Начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов: У перемир'я не вірю, а у справедливий мир вірю. Це різні речі

Із 2022 року ситуація на Харківщині змінювалася кілька разів. Початок вторгнення знаменувався окупацією третини регіону, травень і вересень 2022 року – два етапи деокупації, що повернули під контроль законного уряду України все, за винятком приблизно 2% території Харківщини. Останній рік без перерви, що для повномасштабної війни є несподіванкою, триває наступ російського окупаційного контингенту в межах регіону, а з травня 2024 року лінія фронту збільшилася Липцівським та Вовчанським напрямками.

У інтерв’ю виданню "Думка" начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов розповів про те, як змінилася оборона Харківщини за ці три роки, які системи ППО та ПРО діють у Харківській області, хто будуватиме фортифікації в 2025 році, де може бути нова ділянка фронту в Харківській області, як змінилися "Шахеди", що зараз в основному обстрілюють окупанти та багато іншого.

Перед початком повномасштабного вторгнення ви разом із харківськими силовиками давали брифінг, під час якого висловлювали переконання, що великої війни не буде. Скажіть, будь ласка, чому ви на той час були настільки впевнені, що не буде вторгнення?

- У цьому впевнена була, напевно, вся країна, бо все ж таки залишалося передчуття таке, що здоровий глузд має перемогти, що ми живемо в ХХІ столітті, і в центрі Європи повномасштабне вторгнення, повномасштабна війна в принципі неможливі. Однак це показало те, що наш сусід нічого спільного зі здоровим глуздом не має, для нього будь-які цінності, норми, право – це є ніщо. Тому і відбулося повномасштабне вторгнення.

Однак все одно з 2021 року, коли мене було призначено на посаду, ми мали достатню комунікацію з нашими військовими, з нашими силами, службою безпеки. І тоді ми володіли обстановкою на кордоні. Ми чітко розуміємо, що ті псевдонавчання, які там відбувалися, якими прикривалася Російська Федерація, вони проводилися, і війська знаходилися по всій лінії кордону нашої держави.

Росіяни без перерви вже приблизно рік атакують. Влітку говорили, що до осені в них 100% достатньо сил, щоб вести активний наступ. Яка інформація на зараз? Чи велике угрупування військ "Сєвєр" на півночі від Харківської області? Як довго вони ще зможуть вести наступальні дії?

- Якщо проаналізувати темпи наступальних дій, які були два місяці тому по півночі нашої території, то зараз вони більш сконцентровані на Куп'янському напрямку. Тобто вони не можуть активно вести одночасно великими силами штурмові дії і по півночі, і по Куп'янському, і по Ізюмському напрямках. Вони все ж таки вимушені обирати пріоритети і там концентрувати основне угруповання військ. Наразі це Куп'янський напрямок. Це для них пріоритетний напрямок, де за добу в середньому близько 20 атак відбуваються на позиції наших військових.

На півночі регіону це все ж таки 3, 5, до 10 атак за добу. Однак все одно вони їх проводять. Для чого? Для того, щоб наші воїни далі не відштовхували їх до лінії кордону і не перекидали свої сили на Куп’янський напрямок.

Яка зараз ситуація в Сотницькому Козачку і в Козачій Лопані? Час від часу росіяни тиснуть саме на Козачу Лопань.

- Вони постійно намагаються відкрити для себе нові можливості, нові коридори для проникнення вглиб нашої території, для просування вглиб нашої території. Однак їм це не вдається. Ось такими малими групами, їх можна назвати або диверсійно-розвідувальними, або просто малі групи, вони намагаються проникати до будь-яких територій, де у нас, як вони вважають, слабкий захист, слабкі позиції. Вони можуть зайти в ту чи іншу територію, однак будуть знищені потім. Що і відбувається, власне кажучи, по Сотницькому Козачку, що і відбувається, власне кажучи, по Козачій Лопані.

Чому там велика кількість керованих авіабомб? По Золочеву чому велика кількість керованих авіабомб? Напевно, Золочів зараз потерпає від керованих авіабомб найбільше, навіть більше, ніж саме місто Куп'янськ. Це саме тому, що вони намагаються розвідати собі територію можливих майбутніх наступальних дій. Ми це передбачаємо. Передбачаємо те, що Богодухівський напрямок для них може стати пріоритетним. По перехопленнях ми це визначали ще в травні 2024 року. Однак всі задуми їх наші військові прогнозують і відбивають, і, звичайно, реагують на ті чи інші загрози по всій лінії кордону. А лінія бойового зіткнення по Харківській області, вона досить така істотна. 315 кілометрів – це все лінія бойового зіткнення в нас наразі.

Що сталося з Дворічною? Чому ворог зміг там просунутися? Цей напрямок вважався достатньо укріпленим, там достатньо широка річка із заплавами. Як це сталося? Очевидно, що це питання до військових більше.

- Повністю інформацію маю, однак не можу все ж таки коментувати за військових. Усе одно скажу так, що ми посилено працюємо над нарощенням там захисту. І по Куп'янському напрямку, і по Дворічанському напрямку, і по Ізюмському напрямку так само. Навіть по Балаклійському напрямку, скажу так. Ми маємо бути готові до будь-яких загроз, які можуть бути.

По Дворічній, дійсно, вони почали малими групами переправлятися через річку Оскіл, укріплюватися. У них зараз така тактика. Там досить важко їм переправляти техніку, майже неможливо. Однак все одно вони, як ті таргани, зайшли, десь заселилися в якійсь хаті, будівлі, а після того нашим воїнам доводиться їх звідти вибивати, зачищати. Однак все одно життя наших воїнів на першому місці, це досить важко йде. Тому насамперед розвідка і потім ураження. Можливо, на відстані, можливо, бомберами, можливо, дронами тощо.

Наші воїни там ситуацію повністю розуміють. Я скажу так, ситуація по Дворічній контрольована наразі. Виключенням є те, що так, дійсно, нам доводиться робити певні маневри, щоб займати більш вигідні позиції для ведення бойових дій.

Уточніть, чи вдалося їм перетягнути якусь техніку? Бо там справді береги дуже важкі для наведення переправ.

- У нас була інформація, що вони там і понтонні переправи намагалися встановити, однак наші військові вчасно на це відреагували, і Служба безпеки України моніторить постійно ситуацію своїми розвідувальними літальними апаратами. Який би там наш підрозділ не стояв, нам потрібно максимально сконцентрувати зусилля на посиленні саме цих підрозділів. І дронами, і безпілотниками, і розвідувальними літальними апаратами. Тому що все працює там. І так важко, як на Куп'янському напрямку, напевно, ніде в нас немає. Постійно FPV-дрони. Постійно ураження, ми читаємо зведення з наших блокпостів, де Національна поліція стоїть перед Куп'янськом, за Куп'янськом. Тому маємо постійно там посилювати захист.

У 2024 році на оборонні споруди було фінансування в розмірі 4 млрд грн.

- 6 млрд грн.

Які результати будівництва укріплень у 2024 році? Які плани на 2025 рік? Чи продовжиться укріплення регіону? Яке ваше бачення ситуації?

- Ми займаємось укріпленням регіону з 2022 року. Це Кільцева дорога міста Харкова, ми її почали укріплювати. Ми це робимо, відповідно до тих загроз, які ми маємо на сьогоднішній час. 2022-2023 рік – усі дані є щодо зведення фортифікаційних захисних споруд, лінії невибухових загороджень. 2024-й рік – всі плани, які ставилися перед адміністрацією щодо зведення певної лінії оборони, оперативних рубежів тощо, виконано на 100%. Деякими вже фортифікаціями користуються наші військові.

Далі лише йде робота щодо нарощення. Це вже не буде відповідальність адміністрації, це вже буде відповідальність безпосередньо структурних підрозділів Міністерства оборони України. У 2024 році одночасно потрібно було по декількох областях зробити велику кількість цих укріплень, велику роботу, наші військові самостійно б не впоралися. Тому нам слід було підставити плече і зробити цю роботу цивільними підрядними організаціями.

Наразі це вже буде робити інша структура. У випадку необхідності ми, звичайно, будемо підставляти плече. І зараз ми цю комунікацію проводимо. Була виїзна нарада кілька днів тому саме в місті Харкові, із залученням вищого військового керівництва по цьому напрямку. Визначена та кількість наступних рубежів, які наразі будуть зводитися для того, щоб посилити обороноздатність нашої території, нашої області, враховуючи ті небезпеки, ті можливі просування ворога або збільшення зони ведення активних бойових дій, які ми на сьогоднішній час маємо. Це Куп'янський напрямок, це Ізюмський напрямок, це північ нашої території, тобто вся фактично область.

Цивільні підрядні організації у 2025 році в Харківській області фортифікації будувати не будуть?

- Будуть! Поясню. Просто механізм буде іншим. Замовником уже буде військова організація. А далі вони будуть робити своїми власними силами на найнебезпечніших ділянках, наближених до лінії фронту. А там, де більш-менш безпечно, там вони будуть залучати тих самих підрядників, які у нас тут є в наявності. Переговорні процедури вже розпочалися.

Але розпорядником коштів буде не ОВА, а Міноборони?

- Структурні підрозділи Міноборони.

Про ППО. Три роки війни пройшло. Нам так і не вдалося знайти рішення, щоб розмістити в Харківській області серйозну систему протиракетної оборони, як, наприклад, "Patriot"?

- Давайте будемо обережні з цією комунікацією. Я скажу так, у нас були випадки застосування "Patriot" на території Харківської області, були ефективні застосування "Patriot". Однак, коли одночасно летить 15 ракет і відстань від пуску до удару досить незначна, маленька – це зовсім інші виклики, аніж маються в інших областях. Тому зараз ще йде пошук, комбінований пошук цього захисту, тому що який би "Patriot" не стояв, потрібно ще декілька ешелонів, декілька ліній протиповітряної оборони самого "Patriot". Це зрозуміло, і тут, звичайно, що ми лише зв'язані наявністю цих систем у нашої держави.

Поряд із цим ми маємо працювати там, де ми можемо посилюватися – це протишахедний захист. Наприклад, у нас є безпрецедентна підтримка бізнесу на території області. Коли ми будували захист радіоелектронної боротьби проти "Шахедів", проти керованих авіабомб, протиракетний так само, то тут, на території Харківської області, бізнес зібрав приблизно 150 млн грн.

На що?

- На системи РЕБ.

РЕБи, які можуть впливати на КАБи?

- І на КАБи, і на "Шахеди". Тобто все, що коригується через GPS, через супутники. Там є, звичайно, певні фокуси застосування, певні умови для того, щоб він був ефективний, однак ми робимо комбінований захист. Немає одного виду РЕБ, який працює всюди і на 100%. Це мають бути комбіновані системи, які розробляють наші вітчизняні виробники, а Збройні Сили вже думають, як їх застосовувати, як їх поєднувати, що на першій лінії, що на другій, що в самому Харкові і далі.

Зараз у нас йде черговий виклик. Ми маємо посилюватися, ворог не стоїть на місці. Почав застосовувати FPV-дрони "Молнія-1", "Молнія-2", "Куб" та інше. Бізнес знову відгукнувся. Ми вже зібрали приблизно 30 млн грн на ці напрямки. Це той мінімум, який нам порахували військові. Це системи виявлення, це радіолокаційні станції. Ми будемо бачити абсолютно все, що відбувається над Харковом, те, що відбувається на території всієї нашої області. І ця система буде автономна, тобто ця система буде саме як ППО міста Харкова, ППО Харківської області.

У військових бригад, які боронять нашу землю на півночі, північно-східному напрямку, є свої власні засоби. Звичайно, що вони всі поєднуються в одну систему. Однак, якщо бригада знялася, поїхала виконувати завдання на іншу територію, вона з усім своїм майном виїжджає і їде. Ця система буде саме знаходитися тут і саме посилювати наші, стаціонарні, бригади, які будуть виявляти, знищувати чи подавляти ворожі системи. Зараз це в процесі. Це досить важка робота, важкі комплекси, зараз ми їх поєднуємо. Ми вже почали контрактувати, найближчим часом перші системи будуть до нас вже приїжджати.

Весною?

- Так.

Про мобільні вогневі групи. Цього тижня бачив пост колеги, харківського журналіста про те, що деякі з МВГ недостатньо укомплектовані, зокрема, прожекторами. Як у нас з мобільними вогневими групами?

- Ті завдання, які стоять перед нами, ті мобільні вогневі групи, які у нас знаходяться, вони укомплектовані на 100%. Це там, де була наша відповідальність. Ми формували близько 200 таких мобільно-вогневих груп. Можливо, військовий підрозділ десь створював ще нові додаткові групи, можливо, вони десь недоукомплектовані. Ми мали вчора (20 лютого – ред.) розмову, коли передавали чергову партію автівок від НАК "Нафтогаз" - 10 пікапів. Плюс від громад ще 4 пікапи. То це все для посилення саме мобільних вогневих груп.

Можна довго дискутувати про їх ефективність, однак все одно єдиної панацеї немає. Маємо застосовувати комплексний захист. Мобільні вогневі групи ефективні проти "Шахедів".

Ось ці автівки, які передавали, саме ми будемо комплектувати турелями, навушниками, нічними прицілами, планшетами і будь-якими іншими системами, які необхідні для цих мобільних вогневих груп. Кулемети "Браунінг" вже у нас є, Міністерство оборони передало, і за рішенням Генштабу нам потрібно наростити кількість цих груп для захисту нашої критичної інфраструктури. Із цим завданням ми впораємося, я думаю, за тиждень-два у нас вони будуть повністю укомплектовані.

Плюс 10 виходить?

- Більше. В рази більше, скажу так.

Росіяни почали застосовувати "Шахед-236" із реактивним двигуном і посиленою бойовою частиною. Чи були випадки застосування таких дронів у Харківській області?

- Є різна інформація. По-перше, "Шахед" з реактивним двигуном – це не єдиний виклик. Випадків застосування їх по Харківській області ще не було. Є інформація щодо застосування "Шахедів" із 8-12-канальними системами, антенами і все інше, які можуть пролітати над тими сучасними РЕБами, які у нас є в наявності. Це знову ж таки свідчить про те, що війна не стоїть на місці, вона досить динамічно розвивається. Ворог динамічно так само розвивається, і ми маємо протидіяти тим викликам, які є. Знаємо про цей "Шахед", знаємо, що він летить зі швидкістю 400-600 км/год. Маємо виробляти свою або самостійно застосовувати іноземну техніку, щоб вражати ці види дронів.

Які об’єкти зараз найбільше обстрілює ворог? Що для них зараз головна ціль у Харківській області?

- На першому місці, звичайно, позиції наших військових. Тобто вони за добу випускають і КАБи, і некеровані авіаційні ракети по позиціях наших військових, і артилерію застосовують. Тобто все йде в застосування, щоб і зломити дух, і похитнути позиції. Паралельно з цим обстрілюються населені пункти. Усі, що знаходяться на прикордонні, плюс, які знаходяться в тилу, але там вирує життя. Вони це розуміють. Удень сьогодні було влучання по Золочеву керованою авіабомбою, по приватних домогосподарствах. П'ять людей отримали поранення, на жаль. Кілька днів тому шість керованих авіабомб знову по тому самому Золочеву. Хоча там виключно знаходяться цивільні люди по тим об'єктам, де вони намагаються влучити. Місто Куп'янськ так само страждає, Борова і всі інші населені пункти.

Окремо слід згадати, звичайно, нашу критичну інфраструктуру і енергетику. Нещодавно був масований ракетний удар, він був комбінований. Через деякий період часу вони ударили "Шахедами" по тому самому підприємству газовидбутку на території Харківської області. Постраждали поліцейські, які там знаходилися і фіксували злочини. Ворог традиційно намагається по максимуму похитнути економіку, нашу витривалість, нашу стійкість, запас нашої енергетичної міцності.

Ну і, звичайно, критична інфраструктура: теплопостачання і енергопостачання під ударом так само. Тобто він не стоїть на місці. Коли в нас не були захищені підстанції 330 кВ, він бив по ним. Зараз він почав випробовувати, як ми бачимо по Сумській області, удари по підстанціях 110 кВ.

Тобто меншої потужності?

- Меншої потужності. Їх значно більше, однак все одно їх наявність для нас досить критичною є.

І знову ж таки по підприємствах. Ми знаємо 13 ракет 25 грудня по нашій енергетиці. Я скажу так, він знав, куди бив. Руйнування досить значні, досить істотні. Не хочу називати цифри, однак Харків стоїть, область стоїть, і викликів досить велика кількість. Ми бачимо, що на вулиці мінусова температура. Для нас це вкрай критично, вкрай негативно. Ми розраховуємо через тиждень вже на певне потепління, і у нас трохи відійде ця небезпека. Ворог, повірте, накопичує і на ось такі масовані удари.

Зменшення ракетних ударів після атаки 25 грудня 2024 року пов’язане саме з накопиченням ракет?

- Абсолютно. Ми ж можемо переконатися, якщо проаналізувати 2023-24 роки. Вони періодично з такими масовими ракетними ударами знищують нашу енергетику.

Міністр енергетики казав про те, що зараз основною ціллю стає саме газова інфраструктура. Наскільки ми є тут захищеними?

- Не можемо ми сказати, наскільки ми захищені в Харківській області. Ми можемо робити все для того, щоб дійсно посилити захист, і це ми дійсно робимо. Ми розуміємо, що, наприклад, Харківська, Полтавська області стосовно газовидобутку і транспортування газу є принциповими областями. Про це знають і військове, і вище політичне керівництво, тому вживаються всі необхідні заходи. Однак коли ворог влучає трьома "Калібрами", їм протидіяти досить важко.

Який найбільш жахливий злочин росіяни скоїли в нас в області за три роки повномасштабної війни?

- Найбільше – це все одно людське життя. 2804 людини було вбито станом на сьогодні (21 лютого – ред.). Серед них – 95 дітей. І це, напевно, найбільший злочин. Я вже не кажу про десятки тисяч тих, які зазнали поранень. Наприклад, сьогодні ЮНІСЕФ опублікував дані, що в кожної третьої дитини Росія забрала або близького, або родича, або батька, або мати, або ще когось. Це досить важкі дані, важкі цифри. Це, напевно, найбільша втрата нашої держави сьогодні – людський ресурс.

Не знаю, чи захочете відповідати на це питання. Чи була загроза конкретно вашому життю за ці три роки?

- Так у нас же постійно... Ми ж всі живемо під снарядами, під ударами, під ракетами. І були під завалами, і безпосередньо під ракетними влучаннями. Кожна цивільна особа, яка перебуває на території нашої держави, українець, він вже є у небезпеці. Аналізуючи удари, Росія не зупиниться, напевно, поки не знищить українську націю. Ось і все.

Яка у росіян мета в Харківській області? Чи мета мінялася, чи в них є досі ціль захопити саме Харківську область? Коли третину регіону вони захоплювали, чи планували вони організовувати "референдум"?

- Абсолютно так. У них плани незмінні. Там, де вони можуть йти, там вони йдуть, там вони просуваються. І, звичайно, для них Харківська область так само була принциповою, як Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська. Виключно завдяки нашим військовим у 2022 році спочатку вдалося стримати ворога, а потім звільнити регіон. Завдяки цьому ми маємо майже всю територію Харківської області під контролем Збройної Сили України та української влади.

А щодо референдуму, у вас є інформація? Хотіли вони це провести?

- Вони будь-де, де захоплювали хоча би дві третини території області, планували ці референдуми. І ми чітко розуміємо, коли вони нав'язували "руский мір" свій, як у Донецькій і Луганській областях, у нас же ті ж самі події відбувалися на території Харківської області, і були певні спроби. Це свідчить, що Харківська область для них була принциповою. Під час повномасштабного вторгнення, враховуючи ті перехоплення переговорів, які ми мали, між їхнім військовим керівництвом, то, звичайно, Харківська область для них була принциповою. Для них був повний шок і несподіванка, що Харківська область чинить такий опір.

Скільки зараз в цілому населення Харківської області, якщо є такі дані? Дуже цікаво, бо місто називається 1-1,3 млн мешканців. А скільки в цілому в області зараз?

- Я б навіть сказав, від мільйона ста тисяч до мільйона трьохсот тисяч – це саме місто Харків. По області ми рахуємо, що є приблизно ще мільйон. Тобто десь півмільйона людей ми фактично втратили наразі, на сьогоднішній день. Це ті люди, які або евакуювалися з важких територій, або, враховуючи свій матеріальний стан, змогли собі дозволити виїхати просто за територію Харківської області, в Київську, виїхати у Львівську або за кордон поїхати просто. Саме тих людей, які можуть створювати додаткові робочі місця, створювати додану вартість в економіці, звичайно, що перше завдання їх повернути, а тих, хто є, їх втримати тут на місці.

Ми постійно проводимо комунікації з бізнесом, і такі широкі комунікації, широку дискусію, і індивідуально навіть. Відверто скажу, наприклад, нас постійно відвідує вище керівництво мережі "Метро", щоб зрозуміти, які в нас плани, яка взагалі військова обстановка, що їм робити зі своїми супермаркетами, які в них тут знаходяться, бо для нас мережа так само принципова. Це велика кількість робочих місць, це логістика, це зручно і для нашого малого та середнього бізнесу. Втратити їх не хотілося би. Тому ми ставимо таке завдання: постійна комунікація, постійна підтримка. Ми з бізнесом працюємо, щоб спільно, активно реагувати на ті виклики, на ті загрози, які ми в сьогоднішній час маємо від Російської Федерації.

Ми можемо казати, що 70% промисловості ми втратили. Із них 35% - це був бізнес знищений, 35% - був релокований. Це за кількістю суб'єктів господарювання, а не по бюджетоутворюючим підприємствам. Із урахуванням відновлення, всього 100 тисяч на сьогоднішній день ми втратили. Було 300 тисяч. Зараз залишається 200 тисяч суб'єктів господарювання. Звичайно, що десь малий і середній бізнес починає відновлюватися, навіть ми фіксували приріст, створення нових фізичних осіб-підприємців. Однак ми маємо це сказати, що велика кількість і припиняє свою діяльність, свою роботу.

Великі підприємства, яким досить важко релокуватися, вони залишаються, вони працюють. Вони намагаються підстраховуватися, відкривають дочірні підприємства. На інших територіях. Десь дублюють свої підприємства, десь навіть на території Харкова і Харківської області намагаються децентралізувати своє виробництво, щоб у випадку влучання вони не втратили свої потужності, своє виробництво і виконували ті контракти, які у них наразі є. Плюс, звичайно, виклик те, що там, де наші підприємства працюють на експорт, досить важко пояснити контрагентам те, що підприємства зможуть виконати контракти. У контрагентів питання одне – це безпека. Як ви можете гарантувати, що ви завтра не будете знищені, а в нас аванси, проплачені кошти і певні договірні відносини. Однак все одно наш бізнес героїчний, він тут знаходиться, продовжує працювати, продовжує сплачувати податки.

Для нас було здивуванням, але минулого року по обласному бюджету ми вийшли навіть на перевиконання. Звичайно, це заплановані дані, це не той бюджет, який був у 2021 році, це точно. Однак те, що ми запланували собі на 2024, а це приблизно мінус мільярд у порівнянні з 2021 роком, то ми вийшли на перевиконання. Тенденції йдуть все ж таки позитивні.

Де точки росту?

- Малий і середній бізнес, ну, і плюс ряд підприємств, про які ми не можемо говорити.

Що найбільше у нас знищено? Сільське господарство, машинобудування, текстильна промисловість чи харчова промисловість?

- Потрібно розгорнути економічну мапу нашої області і подивитися, з чого вона в принципі складається. У нас область була промисловою. Була і металообробка, і важке машинобудування, і заводи. Харків – це промислове місто, яке таким було ще з радянських часів. Такого характеру міст, де було більше 300 великих заводів, великих підприємств, була невелика кількість. Частина з цих підприємств, звичайно, вже в приватній формі, в іншій формі, але вони зберегли своє існування.

Далі це газова промисловість. Звичайно, тут у нас втрати досить істотні, тому що деякі свердловини позачинялися, вони були затампоновані. Деякі підприємства пішли, і це звичайно відбивається. Потім вже ті підприємства, які створювалися тут. Наприклад, та сама фабрика "Філіп Моріс", яка входить у топ-5 платників податків в Україні. Вона пішла від нас, однак знову-таки ми підтримуємо комунікацію, вони обіцяють повернутися, як тільки безпекові умови будуть це дозволяти. І сільське господарство. У нас так само залишається 500 тисяч гектарів із 2 мільйонів гектарів, які ми не можемо використовувати. Це знову ж таки відбивається на економічних складових. З сільськогосподарськими підприємствами важко. Вони навіть деякі поля, які не заміновані, там, де можна було б вести сільське господарство, вони їх не засівають. Такі факти ми теж зустрічаємо. Вони теж думають, десь ризикують, десь ні, десь концентруються. Тобто всі намагаються якось виживати.

Тут досить важливою є підтримка Міністерства економіки. На сьогоднішній час наші підприємства отримали грантів більш ніж на 150 млн грн. І ці гранти відкриті, досить прості. Ми в комунікації з бізнесом, вони кажуть, їх досить просто отримати. Від 500 тис. грн до кількох десятків мільйонів на обладнання, на створення нових робочих місць. Я скажу, за цей рік у нас було створено додатково 800 робочих місць. Це, можливо, невелика цифра, невеликий показник, однак все одно тенденція досить позитивна.

Чи є в Харківській області райони чи населені пункти, про евакуацію яких може бути оголошено найближчим часом?

- У нас є така інформація, є відповідні такі плани. Великий Бурлук, можливо, це наступний населений пункт, який буде підпадати під евакуацію. Усього у нас по області наразі 352 населених пункти, де вже йде евакуація. Великобурлуцька громада, там 5 населених пунктів є, які вже під евакуацію. Там ми вивозимо сім’ї з дітьми. Я скажу, що, можливо, так, наступній буде саме той напрямок, де ми будемо оголошувати додаткову примусову евакуацію.

Чи багато зараз у Великому Бурлуці людей?

- Велика кількість, більше тисячі.

Пару останніх тижнів збільшилася кількість ударів по Лозівському і Берестинському районах. Чи вплине це на можливість очного навчання школярів?

- Ми бачимо тенденції, куди вони влучають. Берестинський район, як ви зазначили, той самий Лозівський. Поки що ні. Поки що ми не плануємо переглядати умови для змішаної та очної форми навчань, тому по цих районах залишається. Приблизно 7 тисяч дітей ходять у офлайн та змішану форму навчання.

Підземні школи – це дуже коштовні проекти. Після закінчення війни, як їх будуть використовувати? Чи не будуть це марні трати?

- Я скажу, що взагалі потрібно змінити концепцію. Під час будівництва будь-якого закладу освіти чи будь-якого будинку має бути обов'язкова вимога щодо укриття. Або це буде підземний паркінг, або якщо це школа, буде обов'язково захисна споруда. Чому ми їх будуємо так, а не під школами? Тому що школа без будь-якого підвального приміщення, там неможливо зараз будувати укриття. Потрібно школу розібрати, збудувати захисну споруду, а потім нову школу. Тому ми її, відповідно, будуємо поруч. Обов'язково, моя думка, що в кожному закладі, в кожній школі, опорній школі, там мають бути ось такі захисні споруди.

Безпека має бути на першому місці. Більше того, вони ж не будуть простоювати, тому що це, знову ж таки, додатковий освітній простір.

Як вони будуть використовуватися після війни?

- Як ті самі комп'ютерні класи, як ті самі лабораторії. Це додаткові площі для того чи іншого закладу освіти, які можуть абсолютно планувати їх використовувати. Коли ми зараз будемо зводити підземну лікарню, то там буде розташована майже вся найсучасніша діагностика. Вони будуть за будь-яких умов використовуватися так само. Це просто додаткові простори, додаткові площі, безпечні площі, і під час мирного життя вони так само будуть задіяні в цих процесах.

Чи потрібно взагалі відновлювати об’єкти інфраструктури та житло під час війни?

- Поясню. Кожен план відновлення має будувати кожна громада самостійно і приймати ось такі рішення. Чи потрібно відновлювати? Просто потрібно пояснити людині, яка втратила, наприклад, свою квартиру, своє помешкання, чи потрібно за часів війни їй його відновлювати. Напевно, вона скаже, або всі абсолютно, хто втратили своє житло, або чиє житло було пошкоджено, скажуть, що однозначно потрібно. Досить просто, досить легко про це все розмірковувати і дискутувати в соцмережах, коли у тебе, на щастя, не зруйнований або будинок, або житло, або місце твоєї роботи тощо. І ти живеш у відносно безпечних умовах.

Люди в самому місті Ізюм, коли ми приїжджаємо, питають, коли будуть відбудовуватися наші будинки, ви відбудували на вулиці напроти, а коли наш будинок, коли ми зможемо повернутися, коли ви нам заміните вікна і все інше, і все інше.

Тому, звичайно, коли ми відновлювали, планували відновлення Ізюма, там планувалося під відновлення 34 житлові будинки, і в тому числі одна адміністративна будівля у вигляді міської ради. Там мали розташовуватися послуги. Ми ж не робимо кабінети для чиновників. Там мав бути розташований ЦНАП, управління соцзахисту, пенсійний фонд і всі інші приміщення для того, щоб людям надавалися послуги. Та сама податкова, юстиція, виконавча служба. Тому що там зруйновано абсолютно все. І те приміщення, яке досить серйозно постраждало, яке знаходиться біля міської ради, там була міграційна служба, там була податкова і все інше. Ми її оперативно відновили і розмістили всі абсолютно соціальні послуги. Однак це розташування було там тимчасове. Тому, власне кажучи, планувалося вже введення в експлуатацію цієї будівлі.

На Харківщині у 2025 році на відновлення медичних закладів, якщо не помиляюся, передбачено мільярд?

- Більше.

Знову ж питання, чи це доцільно?

- Я скажу так. Наше завдання як місцевої влади – бути ефективними для нашої території, для наших людей, які тут проживають. І це залучення максимально інвестицій. Інвестиції можуть бути різні: міжнародні, державні інвестиції тощо. Однак наше завдання по максимуму залучити кошти сюди, на місце, на території Харківської області. Для чого це потрібно? По-перше, це економіка. По-друге, це робочі місця. По-третє, це інфраструктура для того, щоб втримати якісний людський потенціал, тобто якісний потенціал тут на місці. Коли, пробачте, у лікаря будуть можливості переїхати в Німеччину, переїхати в Київ на більш гарні умови, на більш гарну заробітну плату, він це зробить, напевно.

Це вже відбувається дуже активно.

- І я ж про що кажу. А коли ми, наприклад, будуємо нову лікарню, коли там найсучасніше обладнання. І якщо це буде міжрегіональний навіть центр надання медичної допомоги з того чи іншого напрямку. Звичайно, людина бачить можливості свого кар'єрного зростання, тому що він працює на найсучаснішому медичному обладнанні. Плюс, він надає найсучаснішу діагностику для людей і лікування для людей. Це на першому місці. Звичайно, про це ми маємо думати, це ми маємо робити сьогодні і думати про це сьогодні, враховуючи ті безпекові умови, які є. Тому ми і будуємо, власне кажучи, підземну лікарню на території нашої обласної лікарні.

Онкоцентр чи ні?

- Онкоцентри – це інший проєкт. У нас буде топ-5 проєктів, які ми поставили собі за завдання зробити тут. Це будуть такі магніти в Харкові, аналогів яким не було до цього. Це продовження будівництва онкоцентру, сумнозвісного онкоцентру, будівництво якого розпочали у 2019 році. Були проблеми там. Коли мене призначав президент на цю посаду в Харківську область, він мені особисто ставив завдання, щоб онкоцентр був збудований. Звичайно, війна й інші абсолютно пріоритети, однак надання медичної допомоги в сфері лікування онкохвороб у нас – це досить проблемне питання. І діагностика, і лікування. У нас, я скажу так, онкоцентр відвідали за рік 100 тисяч людей.

Це мешканці не тільки Харківської області?

- Напевно, не тільки. Я не знаю, там Харківська чи не Харківська область, однак статистика така. Обласна наша лікарня – 100 тисяч людей, і онкоцентр – 100 тисяч людей. Ви знаєте, який там стан. Там лікарі всі абсолютно – це надпотужні люди, надпотужні фахівці, однак їм потрібні умови для того, щоб вони робили. Спочатку потрібно створити умови для роботи, а після того вже питати.

Звичайно, у мене досить великі претензії щодо нашої обласної лікарні. Яким чином на території обласної лікарні з'явився приватний медичний центр? Це просто парадокс, так не може бути. Однак це просто там робилося десятиліттями, вони до цього йшли якимось чином, жодна влада на це увагу не звертала, навіть сприяла цьому. І це є, на моє глибоке переконання, неправильно. Однак поряд з цим, якщо немає альтернативи, то люди мають десь отримувати високоякісну медичну допомогу. Ту чи іншу. Якщо немає державного КТ, МРТ або рентгена, то, звичайно, люди будуть шукати приватне.

І лікар абсолютно правильно для того, щоб отримати діагностику, щоб поставити правильний діагноз, скерує пацієнта туди, де він зможе отримати ту чи іншу послугу. Тому ми і розпочали повну реконструкцію. Це не ремонт. Це повна реконструкція приймально-діагностичного відділення в обласній лікарні. Це більше двох тисяч метрів. Але, знову ж таки, ця реконструкція – це про обладнання, це про можливості.

Будуть нові КТ і МРТ?

- Це нові КТ, нові МРТ, нові рентгени, нові ангіографи, стійки і все інше, я навіть не вимовлю ці назви медичного обладнання. Там всього медичного обладнання буде більше, ніж на 600 млн грн. Це обладнання, відповідно, за державний кошт, за поставками Міністерства охорони здоров’я в тому числі. Це про діагностику та сучасне лікування.

Більше того, ми розробили проекти. За два роки ми маємо повністю реконструювати обласну лікарню, включаючи поліклініку, яка там знаходиться.

До кінця 2026 року?

- За нашими планами, так. У нас є повний план по кожному з поверхів, по кожному з відділень. Ще раз хочу подякувати кожному лікарю, хірургу, медсестрі чи медбрату, які там працюють, фактично в таких умовах намагаються давати допомогу. Держава має зробити все для того, щоб ця лікарня стала найкращою в країні по своєму профілю.

Ще питання, яке дуже сильно харків’ян непокоїть і цікавить. Чи буде тут локальна система оповіщення?

- Давайте я вам поясню для того, щоб всі абсолютно зрозуміли. Є у нас декілька рівнів систем оповіщення. Є у нас відповідно територіальна і місцева. Територіальна – відповідальність адміністрації, тобто це вся територія всієї області, і ми за це відповідаємо. А кожне місто, кожен населений пункт має розробити проєкт і встановити свою місцеву систему оповіщення. Коли розпочався 2022 рік, із чого існувала наша система оповіщення? Це система оповіщення 70-х, навіть 60-х років, яка вмикалася рубильником і через грамофон, я не жартую зараз, через мікрофони та дроти вона виводилася, а далі вже йшли сирени. Вона на початку 2022 року перестала в принципі функціонувати. Чому? Тому що була знищена фізично влучанням туди ракет. Ми досить оперативно відновили, збудували абсолютно нову систему, в тому числі по місту Харкову. На GSM-датчиках, "Червоний хрест" нам надав сучасні гучномовці і все інше. Система налічувала по Харкову більше ста ось таких точок. І по всій області. Усього у нас було більше, якщо не помиляюся, двохсот. Тобто на тому етапі ми підстрахували. Далі є відповідні розпорядчі документи, кожен населений пункт має розробити свою систему, як у свій час зробили інші великі міста.

Із усіх міст, населених пунктів Харківської області Харків – перший, хто зробив свою власну, місцеву систему оповіщення та цивільного захисту. Ми її вже інтегрували в територіальну. Це просто процедурно, як воно має бути.

Що вона собою передбачає? Це, звичайно, сучасна система, із сучасним технічним обладнанням, яка передбачає можливість отримання, в тому числі, диференційованого сигналу, про що казав мер міста Харкова. Однак проблематика в чому? Проблематика в тому, що ми маємо, перш за все, отримати такий диференційований сигнал. Тобто система має технічну змогу його приймати і оповіщати людей окремо Шевченківський район, окремо інші райони міста Харкова. Однак цей сигнал йде від Києва, від наших військових і від ДСНС. І, звичайно, поки такого відверто диференційованого сигналу технічно у нас немає. Коли він з'явиться, ми вже технічно готові його видавати для населення і ретранслювати його населенню.

На даний момент це поки що неможливо?

- На даний момент неможливо. Місцева влада зробила все можливе для того, щоб технічно така можливість була. Далі крок за нашими військовими. Однак, скажу наперед, це буде досить важко для Харкова. Я спілкувався з командувачем Сирським, із Повітряними силами. Вони об'єктивно кажуть: літак знаходиться над Бєлгородом, він пускає КАБ, звідки ми знаємо, куди цей КАБ полетить: до Шевченківського району, до Індустріального або до іншого району. Як ми можемо дати вам диференційований сигнал? Ми одразу включаємо всю Харківську область під тривогу. Єдине, що ми можемо зробити, якщо ми бачимо, що це КАБ, то ми розуміємо, що він летить поки що на 80 км і можемо порахувати, що максимум він може долетіти, умовно, до Балаклії. Тоді інші, Лозівський, Берестинський райони ми не вмикаємо. Так, в принципі, технічно можливо. По Харкову це досить зробити важко. Якщо летить "Молнія", так, її відстежити можна і давати диференційовано, однак КАБи, ракети – це зовсім інша історія.

Зараз активізувалися всі переговорні процеси. Чи ви вірите як громадянин у перемир'я?

- У перемир'я – ні, не вірю. А у справедливий мир вірю. Це різні речі. Перемир'я – це тимчасова історія, і вона невигідна перша за все для України. Ми розуміємо, що це лише дасть можливість ворогу перегрупуватися, наростити сили і знову вдарити. І він це буде робити, як він уже робить зараз, із урахуванням помилок 2022 року. Це зовсім буде інший наступ, інша війна, інші виклики для нас, цивільних, і для військового керівництва. Тому, звичайно, маємо підтримувати верховного головнокомандувача в прагненні досягнути саме справедливий мир з реальними гарантіями безпеки.

Що для вас буде перемогою у війні з росією?

- По-перше, це дійсно завершення війни шляхом досягнення саме справедливого миру, із тими гарантіями безпеки, які є. І це, я скажу, буде перемогою для наших військових, у тому числі. Перемир’я – це не той формат, це не для того ми йшли всім цим шляхом. Тому що це однозначно повториться. Я вам більше, як громадянин, це буде перемога не лише України. Це буде перемога всієї Європи.

Я не хочу навіть це говорити вголос, але якщо Україна не впорається з цим викликом, який ми нараз маємо, наступною буде, напевно, Прибалтика, наступною буде Фінляндія, наступними будуть інші країни. Це однозначно. Це просто однозначно так і буде. Тому що росія відчує, і вона вже це відчуває, що працює право сили. Ми повертаємося знову до Середньовіччя, де право сили працює, на жаль.

Читайте також: Глава парламентської дипломатії Естонії Марко Міхкельсон: Це війна не путінська, це війна Росії