Прапор, якого ще не було в Україні: Як харківська майстриня долучилася до встановлення національного рекорду

Вітчизняні майстри, які створюють найбільший прапор України, планують потрапити до книги рекордів
Поділитися
Прапор, якого ще не було в Україні: Як харківська майстриня долучилася до встановлення національного рекорду
Пряжа для рекордного прапора України

Українки згуртувалися, щоб виготовити унікальний прапор. Жінки з різних областей вив’язали частини для величезного жовто-блакитного полотнища, потім з’єднали їх до купи у величезний жовто-блакитний прапор розміром 20 на 30 метрів. Днями це досягнення зафіксують представники Книги рекордів України, після чого жінки розплетуть полотно на спеціальні пледи і роздадуть їх дітям-сиротам по всій Україні.

зв'язаний прапор України

В'язане полотно у кольрах українського прапора

Наважитися на встановлення рекорду спонукала війна

Клуб в’язальниць "Чарівниці добра" існує в Україні вже 5 років, щоправда, саме ця назва з’явилася вже після початку війни. Майстрині, які до нього входять, у межах благодійного проєкту в’язали одяг для сиротинців, хоспісів, притулків для стареньких. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну жінки на кілька тижнів припинили свою діяльність, а потім знову згуртувалися заради патріотичної та благодійної мети.

"Мені дуже хотілося, щоб дівчата знайшли в собі сили повернутися до роботи, тож і вигадала цей проєкт, - зізнається організаторка акції "Ми – єдині" Альона. – Хотілося, щоб це було щось патріотичне і водночас корисне. Так виник задум щодо прапора рекордних розмірів. В інтернеті знайшла інформацію, що найбільший у світі в’язаний прапор розміром 10 на 16 метрів створив майстер з Естонії. В Україні такого ніхто ще не робив, а взагалі найбільший прапор був розміром 16 на 24 метри. От я і вирішила, що наш стяг повинен бути ще більшим".

Про свою ідею Альона через інтернет повідомила у спільноті майстринь. Жінки з усіх областей України підтримали її і взялися до роботи. За задумом організаторки, кожна з учасниць мала вив’язати з жовтих чи синіх ниток квадрат 50 на 50 сантиметрів. Хто бажав, міг зробити шість таких секторів одного кольору і з’єднати між собою у єдине полотно.

"Ми підрахували, що якщо зібрати 400 таких полотен, то буде прапор потрібних розмірів, - розповідає Альона. - Працювати дівчатам запропонували гачком або спицями. А ось нитки потрібно було взяти певного відтінку, товщини і обов’язково акрилові, бо полотно із них легке".

Взяти участь у роботі могла будь-яка майстриня. Учасниці мали надіслати свої роботи координаторам, а ті - доправити для встановлення рекорду Альоні у Чернігів.

"Проект згуртував усі області України. Нам надходили роботи навіть із окупованого Херсону, - розповідає організаторка. – Багато майстринь виїхали за кордон і надсилали свої роботи з Польщі, Канади, Італії, Франції та інших країн".

Серед тих, хто долучився до проєкту із закордонної евакуації була і харків’янка Марина Осіпова.

марина осіповаМарина Осіпова долучилася до встановлення рекорду / Фото: Марина Осіпова

Харківська майстриня в’язала частину рекордного прапора у Словаччині

Марина захопилася в'язанням багато років тому. Згодом хоббі стало професією і жінка почала вчити цьому ремеслу інших жінок у Харківському центрі профтехосвіти Держслужби зайнятості.

"Разом зі своїми ученицями ми створювали речі для благодійності. В’язали постійно. Але коли почалася війна, я не могла навіть нитки та гачок взяти до рук. Лише 10 березня, уже в евакуації, повернулася до улюбленої роботи, і це фактично вивело мене з того замороженого тривожного стану, в якому я перебувала", - розповідає майстриня.

У той час жінка разом із доньками вже жила у Словаччині.

"Друзі, які були разом із нами, попросили зв’язати їм жовто-блакитні браслети. З цього і почалося моє повернення до професії. Коли ми освоїлися на новому місці, то виявилося, що в маленькому словацькому містечку, де ми поселилися, дівчата і жінки двічі на тиждень збираються і вив’язують щось, що їм до душі. Щоб згаяти час та відволіктися від думок про війну, я пішла до них подивитися, що й до чого. Словачки подарували мені пряжу і запропонували приєднатися до них", - розповідає Марина.

Жінка каже, саме це улюблене заняття підштовхнуло її жити попри що. У квітні в соцмережах Марина дізналася, що в Україні її знайомі майстрині планують встановити рекорд , вив’язавши найбільшого прапора, і вирішила приєднатися до цієї акції.

"За задумом організаторів, після встановлення і фіксування рекорду полотно мало бути розділене на пледи для благодійності. Це дуже важливо, що праця не лише для слави, а й для користі. Тому і вирішила долучатися", - зазначає майстриня.

Учасниці спілкувалися між собою у спільному чаті. Хтось вирішив в’язати одразу плед з шести квадратів. У когось не було можливості придбати пряжу й інші учасниці ділилися, надсилали мотки поштою. Згодом свою допомогу майстриням запропонували навіть магазини пряжі.

прапор україни

Робота Марини Осіпової / Фото: Марина Осіпова

Вив’язати полотно допомогли словачки

У самої Марини вив’язати частину рекордного прапора вийшло не одразу. Проблеми з нитками не було, бо у словацькому містечку, де вона зраз живе, є кілька магазинів для рукоділля. А ось робота не виходила.

Спочатку жінка думала зробити полотно за допомогою гачка. Починала та кидала двічі: то візерунок не подобався, то результат не відповідав сподіванням.

"Від самого початку вирішила обрати жовтий колір, щоб полотно було, як пшеничне поле. Номер кольору нитки організатори назвали і я його тут знайшла, але коли у чаті переглядала зразок, наданий для роботи, мені увесь час здавалося, що мої нитки зовсім іншого відтінку, і я сумнівалася, чи будуть вони гармоніювати з тими, що у інших майстринь. Зрештою виявилося, що то мій телефон передає колір дещо по-іншому, а насправді все гаразд", - розповідає Марина.

Коли до закінчення терміну подачі готових квадратів залишалося зовсім мало часу, Марина нарешті зрозуміла, яким саме має бути її полотно.

"Шукати орнамент для роботи мені допомагали мої нові подруги-словачки. На одну із наших щотижневих рукодільних зустрічей дівчата принесли книжку і там я побачила візерунок: аран з колосками та квітами. Це і було саме те українське поле, яке я хотіла вив’язати, - пригадує майстриня. – Візерунок довелося трішки переробити, щоб він підійшов для розмірів мого полотна. Фактично, я склала свій новий орнамент з елементів із книги. Словачки допомогли мені у цьому, потім видрукували та склеїли схеми, щоб зручно було в’язати".

Майстриня каже, так захопилася роботою, що не випускала її з рук, доки не закінчила полотно. Навіть у подорож до Праги взяла з собою.

"Одна зі словачок запросила мене поїхати з нею до Чехії, щоб побачити швейцарський перфоменс, на якому усі декорації та обладнання для трюків були в’язані. Пропустити таке видовище я не могла, тож взяла свою роботу і поїхала. В’язала полотно у потязі до Праги, а потім ще й на Карловому мосту", - пригадує Марина.

Коли робота була готова, жінка поштою відправила її до України.

"Дуже сподіваюся, що моє полотно встигне доїхати вчасно і стане частиною незвичайного прапора", - каже майстриня.

Марина ОсіповаМарина в'яже полотно для прапора на Карловім мосту у Празі / Фото: Марина Осіпова

Рекорд зафіксують, щойно повернеться сонячна погода

Точної дати встановлення рекорду організатори поки що не називають. Кажуть, полотно вже майже готове, але щоб його розгорнути потрібна гожа та суха погода.

"Дуже не хочеться зіпсувати роботу наших майстринь, - зазначає Альона. – Полотно важке, до 200 кілограмів, не хочеться, щоб намокло чи забруднилося, бо потім будемо його розшивати на пледики для дітей-сиріт. Утім, і затягувати з фіксацією рекорду не плануємо, бо вже маємо новий фронт робіт: дівчата взялися в’язати теплі шкарпетки військовим ЗСУ".

Читайте також: Битва здорового глузду та емоцій: Чому переселенцям з деокупованих територій варто прислухатися до влади

Поділитися