас відбулася деокупація області, що відкрило, з одного боку, можливості для спроби відновлення гідного життя як в економічному, так і соціальному плані нашого регіону, а з другого боку, це відкрило певний комплекс проблем, із якими ми боремося щодня вже рік. Головне, що треба розуміти всім: відновлення життя, якщо ми говоримо про Харківську область, воно є, воно триває, але цей процес не буде миттєвим, його важко швидко побачити в динаміці. Це дуже поступова історія. Це та ситуація, коли зруйнувати можна за півроку, що й відбулося в окупації, але відбудовувати це все, налагоджувати зв’язки соціальні, логістичні, економічні, наукові – це займе роки і роки. Це безумовно треба розуміти.

Для мене особисто – інша відповідальність та інший перелік завдань. Голова ОВА, заступник голови або керівник департаменту під час війни і до війни – це кардинально різні речі. Ті, хто працює у війну на подібних посадах, повинні займатися майже всім, мають бути готові до будь-якого виклику щодня, і це навіть може не відповідати їхньому функціоналу. Простіше кажучи, ми всі займаємося всім. Більшість справ направлені на забезпечення базової життєдіяльності регіону.

Який урожай цього року в Харківській області?

- Урожай у нас поділяється на те, що ми зібрали влітку, тобто це ранні зернові, і те, що ми збираємо зараз. На цей час триває збирання технічних культур, зокрема, кукурудзи і соняшника. Улітку ми збирали зернобобові культури: пшеницю, ячмінь, горох переважно. Соя і гречка – нішові, їх було менше.

У 2023 році ми працюємо на площі 1 млн 178 тис. га. Це наша площа в обробці. Це близько 65% від довоєнної площі обробки. Причина цьому те, що північ і схід нашого регіону – це громади, які перебувають під обстрілами, які межують із лінією фронту. Там ситуація зрозуміла, там щодня в нас артилерія, немає світла, немає зв’язку. Крім цього, 574 тис. га землі в нас заміновані. І це ще не остаточна цифра.

Пшениця зібрана з 217 тис. га, намолочено 1 млн 10 тис. тонн пшениці. Одразу скажу, що по всіх культурах, і по пшениці також, ми маємо зниження врожайності на 30-50%. У випадку пшениці – це приблизно на 30%. У нас урожайність 46 ц/га середня, довоєнна врожайність – 65-70 ц/га. Але по пшениці ще не найгірша ситуація.

Ячмінь: площа обробки становила 80 тис. га, зібрано 258 тис. тонн, урожайність також на третину нижча. Горох: 16 тис. га, зібрано 40 тис. тонн, урожайність 24 ц/га, що також нижче довоєнного рівня. Інші культури у нас нішові – овес, гречка, просо. До 1 тис. тонн зібраного врожаю.

Основна стратегічна продукція, як і була завжди, - це ячмінь, горох, пшениця. Що стосується технічних культур – це соняшник і кукурудза. Це наша українська база, це експортна база.

По кукурудзі близько 5 тис. га обмолочено наразі, це тільки початок, 20 тис. тонн перші зібрані. Ми розуміємо, що об’єм буде, адже посіяно більше 200 тис. га. Зібрано на сьогодні тільки 2%. Урожайність – 50 ц/га. Це приблизно вдвічі менше, ніж до повномасштабного вторгнення. У мирний час за умови гідного догляду, добрив і всього іншого у нас легко могло бути до 100 ц/га.

Розуміємо, чому так. Частина площ у нас була в окупації, рік простояла. Або не в окупації, а в зоні бойових дій, і теж не було змоги сіяти, тому рік простою. Не було боронування і підготовки. Крім того, немає грошей ані у великих господарств, ані в маленьких, тут немає чого приховувати, щоб повною мірою так доглядати за своїми посівами, як це робили до вторгнення. Усі економлять. Виходячи з ціни логістики, ціни виробництва, то такий цикл наразі в Україні жодна компанія потягнути не може.

По кукурудзі і соняшнику ми будемо мати результат через 2-3 тижні. Усе зараз у термінах, іде за графіком. Зараз уже розпочалася посівна під озиму пшеницю в південних районах.

Із огляду на умови, які мали аграрії Харківської області, урожай великий чи навпаки навіть менший, ніж очікувалося?

- Те, що ми наразі маємо, це вище від прогнозу, який ми робили. Посівна площа 1,178 млн га – на 12,5% більше, ніж у 2022 році. Відповідно, на приблизно 20% більша від нашого орієнтовного прогнозу. По всіх культурах коливається від 5 до 20 % більше, ніж очікувано планом.

Фото: Харківська ОВА

Аграрії кажуть, що цього року дуже мало саме продовольчої пшениці, а більшість зібраного – це фуражна пшениця. Чи це правда і з чим це пов’язано?

- Так. Це пов’язано саме з доглядом. У нас завжди був 1 і 2 клас. За міжнародною термінологією – це найбільш якісна пшениця, якою пишається країна, яка йде на найкращі сорти хліба, макаронних виробів. Вона не є технічною, не є кормовою для тварин. Це експортна історія.

Наразі ми маємо ситуацію, що в нас переважно навіть не 3 клас. У нас 4 і 5 клас. Це фураж, глибокий фураж. Це корми для тварин. Дійсно, її вартість є нижчою. Пшениця нижче 3 класу не є міжнародно експортною. Якщо нижче, то її потрібно домішувати і робити пропорційність із 1 і 2 класом, якого дуже мало.

Із огляду на таку ситуацію, чи вистачить продовольчої пшениці для забезпечення потреб населення Харківської області?

- Так, вистачить. Завжди було, що максимум 10% того, що вироблялося в нашій області, залишалося тут же або в найближчих областях для дрібної переробки, для бізнесу. 90% експортувалося. Усе експортувалося через порти. До 5% лише йшло в нас наземним кордоном у Румунію чи Польщу. Наразі ситуація така, що в нас просто понизиться відсоток експортної продукції. Скажемо так, ми виробляємо більше майже на порядок, ніж потребує кожен регіон нашої країни.

Рік тому ви говорили про дуже велику кількість зруйнованих інфраструктурних об’єктів АПК в Харківській області. Чи зараз є, де зберігати цей 1 млн тонн, який уже зібрали?

- На такий об’єм реально немає інфраструктури. Але тут питання в тому, що цей 1 млн тонн не збирається одночасно. Частково він уже їде, вже експортується, їде на млини, на переробку, на корма. Тобто для зберігання одночасно 1 млн тонн – ні. Але з урахуванням того, що це досить тривалий процес, ми впораємося. Але зазначу, що в цьому році дійсно побільшало фермерів, у яких знищена інфраструктура, елеватори, і вони вимушені продавати товар "із коліс" або зберігати його під відкритим небом. Перший же дощ псує продукцію, а продаж продукції одразу з поля – це жахливо низька ціна і спекулятивна ситуація щодо таких виробників.

Чи залишається проблема з логістикою продукції АПК із Харківської області?

- Ця проблема стоїть так же гостро, як і минулого року. У нас було деяке покращення ситуації минулого року, коли почала свою роботу "зернова угода". Трохи тоді завантажилася "Укрзалізниця". Чим більше завантажена наша "Укрзалізниця" роботою, перевезенням зерна, тим нижче тариф на перевезення, що є логічним. Чим менше вона завантажена, тим вище буде ціна, що і є зараз. Зараз немає "зернової угоди", нема повноцінного експорту, нема повноцінного руху по країні. Тому тариф надзвичайно високий. Про автотранспорт я взагалі мовчу.

Що таке автотранспортне перевезення, наприклад, в одеський порт? Ціна пшениці є наразі у нас на Харківщині 4 тис. грн за тонну. Перевезення такої тонни пшениці автотранспортом до Одеси буде коштувати 4,5-5 тис. грн. Тобто вище за ціну пшениці. Залізничний тариф такої ж тони буде до 3 тис. грн. Тобто це теж жахливо. Умовно кажучи, якщо ти проходиш виробничий цикл, у тебе ціна пшениці 4-4,5 тис. грн за тонну. Нагадаю, до вторгнення у нас вартість пшениці доходила до 300 доларів майже за тонну. Наразі це трохи вище 100 доларів. Якщо тобі потрібна логістика, щоб довезти, то ти мінусуєш удвічі.

До чого це може призвести? Чи не припинять сіяти аграрії Харківської області в принципі?

- Час грає проти нас. Не тільки агрофермерів. Усього бізнесу. Чим довше війна, тим важче буде втримати те, що наразі є, і потім змусити когось повернутися сюди і щось робити. Півтора роки триває повноцінна війна. Усі люди бачать успіхи Збройних сил України, люди бачать деокупацію, люди бачать певний рух нашої армії, кроки, які зроблені за рік. І це все дуже великий сигнал для того, що тут ми маємо і можемо працювати, ми віримо в перемогу. Люди готові і працюють, тягнуть якусь історію в мінус, просто, щоб утримати систему, працівників, податки, себе і не зламати бізнес, у кого великий, у кого маленький, який людина вже створила. І люди готові, поки в них буде змога, це все тягнути. Але скільки в них вистачить просто оборотних коштів із урахуванням того, що кредитна історія дуже важка наразі? Чи зможемо ми тягнути так, як ми тягнемо рік, ще 5 років – це питання.

Чи залишається податок на землю для аграріїв, чиї наділи були в зоні бойових дій або залишаються замінованими?

- За 2022 рік місто Харків і громади області, які перебували в окупації, в зоні бойових дій або були зруйновані, мають податкову пільгу. Це увесь 2022 рік уся наша деокупована територія разом із містом Харків була в зоні податкової пільги, в тому числі для аграріїв. Щодо 2023 року, то в нас є закон №3050, який передбачає надання пільги аграріям, якщо підприємство є зруйнованим, або в зоні бойових дій, або заміноване. І пільгу цю видає орган місцевого самоврядування, де це підприємство розташоване. Тобто підприємство будь-якої громади вже всієї області, якщо воно має певний пакет документів, тобто акт обстеження ДСНС щодо ураження інфраструктури, відповідне кримінальне провадження, фото і відеофіксацію, це все подається із заявою в громаду, до органу місцевого самоврядування, де зареєстрована юридична особа, і громада розглядає таку заяву, надає висновок, із яким аграрій подається в податкову, яка приймає цей висновок громади як достатню підставу для надання податкової пільги. Комісії такі утворені в усіх громадах нашої області. Це відбувається в нас близько 3 місяців. Ми контролюємо роботу цих комісій, намагаємося, щоб вони якомога швидше розглядали ці заявки і задовольняли всіх бажаючих. Десятки підприємств уже мають такий висновок.

До повномасштабного вторгнення росії Харківська область була у ТОП-5 агровиробників. Яке зараз місце в нашого регіону?

- Офіційної діаграми по областях я не бачив на цей рік. Можливо, тому що це буде доречно робити наприкінці року. Ми дійсно були за деякими культурами навіть у ТОП-3. Але наразі припущу, що це буде десь середина рейтингу.

Під урожай цього року було засіяно більше 1 млн гектарів. Який прогноз посівних площ під урожай 2024 року?

- Плануємо вийти на приблизно 1,3 млн гектарів. Тобто додати ще 110-120 тисяч гектарів. Це і за рахунок обстеження і розмінування. Є ситуація, коли під час обстеження не виявляються міни, і це спрощує трохи ситуацію. Також із урахуванням переміщення обстрілів і бойових дій. Деякі землі можуть бути задіяні.

Посівна на півдні Харківської області вже розпочалася. Чи вистачає фермерам палива, міндобрив тощо?

- Посівний матеріал і паливо – вистачає. Інше питання – якість цього посівного матеріалу. Вона змінилася. Тобто це не той посівний матеріал, який можна було собі дозволити до війни, рівня "Байєр" чи "Сингента". Це можуть бути або китайські аналоги, або вітчизняні аналоги, або ще щось. По добривах ситуація складна. Не могли і не можуть дозволити собі в повному обсязі люди. Добрива і догляд – це найбільш затратна частина виробництва.

Компанія "Байєр" і USAID обіцяли надати харківським аграріям насіння озимого ріпаку. Чи отримали аграрії це насіння?

- Ще, на скільки я знаю, немає. Чув про цю програму. Часто буває так, що вони працюють напряму з аграріями, оминаючи громади, не те, що військову адміністрацію. Із одного боку, це добре, тому що, я вважаю, що пряма праця фонду чи компанії безпосередньо з отримувачем мінімізує непотрібні бюрократичні моменти. І це класно. Але через це ми не завжди володіємо ситуацією, що в нас відбулося.

Фото: Харківська ОВА

ФАО заявляла, що буде надавати малим і середнім аграріям насіння під урожай 2024 року. Чи діє ця програма?

- Програма заявлена. Вона діє. Але фактична роздача ще не розпочалася. Але без паніки, бо й посівна ще тільки-тільки почалася, засіяно тільки 2%, і тільки на півдні. Ми сподіваємося, що це відбудеться найближчі 3 тижні, коли це найбільш актуально.

Скільки земель у Харківській області залишаються замінованими на сьогодні?

- Фактично 574 тис. га. У нас є пріоритетність, є карта, є розуміння, що першим потребує розмінування. 159 тис. га потребують негайного і першочергового обстеження і розмінування. Це наші деокуповані Куп'янський та Ізюмський район, повністю Чугуївський район, частина Харківського і частина Богодухівського районів. Це все, що було в зоні окупації, або 5-15 км від лінії фактичних бойових дій.

Як ви ставитеся до самостійного розмінування, коли аграрії за власний кошт купують техніку і обстежують свої поля?

- Як посадова особа скажу, що ми ставимося негативно, попереджаємо про небезпеку, говоримо, що так робити не можна, є ризик життю співробітника. Але, якщо я би казав не як посадова особа, а як бізнесмен, чи аграрій, чи цивільна людина, то так, я розумію, чому вони так роблять. Дуже цікаві і дуже дієві вони роблять прилади із застосуванням навіть автопілоту й за дуже невеликі гроші. Наші люди в цьому молодці. Є добрий вислів у аграріїв: земля у простої – дорожча, ніж працююча земля. Це ще одна причина, чому люди в мінус сіють. Тому що, якщо ти не сієш, земля без догляду, без боронування заростає бур'янами. Ти потім не наберешся грошей вивести її на рівень, щоб вона тобі дала врожай. Люди розуміють, якщо не підуть, не розмінують, ніхто цього швидко не зробить. Вони всі розуміють, що ресурсу такого немає. Тому вони роблять це самі, щоб підтримати систему, підтримати роботу. Однак зазначаю ще раз та закликаю всіх агровиробників не ризикувати власних життям і життям співробітників, не виходити в поля самостійно, не намагатись власноруч розміновувати землю. Життя – дорожче за все.

Читайте також: Прорвати суцільний пояс мінування: Як аграрії навчилися знімати російські міни в Харківській області

Міжнародні партнери всі тут почали працювати, задіяли свій ресурс. Але вони всі розуміють, що такого ще не бачили. Я спілкувався з людьми, які працювали по гарячих точках світу (Судан, Афганістан, Ірак і тому подібні), бачили заміновані території, то вони кажуть, тут – це зовсім інший рівень, це найжахливіше, що вони бачили із об’ємом мінування. Харківська область визнана найбільш замінованою областю у країні, це є фактом. А Україна на сьогодні – найбільш замінована країна у світі. Про це багато експертів кажуть. Тому іноземці, коли зайшли сюди з усіма наявними в них ресурсами, вони зрозуміли, що цього замало. І такими темпами якщо працювати, є багато панічних висновків і висловлювань, що на це піде, хто каже, 20, хто каже, 30 років. Але іноземних компаній потихеньку стає більше, техніка деяка для розмінування надається. Ми також не стоїмо на місці самі, у нас дуже потужно працює ДСНС разом із Державною службою спецтранспорту, Нацполіція, підрозділи Міноборони. Є окремий потужний центр у Харківській області, де навчаються кадри для розмінування, саме цивільні кадри. Будь-яка людина із середньою та вищою освітою може пройти такий курс. Цей центр користується попитом. Є плани щодо збільшення людей, яких він випустить до кінця 2023 року, до кінця 2024 року. Ми будемо пришвидшувати і розганяти цю історію.

При цьому Уряд закладає у бюджет на 2024 рік гроші для компенсації аграріям, які самостійно розміновують угіддя. Виходить, що така ініціатива аграріїв підтримується?

- Так, вона підтримується вимушено. Ми розуміємо, що люди це роблять і будуть робити все одно. На щастя, у державі на рівні Києва, на рівні прем’єра знайшлося розуміння, що відшкодування було би доречним для цих людей, тому що вони витрачаються саме на виготовлення техніки.

Скільки грошей на 2023-24 роки передбачено на гуманітарне розмінування Харківської області?

- Навіть на рівні країни нам із вами ніхто не скаже таку суму. Ще зарано про таке казати. Зараз іде тільки розмінування критичної інфраструктури, ЛЕП, місць загального користування, кладовищ тощо. Це пріоритет. Держава зараз не розміновує сільськогосподарські поля, ліси або некритичну інфраструктуру. Її розміновують тільки приватні та іноземні організації. Або самостійно аграрії.

Яка зараз кількість великої рогатої худоби в області?

- У нас мінус 50-60% від довоєнного рівня виробництво м'яса і молочної продукції в цілому. Удвічі, у два з половиною рази виробництво яєць скоротилося. Знищено 32 підприємства практично повністю. Я кажу про ті, що не підлягають відновленню. Наприклад, ферму "Агромол", елеватори в Чкаловському, великий тваринницький комплекс "Новоагро" і "Слобожанський". Ми розуміємо, скільки мільйонів доларів потрібно, щоб ці підприємства відновити. Такого рівня підприємств по області 32. І це 60-65% потенціалу нашої області в цілому. Звідси і таке падіння по продукції. І немає компенсацій.

До речі, за рахунок нашої активної позиції від Харківської області нас почало чути Мінекономіки. Головний меседж такий, що потрібно адаптувати деякі постанови Кабміну чи закони саме під економічні та аграрні потреби Харківської області. Те, що працює на заході або в центрі, не працює тут, виходячи з деяких умов. Перший такий крок був, коли Кабмін після президентського Конгресу місцевих регіональних влад змінив умови під кредитування за програмою "5-7-9%". Встановили кредитну ставку 1% перші два роки, а потім там досить лояльна з третього року історія. По-друге, вони доробляють механізм, він буде на рівні Кабміну закріплений, переформатування умов для кредитування з урахуванням того, що в людей тут немає заставного майна, а банки відмовляють. Тобто з урахуванням нашої економічної специфіки, з урахуванням нашої ризикової зони. Це буде більш лояльний механізм роботи банків і розширення грантової програми для малого і середнього бізнесу. Тобто будуть певні кроки ще найближчим часом, крім того, що я назвав, для повернення і втримання бізнесу.

Чи вже повертаються люди на деокуповані території Харківської області?

- Вони поверталися і повертаються в усі громади, крім Куп'янської та Вовчанської. Ми не беремо Дворічанську, Курилівську та Петропавлівську громади, бо там частково окупація і частково бойові дії. Із крупних громад у нас тільки у Вовчанську та Куп'янську не повертаються люди. У нас у Вовчанській нещодавно була евакуація, наразі триває із Куп'янської громади. Розуміємо ту динаміку обстрілів, яка зараз там є. Там дійсно зараз проживає до 10% від довоєнного населення. У місті Куп'янськ – це до 5 тисяч людей, а до війни було 50+ тисяч.

Дві громади – ні, а в усі інші повертаються люди. Для прикладу, Чкаловська громада. Дуже сильно постраждала, замінована, там була лінія фронту. Є дуже зруйновані села в Ізюмській громаді. І люди все одно їдуть у свої розбиті села, де зруйнована школа, де зруйновано 70-80% житлового фонду. Люди їдуть назад, щось намагаються відновити самі. Також подаються на програму єВідновлення, яка працює і набирає обертів, люди вже отримують кошти на відновлення. Дещо відновлюється за рахунок обласного бюджету або за рахунок партнерів.

За 2022 рік у нас 1,1 млрд грн пішло на відновлення житлового фонду. Це те, що можна було бачити у Дергачах, Ізюмі, Чугуєві.

Чи можете назвати суму збитків АПК Харківської області, що були завдані російським вторгненням?

- Умовно і приблизно, це близько 10-11 млрд доларів. Можу додати, якщо ми говоримо про екологічну сферу, тобто ліси, повітря, вода, дамби, підстанції, то там ми ще вийшли на майже 400 млрд грн. Це в доларах теж більше 10 млрд доларів.

Наскільки в Харківській області впали закупівельні ціни на зерно у порівнянні з 2022 роком?

- Вони приблизно такі ж самі, не нижчі, але минулоріч до того моменту, коли почала працювати зернова угода. Вона почала працювати в серпні. До серпня була жахлива, така ж сама ситуація, навіть іще гірше. У нас кукурудза і пшениця могли коштувати 3-3,5 тис. грн за тонну. Немало випадків було, коли зерно скидали на узбіччя, тому що невигідно було везти. Таке реально було. Наразі це 4 тис. грн і більше, але зернової угоди немає. Зернова угода тримала експорт і динаміку цін. Немає угоди, немає товарообігу – ціна падає.

Чи працюватимуть цього року в Харківській області цукрові заводи? Чи сіяли цукровий буряк цього року?

- Практично ні, не сіяли. Ніяких стратегічних об'ємів не сіялося. Мені здається, що всі заводи у нас в області зачинені. Немає сировини, немає попиту.

Фото: Думка

Як ви ставитеся до вирощування в Харківській області конопель, які будуть використовувати у медичних цілях?

- За умови наявності ухваленого закону, з урахуванням відповідної потреби і гідного контролю за вирощуванням подібної культури, із чітким розумінням її подальшого застосування, то, в принципі, не погано. Це перекриє якусь медичну потребу на певному етапі. Але знову ж питання контролю за вирощуванням, контролю за набувачем після цього, і щоб не було спекуляції, негативу чи якоїсь недоброї історії з цього приводу. Якщо всі питання будуть вирішені, то немає перепон для нормальної реалізації.

Чи є стратегія розвитку АПК в Харківській області?

- Я скажу, що наразі це не стратегія розвитку, а стратегія відновлення АПК і в цілому економічного сектору в Харківській області. Звісно, вона передбачає головний пункт – це розмінування. Без розмінування взагалі, не тільки в АПК сфері, у нас нічого не буде. Розмінування – це номер один. Залучення ресурсів, створення машини для розмінування на ХТЗ. Це за невеликий проміжок часу непогана робота.

Друге – це відновлення інфраструктури. А відновлення інфраструктури – це суто кредитно-грантова історія. Якщо не буде нормальних закупівельних цін на наше зерно, то людям немає з чого самим відновити свою інфраструктуру. Якщо би була ціна з реалізованої продукції, то люди би продавали вигідно і відновлювали. Наразі немає варіантів, окрім грантово-кредитної історії, щоб це відновити.

Наскільки сильно пошкоджені ліси в Харківській області?

- У нас практично 480 тис. га по лісах – це замінування та пожежі. Це приблизно 40-45% від площі всіх лісів області. Ліси потребують обстеження та розмінування. Де більше, де менше, але обстеження потребує 100% лісів. Увесь наш природно-заповідний фонд, який був в окупованій зоні, усі наші лісгоспи працюють в обмеженому режимі. Наприклад, Вовчанський лісгосп працює на 5% свого потенціалу. А людей ми повинні забезпечити дровами, будівельними матеріалами. До речі, при лісгоспах знищена чи розкрадена вся техніка, зруйновані будинки, немає комунальної, немає вантажної техніки. Немає нічого.

Чи вплинув на екологію регіону обстріл та пошкодження аміакопроводу в Куп'янському районі Харківської області?

- Можна казати, що навіть у межах Куп'янського району – ні. Тобто екологічний фон не змінений. Тоді вітер був у напрямку окупованої Луганської області. Саме Харківська область за рахунок вітру не понесла збитків, які могла би понести. Кожну добу, кожну годину фіксувався фон по рівню аміаку у повітрі. Що нас навіть трохи дивувало, що навіть у пікову першу добу не було критичної цифри. Якщо б вона була, то ми були готові до евакуації населення. Безумовно і відразу. Розмова була би дуже коротка, якби ми бачили динаміку цифр, неприйнятну для життя, то там би була негайна евакуація. Якщо її не відбулося, то ситуація залишилася контрольованою.

Яка допомога від міжнародних організацій надходить Харківській області?

- Наразі фонди змінили фокус своєї уваги і розуміння, що вони будуть робити в нашій області наприкінці цього – на початку наступного року. Як це виглядало рік тому? Це були насамперед генератори, засоби особистої гігієни і, звісно, харчові набори. Це був пріоритет. Людям були потрібні їжа, обігрів, базові умови і виплати. Виплати актуальні завжди.

Зараз фокус уваги всіх зосереджений на тривалих проектах відновлення. Дуже сильно ми змістилися у бік відновлення. Є конкретна допомога, наприклад, від чехів. Це портативні міні-підстанції, які ми встановили у Чугуєві. Вони працюють на газу, вони перекривають у блекаути по 10 тисяч абонентів кожна. Декілька штук ми встановили таких у Чугуєві. Це від Чехії, це навіть не фонди, а на рівні уряду, на рівні МЗС. У Чехії окрема людина визначена як уповноважений із відновлення України, як і в США. Це міні-ТЕЦ, які працюють на газу. Вони невеликі, як гараж. Але одна така перекриває чверть міста. Тільки газ їм потрібен.

Є іноземні проекти в логістиці. Є таке, що робили міст, робили переправи в цьому році. Воно вже стоїть і є стратегічно важливим об’єктом для деокупованої території.

Є багато дрібного відновлення, як двері, вікна, дахи. Такого дуже багато. Наразі фокус на відбудову, на відновлення. Є ті, хто допомагає з будівництвом укриттів. Усі проекти, що є, вони більш об'ємні і довготривалі.

Чи повертається бізнес у Харківську область?

- Так, він повертається разом із людьми. Ми таку цифру бачимо, що майже 1,4 млн жителів у місті Харкові і майже 2,5 млн в цілому по області. Слід зазначити, що значна частина цих людей – це не мешканці Харкова, які були до вторгнення. У нас майже 490 тисяч, а може вже й півмільйона внутрішньо переміщених осіб. Це саме ті особи, які відновили населення нашого міста і області. Але це особи переважно з інших областей. Це і Лисичанськ, і Сєверодонецьк, і Маріуполь. У Харкові, наприклад, багато людей із Балаклії, Ізюма, з Донеччини. Ми розуміємо, що це міграція харків’ян.

Люди, які заїхали сюди, вони створили тут близько 8 тисяч нових ФОПів із початку року. По-перше, це зміна власників, хтось підхопив старий бізнес. Це сфера послуг, малий і середній бізнес, це кав'ярні, перукарні, СТО, це ІТ. Але близько 8 тисяч людей відкрили ці ФОП, у тому числі, це й внутрішньо переміщені особи. Крім цього, на початку війни у нас 80% бізнесу або зачинилися і були знищені, або релокувалися на захід. Із цих 80% близько 20% повернулися і відкрилися. Ще 60% наразі або зачинені, або зруйновані, або релоковані і не повернулися. Але ж 20% повернулися, в тому числі, крупні.

Я особисто зустрічаюся з провідними платниками податків в області. Ми створювали умови для їх повернення. Є певні успіхи в цьому напрямку. Зараз ідуть перемовини із "МакДональдсом", бо це теж тисячі робочих місць із урахуванням логістики.

"Філіпп Морріс" не відкрився, але у нас є домовленість, що вони не вивозять обладнання з Харкова. Їхнє будівництво у Львові буде альтернативним, а тут все одно буде завод, причому з унікальною історію, із "айкос" тощо. До того ж вони добровільно погодилися і платять податок у Роганську громаду у 1,5 рази більше, ніж до вторгнення, щоб підтримати цю громаду.

Є менш публічний бізнес, але також провідні виробники, із якими ми зустрічаємося. Ми допомагаємо у правильному бронюванні людей, підключенні світла тощо. Є певний перелік питань, де держава може або проконсультувати, або допомогти бізнесу, особливо іноземному. Якщо іноземці взагалі не бачать контакту з місцевою владою, вони категорично не хочуть повертатися. Вони дуже гарно реагують, коли ми самі виходимо на них із листами, із пропозиціями зустрітися. Це їх розгортає, вони бачать зворотній зв'язок.

Чи є перспектива повернення до Харкова "МакДональдса"?

- Так, є. Без конкретних поки що дат. Ми в принципі працюємо над тим, щоб це відбулося, умовно, найближчим якимось часом.

Чи триває зараз у Харківській області приватизація?

- Цей процес триває. Фонд держмайна, до речі, дуже активну позицію займає. Уже після початку вторгнення є кілька непоганих прикладів, коли йде оптимізація державного майна. Яка є стратегія: береться підприємство, яке було державним, яке було неефективним і було в занепаді, воно передається у Фонд держмайна, далі відбувається приватизація.

Процес іде і в агропромисловому комплексі, земля також. Наприклад, є державне підприємство "Слобожанське", яке було на балансі у військової адміністрації. Ми, згідно постанови Кабміну, передали ДП "Слобожанське" на Фонд держмайна, і далі це вже буде приватна історія. Десь місяць тому прийнятий закон, який дозволяє здавати в оренду землі, які належать Міносвіти, НАН України, дослідним господарствам тощо. Тепер це все може здаватися легально, а не як до цього, в оренду. Є попит на ці землі, у тому числі в іноземних партнерів. Тут іде діалог із іноземними партнерами щодо можливої обробки цієї землі та будівництва на ній інфраструктурних об'єктів. При цьому із залученням нашої робочої сили, що є добре, в принципі.

Читайте також: Зерновий коридор: Що думають у світі про експорт українського зерна