Харків’янка Марія Чупініна, що вже має трьох дорослих дітей, забрала на виховання до своєї родини трьох немовлят, аби допомогти врятувати їх від обстрілів і дочекатися, коли їх заберуть біологічні батьки або й самій замінити їх.

Фото зі сторінки Марії Чупініної у Фейсбук

Забирати дітей із сиротинців стане простіше

Війна ускладнила процес усиновлення дітей в Україні. У той же час дорослі, що хочуть допомогти малечі вижити в такий непростий час, можуть забрати дитину з сиротинця за так званими умовами тимчасового влаштування до родини.

Дитина житиме в сім’ї до завершення воєнного стану або до моменту, коли знайдуться її родичі чи батьки. Якщо ж так сталося, що рідних у хлопчика чи дівчинки немає, саме та сім’я, де дитина жила тимчасово, отримує першочергове право на усиновлення чи опіку. За кожною дитиною, яку тимчасово влаштували у родину, закріплюють соціального працівника, який стежитиме, чи задовольняє нова родина інтереси неповнолітнього, а також надаватиме необхідну підтримку та консультації.

Окрім того, уже зовсім скоро подати заявку на всиновлення можна буде через застосунок "Дія". У Міністерстві цифрової трансформації України повідомили, що наприкінці серпня там у розділі "Сім’я" має з’явитися відповідна кнопка, таким чином українці зможуть отримати статус усиновлювача онлайн.

Марія – досвідчена всиновлювачка та волонтерка

Оформлювати документи, щоб забрати кинутих немовлят із лікарні, Марії Чупініній було не потрібно, адже жінка вже 16 років має статус усиновлювача й виховує двох дітей із сиротинця. Старшому сину Марії наразі 22 роки, доньці – 18, а ще одному сину в жовтні виповниться 13 років.

"Я народилася й виросла в мікрорайоні поряд із Харківським обласним спеціалізованим дитячим будинком №1. Ми школярами бігали туди з подругами допомагати доглядати за дітьми-сиротами. Уже коли виросла й сама стала мамою, вирішила всиновити когось із малюків. Так у нас у родині з’явилася Маша, а згодом і Денис", - розповідає Марія.

Марія Чупініна зі своїми дітьми

Останнім часом Марія збирала документи, щоб створити будинок сімейного типу для сиріт, та зробити це завадила війна. На часі з’явилися зовсім інші проблеми.

Коли росія вторглася на територію України, жінка вивезла своїх дітей із небезпечного Харкова, а сама лишилася волонтерти. Марія багато років поспіль опікувалася паліативними людьми, створила й очолила громадську організацію "Добро ТАК", щоб допомагати родинам, які виховують дітей чи доглядають за людьми з особливими потребами. В останні дні лютого Марія зі своєю командою взялася допомагати своїм підопічним виїхати з Харкова та області в більш безпечні регіони України.

"Було дуже складно знаходити спецтранспорт, переносити тяжко хворих до автівок та карет швидкої домоги та вивозити з-під обстрілів, але іншого виходу, щоб врятувати цих людей, у нас не було, - пригадує жінка. – Окрім того, ми намагалися забезпечити людей, військових обладнанням та їжею. Коли в області з’явилися деокуповані території, почали відправляти туди гуманітарну допомогу".

Увесь час, турбуючись про хворих людей та дітей, Марія навідувалася до лікарень Харкова та сиротинців. Дітлахів, які перебували в дитячих будинках, вивезли в безпечне місце, але, на жаль, ті діти, яких залишили матері в лікарнях, щодня наражалися на небезпеку, оскільки майже всі райони міста щодня обстрілював ворог. Саме в дитячих стаціонарах жінка й познайомилася з дівчатками Мрією, Мією та Алісою, які тепер стали їй донечками.

Волонтерська робота Марії Чупініної / Фото: Фейсбук

У кожної з дівчаток своя сумна історія

Мрію, як назвала її Марія Чупініна, біологічна мати народила та залишила біля однієї зі станцій метро Харкова. Жінка після пологів зателефонувала до "швидкої", щоб її дитину забрали з вулиці, й немовля з народження перебувало у 16-й лікарні Харкова.

"Зараз крихітці шість місяців, але мати жодного разу не цікавилася, що з нею, - розповідає Марія. – Коли я побачила цю дівчинку, то перша думка була, що про таке маля можна мріяти все життя. Так і назвала її – Мрією. Як на мене, то це - гарне українське ім’я".

Друга дівчинка – Мія. Їй скоро виповниться чотири місяці. Її мама – наркозалежна, котра не має власного житла, родини та підтримки.

"Залишити маля в перинатальному центрі їй порадили служби опіки. У жінки є півроку, щоб оговтатися й знайти собі помешкання, тоді вона зможе забрати дитину додому, хоча навряд чи це станеться", - зазначає нова мама дівчинки.

Третю дівчинку, Алісу, біологічна мати залишила в пологовому будинку. У маляти виявили важке захворювання - синдром Дауна. Зараз їй півтора місяця.

"Поки що я не можу вдочерити дівчаток чи оформити опікунство, бо біологічні батьки ще не позбавлені батьківських прав. Відтак, я вирішила скористатися такою формою допомоги, коли дітей можна тимчасово забирати до родини", - розповідає Марія.

Марія Чупініна з маленькою Мрією

Знову стала молодою мамою

Заради дітей Марія тимчасово відмовилася від своєї основної роботи - волонтерства.

"Зараз у мене декретна відпустка. Теоретично я могла б уже і внуків нянчити, та зробити це ще встигну. Я реально скучила за малятами, хочу знову бачити перші зубки, кроки, проходити все те, що припадає на долю молодих мам, - посміхається волонтерка. - Коли я бувала в лікарнях, то бачила, що дітям там не зовсім безпечно. Райони Харкова, де розташовані медзаклади, постійно обстрілюються. Звісно, медперсонал робить все, щоб урятувати малечу, але так страшно, що щось піде не так і діти постраждають. Тому й вирішила забрати малят до себе".

Зі свого дому жінці довелося переїхати в більш безпечний район: прихистили друзі.

"Тут є підвал, в якому ми з малими і перебуваємо під час повітряних тривог. Дівчатка зовсім не лякаються гучних звуків та сирен, народжені під час війни, вони просто не знають, що буває тихо", - зітхає жінка.

Зараз Марія та дівчатка звикають жити разом.

"Я вже розумію, хто з них і коли хоче їсти чи спати, чому вони капризують або посміхаються. Завдяки тому, що я весь час опікувалася паліативною малечею, у мене залишилися контакти лікарів. Отже, дівчатка постійно під наглядом фахівців. Зараз ходимо з ними на масаж, - розповідає Марія. - Можливо, колись батьки знайдуть своїх дівчаток чи захочуть спілкуватися з ними, як це було з моєю старшою прийомною донькою, але то буде згодом, а зараз головне, щоб ці крихітки вціліли й вижили. І я все для цього зроблю".

Марія Чупініна / Фото: Фейсбук

Читайте також: Місяць до 1 вересня: За яких умов школи та виші Харківщини запрацюють офлайн