Інновація з радянським душком чи вікно можливостей? Про зимовий вступ на нульовий курс

От і сьогодні автор, який віддав університету 32 роки життя, прокинувся з нестримним бажанням когось попросвіщати. А тут і тема для просвітницької роботи наспіла: Кабмін України оголосив про запровадження так званого "зимового вступу", чи, говорячи інакше, – про "нульовий" курс у закладах вищої освіти (ЗВО).

Задум освітнього нововведення

Наш нАрід уже починає бурхливо реагувати: відомо ж бо, що всі добре розуміються на медицині, політиці й освіті. У чому ж суть цього нововведення, яке радше є старовведенням, бо нове – то добре забуте старе.

Ідея полягає в тому, щоб полегшити доступ до вищої освіти тим, хто вже закінчив школу, але через певні причини має прогалини в знаннях, або, як зараз кажуть, освітні втрати. Такі громадяни зможуть пройти навчання протягом трьох чи шести місяців на підготовчих відділеннях університетів чи інших ЗВО і належно підготуватись до складання національного мультипредметного тесту (НМТ).

Проєкт отримав назву "Відкритий шлях до вищої освіти". У програмі навчання мають бути три обов’язкові для НМТ предмети: українська мова, математика, історія України та один предмет на вибір. Обсяг програми – не менший за 90 годин на кожен предмет. Викладатимуть на цих відділеннях викладачі тих ЗВО, при яких вони будуть створені. А потім (у цьому, мабуть, і полягає найбільша цікавинка цієї ідеї), якщо слухач підготовчого відділення вступатиме до того навчального закладу, при якому він навчався, то отримає додаткові 15 балів до тих балів, які заробить на НМТ.

От саме тому ці підготовчі відділення пропонують назвати нульовим курсом, оскільки з них слухачі потрапляють на перший курс. Теоретично випускник "нульового курсу" може вступити й до іншого ЗВО, де будуть потрібні ті ж предмети, за якими він навчався. Але тоді він не отримає 15 балів, бо це бонус саме за вступ до "свого" ЗВО. Однак ця пільга діятиме лише за умови вступу на ті спеціальності, які потребують державної підтримки.

Вступники на інші спеціальності просто матимуть можливість хорошої комплексної підготовки до НМТ. До речі, випускники звичних для більшості людей підкурсів після закінчення навчання і складання атестації теж можуть отримати додаткові бали, але 10, а не 15 за умови вступу на спеціальності, що потребують державної підтримки.

Такий вступ насамперед запроваджується для представників пільгових категорій. "Держава забезпечить адресну підтримку тим категоріям вступників, які цього найбільше потребують: жителям тимчасово окупованих територій, ветеранам і військовослужбовцям. Для них передбачено гранти на це навчання, стипендії (для денної форми) та оплату проживання в гуртожитку, якщо потрібно", – сказано на сайті Міністерства освіти і науки України. Очевидно, для інших, не пільгових категорій громадян ця форма навчання теж буде доступною, але власним коштом.

Застаріле нововведення

Тепер про те, чому це не зовсім нововведення. Річ у тім, що це повернення до ідеї підготовчих відділень, так званих "робітфаків" радянського часу, які були створені ще 1969 року постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР з метою полегшити вступ до вищих навчальних закладів "передових робітників, колгоспників і демобілізованих із лав Збройних сил СРСР", тобто громадян, що мають закінчену середню освіту і не менше року практичного стажу.

Оскільки ці відділення були орієнтовані насамперед на робітничу й колгоспну молодь, то вони отримали неофіційну назву "робітфаки". Слід визнати, що ідея справді була непоганою і багатьом відкрила шлях до вищої освіти. Сам автор статті – колишній "робітфаківець", який вступив на підготовче відділення, працюючи на заводі після служби в армії. На факультеті серед чоловіків-викладачів було четверо випускників підготовчого відділення: один доктор наук, професор і троє кандидатів наук, доцентів, серед яких і автор цих рядків. Навчання було денним, вечірнім і заочним (автор учився на вечірньому). Слухачі денного відділення отримували стипендію такого ж розміру, як студенти-першокурсники. Навчались за предметами, які були винесені на вступні іспити. Випускні іспити з "робітфаку" були вступними в університет. І для зарахування (це теж було хорошою пільгою) їх достатньо було скласти на будь-який позитивний бал – від трьох до п’яти.

Підготовчі відділення працювали і в незалежній Україні. Наказом Міністерства освіти України від 29.09.1993 року були затверджені умови прийому на підготовчі відділення при вищих навчальних закладах України. Але вони були платними, і вже не вимагалась наявність стажу практичної роботи.

Оскільки пропозиція МОН перегукується з ідеєю радянських "робітфаків" з їхньою "пролетарською" компонентою ("передові робітники і колгоспники"), І. Лікарчук, колишній голова Українського центру оцінювання якості освіти, у досить критичній статті "Некролог українській школі", назвав цю пропозицію "новинкою" із радянським душком і державним репетиторством.

На його думку, "НМТ перетворився на тест натренованості, а не знань". Дивно це чути від людини, яка багато років запроваджувала в систему освіти зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО), бо ж НМТ є лайтверсією ЗНО з тими ж принципами підготовки й проведення. Тоді чому п. Лікарчук не вважає державним репетиторством діяльність підготовчих курсів (не плутати з підготовчими відділеннями), які багато десятиліть готували до вступних іспитів, потім до ЗНО, а зараз – до НМТ?

А що ж vox populi, тобто голос народу по-латині? Бо, як відомо, vox populi vox Dei, тобто голос народу – голос Божий. Що про це думає нАрід? Та різне думає наш мудрий. Хтось, будучи геть не в темі, питає (орфографію, пунктуацію, стилістику дописів зберігаємо): "Схоже в нашій освіті сліпий веде сліпого. … Я соромлюсь спитати, а в нульовому курсі, хто буде викладати?" Та ті ж і викладатимуть, хто й зараз викладає на підготовчих курсах – викладачі університетів.

Інші дописи теж мають космічний масштаб і космічну ж дурість, за словами відомого літературного персонажа: "Жах, дурість, некомпетентність. Докерувалися", "Нова ахінєя від МОН", "Це жах. Учні все це вчать у школі. Це штучне збільшення, навантаження загальнонауковим кафедрам", "А ще й як гарантія від призову – спрацює аж бігом".

Але радує те, що адекватних коментарів більше. Багато з них від тих, хто або сам навчався на підготовчому відділенні, або стикався з його випускниками: "нас, в групі, таких було багато після 0 курсу ) На очному ))) І не всі після школи", "а якщо людина вирішила навчатися через 5-6-7… років після школи. Освіжити знання – не зайве", "Але мені видається, що це має сенс, коли ми говоримо про ветеранів війни. … І коли вони повертаються після служби їм складно конкурувати з тими, хто зі свіжими знаннями після школи. Тому можливість підготуватися до вступу – то таки можливість".

Так що, як видається, сама ідея непогана, а які виникнуть проблеми чи підводні камені, покаже практика. А вона, як нас учили в університеті (у тім числі й після підготовчого відділення), є критерієм істини.

Читайте також: Харківський правопис: Схід і Захід разом